Рішення

від 05.06.2014 по справі 438/413/14-ц

БОРИСЛАВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 438/413/14-ц

Номер провадження 2/438/317/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року Бориславський міський суд

Львівської області

в складі головуючого-судді: Посисень Л.М.,

при секретарі: Гадубяк О.В.,

з участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Ходорівської районної лікарні, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про відшкодування шкоди, заподіяної неналежним наданням медичної допомоги.

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2, він і представник позивача ОСОБА_3, просить стягнути з Ходорівської районної лікарні на його користь 50 тисяч гривень у відшкодування моральної шкоди;

стягнути з Ходорівської районної лікарні на користь ОСОБА_3 50 тисяч гривень у відшкодування моральної шкоди;

стягнути з Ходорівської районної лікарні на його користь 12 тисяч гривень витрат на правову допомогу.

Представники відповідача Ходорівської районної лікарні ОСОБА_6, він і третя особа, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 позову не визнали.

Позивач ОСОБА_2, він і представник позивача ОСОБА_3, допитаний як свідок, пояснив, що 28 липня 2012 року близько 09.00 год. ОСОБА_9 (його ОСОБА_2 та ОСОБА_3 син) потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. На місце пригоди виїхала машина швидкої медичної допомоги на чолі з фельдшером Ходорівської районної лікарні - ОСОБА_5, яка доставила потерпілого до Ходорівської районної лікарні, де його було передано лікарю-хірургу ОСОБА_6, який був лікуючим лікарем їхнього сина. Того ж дня об 11.45 год. ОСОБА_9 помер. Відповідно до даних лікарського свідоцтва про смерть №65 причинами смерті стали: травматичний шок та множинні травми тіла, завдані внаслідок зіткнення мотоцикліста ОСОБА_9 з легковим автомобілем.

Ознайомившись з медичною документацією, в якій відображено порядок надання медичної допомоги ОСОБА_9 медичними працівниками Ходорівської лікарні, вони, позивачі, були вражені тим, що медичні працівники вказаного закладу охорони здоров'я, не виконали своїх професійних обов'язків, зокрема ключового з них - надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу (п. «а» ч. 1 ст. 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»), а відтак, не врятували, і навіть не намагались дати шанс на життя сину.

На підставі аналізу чинного законодавства України, медичної документації хворого ОСОБА_9, висновку МОЗ України за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги ОСОБА_9 в умовах Ходорівської районної лікарні Львівської області можна дійти висновку про неналежну якість медичної допомоги, наданої ОСОБА_9 у Ходорівській лікарні, несумлінне виконання медичними працівниками цього закладу охорони здоров'я своїх професійних обов'язків.

Факт надання медичної допомоги неналежної якості ОСОБА_9 у Ходорівській лікарні можна викристалізувати крізь низку обставин у справі, які простежуються з медичної документації хворого ОСОБА_9, а також висновку МОЗ України за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги ОСОБА_9 в умовах Ходорівської районної лікарні (далі - Висновок МОЗ України).

Відповідно до п.3 наказу МОЗ України «Про порядок контролю якості медичної допомоги» № 752 від 28.09.2012 р., якість медичної допомоги - надання медичної допомоги та проведення інших заходів щодо організації надання закладами охорони здоров'я медичної допомоги відповідно до стандартів у сфері охорони здоров'я.

1. Надання медичної допомоги на догоспітальному етапі:

1) дотримання темпоральних меж при наданні медичної допомоги ОСОБА_9 на догоспітальному етапі.

Відповідно до супровідного листка № 3981, виклик черговим диспетчером відділення швидкої медичної допомоги Ходорівської лікарні було прийнято о 09.05 хв. Згідно з довідкою ГУОЗ ЛОДА про результати розгляду комісійної перевірки якості надання медичної допомоги ОСОБА_9 у Ходорівській районній лікарні 28 липня 2012 р. (супровідний лист від 25.10.2012 р. № 6330/10) (далі - довідка ГУОЗ ЛОДА), фельдшерська бригада виїхала на виклик о 09.06 хв. і на місце події прибула до 3-х хв. Отже, як видається вже на місці події бригада медиків була о 09 год. 09 хв. У протоколі № 26 «Політравма» вказано, якщо стан постраждалого нестабільний, критичний, час на перебування на місці пригоди не повинен перевищувати 10 хвилин. Відтак, фельдшерська бригада на місці події, з урахуванням надзвичайно важкого стану ОСОБА_9 (інформація такого змісту була надана по радіостанції, що випливає зі змісту довідки ГУОЗ ЛОДА), не повинна була перебувати довше, ніж до 09.19 хв. Час доїзду до місця пригоди у фельдшерської бригади склав 3 хв., отож, логічно було очікувати, що на зворотну дорогу бригада затратить стільки ж часу, а тому о 09 год. 21 хв. доставить ОСОБА_2 у Ходорівську лікарню. Але у приймальне відділення Ходорівської лікарні ОСОБА_2 доставили о 09 год. 36 хв., згідно з супровідним листком № 3981, отож, 15 хв. дорогоцінного часу було витрачено, але не зрозуміло на що, адже медична допомога ОСОБА_9 на догоспітальному етапі надавалась неякісно. 15 хв. - це той час, який можливо, міг стати вирішальним у боротьбі за життя ОСОБА_9, який би не породжував стан повної декомпенсації.

