Постанова

від 27.05.2014 по справі 2а/2370/721/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року справа № 2а/2370/721/2012

18 год. 30 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі - Чемерин О.В.,

за участю:

представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача - Ушанова О.В. (за довіреністю).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції у Черкаській області про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року до суду звернулась ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Черкаській області, у якому просила скасувати наказ від 27.02.2012р. №36 про оголошення догани, наказ від 29.02.2012р. №48 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення та наказ від 29.02.2012р. №18-0 про звільнення за систематичне невиконання трудових обов'язків, поновити на посаді начальника відділу-старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції у Черкаській області, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.03.2012р. по день прийняття постанови суду, моральну шкоду у сумі 20 000 гривень та витрати на оплату правової допомоги у сумі 5000 гривень.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначила, що з 21.03.2007р. перебувала на посаді начальника відділу екологічного контролю за використанням та охороною земель та надр Державної екологічної інспекції у Черкаській області, яка була ліквідована, та звільнена від займаної посади з 30.12.2011р. за п. 5 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з переводом до новоствореної Державної екологічної інспекції у Черкаській області. 03.01.2012р. була призначена на посаду начальника відділу-старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції у Черкаській області. Наказом №36 від 27.02.2012р. до неї було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани , наказом №48 від 29.02.2012р. до неї було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п. 3 ст. 147 КЗпП України за неналежне виконання службових обов'язків та наказом №18-0 від 29.02.2012р. звільнено від займаної посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності стали подання прокуратури Черкаської області від 14.02.2012р. та від 16.02.2012р. і акти службових розслідувань відповідача, якими було встановлено невиконання позивачкою своїх службових обов'язків.

Вважала що притягнута до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади безпідставно та незаконно з наступних підстав.

Виявлені порушення допущені позивачкою у 2010-2011 роках, тобто під час роботи у ліквідованій Державній екологічній інспекції. Діюче законодавство про працю не передбачає правонаступництва у трудових відносинах, тому застосування дисциплінарних стягнень за порушення службових обов'язків, допущені до моменту звільнення з ліквідованої установи, не є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності за новим місцем роботи.

Згідно подання прокуратури Черкаської області від 16.02.2012р. позивачкою допущені порушення вимог водного законодавства України, однак функції щодо контролю за його дотриманням з 01.01.2012р. до компетенції відділу, який очолювала позивачка, не входив.

Подання прокуратури Черкаської області від 16.02.2012р. зазначено як в наказі №36 від 27.02.2012р.. так і в наказі від 29.02.2012р. №18-о, тобто за одне порушення позивачка двічі притягнута до дисциплінарної відповідальності, що суперечить ст.ст. 147,149 КЗпП України.

В порушення п. 3 ст. 40 КЗпП України у наказах про звільнення не вказано, що звільнення застосовано за систематичне невиконання працівником обов'язків без поважних причин.

В порушення ст. 43 КЗпП України звільнена від займаної посади без згоди профспілкового комітету.

В порушення ч. 4 ст. 149 КЗпП України наказ №48 від 29.02.2012р. позивачці під розписку не повідомлений.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Однак при оголошенні догани та звільненні з посади відповідачем не враховано, що позивачка перебувала на посаді менше 2-х місяців і будь-яка шкода відповідачу нею не заподіяна.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.03.2012р. у адміністративній справі №2а/2370/721/2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012р. позов було задоволено частково, скасовано накази про звільнення від 29.02.2012р. № 48 та №18-0, поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції у Черкаській області - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області та стягнуто середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 1748 грн. 79 коп, 1000 грн. моральної шкоди та 83 грн. 34 коп. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.01.2014р. постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 26.03.2012р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012р. у адміністративній справі №2а/2370/721/2012 були скасовані та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При здійсненні нового розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві. Однак у судових дебатах від стягнення витрат на оплату правової допомоги відмовився, в решті просив задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив. У письмових запереченнях від 10.04.2014р. зазначив, що проведеним на підставі подання прокуратури Черкаської області про усунення порушень вимог Водного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 16.02.2012р. №(25)07/4-34вих12 службовим розслідуванням було встановлено, що позивачка тривалий час не здійснювала контроль виконання приписів, виданих ПП ОСОБА_4, КП «Ірдинське» та ВАТ «Золотоношам'ясо». Посадовою інструкцією та положенням про відділ на позивачку покладено відповідальність за виконання її підлеглими своїх службових обов'язків та завдань відділу, тому вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Також проведеним на підставі подання прокуратури Черкаської області про усунення порушень вимог законів України «Про відходи», «Про охорону атмосферного повітря», Кодексу про адміністративні правопорушення України від 14.02.2012р. №(25)07/4-19вих12 службовим розслідуванням було встановлено, що у травні 2010р. за результатами перевірки ТОВ «Мареллі» складено розрахунок шкоди, завданої засміченням земельної ділянки, на суму 4494745 грн., який був переданий до юридичного відділу лише 20.02.2012р., внаслідок чого матеріали до прокуратури Черкаської області та претензія ТОВ «Мареллі» направлені лише 21.02.2012р. Безпідставне зволікання позивачки призвело до несвоєчасного вжиття заходів по відшкодуванню завданих державі значних збитків. Крім цього, позивачкою протягом останніх трьох років не здійснено контроль за виконанням приписів, виданих ЗАТ «Псьол», ТОВ «Монтаж-Сервіс» та ПП «ОСОБА_7». Таким чином, позивачкою допущено систематичне невиконання службових обов'язків.

