Постанова

від 17.06.2014 по справі 16186/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 червня 2014 р. № 16186/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єгупенко В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Фаворит" до Ізюмської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Фаворит", 06.12.2011 року, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, №0000402320 від 15.07.2011 р., та №0000442320 від 15.07.2011 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року адміністративний позов Приватного підприємства "Фаворит" до Ізюмської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень залишено без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фаворит" залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011р. по справі №2а-16186/11/2070 - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2014 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 у справі № 2а-16186/11/2070 скасовано. Справу № 2а-16186/11/2070 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищим адміністративним судом в ухвалі вказано на необхідність при новому розгляді справи звернути увагу на дослідження доказів, які б підтверджували перевезення і оприбуткування позивачем товарно-матеріальних цінностей за договором, а також факт використання придбаних товарів у подальшій господарській діяльності ПП "Фаворит".

При новому розгляді справи судом встановлено наступні обставини.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення є неправомірними, а тому підлягають скасуванню, виходячи із того, що в акті перевірки зроблені помилкові висновки щодо завищення ПП «Фаворит» валових витрат у І кварталі 2011 року на 45350,00 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Консаж» за рахунок включення до їх складу сум по нікчемним правочинам та не підтверджених документально, а також щодо завищення податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з нікчемним правочином та включенням податкових накладних до реєстру, які не мають юридичної сили, по взаємовідносинах із ТОВ «Консаж» на загальну суму ПДВ 9070,00 грн.

В судове засідання представник позивача не прибув, надав суду клопотання в якому просив провести судове засідання без його участі.

Представник відповідача на підставі клопотання позивача про розгляд справи за його відсутністю також надав клопотання в якому зазначив, що заперечує проти адміністративного позову та просить розглядати справу за своєю відсутністю.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ч.1. ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4, ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень ч.6, ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

З матеріалів справи слідує, що позивач, ПП "Фаворит", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 32689321, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.26, т.4) знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Ізюмській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Ізюмською ОДПІ проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Приватного підприємства "Фаворит (код ЄДРПОУ 32689321) з питань перевірки правильності відображення у податковому обліку операцій з контрагентом -ТОВ "Консаж" (код ЄДРПОУ 35473918) за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом №967/2320/32689321 від 04.07.2011 р (а.с.11-24, т.1).

Відповідно до висновків вищезазначеного акту в діяльності ПП "Фаворит" контролюючиморганом виявлено порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: зайве включення платником до складу валових витрат обігу та виробництва 1 кварталу 2011р. сум видатків, здійснених на користь ПП "Фаворит" у межах нікчемного правочину; порушення п.п.198.1 та 198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, а саме: неправомірне збільшення платником розміру податкового кредиту з ПДВ за рахунок податкових накладних, виданих у межах нікчемного правочину.

На підставі висновків вищезазначеного акту контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0000402320 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 11.339,00 грн. (основний платіж - 11.338,00 грн., штраф -1,00 грн.) та №0000442320 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 9.071,00 грн. (основний платіж - 9.070,00 грн., штраф - 1,00 грн.).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів суб'єкта владних повноважень, покладених в основу спірних правових актів індивідуальної дії та відображених в акті перевірки №967/2320/32689321 від 04.07.2011р. судження суб'єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

Як вбачається з наявних у справі документів, між позивачем, ПП "Фаворит"(в якості покупця), та ТОВ "Консаж"(в якості продавця) укладено договір №28/04.01-11 (а.с. 43), предметом якого є поставка товару згідно накладної (автомобільні запчастини) (а.с. 45, 49, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 73, 76, 79).

Відповідно до п.2.2 договору датою отримання товару вважається дата виписки накладної.

Пунктом 1.1 вищевказаного договору передбачено, що продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, тобто цим пунктом передбачено, що поставка товару здійснюється продавцем на адресу позивача.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від постачальника до покупця за певну грошову суму.

Так, з матеріалів справи слідує, що на виконання умов зазначеного договору ТОВ "Консаж" поставив, а ПП "Фаворит" прийняв товарно -матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними (а.с.45-81).

Також у ході виконання договору позивач отримав від ТОВ "Консаж" податкові накладні, виписані контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором: №24 від 10.01.2011р. на суму 5.057,22грн. (у т.ч. ПДВ - 842,87грн.) (а.с. 46-47), №43 від 21.02.2011р. суму 4.760,30грн. (у т.ч. ПДВ - 793,38грн.) (а.с. 50), №56 від 28.01.2011р. на суму 3.228,00грн. (у т.ч. ПДВ - 538,00грн.) (а.с. 53), №66 від 31.01.2011р. на суму 1.702,24грн. (у т.ч. ПДВ - 283,71грн.) (а.с. 56), №87 від 03.02.2011р. на суму 3.624,00грн. (у т.ч. ПДВ - 604,00грн.) (а.с. 59), №99 від 09.02.2011р. на суму 6.972,00грн. (у т.ч. ПДВ - 1.162,00грн.) (а.с. 62), №121 від 16.02.2011р. на суму 3.720,00грн. (у т.ч. ПДВ - 620,00грн.) (а.с. 65), №114 від 15.02.2011р. на суму 4.238,33грн. (у т.ч. ПДВ - 706,39грн.) (а.с. 68), №144 від 21.02.2011р. на суму 5.112,00грн. (у т.ч. ПДВ - 852,00грн.) (а.с. 71), №211 від 02.03.2011р. на суму 5.232,00грн. (у т.ч. ПДВ - 872,00грн.) (а.с. 74), №231 від 09.03.2011р. на суму 4.530,00грн. (у т.ч. ПДВ 755,00грн.) (а.с. 77), №243 від 11.03.2011р. на суму 6.244,80грн. (у т.ч. ПДВ - 1.040,80грн.) (а.с. 80).