2) порушення, допущені на догоспітальному етапі надання медичної допомоги ОСОБА_9 фельдшером швидкої медичної допомоги ОСОБА_5

Відповідно до п.2.2 Примірного положення про фельдшера (сестру медичну) станції відділення швидкої та невідкладної медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ України «Про заходи щодо удосконалення надання екстреної медичної допомоги населенню в Україні» від 29.08.2008 р. №500 (далі - Положення), основними завданнями фельдшера є забезпечення надання екстреної медичної допомоги пацієнтам на догоспітальному етапі, згідно з затвердженими протоколами (Стандартами якості), забезпечення екстреної госпіталізації осіб, стан яких потребує екстреної стаціонарної допомоги в умовах лікувально-профілактичних закладів, а також перевезення пацієнтів, стан яких потребує медичного супроводу. А відтак, саме фельдшер ОСОБА_5, прибувши на місце події повинен був: 1) провести обстеження ОСОБА_9 та надати йому екстрену медичну допомогу на догоспітальному етапі, згідно з затвердженими нормативами та показниками якості (згідно з п. 3.10.2.1 Положення); 2) забезпечити спадкоємність надання медичної допомоги (згідно з п.3.10.2.7 Положення).

Відповідно до п.1.2. Положення, на посаду фельдшера призначається молодший спеціаліст з медичною освітою, який знає і володіє методиками надання екстреної медичної допомоги при невідкладних станах на догоспітальному етапі. Аналіз медичної документації дає вагомі підстави для сумнівів у тому, що фельдшер ОСОБА_5 знає і володіє методиками надання екстреної медичної допомоги при невідкладних станах на догоспітальному етапі. Так, згідно з поясненнями фельдшера, прибувши на місце пригоди він оглянув ОСОБА_9, поклав його на щит та переніс у салон швидкої, де здійснив обезболення, наклав асептичну пов'язку на рани голови і живота та доставив пацієнта до Ходорівської лікарні (пояснення від 21.08.2012 р.).

З аналізу Висновку МОЗ України:

1. Ходорівська лікарня працює на підставі ліцензії МОЗ України з 16.04.2009 р. до 16.04.2014 р., в якій відсутня спеціальність медицина невідкладних станів та спеціальність молодших спеціалістів з медичною освітою лікувальна справа (невідкладні стани).

Відтак, видається, що фельдшер, який є молодшим спеціалістом з медичною освітою, на якого покладено надання екстреної медичної допомоги при невідкладних станах, надавав таку в Ходорівській лікарні, яка не мала ліцензії на провадження такої медичної практики та загалом спеціальності молодший спеціаліст з медичною освітою лікувальна справа (невідкладні стани).

Відповідно до п.2.6 наказу МОЗ України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики» № 49 від 02.02.2011 р., медична практика провадиться суб'єктами господарювання на підставі ліцензії і за умови, зокрема, укомплектованості працівниками для провадження господарської діяльності з медичної практики.

Аналізуючи пояснення фельдшера ОСОБА_5, доходимо висновку про порушення ним Загальних принципів надання невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі, затверджених наказом МОЗ України «Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги» (додаток 1.1.8. «Нормативи надання медичної допомоги дорослому населенню в амбулаторно-поліклінічних закладах за спеціальністю "медицина невідкладних станів"») від 28.12.2002 р. №507 (далі - Загальні принципи надання допомоги на догоспітальному етапі).