За наявності допущених порушень притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та звільнення є законним.

У письмових поясненнях від 28.04.2013р. погодився з доводами позивачки про те, що за порушення, допущені під час роботи в ліквідованій Державній екологічній інспекції, вона не може бути притягнута до дисциплінарної відповідальності. Однак зазначив, що відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворились відповідно до цієї постанови, є правонаступниками прав і обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища, тому обов'язки по вжиттю раніше виявлених порушень покладались на новоутворену інспекцію. Вищезазначені приписи були видані працівниками, що були підлеглими позивачки як у ліквідованій, так і у новоутвореній інспекції, всі раніше винесені підлеглими позивачки приписи до іншого відділу не були передані, при цьому позивачка як начальник відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами зобов'язана була здійснювати контроль за їх виконанням. Оскільки порушення були триваючими, відповідач мав право застосувати до позивачки заходи дисциплінарної відповідальності.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які б підтверджували завдану моральну шкоду, та не здійснено розрахунок її суми.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю з вищевикладених підстав.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення позивачки та її представника, представника відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працювала на посаді начальника відділу екологічного контролю за використанням і охороною земель та надр з 21.03.2007р. по 04.01.2011р. та звільнена за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

16.06.2011р. позивачка була поновлена на посаді начальника відділу екологічного контролю за використанням і охороною земель та надр державної екологічної інспекції Черкаської області згідно ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 10.06.2011р. у справі №2а/2370/4346/2011, а 23.08.2011р. їй було присвоєно дев'ятий ранг державного службовця.

Указом Президента України від 09.12.2010р. №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» було утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України шляхом реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

На виконання указу Президента України від 09.12.2010р. №1085/2010 постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2011р. №346 «Про ліквідацію урядових органів» була ліквідована Державна екологічна інспекція, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. №995 «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції» були утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції, в тому числі Державна екологічна інспекція у Черкаській області.

Згідно запису в ЄДР від 28.12.2011р. була зареєстрована Державна екологічна інспекція у Черкаській області за ідентифікаційним кодом 38030602, що підтверджується випискою з ЄДР (т. 1, а.с. 155), а згідно з повідомлення державного реєстратора виконавчого комітету Черкаської міської ради від 01.02.2013р. №463 01.02.2013р. до ЄДР внесено запис про припинення Державної екологічної інспекції в Черкаській області, ідентифікаційний код 34924240 у зв'язку з ліквідацією.

30.12.2011р. позивачка була звільнена від займаної посади на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з переводом до Державної екологічної інспекції у Черкаській області Державної екологічної інспекції України та 03.01.2012р. призначена на посаду начальника відділу-старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами державної екологічної інспекції Держінспекції України в порядку переведення з Державної екологічної інспекції в Черкаській області Міністерства природи України.

На підставі подання прокуратури Черкаської області від 16.02.2012р. №(25)/07/4-34вих12 про усунення порушень вимог Водного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідачем проведено службове розслідування та актом від 24.02.2012р. встановлено, що інспектором ОСОБА_5 півтора року не здійснювався контроль виконання припису, виданого ПП ОСОБА_4, інспекторами ОСОБА_8 та ОСОБА_2 не здійснювалась перевірка виконання припису, внесеного 08.04.2011р. КП «Ірдинське», інспекторами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не здійснювався контроль виконання припису від 15.11.2010р., виданого ВАТ «Золотоношам'ясо» та вказані порушення стали можливими внаслідок відсутності дієвого контролю з боку ОСОБА_3, яка відповідно до п. 2.1, 2.4 посадової інструкції начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами зобов'язана здійснювати загальне керівництво роботою відділу, розробляти плани роботи відділу та контролювати їх виконання, у процесі виконання покладених на відділ завдань взаємодіяти з відповідними підрозділами Державної екологічної інспекції у Черкаській області, нести персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань та видавати в межах своєї компетенції розпорядження і доручення працівникам відділу.

На підставі подання від 16.02.2012р. №(25)/07/4-34вих12 та акта службового розслідування від 24.02.2012р. відповідачем був прийнятий наказ від 27.02.2012р. №36, яким позивачці за неналежне виконання службових обов'язків була оголошена догана.

Також на підставі подання прокуратури Черкаської області від 14.02.2012р. №25/07/4-19вих12 про усунення порушень вимог законів України «Про відходи», «Про охорону атмосферного повітря», Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідачем проведено службове розслідування та актом від 29.02.2012р встановлено, що складений у травні 2010р. за результатами перевірки ТОВ «Мареллі» розрахунок розміру шкоди, завданої ТОВ «Мареллі» засміченням земельної ділянки, на суму 4494745 грн., до юридичного сектору для подальшого заявлення претензійно-позовних матеріалів не переданий. Крім цього, позивачка не здійснювала контроль за виконанням приписів, виданих ЗАТ «Псьол» від 26.01.2010р., ТОВ «Монтаж-Сервіс» від 15.01.2009р. та ПП «ОСОБА_7» від 27.01.2010р.

На підставі подання від 14.02.2012р. №25/07/4-19вих12 та акта службового розслідування від 29.02.2012р. відповідачем був прийнятий наказ від 29.02.2012р. №48, згідно з яким до позивачки на підставі п. 3 ст. 40, ст. 147 КЗпП України за неналежне виконання службових обов'язків було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, на виконання якого відповідачем було видано наказ від 29.02.2012р. №18-0 про звільнення позивачки від займаної посади за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Ст. 1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-Х11 (у подальшому - Закон №3723) передбачає, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Відповідно до ст. 2 Закону №3723 посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Ст. 14 Закону №3723 передбачає особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців, відповідно до якої дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює; до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Підстави припинення державної служби передбачені ст. 30 Закону №3723, згідно з якою державна служба припиняється в тому числі на загальних підставах, передбачених Кодексом законів про працю України.

За змістом вказаних норм державні службовці можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності як з підстав, передбачених ст. 14 Закону №3723, так і з підстав, передбачених Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Таким чином, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є невиконання чи неналежне виконання працівником-державним службовцем своїх службових обов'язків.

Процедура проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення її результатів визначається Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. №464 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2009р. за №18/16034.

Пунктом 4.22 вказаного Порядку передбачено, що на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців (п. 4.25 Порядку).

В свою чергу, відповідно до п. 3.6 вказаного Порядку перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства є підставою для проведення позапланової перевірки. Позапланова перевірка проводиться за наказом органу Держекоінспекції та направленням на проведення перевірки керівника органу Держекоінспекції або його заступника (п. 3.8 Порядку). За результатами проведеної позапланової перевірки державним інспектором складається уніфікований акт (п. 4.13 Порядку).

Таким чином, належним доказом, який підтверджує здійснення контролю за виконанням приписів, є акт позапланової перевірки.

Згідно з п. 4.28 вказаного Порядку контроль за виконанням приписів, наданих за результатами перевірки, здійснює орган Держекоінспекції, який видав припис.

Згідно з п. 2 посадової інструкції начальника відділу екологічного контролю і охороною земель та надр-старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області, затвердженої начальником державної екологічної інспекції Черкаської області Клименком М.І. 05.05.2007р., начальник відділу зобов'язаний здійснювати контроль за належним виконанням працівниками відділу своїх функціональних обов'язків, організовувати облік і зберігання матеріалів перевірок, проведених відділом, разом з відповідними підрозділами готувати і подавати матеріали про відшкодування збитків в господарський суд, цивільні суди, а справи, в яких присутні ознаки кримінального злочину - до правоохоронних органів, забезпечує організаційне, методичне керівництво роботою відділу; розробляє плани роботи відділу та контролює їх виконання.

Судом встановлено, що позапланові перевірки виконання приписів, виданих ПП ОСОБА_4, КП «Ірдинське», ВАТ «Золотоношам'ясо», ЗАТ «Псьол», ТОВ «Монтаж-Сервіс» та ПП «ОСОБА_7», не здійснені, та розрахунок збитків по ТОВ «Мареллі» ні до юридичного відділу, ні до правоохоронних органів не переданий, внаслідок чого позивачка порушила вимоги посадової інструкції від 05.05.2007р.

Разом з цим, відповідно ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Оскільки фізична особа є працівником лише до моменту звільнення, дисциплінарна відповідальність також може бути застосована лише до моменту звільнення працівника з роботи. З огляду на зазначене суд погоджується з доводами позивачки та вважає, що вона не могла бути притягнена до дисциплінарної відповідальності за порушення, вчинені до моменту її звільнення з Державної екологічної інспекції, а саме до 30.12.2011р.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. №955 територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються, є правонаступниками прав та обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій. Відтак, новоутворені державні екологічні інспекції були наділені повноваженнями здійснювати контроль за виконанням приписів, виданих територіальними органами Державної екологічної інспекції, що була ліквідована, та виконувати всі інші її функції.

Судом встановлено, що штатним розписом на 2012 рік Державної екологічної інспекції у Черкаській області передбачені відділ екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами та відділ екологічного контролю атмосферного повітря та водних ресурсів (т. 1, а.с. 161).

При цьому, згідно з п. 4.2 Положення про відділ екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами, затвердженим в.о. начальника Державної екологічної інспекції Савицьким О.Г. (без дати), та підписаним позивачкою особисто, відділ здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про використання та охорону земель, законодавства про поводження з відходами, законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Також посадовою інструкцією начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами-старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області ОСОБА_3, затвердженою 03.01.2012р. в.о. начальника Державної екологічної інспекції Черкаської області Савицьким О.Г., передбачено, що начальник відділу зобов'язаний здійснювати загальне керівництво роботою відділу, розробляти плани роботи та контролювати їх виконання (п. 2.1); забезпечувати державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про використання та охорону земель, законодавства про поводження з відходами, законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

При цьому зі змісту приписів, виданих ВАТ «Золотоношам'ясо», КП «Ірдинське» та ПП ОСОБА_4 вбачається, що вказані приписи видавались у зв'язку з невиконанням Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Кодексу України «Про надра» та Водного кодексу України, контроль за виконанням яких з 01.01.2012р. покладено на інший відділ.

Відповідач у наданих письмових поясненнях від 26.05.2014р. №07-03 вказав, що всі матеріали перевірок продовжували залишатись у відділі, який очолювала позивачка і нею не були вчинені дії щодо передачі цих матеріалів до інших відділів, також розпорядження та накази керівництва з цього приводу не видавались. В свою чергу, позивачка підтвердила вказані обставини, однак зазначила, що такі матеріали передавались до іншого відділу у разі призначення ним перевірки суб'єкта господарювання.

Оцінюючи вказані обставини, суд, виходячи з положень ст. 21 КЗпП України, згідно з якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, та п. 4.2 Положення про відділ екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами, приходить до висновку, що позивачка не зобов'язана була з 01.01.2012р. здійснювати контроль за виконанням приписів, виданих ВАТ «Золотоношам'ясо», КП «Ірдинське» та ПП ОСОБА_4, тому притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани згідно наказу від 27.02.2012р. №36 є безпідставним. Відтак, наказ від 27.02.2012р. №36 про оголошення позивачці догани є незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо припису, винесеного ПП ОСОБА_7, суд зазначає, що вказаний припис був винесений у зв'язку з порушенням Закону України «Про відходи», тому контроль за його виконанням покладений на позивачку, що також визнано позивачкою у судовому засіданні. Крім цього, позивачка визнала, що повинна була здійснювати контроль за виконанням приписів, виданих ЗАТ «Псьол» та ТОВ «Монтаж-Сервіс».

Щодо ненадання до юридичного сектору розрахунку розміру шкоди від засмічення твердими побутовими відходами та будівельними відходами земельної ділянки на суму 4494745 грн. 20 коп., складеного за результатами перевірки ТОВ «Мареллі», позивачка пояснила, що її підлегла ОСОБА_8 здійснювала перевірку дотримання вимог земельного законодавства при проведенні перевірки, що була доручена відділу охорони атмосферного повітря та водних ресурсів, який очолювала начальник відділу ОСОБА_9, тому розрахунок збитків був переданий ОСОБА_9 Також розрахунок збитків був переданий Черкаському міжрайонному природоохоронному прокурору, що підтверджується копією листа від 15.07.2010р. №2615/07 (т. 2, а.с 195).

Разом з цим, згідно з письмовими поясненнями, наданими позивачкою при проведенні службового розслідування, вона неодноразово надавала зауваження ОСОБА_8 про необхідність передачі матеріалів по ТОВ «Мареллі» до юридичного сектору для подальшого заявлення претензійно-позовних матеріалів, проте матеріали передані не були. В період з 03.01.2011р. по 15.06.2011р. позивачка не працювала в Державній екологічній інспекції, а у подальшому ОСОБА_8 не попередила її, що матеріали перевірки до юридичного сектору не направлені.

Вказані пояснення свідчать, що позивачка на момент проведення службового розслідування була обізнана щодо її обов'язку передати розрахунок розміру шкоди від засмічення твердими побутовими відходами та будівельними відходами земельної ділянки на суму 4494745 грн. 20 коп., складений за результатами перевірки ТОВ «Мареллі», до юридичного сектору, тому суд віддає перевагу саме цим письмовим поясненням та вважає, що позивачка, в порушення покладених на неї обов'язків, вказаний розрахунок на час проведення перевірки прокуратурою Черкаської області до юридичного відділу не передала.

Також суд не приймає як доказ копію листа від 15.07.2010р. №2615/07, оскільки він суперечить журналу реєстрації вихідної кореспонденції, оригінал якого досліджений у судовому засіданні, а копія знаходиться в матеріалах справи (т. 2, а.с. 152-153), та згідно з яким за №2615 значиться надання Черкаському міжрайонному прокурору інформації щодо перевірки ВАТ «Вітаміни».

Таким чином, вказані порушення є підставою для застосування до позивачки дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Суд вважає, що систематичне невиконання позивачкою покладених на неї трудових обов'язків було відсутнє, оскільки наказ про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани від 27.02.2012р. №36 є незаконним. У зв'язку з цим звільнення позивачки на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України є безпідставним.

Крім цього суд зауважує, що виявлені порушення допущені протягом одного періоду, але зафіксовані двома поданнями прокуратури Черкаської області від 14.02.2012р. та від 16.02.2012р., та двома актами службових розслідувань від 24.02.2012р. та від 29.02.2012р., що проводились одночасно, враховує, що між оголошенням догани та звільненням позивачки за систематичне невиконання службових обов'язків минуло лише два дні, тому приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави вважати допущені позивачкою порушення продовжуваними та, як наслідок, самостійними підставами для застосування дисциплінарного стягнення.

Згідно ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Судом встановлено, що розрахунок розміру шкоди по ТОВ «Мареллі» був переданий до юридичного відділу 20.02.2012р., а претензія ТОВ «Мареллі» про відшкодування збитків за № 1-46,47/юр направлена 21.02.2012р., тобто на час прийняття наказів від 29.02.2012р. № 48 та № 18-0 про звільнення позивачки з посади за систематичне невиконання службових обов'язків порушення було відсутнє. При цьому відповідач з позовом до ТОВ «Мареллі» про стягнення заподіяної шкоди не звернувся взагалі, матеріали перевірки ТОВ «Мареллі» направив до прокуратури Черкаської області листом від 20.02.2012р. за №1-9/юр, однак відповіді на вказаний лист не отримав.

За вказаних обставин посилання відповідача на заподіяння державі збитків внаслідок несвоєчасного передання позивачкою розрахунку розміру шкоди до юридичного відділу є необґрунтованим.

Беручи до уваги вищезазначене, суд прийшов до висновку, що звільнення позивачки від займаної посади здійснено за відсутності систематичного порушення трудових обов'язків та без врахування ступені тяжкості вчиненого проступку і заподіяної шкоди, у зв'язку з чим накази про звільнення позивачки від 29.02.2012р. №48 та №18-0 є незаконними і підлягають скасуванню.

Суд не погоджується з іншими доводами позивача з таких міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40, пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно бухгалтерської довідки від 25.04.2014р. (т. 2, а.с. 119) за період роботи в Державній екологічній інспекції у Черкаській області з 03.01.2012р. із заробітної плати позивачки профспілкові внески не утримувались у зв'язку з відсутністю її заяви. Вказане свідчить про те, що позивачка не була членом профспілкового органу відповідача, тому згода останнього на звільнення позивачки законом не передбачена.

Посилання позивачки на розрахунково-платіжну відомість за грудень 2011 року, згідно якої із заробітної плати позивачки утримані профспілкові внески у сумі 20 грн. 20 коп. є безпідставним, оскільки таке утримання здійснювалось за попереднім місцем роботи.

Відповідно до ч. 4 ст. 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

З наявних в матеріалах справи копій наказів від 27.02.2012р. № 36 та від 29.02.2012р. №18-0 вбачається, що позивачка була з цими наказами ознайомлена, що свідчить про відсутність порушень ч. 4 ст. 149 КЗпП України.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Беручи до уваги, що позивачка була звільнена з роботи без законної підстави, та трудовий спір про її поновлення на посаді розглядається більше ніж один рік не з її вини, позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому згідно з довідкою відповідача від 23.05.2014р. (т.2. а.с. 173) та поясненнями представника позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2012р. по 09.07.2013р. стягнуто на підставі постанов Черкаського окружного адміністративного суду від 26.03.2012р. у справі №2а/2370/721/2012, від 09.04.2013р. у справі №2а/2370/4626/2012 та від 13.12.2013р. у справі №823/1954/13-а і фактично виплачено, тому стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.07.2013р. по 27.05.2013р., тобто по дату винесення постанови суду.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. №100 середньомісячна заробітна плата для стягнення середнього заробітку за час затримки в поновленні на роботі обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 8 вказаного Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою від 22.03.2012р. №1025/09 (т.1, а.с. 158) розмір середньої заробітної плати ОСОБА_3 за останні два календарних місяці складає - 2179, 08 грн.. Відтак, середньоденна заробітна плата складає - 72,636 грн. (розрахунок: 2179, 08 : 30). Час затримки у поновленні на роботі з 10.07.2013 року по 27.05.2014р. становить 10 місяців і 18 днів. Як наслідок, середній заробіток за час затримки у поновленні на посаді дорівнює 23098 грн. 25 коп.(розрахунок: (2179,08 x 10 міс. = 21790,80грн.) + (72,636 x 18 дн. = 1307,45 грн.)) і підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до Постанови Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

З вищенаведеного вбачається, що при зверненні особи до суду з позовними вимогами про відшкодування моральної (немайнової) шкоди нею має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно з письмовим обгрунтуванням розміру моральної шкоди від 22.03.2012р. (т.1, а.с. 168) позивачка переносить фізичні страждання у вигляді головного болю, порушення серцевого ритму та втрати апетиту, психічні страждання у вигляді безсоння, знервованості та роздратування, пригніченості, зневіри у справедливість, моральні страждання у вигляді тривоги втрати роботи і заробітної плати, яка є єдиним джерелом її матеріального стану, а також неможливості працевлаштування при звільненні за систематичне порушення трудової дисципліни, втратою честі, гідності та ділової репутації перед трудовим колективом, близькими та друзями.

Проте, суд вважає, що позивачкою не вказані конкретні обставини, які підтверджують завдання моральної шкоди, та не надані належні докази, у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими в частині скасування наказів про оголошення догани та звільнення позивачки з посади, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, тому підлягають до задоволення. Натомість позовна вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою, тому у її задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати наказ державної екологічної інспекції у Черкаській області від 27 лютого 2012 року №36 про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Скасувати наказ державної екологічної інспекції у Черкаській області від 29 лютого 2012 року №48 про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Скасувати наказ державної екологічної інспекції у Черкаській області від 29 лютого 2012 року №18-о про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами державної екологічної інспекції у Черкаській області - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами державної екологічної інспекції у Черкаській області - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Вернигори, буд. 17) на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 10.07.2013р. по 27.05.2014р. у сумі 23098 (двадцять три тисячі дев'яносто вісім) гривень 25 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами державної екологічної інспекції у Черкаській області - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що складає 2179 (дві тисячі сто сімдесят дев'ять) гривень 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 16 червня 2014 року.

Суддя А.В. Руденко