Рішення

від 27.06.2014 по справі 910/7097/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7097/14 27.06.14

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Черкаська обл., с.Тубільці, код НОМЕР_1

до відповідача: Приватного підприємства «Шарк», м.Київ, ЄДРПОУ 30966816

про стягнення 812 742,02 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Клімов С.С. - по дов.

Згідно із ст.77 ГПК України у судових засіданнях 14.05.2014р. та 25.06.2014р. оголошувались перерви.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, Черкаська обл., с.Тубільці звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Приватного підприємства «Шарк», м.Київ про стягнення заборгованості в розмірі 1 010 927,37 грн.

21.05.2014р. позивачем було подано до суду заяву №101 від 21.05.2014р. про зменшення позовних вимог до 812 742,02 грн.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява №101 від 21.05.2014р. позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 812 742,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Приватним підприємством «Шарк» умов договору №П-1-000007 від 07.07.2013р. поставки в частині здійснення оплати поставленого товару у строки, передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

У судове засідання 27.06.2014р. позивач не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, під час розгляду спору у вказаному засіданні суду не скористався.

За приписами п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

Отже, враховуючи, що присутність представника позивача у минулому судовому засіданні підтверджується протоколом від 25.06.2014р. судового засідання, суд дійшов висновку, що вказаний учасник судового процесу був обізнаний про час та місце наступного слухання справи.

Відповідач у відзиві №02 від 21.05.2014р. та у судових засіданнях 21.05.2014р., 04.06.2014р.,11.06.2014р., 25.06.2014р. та 27.06.2014р. проти позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів передачі товару Приватному підприємству «Шарк».

Наразі, з огляду на неявку позивача у судове засідання 27.06.2014р., господарський суд зазначає, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що позивач в судове засідання 27.06.2014р. не з'явився і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2013р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Приватним підприємством «Шарк» (покупець) було укладено договір №П-1-000007 поставки, у відповідності до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних та видаткових), що виписуються на кожну окрему партію товару.

Предметом договору контрагенти у п.1.2 визначили м'ясо птиці та/або свинини, що поставляється у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у товарно-транспортних або видаткових накладних.

З п.2.1 укладеного між сторонами правочину вбачається, що ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається на підставі прайс-листів постачальника та вказується у накладних на кожну партію товару і містить у собі податок на додану вартість.

Згідно з п.5.1 спірного правочину договір набирає сили з моменту підписання і діє до 07.07.2014р.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №П-1-000007 від 07.07.2013р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п.3.1 договору №П-1-000007 від 07.07.2013р. товар поставляється по партіям згідно замовлень покупця, в яких зазначається асортимент, кількість товару, строк та умови поставки.

Датою поставки вважається дата підписання накладної (товарно-транспортної або товарної) покупцем, що засвідчує прийняття товару від постачальника.

За твердженнями позивача, що наведені у поясненнях №91 від 19.05.2014р., та, які не спростовані з боку відповідача, враховуючи довготривалі стосунки між сторонами та факт систематичних поставок товару, контрагентами замовлення узгоджувались лише у телефонному режимі та в письмовій формі не оформлювались.