У Загальних принципах надання допомоги на догоспітальному етапі визначено принципи, яких слід дотримуватись медичним працівникам: 1) оглянути місце пригоди; 2) провести первинний огляд постраждалого та надати йому невідкладну медичну допомогу за станом, що загрожує його життю; 3) провести вторинний огляд постраждалого та, у разі необхідності, надати йому допомогу при виявленні інших проблем.

У своїх поясненнях ОСОБА_5 зазначає, що потерпілому був поставлений діагноз: відкрита черепно-мозкова травма, проникаюча рана живота зліва. У своїй довідці ГУОЗ ЛОДА комісія вказує, що враховуючи обмежений 10-хвилинний час перебування на місці пригоди фельдшер ОСОБА_5 здійснив лише первинний огляд ОСОБА_9 та доставив його у Ходорівську лікарню для проведення вторинного огляду „з голови до п'ят". Як видається, 27 хв., протягом яких фельдшер повинен був виконувати обов'язки з надання допомоги на догоспітальному етапі ОСОБА_9, не вистачило ОСОБА_5 для проведення вторинного огляду їхнього сина. А тому фельдшер «не помітив» у сина: відкритий перелом нижньої щелепи, перелом 12-го ребра, відкритий перелом лівої стегнової кістки, закритий перелом кісток середньої третини лівої гомілки, множинні садна та рани як на обличчі, так і на тілі сина (згідно з діагнозом ОСОБА_9, поставленим у Ходорівській лікарні - дані медичної карти №2549 стаціонарного хворого). Мабуть, саме тому ОСОБА_5 не здійснив іммобілізацію лівої нижньої кінцівки ОСОБА_9 оскільки «не помітив» її відкритого перелому.

ОСОБА_5 діагностував у їхнього сина ОСОБА_9 відкриту черепно-мозкову травму (пояснення від 21.08.2012 р., супровідний листок №3981), хоча насправді у сина була закрита черепно-мозкова травма (дані медичної карти №2549 стаціонарного хворого), що свідчить про непрофесійність фельдшера швидкої медичної допомоги.

Відповідно до Положення про етапність надання медичної допомоги травмованим внаслідок нещасних випадків, затвердженого наказом МОЗ України «Про регламентацію ортопедо-травматологічної служби в Україні» від 30.03.1994 р. № 41, передбачено, що медичні працівники на місці нещасного випадку повинні, зокрема проводити (п. 2.2.):

1)реанімаційні, протишокові заходи, зупинку кровотечі, іммобілізацію місця перелому, вводити серцеві, обезболюючі, аналептики дихання, оксибутират та інших препаратів і речовини інфузійної терапії;

2)для підтримки серцевої діяльності, відновлення дихання і зняття больового синдрому ввести відповідні лікарські препарати;

3)при черепно-мозкових травмах - зрошення порожнини рога, оксигенотерапія, введення аналептиків дихання, серцевих препаратів, обробка ран 5 % настойкою йоду, накладання пов'язки;

4)при ушкодженні органів живота (закрита травма живота) - введення серцевих, анальгетичних засобів.

Згідно з Додатком до наказу МОЗ України від 17.01.2005 р. № 24 «Політравма», у Протоколі Б (закриті або відкриті ушкодження черепа і головного мозку, сполученні з відкритими або закритими травмами інших відділів (одного або декількох) - грудей, живота, хребта, таза, кінцівок), слід було здійснити низку медичних втручань, з-поміж яких: аналгезія, іммобілізація (шийний комір), протишокова терапія, туалет рани, зупинка кровотечі.

Всупереч нормативним вимогам, фельдшер ОСОБА_5 не здійснив необхідних медичних втручань, що підтверджується лікарем-хірургом ОСОБА_6, який у своїх поясненнях вказує на недотримання на догоспітальному етапі фельдшером ОСОБА_5 протоколів та стандартів надання медичної допомоги, зазначаючи такі порушення:

- не було проведено адекватного знеболення (лише на місці ДТП введено анальгін з димедролом, а потрібно було промедол);

- ліва нижня кінцівка не була взагалі іммобілізована;

- не був іммобілізований шийний відділ хребта;

- не проведено профілактики крововтрати та попадання у рани сторонніх тіл;

- на рани не накладено пов'язок.

У висновку МОЗ України зазначено, що на догоспітальному етапі не виконано: а) санацію верхніх дихальних шляхів; б) транспортну іммобілізацію переломів; в) накладання асептичних пов'язок на рани.

Вищенаведений нормативний перелік стандартів надання медичної допомоги, експертний висновок у співвідношенні з діями фельдшера ОСОБА_5 яскраво ілюструє недбале і несумлінне ставлення медичного працівника до виконання своїх професійних обов'язків, які призвели до надання медичної допомоги неналежної якості, адже вона не відповідала стандартам у сфері охорони здоров'я.

2. Надання медичної допомоги на госпітальному етапі:

Лікар-хірург ОСОБА_6 був лікуючим лікарем їхнього сина, тобто, відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», лікарем, який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження і лікування.

З аналізу висновку МОЗ України викристалізовується низка порушень, допущених на госпітальному етапі:

1) на госпітальному етапі порушена послідовність лікувально-діагностичних заходів: а) при поступленні не виконана інтубація і санація трахеї з ШВЛ, тампонада порожнини рота, зупинка кровотечі; б) не встановлені шлунковий і сечовий катетер; в) торакопункція повинна була виконуватись перед інкубацією і ШВЛ і лапароцентезом; г) лікувально-діагностичні заходи при такій травмі повинні були проводитись в операційній.

2) у потерпілого ОСОБА_9 причиною травматичного шоку могли бути: а) переломи лівого стегна і кісток лівої гомілки, які могли зумовити крововтрату в м'які тканини лівої нижньої кінцівки понад 1,5 л.; б) суттєва гіповолемія в результаті переломів крупних кісток була поглиблена численними ранами голови, обличчя, шиї, а також переломами щелепи і кісток носа, які, зазвичай, суттєво кровоточать.

3)під час спільного огляду було недооцінена наявність у хворого важкого шоку, зумовленого крововтратою про що може свідчити тяжка артеріальна гіпотензія і тахікардія.

4)не можна виключити, що ураженням, яке могло вплинути на виживання потерпілого ОСОБА_9, було ушкодження хребта і спинного мозку в шийному відділі. Діагностичного пошуку в цьому напрямі не було виконано прижиттєво.

5)вкрай важкий стан ОСОБА_9 потребував невідкладної респіраторної та циркуляторної підтримки. Респіраторна підтримка повинна була включати невідкладну інкубацію трахеї і перехід на штучну вентиляцію легень з використанням кисню. Циркуляторна підтримка була необхідна для невідкладного лікування гіповолемічного шоку, зумовленого крововтратою і потребувала масивної інфузійно-трансфузійної терапії.

У листі призначень вказано, що ОСОБА_9 за весь період перебування у стаціонарі, внутрішньовенно введено 1900 мл., що можна розцінити як недостатнє.

Згідно з медичною доктриною (saturnclub.at.ua/_ld/0/1__.doc), при пораненнях перша допомога полягає, насамперед, у зупинці кровотечі будь-яким можливим способом. Причиною більшості смертельних випадків при пораненні є гостра крововтрата! З аналізу медичної документації, зокрема спільного огляду ОСОБА_9 о 9.35 год., медичні працівники встановили численні забійно-рвані та скальповані рани, що кровоточили, але не зрозумілим видається, які ж заходи були вжиті на догоспітальному етапі для зупинки кровотеч, як і на госпітальному, якщо експертно встановлено, що було недооцінено наявність важкого геморагічного шоку. Захист рани від забруднення та інфікування - це ще одне важливе завдання фахівця, який надає першу допомогу, чого, на жаль, своєчасно у спірному випадку зроблено не було.

У лікарському свідоцтві про смерть № 65 вказано, що однією з причин смерті ОСОБА_9 був травматичний шок. У медичній доктрині (htt://med-center.at.ua/рubl/rani_ta_jikh_obrobki/travmatichnij_shok_cikava_statja/2-1-0-10) виділяють первинний і вторинний травматичний шок, що має дві фази - збудження і гальмування. Саме вторинний травматичний шок виникає внаслідок необережного транспортування хворого, його переохолодження, поганої іммобілізації кінцівок, недостатніх заходів із попередження шоку. Перша допомога під час шокового стану тим ефективніша, чим раніше вона буде надана. Основними заходами є ліквідація чи послаблення болю, зупинка кровотечі, іммобілізація кінцівок у разі переломів, вкрай неприпустиме переохолодження. На жаль, медичні працівники ні на догоспітальному, ні на госпітальному етапах не вжили заходів, які б попередили розвиток травматичного шоку, переходу його в тяжку форму.