Надані позивачем копії платіжних доручень з відміткою банківської установи (а.с.44, 48, 51,54,57,60,63,66,69,72,75,78,т.1) засвідчують факт виконання ПП "Фаворит" зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд зазначає, що оглянуті у судовому засіданні податкові накладні оформлені відповідно до вимог статті 201 цього Кодексу, а тому позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг.

Окремо суд вважає за потрібне відзначити, що у позивача на виконання вимог ст. 11 КАС України, письмовою ухвалою від 29.05.2014 року судом були витребувані: товарно - транспортні накладні та інші товаро - супроводжувальні документи, які були надані постачальником при доставці товарно - матеріальних цінностей; сертифікати якості; Докази наявності складських приміщень та письмові пояснення з приводу розвантаження товарно - матеріальних цінностей; штатний розклад та довідку 1-ДФ; рахунки і субрахунки бухгалтерського обліку, на яких відображено придбання товарно - матеріальних цінностей та письмові пояснення з цього приводу; виписку з ЄДР; статут в редакції на момент укладання договорів.

Так, позивачем на вимогу суду, на підтвердження наявності складських приміщень надано договір оренди №4749 від 29.10.2010 року, укладений між регіональним відділенням фонду державного майна України по Харківській області в особі начальника ОСОБА_1 (орендодавець) та приватним підприємством «Фаворит» (орендар).

Відповідно до умов вказаного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частина кімнати № № 1,12, кімнат 2, 4, 5, 6, 7 першого поверху одноповерхової адміністративно - управлінської будівлі (інв. № 10310040, літ. за техпаспортом «А-1 Н») (Майно), загальною площею 164,62 кв.м, розміщене за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Старопоштова, 39-Г, що перебуває на балансі Головного управління статистики в Харківській області (Ідентифікаційний номер 02362629) (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на «31» травня 2010р. і становить 380600,00 гривень (а.с.212-218, т.3).

Наданою позивачем довідкою, позивачем підтверджено те, що орендоване позивачем приміщення знаходиться на балансі регіонального відділенням фонду державного майна України по Харківській області і передається в оренду ПП «Фаворит» (а.с.220, т.3).

Факт приймання - передачі орендованого майна підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печаткою актом приймання - передачі від 29.10.2010 року (а.с. 219, т.3).

Наказом регіонального відділенням фонду державного майна України по Харківській області від 14.01.2011 року №35-П «Про подовження терміну дії договору оренди № 4749-Н від 29.10.2010р., укладеного з Приватним підприємством «Фаворит» продовжено термін договору оренди №4749-Н від 29.10.2010 року (а.с.222. т. 3).

Тобто товари зберігались на складі-магазині загальною площею 164,62 кв.м. за адресою: м. Ізюм, вул. Старопоштова, 39-г, що орендувався ПП «Фаворит» в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Харківській області за Договором від 29.10.2010 р.

Оприбутковувались товарно - матеріальних цінностей ПП «Фаворит» на субрахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що підтверджується карткою субрахунку (а.с.226-250, т.3, а.с.2-13, т.4).

Щодо витребуваних у позивача сертифікатів якості ПП «Фаворит» надано суду письмові пояснення, де зазначено, що копії відповідних сертифікатів якості, які надавались постачальником на деякі товари (запчастини), не збереглись на теперішній час у ПП «Фаворит», так як передавались роздрібному покупцю, й ПП «Фаворит» не було зобов'язане їх зберігати.

Суд зазначає, що відповідно до переліку типових документів, створюваних у діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при КМУ від 2007.98 р. № 41, що діяв до 31 грудня 2012 року, а також згідно Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, що набрав чинності з 1 січня 2013 року, не передбачено обов'язкового довгострокового терміну зберігання таких документів як копій сертифікатів якості чи відповідності товарів.

Щодо розвантаження товарно - матеріальних цінностей позивачем надано письмові пояснення, де зазначено, що Товари приймались директором ПП «Фаворит» ОСОБА_2, який підписував товарні накладні.

Розвантаження товарно-матеріальних цінностей відбувалось власними силами постачальника, а також працівниками ПП «Фаворит», що постійно знаходяться в магазині підприємства (товарознавцем та продавцем). Товари приймались невеликими об'ємами, в основному кожного найменування товару було від 1 до 4 одиниці, так як замовлялись вони ПП «Фаворит» по мірі необхідності і під конкретного покупця, що підтверджується як самими накладними, податковими накладними, так і даними бухгалтерського обліку про подальший рух отриманого товару до кінцевого споживача (покупця). Наприклад, товари, отримані за накладною від ТОВ «Консаж» 10.01.11р., були реалізовані ПП «Фаворит» за видатковими накладними № 9 від 11.01.11, №12, 15 від 14.01.11 №18, 21, 22 від 18.01.11, № 24,25, 26,27,28,29 від 20.01.11, № 41 від 27.01.11. № 47 від 28.01.11.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідачем у даній справі не наведено обставин та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Фаворит" до Ізюмської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000402320 та №0000442320 від 15.07.2011 року, прийняті Ізюмської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Фаворит" сплачений судовий збір у розмірі 28.23 грн., (двадцять вісім грн., 23 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Єгупенко В.В.