Постанова

від 25.06.2014 по справі 913/2936/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 913/2936/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представника позивача - Паца В.О. дов. № 14-127 від 13 травня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 лютого 2014 року у справі Господарського суду Луганської області за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Ровенькитеплокомуненерго" про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Комунального підприємства "Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Ровенькитеплокомуненерго" (далі - відповідач) з позовом про стягнення 7 % штрафу у розмірі 4501,36 гривень, інфляційних нарахувань у сумі 1092,14 гривень, пені у сумі 5781,94 гривень, 3% річних у сумі 1156,39 гривень.

Позовні вимоги обгрунтовано невиконанням відповідачем в обумовлений договором строк зобов'язання з оплати природного газу за договором 14/2433/11 від 30 вересня 2011 року на купівлю-продаж природного газу.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 2 грудня 2013 року позов задоволено частково.

З Комунального підприємства "Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Ровенькитеплокомуненерго" стягнуто на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню у сумі 4047,36 гривень, 7% штрафу у розмірі 3150,95 гривень, інфляційні нарахування в сумі 110,07 гривень та 3% річних у сумі 1156,39 гривень.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26 лютого 2014 року апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 2 грудня 2013 року - без зміни.

У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 2 грудня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 лютого 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 1734,58 гривень та 7% штрафу у розмірі 1350,41 гривень та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню та штраф, в яких було відмовлено; в іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 2 грудня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 лютого 2014 року залишити без зміни.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник вважає, що судами необґрунтовано зменшено розмір пені та штрафу з огляду на те, що відсутні виняткові обставини, за наявності яких суд має право зменшити розмір штрафних санкцій.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 30 вересня 2011 року між сторонами укладений договір на купівлю-продаж природного газу №14/2433/11, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 7.2 договору сторони, зокрема, погодили, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу, крім суми боргу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

Судами встановлено неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг та, у зв'язку з цим, обгрунтованість нараховання пені в сумі 5781,94 гривень, 7% штрафу у розмірі 4501,36 гривень, 3% річних у сумі 1 156,39 гривень та інфляційних нарахувань у сумі 110,07 гривень за січень 2013 року.

До вирішення спору по суті відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 50%.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, господарський суд виходив з того, що відповідач зобов'язання за поставлений природний газ виконав з порушенням строків оплати. При цьому суд першої інстанції скористався наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом, визнав доводи відповідача щодо зменшення розміру стягуваної пені переконливими та зменшив на 30% розмір пені та штрафу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Так, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Матеріалами справи підтверджується, що при вирішенні клопотання про зменшення пені та штрафу суди перевірили повністю перевірили доводи сторін та врахували всі істотні обставини.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили всі істотні для справи обставини, правильно застосували ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України та прийшли до юридично вірного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій, та обґрунтовано зменшили розмір стягнутої пені та штрафу до 4047,36 гривень та 3150,95 гривень відповідно.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, а тому не можуть бути прийняті до уваги з огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлені ст. ст. 111-5 - 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій законні та обґрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 - 111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 лютого 2014 року - без зміни.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир