Ухвала

від 27.06.2014 по справі 910/7097/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/7097/14 27.06.14

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Черкаська обл., с.Тубільці

до відповідача: Приватного підприємства «Шарк», м.Київ

про розгляд скарги на дії державної виконавчої служби

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Клімов С.С. - по дов.

від відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві: не з'явився

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, Черкаська обл., с.Тубільці звернулась до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного підприємства «Шарк», м.Київ про стягнення 1 010 927,37 грн.

Ухвалою від 25.04.2014р. господарського суду міста Києва вжито заходів до забезпечення позову, а саме: накладено арешт на грошові кошти Приватного підприємства «Шарк», що обліковуються на розрахункових рахунках Приватного підприємства «Шарк» №26049103288001, №26009103288201, №26002103288101, №26039103288301, №26006103288301, №26032103288201 в Акціонерному товаристві «КБ «Експобанк», МФО 322294 та №26053060849210, №26003060861710 у Київському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 321842, а також на інших рахунках у банківських установах, що будуть виявлені під час проведення виконавчого провадження, у межах суми у розмірі 1 031 145,92 грн.

08.05.2014р. до господарського суду м.Києва надійшла скарга без номеру та дати Приватного підприємства «Шарк» про:

- визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Мойсеєнка В.В. та начальника відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві стосовно відмови зняти арешт з грошових коштів, що обліковуються на розрахункових рахунках Приватного підприємства «Шарк» у Київському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 321842;

- зняття арешту з грошових коштів Приватного підприємства «Шарк», що обліковуються на розрахункових рахунках Приватного підприємства «Шарк» у Київському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 321842.

27.06.2014р., заявник керуючись приписами ст.ст.22, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, змінив предмет заявленої скарги та просив суд розглянути вимоги Приватного підприємства «Шарк» про зобов'язання відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт з грошових коштів Приватного підприємства «Шарк» у Київському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 321842 (заява без номеру та дати, що надійшла до суду 25.06.2014р.).

Враховуючи, що заява скаржника відповідає приписам ст.ст.22, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським та судом до уваги під час розгляду скарги судом розглядаються остаточні вимоги Приватного підприємства «Шарк». Аналогічні висновки щодо можливості зміні предмету скарги на дії державної виконавчої служби наведено у постанові від 13.11.2013р. Вищого господарського суду України по справі №6/199.

В обґрунтування поданої скарги відповідач посилається на ті обставини, що державним виконавцем неправомірно було накладено арешт на грошові кошти, що обліковуються на рахунках Приватного підприємства «Шарк» не в межах загальної суми 1 031 145,92 грн., як визначено судом, а по 1 031 145,92 грн. на кожному рахунку відповідача. За твердженням скаржника, внаслідок неправомірних дій державного виконавця Приватне підприємство «Шарк» не має можливості розпоряджатись своїми грошовими коштами, сплачувати податки та інші обов'язкові платежі, а також виплатити заробітну плату працівникам товариства.

Позивач у поясненнях №122 від 03.06.2014р. зазначив, що скарга відповідача є необґрунтованою та безпідставною, оскільки заявником не надано належних доказів неправомірності дій державного виконавця, а також не наведено підстав для зняття арешту з грошових коштів, що обліковуються на рахунках Приватного підприємства «Шарк».

У судове засідання 27.06.2014р. позивач не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, під час розгляду скарги у вказаному засіданні суду не скористався.

За приписами п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

Отже, враховуючи, що присутність представника позивача у минулому судовому засіданні підтверджується протоколом від 25.06.2014р. судового засідання, суд дійшов висновку, що вказаний учасник судового процесу був обізнаний про час та місце наступного слухання справи.

Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві витребуваних документів та пояснень по суті скарги надано не було. Представник відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві в судове засідання 27.06.2014р. також не з'явився, однак, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду скарги, про що свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма.

Наразі, з огляду на неявку позивача та державного виконавця господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

До того ж, відповідно до ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення скарги, внаслідок чого скарга може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга без номеру та дати Приватного підприємства «Шарк» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. При цьому, господарський суд виходив з наступного.

Згідно з положеннями ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби у процедурі виконання рішення господарського суду передбачено ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Оскільки відповідачем не було пропущено строк, який встановлений ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, скаргу Приватного підприємства «Шарк» було прийнято до розгляду ухвалою від 13.05.2014р. господарського суду м.Києва.