ОСОБА_9 медична допомога на обидвох етапах надана несвоєчасно, не в повному обсязі, що загострило перебіг розвитку посттравматичних наслідків, сприяло трансформації шоку з первинної у вторинну стадію, розвиток геморагічного шоку, а далі - спричинило смерть сина.

Медичні працівники вирішили, що характер травм такий, що несумісний із життям, на їхню думку, а відтак, можна «вдавати надання медичної допомоги», а уповноваженим особам - «закрити очі» на надання неякісної медичної допомоги в Ходорівській лікарні.

Виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, неможливості відшкодувати в повному обсязі моральну шкоду, оскільки нема і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного і фізичного болю, заподіяного їм смертю сина, оцінюють розмір моральної шкоди на суму 100 000 грн., що підлягає стягненню з відповідача на їх користь по 50 тис. грн. кожному.

Моральна шкода, відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2). Згідно зі ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її батькам.

Згідно з супровідними листом МОЗ України від 02.07.2013 р. № 17/53/90/19098, медична допомога ОСОБА_9 надавалась у лікарні, яка працює за ліцензією МОЗ України АВ № 471149 від 16.04.2009 р. У вищезазначеній ліцензії відсутня спеціальність «медицина невідкладних станів» та спеціальність молодших спеціалістів з медичною освітою лікувальна справа (невідкладні стани). Медична допомога надана ОСОБА_9 в умовах Ходорівської лікарні не в повному обсязі з порушенням послідовності лікувально-діагностичних заходів. Отже, недбалим ставленням до своїх професійних обов'язків медичні працівники Ходорівської лікарні порушили конституційне право на охорону здоров'я їхнього сина, не вжили всіх необхідних заходів, аби навіть при важкому стані рятувати життя синові, дати йому шанс на життя.

Враховуючи вимоги розумності та справедливості, неможливості відшкодувати в повному обсязі моральну шкоду, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, заподіяного їм вказаним правопорушенням, моральну шкоду оцінено на суму 100 тис. грн. (сто тисяч гривень 00 коп.) з розрахунку:

• 50 0000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_2;

• 50 0000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_3

В нормативну основу обґрунтування розміру відшкодування покладались (ст. 23, 1167 ЦК України, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"):

1) характер правопорушення, у їхньому випадку цивільне правопорушення, що спричинило тяжкі наслідки - смерть ОСОБА_9;

2) глибина, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних і психічних), яких зазнали вони, батьки померлого сина, адже вони втратили найцінніше - рідну дитину.

3) характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), очевидно, що ніхто і ніщо не зможе повернути батькам втрачену дитину, це те, що відновити неможливо, ніхто і ніколи не зможе заповнити цю порожнечу, залікувати душі і серця батьків.

Моральна шкода, заподіяна їм медичними працівниками відповідача, полягає у душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв'язку зі смертю сина. Найбільшим жахом у житті кожної людини є смерть її дитини. Адже діти повинні ховати батьків, а не навпаки... Життя їхнього ОСОБА_9 обірвалось раптово, залишивши у серці батьків криваву рану, яка, мабуть, ніколи не загоїться та не перестане кровоточити. Їхньому синові виповнився 21 рік, він ріс слухняним хлопцем, сповненим численними планами на майбутнє, яким тепер не судилось реалізуватись. Вони більше ніколи не зможуть побачити свого сина, відсвяткувати його весілля, побачити внуків. Саме на медичних працівників покладено обов'язок рятувати життя, давати шанс вижити, а в цьому кричущому випадку син стікав кров'ю, горів у болю, а лікарі вдавали, що надають медичну допомогу, напевно, думаючи, для чого «зайві кроки» і так не житиме.. Взяли на себе роль вершити долю, не рятувати, а спокійно дивитись на відхід молодого хлопця, життя якого лише починалось...

Звертаючись до практики Європейського суду з прав людини, для підтвердження обгрунтування «майнових меж» з метою встановлення розміру відшкодування моральної шкоди в цій справі, доречно зазначити одне з рішень суду, а саме справа «Шмалько проти України» (2004). З Рішення Європейського суду з прав людини: «Суд вважає, що заявник може вважатися таким, що зазнав моральних страждань у результаті встановлених порушень, і ці страждання не можуть бути компенсовані лише констатацією порушення.

З огляду на наведене, слід відзначити, що склад цивільного правопорушення у спірному випадку є доведеним з урахуванням усіх складових: протиправність діяння відповідача, шкода, наявність причинного зв'язку, а також вина.

Позов просить задоволити.