За даними заявника, останнім було поставлено Приватному підприємству «Шарк» товар на загальну суму 3 946 630,46 грн. Проте, за висновками суду, така позиція позивача не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Наразі, як встановлено судом, на виконання умов спірного правочину позивачем було поставлено товар, а саме, м'ясо птиці та свинини, загальною вартістю 3 857 293,38 грн., а саме за видатковими накладними №П1-000559 від 10.07.2013р. на суму 32386,55 грн., №П1-000561 від 10.07.2013р. на суму 56950,68 грн., №П1-000564 від 11.07.2013р. на суму 4105,86 грн., №П1 000566 від 12.07.2013р. на суму 13310,15 грн., №П1-000571 від 16.07.2013р. на суму 12642,90 грн., №П1-000570 від 15.07.2013р. на суму 8633,99 грн., №П1-000581 від 23.07.2013р. на суму 26133,40 грн., №П1-000580 від 23.07.2013р. на суму 31155,71 грн., №П1-000579 від 22.07.2013р. на суму 45702,52 грн., №П1-000578 від 22.07.2013р. на суму 6248,09 грн., №П1 000601 від 08.08.2013р. на суму 41155,98 грн., №П1-000600 від 08.08.2013р. на суму 18909,18 грн., №П1-000606 від 09.08.2013р. на суму 59382,13 грн., №П1-000605 від 09.08.2013р. на суму 7044,46 грн., №П1-000607 від 09.08.2013р. на суму 31822,46 грн., №П1-000611 від 12.08.2013р. на суму 50491,66 грн., №П1-000612 від 13.08.2013р. на суму 56354,27 грн., №П1 000617 від 15.08.2013р. на суму 23678,15 грн., №П1-000616 від 14.08.2013р. на суму 12376,99 грн., №П1-000615 від 14.08.2013р. на суму 42250,50 грн., №П1-000614 від 14.08.2013р. на суму 28319,60 грн., №П1-000619 від 15.08.2013р. на суму 56655,13 грн., №П1-000623 від 16.08.2013р. на суму 30513,30 грн., №П1-000622 від 16.08.2013р. на суму 41110,76 грн., №П1 000621 від 16.08.2013р. на суму 14987,47 грн., №П1-000635 від 22.08.2013р. на суму 44119,20 грн., №П1-000634 від 22.08.2013р. на суму 20419,37 грн., №П1-000633 від 22.08.2013р. на суму 45626,21 грн., №П1-000632 від 22.08.2013р. на суму 23413,13 грн., №П1-000631 від 22.08.2013р. на суму 14937,74 грн., №П1-000630 від 22.08.2013р. на суму 2462,40 грн., №П1 000645 від 23.08.2013р. на суму 42021,12 грн., №П1-000644 від 23.08.2013р. на суму 21287,24 грн., №П1-000643 від 23.08.2013р. на суму 59879,71грн., №П1-000642 від 23.08.2013р. на суму 6684,05 грн., №П1-000640 від 23.08.2013р. на суму 1620 грн., №П1-000641 від 23.08.2013р. на суму 15364,36 грн., №П1-000652 від 02.09.2013р. на суму 18984,05 грн., №П1-000653 від 02.09.2013р. на суму 44849,70 грн., №П1-000654 від 02.09.2013р. на суму 44908,24 грн., №П1 000656 від 03.09.2013р. на суму 33068,87 грн., №П1-000657 від 03.09.2013р. на суму 19532,68 грн., №П1-000661 від 04.09.2013р. на суму 49214,46 грн., №П1-000662 від 04.09.2013р. на суму 19791,73 грн., №П1-000664 від 05.09.2013р. на суму 32236,61 грн., №П1-000666 від 05.09.2013р. на суму 54366,76 грн., №П1-000667 від 05.09.2013р. на суму 56700 грн., №П1-000668 від 05.09.2013р. на суму 17482,50 грн., №П1-000671 від 06.09.2013р. на суму 54716,65 грн., №П1 000672 від 06.09.2013р. на суму 31778,10 грн., №П1-000673 від 06.09.2013р. на суму 19197,08 грн., №П1-000674 від 06.09.2013р. на суму 52920 грн., №П1-000675 від 06.09.2013р. на суму 9733,50 грн., №П1-000690 від 16.09.2013р. на суму 19062,52 грн., №П1-000689 від 16.09.2013р. на суму 38421,58 грн., №П1-000693 від 16.09.2013р. на суму 3792,05 грн., №П1 000692 від 16.09.2013р. на суму 50557,50 грн., №П1-000688 від 16.09.2013р. на суму 22195,64 грн., №П1-000691 від 16.09.2013р. на суму 42400,50 грн., №П1-000695 від 17.09.2013р. на суму 27433,32 грн., №П1-000696 від 17.09.2013р. на суму 17426,17 грн., №П1-000697 від 17.09.2013р. на суму 41689,04 грн., №П1-000694 від 17.09.2013р. на суму 22165,25 грн., №П1 000701 від 18.09.2013р. на суму 8823,08 грн., №П1-000702 від 18.09.2013р. на суму 35427,78 грн., №П1-000703 від 18.09.2013р. на суму 24206,04 грн., №П1-000704 від 18.09.2013р. на суму 42987,91 грн., №П1-000716 від 23.09.2013р. на суму 31695,62 грн., №П1-000715 від 23.09.2013р. на суму 18283,80 грн., №П1-000714 від 23.09.2013р. на суму 47629,91 грн., №П1 000713 від 23.09.2013р. на суму 24927,30 грн., №П1-000719 від 25.09.2013р. на суму 58487,16 грн., №П1-000720 від 25.09.2013р. на суму 3415,18 грн., №П1-000721 від 25.09.2013р. на суму 39004,48 грн., №П1-000722 від 25.09.2013р. на суму 36268,10 грн., №П1-000774 від 28.10.2013р. на суму 23806,93 грн., №П1-000773 від 28.10.2013р. на суму 28968,68 грн., №П1 000772 від 28.10.2013р. на суму 19950,30 грн., №П1-000771 від 28.10.2013р. на суму 42149,93 грн., №П1-000781 від 30.10.2013р. на суму 17392,97 грн., №П1-000779 від 30.10.2013р. на суму 13206,64 грн., №П1-000780 від 30.10.2013р. на суму 27928,93 грн., №П1-000778 від 30.10.2013р. на суму 38035,88 грн., №П1-000789 від 01.11.2013р. на суму 15831,76 грн., №П1 000788 від 01.11.2013р. на суму 31109,87 грн., №П1-000787 від 01.11.2013р. на суму 20235,62 грн., №П1-000786 від 01.11.2013р. на суму 26164,62 грн., №П1-000793 від 05.11.2013р. на суму 20938,66 грн., №П1-000794 від 05.11.2013р. на суму 8903,81 грн., №П1-000795 від 05.11.2013р. на суму 27967,97 грн., №П1-000796 від 05.11.2013р. на суму 14006,23 грн., №П1 000799 від 06.11.2013р. на суму 9920,48 грн., №П1-000801 від 06.11.2013р. на суму 18934,74 грн., №П1-000798 від 06.11.2013р. на суму 14314,51 грн., №П1-000809 від 08.11.2013р. на суму 12227,88 грн., №П1-000808 від 08.11.2013р. на суму 28164,56 грн., №П1-000807 від 08.11.2013р. на суму 14425,14 грн., №П1-000806 від 08.11.2013р. на суму 23534,75 грн., №П1 000812 від 12.11.2013р. на суму 23528,63 грн., №П1-000814 від 12.11.2013р. на суму 38768,40 грн., №П1-000813 від 12.11.2013р. на суму 25127,75 грн., №П1-000817 від 13.11.2013р. на суму 39024,72 грн., №П1-000816 від 13.11.2013р. на суму 32368,10 грн., №П1-000815 від 13.11.2013р. на суму 25028,23 грн., №П1-000823 від 15.11.2013р. на суму 27554,88 грн., №П1 000824 від 15.11.2013р. на суму 14019,19 грн., №П1-000825 від 15.11.2013р. на суму 33353,64 грн., №П1-000861 від 12.12.2013р. на суму 24615,86 грн., №П1-000864 від 12.12.2013р. на суму 52145,50 грн., №П1-000863 від 12.12.2013р. на суму 57564 грн., №П1-000862 від 12.12.2013р. на суму 27885,40 грн., №П-10000878 від 17.12.2013р. на суму 21906,35 грн., №П-10000877 від 17.12.2013р. на суму 42823,54 грн., №П-10000876 від 17.12.2013р. на суму 56637,48 грн., №П 10000875 від 17.12.2013р. на суму 59076 грн., №П-10000874 від 17.12.2013р. на суму 37263,71 грн., №П-10000873 від 17.12.2013р. на суму 35293,52 грн., №П-10000886 від 18.12.2013р. на суму 22695,04 грн., №П-10000885 від 18.12.2013р. на суму 57435 грн., №П-10000884 від 18.12.2013р. на суму 59076 грн., №П-10000883 від 18.12.2013р. на суму 36062,21 грн., №П 10000882 від 18.12.2013р. на суму 33721,81 грн., №П-1000894 від 19.12.2013р. на суму 20370,18 грн., №П-10000893 від 19.12.2013р. на суму 42666 грн., №П-10000892 від 19.12.2013р. на суму 57435 грн., №П-10000891 від 19.12.2013р. на суму 59076 грн., №П-10000890 від 19.12.2013р. на суму 36036,92 грн., №П-10000889 від 19.12.2013р. на суму 38528,83 грн., №П-1-000562 від 10.07.2013р. на суму 14 070,17 грн., №П1-000560 від 10.07.2013р. на суму 4 802,21 грн.

Вказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені печатками (штампами) суб'єктів господарювання.

Наразі, твердження відповідача стосовно того, що представлені видаткові накладні не є належним доказом виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару та не свідчать про отримання покупцем продукції за договором №П-1-000007 від 07.07.2013р., суд вважає необґрунтованими. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п.1 Інформаційного листа №01-06\928\2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду України зазначено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Також з п.1 Оглядового листа №06\767\2013 від 29.04.2013р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вбачається, що факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Тобто, з наведеного вбачається, що видаткові накладні підписані представниками обох сторін є належним підтвердження вчинення господарської операції.

Твердження відповідача про відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей у осіб, які приймали товар, не є належним спростуванням факту поставки продукції та не нівелюють доказової сили видаткових накладних. Аналогічну позицію наведено у постанові від 22.11.2013р. Вищого господарського суду України по справі № 22/84.

При цьому, господарський суд зазначає, що вказані вище видаткові накладні скріплені штампом Приватного підприємства «Шарк».

Посилання відповідача на те, що штамп не може підтверджувати здійснення господарської операції саме тим суб'єктом, найменування та код якого на ньому міститься, не відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.64 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, що затверджена Постановою №1893 від 27.11.1998р. Кабінету Міністрів України, обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Облік печаток і штампів ведеться у журналі за формою 11 (додаток 11), бланків - у журналі за формою 12 (додаток 12) окремо за видами бланків. Видача бланків відповідальним за їх використання особам здійснюється під розписку у відповідних журналах.

Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються (п.68 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, яку затверджено Постановою №1893 від 27.11.1998р. Кабінету Міністрів України).

Згідно з п.69 Інструкції у разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи Міністерства внутрішніх справ України та вжити заходів для їх розшуку.

Отже, наведеними вище нормами чинного законодавства України передбачено, що відповідальність за печатки, штампи, фірмові бланки та їх використання несе саме суб'єкт господарювання, а також уповноважені ним особи.

Представник Приватного підприємства «Шарк» був ознайомлений з матеріалами справи 05.05.2014р., а отже в цей день останньому стало відомо, що на видаткових накладних міститься штам відповідача.

Проте, наразі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідальних осіб підприємства до органів внутрішніх справ з заявами про втрату штампу Приватного підприємства «Шарк», його підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі покупця за спірним правочином.

Ухвалою господарського суду від 04.06.2014р. відповідача було зобов'язано надати документи, які б свідчили про втрату печатки (штампу) чи використання її третіми особами всупереч волі Приватного підприємства «Шарк».

Однак, всупереч вимогам суду та принципу змагальності господарського процесу, що передбачений ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, Приватним підприємством «Шарк» не було належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх заперечень.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів незаконного використання штампу Приватного підприємства «Шарк», господарський суд дійшов висновку, що скріплення видаткових накладних на поставку товару за спірним правочином штампом відповідача свідчить про прийняття покупцем товару на загальну суму 3 857 293,38 грн. Аналогічні висновки наведено у постанові від 26.03.2014р. Вищого господарського суду України по справі №6/233/09.

З метою повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, а також з'ясування обставин підписання видаткових накладних покупцем, господарським судом на підставі ст.30 Господарського процесуального кодексу було викликано у судове засідання 11.06.2014р. директора та головного бухгалтера Приватного підприємства «Шарк».

Проте, незважаючи на приписи ст.124 Конституції України, ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України відповідно до яких рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а також зміст ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, вимоги ухвали виконано не було, вказані особи у судове засідання не з'явились.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків за період з 10.07.2013р. по 31.12.2013р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Шарк», який підписано представниками обох сторін та скріплено печатками контрагентів. У вказаному документі наведено перелік видаткових накладних, який узгоджуються з тими, що представлені до матеріалів справи. При цьому, жодні заперечення з приводу продукції на загальну суму 3 857 293,38 грн., переданої у сукупності за всіма видатковими документами, в акті відсутні. Отже, наведений документ свідчить про визнання відповідачем факту прийняття товару за укладеним сторонами договором.

