Ухвала

від 25.06.2014 по справі 5017/3832/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"25" червня 2014 р.Справа № 5017/3832/2012

За позовом : Фермерського господарства "КНЯЖИЦЯ";

До відповідача : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

про стягнення 238 440 грн.

суддя Оборотова О.Ю.

В судове засідання з'явилися представники сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача (скаржник): ОСОБА_3 довіреність від 04.09.2013р.

Від Відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції : Захарова Б.Ю. довіреність від 04.06.2014р.;

СУТЬ СПОРУ: розглядається в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.03.2013року по справі № 5017/3832/2012 у задоволенні позову Фермерського господарства "КНЯЖИЦЯ" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 238 440 грн. -відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду Одеської області від 16.05.2013р. апеляційну скаргу Фермерського господарства „Княжиця" задоволено частково. Рішення господарського суду Одеської області від 20 березня 2013 року у справі №5017/3832/2012 скасовано частково, викладено резолютивну частину цього рішення в наступній редакції: „Позов Фермерського господарства „Княжиця" задовольнити частково. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Фермерського господарства „Княжиця" (68100, Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Степова, 13, код ЄДРПОУ 36714225) 152745 (сто п'ятдесят дві тисячі сімсот сорок п'ять) грн. 86 коп. понесеної матеріальної шкоди та 3054 (три тисячі п'ятдесят чотири) грн. 89 коп. судового збору.".Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Фермерського господарства „Княжиця" (68100, Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Степова, 13, код ЄДРПОУ 36714225) 1527 (одна тисяча п'ятсот двадцять сім) грн. 45 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

27.05.2013р. господарським судом Одеської області видано відповідні накази.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.06.2013р. відмовлено у прийнятті касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 у справі № 5017/3832/2012 господарського суду Одеської області.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.08.2013р. касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 у справі № 5017/3832/2012 господарського суду Одеської області повернено скаржнику без розгляду.

10.06.2014р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії державного виконавця в порядку ст. 121-2 ГПК України, відповідно до якої скаржник просить суд визнати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції постанову від 13.09.2013р.про накладення арешту на автомобіль марки NISSAN PRIMERA, 1991 року випуску, реєстраційний НОМЕР_3 та автомобіль марки KIA, модель SPORTAGE, 2013р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 недійсною. Визнати дії відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції при складанні постанови про накладення арешту на автомобіль марки NISSAN PRIMERA, 1991 року випуску, реєстраційний НОМЕР_3 та автомобіль марки KIA, модель SPORTAGE, 2013р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 незаконними.

24.07.2013р. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Овідіопольськогорайонного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по наказу №5017/3832/2012 виданого 27.05.2013р. Господарським судом про стягнення боргу у розмірі 157 328,20 грн.

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції 13.09.2013р. було винесено постанову про накладання арешту на автомобіль марки NISSAN PRIMERA, 1991року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3 та автомобіль марки КІА, модель SPORTAGE, 2013р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

05 грудня 2013 року представником ФОП ОСОБА_2 було здійснено запит до УДАІ ГУМВС України в Одеській області відповідно до отриманої відповіді за ФОП ОСОБА_2 зареєстрованих транспортних засобів не значиться.

Відповідач у скарзі посилається на те, що зазначені транспортні засоби були придбані ОСОБА_2 як фізичною особою і не використовувалися у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_2 У постанові Вищого господарського суду від 06 серпня 2012 р. з справі № 14/5025/1982/11 сформульовано розуміння ВГСУ норм законодавства в частині відмінності статусу фізичної особи та фізичної особи -підприємця. Отже актуальна позиція ВГСУ полягає в тому, що цивільно - правове визначення „фізична особа" не тотожне визначенню „фізична особа - підприємець". 24.03.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції було складено акт опису й арешту майна. Рішенням від 23.04.2014 року Овідіопольського районного суду Одеської області скасовано постанову від 25.09.2013 року про накладення арешту на автомобіль марки NISSAN PRIMERA,1991 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3 та скасовано акт опису та арешту майна від 24.03.2014 року. 09.06.2014 року представнику ФОП ОСОБА_2 стало відомо, що 08.05.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції було винесено постанову про звільнення майна боржника з-під арешту. З урахування вищевикладеного вбачається, що постанова від 13.09.2013р. про накладання арешту на автомобіль марки NISSAN PRIMERA, 1991року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3 та автомобіль марки КІА, модель SPORTAGE 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 винесена незаконно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2014р. призначено розгляд скарги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені доводи та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.121 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