Згідно із ст.65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору при підготовці справи до розгляду суддя вирішує, в тому числі, питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Як встановлено ст.66 вказаного Кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених ст.67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до п.7.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

З урахуванням викладених вище положень законодавства, як вказувалось, ухвалою господарського суду від 25.04.2014р. було вжито заходи до забезпечення позову у справі №910/7097/14, а саме накладено арешт на грошові кошти Приватного підприємства «Шарк», що обліковуються на розрахункових рахунках Приватного підприємства «Шарк» №26049103288001, №26009103288201, №26002103288101, №26039103288301, №26006103288301, №26032103288201 в Акціонерному товаристві «КБ «Експобанк», МФО 322294 та №26053060849210, №26003060861710 у Київському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 321842, а також на інших рахунках у банківських установах, що будуть виявлені під час проведення виконавчого провадження, у межах суми у розмірі 1 031 145,92 грн.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

При цьому, згідно зі ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вживає заходів до забезпечення позову шляхом винесення відповідної ухвали.

У п.2 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчим документом є, зокрема, ухвали судів у господарських справах у випадках, передбачених законом.

Отже, ухвала господарського суду (у тому числі апеляційної та касаційної інстанції) про вжиття будь-якого заходу забезпечення позову, включаючи накладання арешту на майно або кошти, підлягає виконанню органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень відповідно до вимог статей 2, 3, 5 і 17 Закону України «Про виконавче провадження», а наказ при цьому не видається.

Наразі, за твердженнями відповідача, постановою від 28.04.2014р. державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві Мойсеєнко В.В. було накладено арешт на кошти скаржника, що обліковуються на рахунках Приватного підприємства «Шарк» у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Експобанк» та Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк».

Ухвалами від 13.05.2014р., від 04.06.2014р. та від 11.06.2014р. господарського суду було зобов'язано відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві надати матеріали виконавчого провадження №43129926. Проте, всупереч вимог суду, вказані документи суду представлено не було.

Суд з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин, на які посилається скаржник, ухвалами від 04.06.2014р. та від 11.06.2014р. зобов'язав Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» та Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» надати відомості стосовно накладення/не накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках Приватного підприємства «Шарк».

Згідно з довідкою №08.7.0.0.0./140602125214 від 02.06.2014р. Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рахунку відповідача знаходиться 506 940,73 грн.

Одночасно, зі змісту довідки №20.1.0.0.0./7-20140611/3024 від 16.06.2014р. вказаної вище банківської установи вбачається, що на всі грошові кошти, які обліковуються на рахунках №26053060849210 та №26053060849210 Приватного підприємства «Шарк», накладено арешт.

На виконання вимог суду Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» було надано довідку №1101/20736 від 11.06.2014р., відповідно до змісту якої на підставі постанови державного виконавця від 28.04.2014р. було накладено арешт на кошти скаржника, що знаходяться на рахунках №26002103288101 (980), №260009103288201 (840), №26006103288301 (643) та №36049103288001 (980). При цьому, залишок коштів на рахунку №26002103288101 (980) складає 100 000 грн., а на рахунку №36049103288001 (980) - 853,65 грн. Інші рахунки боржника у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Експобанк» відсутні.

Будь-яких відомостей стосовно накладення відповідно до постанови від 28.04.2014р. державного виконавця арешту на грошові кошти Приватного підприємства «Шарк», які обліковуються на інших рахунках скаржника, матеріали справи не містять.

Отже, з наведеного вище вбачається, що державним виконавцем фактично було окремо накладено арешт на грошові кошти, які обліковуються на всіх виявлених рахунках відповідача, в розмірі 1 031 145,92 грн., що перевищує межі суми, визначеної ухвалою від 25.04.2014р. про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п.5 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»)

Згідно з ч.1 ст.57 вказаного Закону України арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах (ч.2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч.3 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Разом з цим, всупереч викладеним вище вимогам закону на підставі постанови державного виконавця фактично було накладено арешт на грошові кошти в сумі, яка перевищує граничну суму, що була визначена судом.

Порядок та підстави зняття арешту з майна передбачені ст.60 Закону України «Про виконавче провадження». Частиною 5 вказаної статті визначено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з п.4.2.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яку затверджено Наказом №512/5 від 02.04.2012р. Міністерства юстиції України та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802, у випадках, передбачених ч.5 ст.60 Закону, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу Державної виконавчої служби.

Враховуючи, що накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі, яка перевищує граничну суму, що була визначена судом, суперечить змісту виконавчого документу та змісту положень закону, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зняття арешту з коштів Приватного підприємства «Шарк» в сумі, що перевищує 1 031 145,92 грн.

За таких обставин, керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити скаргу без номеру та дати, що надійшла до господарського суду 08.05.2014р., Приватного підприємства «Шарк» на дії державної виконавчої служби.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві (ВП №43129926) зняти арешт з грошових коштів Приватного підприємства «Шарк», що обліковуються на розрахункових рахунках Приватного підприємства «Шарк» у Київському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 321842.

Суддя М.О. Любченко