При цьому, господарський суд також враховує, що наявні в матеріалах справи банківські виписки з рахунку позивача, за змістом яких відповідачем здійснювались оплати за товар, поставлений заявником, також фактично свідчать про те, що продукцію (м'ясо птиці і свинини) Приватне підприємство «Шарк» отримувало.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства та позицію Вищого господарського суду України, виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що представлені позивачем видаткові накладні є належним доказом поставки товару за договором №П-1-000007 від 07.07.2013р. на загальну суму 3 857 293,38 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У п.2.2 договору №П-1-000007 від 07.07.2014р. зазначено, що покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість поставленої йому партії товару протягом 7 календарних днів з моменту отримання партії товару згідно накладних (дата підписання покупцем видаткової накладної).

Отже, враховуючи визначені контрагентами в договорі порядок та строки оплати поставленого товару, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази передання покупцю товару за спірним правочином, господарський суд встановив, що строк оплати товару за договором №П-1-000007 від 07.07.2014р. на загальну суму 3 857 293,38 грн. настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Приватним підприємством «Шарк» своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару у встановлений договором строк та до моменту звернення до суду з розглядуваним позовом в повному обсязі виконано не було.

На підтвердження своїх тверджень позивачем було представлено до матеріалів справи банківські виписки з рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Відповідно до вказаних банківських документів Приватним підприємством «Шарк» було перераховано на рахунок позивача грошові кошти, у якості оплати товару за спірним правочином, на загальну суму 2 991 875,85 грн. Зокрема, відповідачем було сплачено: 08.08.2013р. грошові кошти в сумі 50 000 грн., 09.08.2013р. - 50 000 грн., 12.08.2013р. - 50 000 грн., 14.08.2013р. - 50 000 грн., 16.08.2013р. - 50 000 грн., 27.08.2013р. - 40 000 грн., 28.08.2013р. - 100 000 грн., 28.08.2013р. - 50 000 грн., 29.08.2013р. - 150 000 грн., 30.08.2013р. - 80 000 грн., 03.09.2013р. - 80 000 грн., 04.09.2013р. - 100 000 грн., 05.09.2013р. - 50 000 грн., 09.09.2013р. - 150 000 грн., 16.09.2013р. - 100 000 грн., 17.09.2013р. - 50 000 грн., 19.09.2013р. - 80 000 грн., 20.09.2013р. - 50 000 грн., 23.09.2013р. - 50 000 грн., 03.10.2013р. - 100 000 грн., 08.10.2013р. - 25 000 грн., 14.10.2013р. - 25 000 грн., 22.10.2013р. - 25 000 грн., 29.10.2013р. - 25 000 грн., 04.11.2013р. - 147 850 грн., 07.11.2013р. - 101 616,58 грн., 19.12.2013р. - 252 167,66 грн., 25.10.2013р.-120 041,50 грн., 29.10.2013р. - 96 011,74 грн., 12.11.2013р. - 178 876,73 грн., 14.11.2013р. - 54 576,10 грн., 19.12.2013р. - 460 735,54 грн.

Ухвалами від 17.04.2014р., від 21.05.2014р., від 04.06.2014р. господарського суду відповідача було зобов'язано надати докази виконання своїх зобов'язань з оплати продукції за договором №П 1-000007 від 07.07.2014р.

Проте, Приватним підприємством «Шарк» додаткових доказів виконання своїх грошових зобов'язань за спірним правочином представлено не було.

Наразі, матеріалами справи підтверджується наявність у Приватного підприємства «Шарк» заборгованості за договором поставки №П-1-000007 від 07.07.2014р. в розмірі 865 417,53 грн.

Проте, як вже зазначалось, позивач у заяві №101 від 21.05.2014р. зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 812 742,02 грн.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, з огляду на зміст заявлених позовних вимог суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення основного боргу у більшому розмірі, ніж заявлено, проте суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства «Шарк» підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 812 742,02 грн.

На підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку зі зменшенням позовних вимог до 812 742,02 грн., судовий збір, сплачений на підставі платіжного доручення №44 від 15.04.2014р. у розмірі 3963,71 грн., підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити в повному обсязі позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Черкаська обл., с.Тубільці до Приватного підприємства «Шарк», м.Київ про стягнення заборгованості в розмірі 812 742,02 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Шарк» (01011, м.Київ, Печерський район, вул.Панаса Мирного, буд.28, кім.11, ЄДРПОУ 30966816) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) основний борг в розмірі 812 742,02 грн., а також судовий збір в сумі 18 081,84 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3 963,71 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №44 від 15.04.2014р.

У судовому засіданні 27.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.06.2014р.

Суддя М.О.Любченко