25.06.2014р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача (скаржника) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надано уточнення до скарги на дії державного виконавця в порядку ст. 121-2 ГПК України відповідно до якої скаржник просить суд визнати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції постанову від 13.09.3013р. про накладення арешту на автомобіль марки NISSAN PRIMERA, 1991 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3 та автомобіль марки КІА, модель SPORTAGE, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 недійсною. Визнати дії відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції при складанні постанови про накладення арешту на автомобіль марки NISSAN PRIMERA, 1991 року випуску, реєстраційний НОМЕР_3 та автомобіль марки KIA, модель SPORTAGE, 2013р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 незаконними.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи наріч (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин визнаються фізичні та юридичні особи. Як бачимо, вказана стаття Закону залишає поза увагою таку численну групу учасників цивільних відносин як фізичні особи - підприємці, які у сукупності теж охоплюються поняттям "фізичні особи", але в силу свого статусу мають певні відмінності у правовому регулюванні їх відносин. При цьому, правовий статус фізичної особи є набагато ширшим, ніж правовий статус фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 3.8.1 пункту 3.8 розділу 111 Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. N 97, визначено, що підприємцем є фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність. Тобто, підприємцем є фізична особа - громадянин.

Разом з тим, кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України) (254к/9б-ВР). Це право закріплено і в статті 50 Цивільного кодексу України ( 435-15 ). При цьому зазначається, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тобто, громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки -"підприємець".

Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, юридичний статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право-, та дієздатності.

Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України (436-15) громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу ( 436-15 ). Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців. (Роз'яснення Міністерства Юстиції України від 14.01.2011р. Статус фізичної особи - підприємця: проблеми застосування законодавства).

25.06.2014р. до господарського суду Одеської області від Відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції надійшло заперечення на скаргу, відповідно до якого зазначено, що у відділі державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області на виконанні перебувають два виконавчих провадження по примусовому виконанню наказу № 5017/3832/12 виданих 27.05.2013 року Господарським судом Одеської області № 2-544/12 виданих 13.12.2012 року про: стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ФГ „Княжиця" суми боргу 155800,75 грн.; стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ФГ „Княжиця" суми боргу 1524,45 грн.

24.07.2013 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та надіслано сторонам за вих. №№ 03-11225, 03-11424 від 24.07.2013 року. В постановах про відкриття виконавчого провадження боржнику надано строк для самостійного виконання рішення суду сім днів. В постанові про відкриття виконавчого провадження стягувач просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Вимоги виконавчого документу у наданий для самостійного виконання строк боржником не виконані.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

30.07.2013 року державним виконавцем зроблені запити до відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області, Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Іллічівська таОвідіопольського району, Пенсійний фонд в Овідіопольському районі, КП Овідіопольське РБТІ, ДПІ України, Реєстраційної служби Овідіопольського РКУЮ, щодо перевірки майнового становища боржника.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості відсутні.

Згідно відповіді ДПІ України боржник має джерела доходів, а саме працює ТОВ ЮТА ЛТД, м. Київ вул. Лук'янівська, 1/а.

Згідно відповіді Держземагенства в Овідіопольському районі земельні ділянки за боржником не зареєстровано.

Згідно відповіді Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Іллічівська та Овідіопольського району за боржником зареєстровано автотранспорт NISSAN PRIMERA д/з НОМЕР_3, КІА SPORTAGE д/з НОМЕР_2.

13.09.2013року державним виконавцем винесено постанову про арешт автотранспорту та 26.09.2013 року оголошено його у розшук. Постанову про арешт та розшук майна боржника надіслано сторонам простою кореспонденцією.

Представником відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції зазначено, що 17.12.2013 року державним виконавцем зроблено виїздом за місцем мешкання боржника. Встановлено що за місцем реєстрації боржник відсутній та зі слів сусідів мешкає за адресою АДРЕСА_2. Державним виконавцем здійснено виїзд за адресою мешкання боржника. Але боржник з будинку не виходив. Залишено виклик державного виконавця. Боржнику повторно за адресою реєстрації та за адресою фактичного мешкання надіслано виклик та копію постанови про відкриття виконавчого провадження. Згідно поштових повідомлень про вручення боржник отримав виклики державного виконавця, але до відділу не з'явився. З боржником було зв'язано по телефону, але Він повідомив, що до відділу не з'явиться так яка постійно в командировках.

30.12.2013року до відділу надійшло повідомлення про затримання автотранспорту, а саме: NISSAN PRIMERA д/з НОМЕР_3, яке перебуває на штраф майданчику в смт Любашівка, Одеської області. 15.01.2014року постановою державного виконавця направлено доручення ВДВС Любашівського РУЮ про складення акту опису та арешту майна, а саме: NISSAN PRIMERA д/з НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2 та знаходиться на штрафмайданчику № 4 Одеська область, смт Любашівка вул. Завокзальна, 2.

03.03.2014року з відділу ДВС Любашівського РУЮ надійшов акт про неможливість

складення акту опису та арешту майна у зв'язку з відсутністю особи яка візьме

майно на відповідальне зберігання.

24.03.2014року знайдено особу зберігача та складено акт опису та решту вищезазначеного арештованого майна.

26.03.2014 року постановою виданою начальником ВДВС Овідіопольського РУЮ скасовано розшук майна боржника, а саме розшук автотранспорту: NISSAN PRIMERA д/з НОМЕР_3. Розшук автотранспорту КІА SPORTAGE д/з НОМЕР_2 залишено в силі.

Скаржник посилається на те що постанова від 13.09.2013року про накладення арешту на автотранспорт NISSAN PRIMERA д/з НОМЕР_3, КІА SPORTAGE д/з НОМЕР_2 винесена не законно, тому Овідіопольським районним судом скасована.

23.04.2014 року до відділу надійшло рішення Овідіопольського районного суду про задоволення вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання права власності на автомобіль NISSAN PRIMERA д/з НОМЕР_3. Рішенням скасовано арешт на автомобіль марки NISSAN PRIMERA д/з НОМЕР_3 та скасовано акт опису та арешту майна від 24.03.2014 року.

08.05.2014 року постановою про звільнення майна боржника з під арешту, арешт накладений постановою від 13.09.2013 року про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження, а саме в частині, на автомобіль NISSAN PRIMERA,1991 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3 скасовано, арешт на автотранспорт КІА SPORTAGE д/з НОМЕР_2 залишено без змін. Постанова судом не визнана не законною , в даному випадку визнано право власності за іншою особою та знято арешт з цього майна.

Також скаржник посилається на те, що у виконавчому документі боржник є фізична особа підприємниць ОСОБА_2, а майно належить фізичний особі ОСОБА_2.

Відповідно до вимог ст. 52 ч. 1 ЦК України фізична особа-підприємниць несе відповідальність усім своїм майном. Таким чином підприємницький ризик у першу чергу проявляється у вірогідності втрати всього майна , належного фізичній особі , до складу якого згідно ст. 190 ЦК України входять як окремі речі або їх сукупність, так і майнові права та обов'язки. Тому за рішенням суду стягнення може бути звернене на все майно боржника, незалежно від того, використовувалось воно у підприємницькій діяльності.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Суд вважає, що посилання скаржника на Постанову Вищого господарського суду України є хибними, так як по справі №14/5025/1982/11 від 06.08.2012р. розглядалися зовсім інші правовідносини.

У судовому засіданні 25.06.2014р. судом було з'ясовано, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 транспортний засіб NISSAN PRIMERA, 1991 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3 продав, жодних проплат в рамках виконавчого провадження у сумі 155 800,75грн. або дій на погашення боргу боржником не вчинялися. Представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що його довіритель Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 буде припиняти підприємницьку діяльність шляхом банкрутства. Суд прийшов до висновку, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення.

Розглянув матеріали справи, вислухавши представників сторін господарський суд вважає, що у задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції постанову від 13.09.3013р. про накладення арешту на автомобіль марки NISSAN PRIMERA, 1991 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3 та автомобіль марки КІА, модель SPORTAGE, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 недійсною; визнання дії відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції при складанні постанови про накладення арешту на автомобіль марки NISSAN PRIMERA, 1991 року випуску, реєстраційний НОМЕР_3 та автомобіль марки KIA, модель SPORTAGE, 2013р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 незаконними слід відмовити, оскільки державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції вжито ряд заходів направлених на виконання виконавчого документу.

Керуючись ст.ст. 86, ст. 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції постанову від 13.09.3013р. про накладення арешту на автомобіль марки NISSAN PRIMERA, 1991 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3 та автомобіль марки КІА, модель SPORTAGE, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 недійсною; визнання дії відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції при складанні постанови про накладення арешту на автомобіль марки NISSAN PRIMERA, 1991 року випуску, реєстраційний НОМЕР_3 та автомобіль марки KIA, модель SPORTAGE, 2013р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 незаконними по справі №5017/3832/2012 - відмовити.

Суддя Оборотова О.Ю.