Представник відповідача Ходорівської районної лікарні ОСОБА_6, він і третя особа, пояснив, що працівники Ходорівської райлікарні робили все, щоб спасти життя сину позивачів ОСОБА_9.

В позові просить відмовити.

Пояснення, аналогічні поясненням представника відповідача Ходорівської райлікарні ОСОБА_6., він і третя особа, в судовому засіданні дали і представники відповідача Ходорівської райлікарні ОСОБА_7 та ОСОБА_8

В позові просять відмовити.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_2, він і представник позивача ОСОБА_3, допитаного як свідка, пояснення представників відповідача Ходорівської районної лікарні ОСОБА_6, він і третя особа, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з»ясувавши обставини справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

С У Д О М В С Т А Н О В Л Е Н О, що 28 липня 2012 р. близько 09.00 год. ОСОБА_9 - син позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, потрапив у дорожньо - транспортну пригоду.

На місце пригоди виїхала машина швидкої медичної допомоги на чолі з фельдшером Ходорівської районної лікарні - ОСОБА_11, яка доставила потерпілого до Ходорівської районної лікарні, де його було передано лікарю-хірургу ОСОБА_6, який був лікуючим лікарем ОСОБА_9 Того ж дня об 11.45 год. ОСОБА_9 помер. Відповідно до даних лікарського свідоцтва про смерть №65 причинами смерті стали: травматичний шок та множинні травми тіла, завдані внаслідок зіткнення мотоцикліста ОСОБА_9 з легковим автомобілем.

Судом встановлено, що протиправними діями медичних працівників відповідача були порушені особисті немайнові права сина позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_9, а саме права на охорону здоров'я та медичну допомогу, які гарантовані ст. 49 Конституції України, ст. 283, 284 Цивільного кодексу України та ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», що мало своїм наслідком розвиток важкого шоку.

Неналежне виконання своїх професійних обов'язків лікарем та фельдшером відповідача внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, підтверджується, зокрема, такими доказами:

Фельдшер швидкої медичної допомоги ОСОБА_12 вчинив такі протиправні дії:

1) організаційні: дотримання темпоральних меж при наданні медичної допомоги ОСОБА_9 на догоспітальному етапі.

Відповідно до супровідного листка № 3981. виклик черговим диспетчером відділення швидкої медичної допомоги Ходорівської лікарні було прийнято о 09.05 хв. Згідно з довідкою ГУОЗ ЛОДА про результати розгляду комісійної перевірки якості надання медичної допомоги ОСОБА_9 у Ходорівській районній лікарні 28 липня 2012 р. (супровідний лист від 25.10.2012 р. № 6330/10) (далі - довідка ГУОЗ ЛОДА), фельдшерська бригада виїхала на виклик о 09.06 хв. і на місце події прибула до 3-х хв. Отже, вже на місці події бригада медиків була о 09 год. 09 хв. У протоколі № 26 «Політравма» вказано, якщо стан постраждалого нестабільний, критичний, час на перебування на місці пригоди не повинен перевищувати 10 хвилин. Відтак, фельдшерська бригада на місці події, з урахуванням надзвичайно важкого стану ОСОБА_9 (інформація такого змісту була надана по радіостанції, що випливає зі змісту довідки ГУОЗ ЛОДА), не повинна була перебувати довше, ніж до 09.19 хв. Час доїзду до місця пригоди у фельдшерської бригади склав 3 хв. На зворотну дорогу бригада мала затратить стільки ж часу, а тому о 09 год. 21 хв. доставити ОСОБА_9 у Ходорівську райлікарню. Але у приймальне відділення Ходорівської райлікарні ОСОБА_9 доставили о 09 год. 36 хв., згідно з супровідним листком № 3981. 15 хв. дорогоцінного часу було витрачено не зрозуміло на що, отже медична допомога ОСОБА_9 на догоспітальному етапі надавалась неякісно. 15 хв. - це той час, який міг стати вирішальним у боротьбі за життя ОСОБА_9, який би не породжував стан повної декомпенсації.

2) лікувально-діагностичні: порушення, допущені на догоспітальному етапі надання медичної допомоги ОСОБА_9

Відповідно до п.2.2 Примірного положення про фельдшера (сестру медичну) станції відділення швидкої та невідкладної медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ України «Про заходи щодо удосконалення надання екстреної медичної допомоги населенню в Україні» від 29.08.2008 р. №500 (далі - Положення), основними завданнями фельдшера є забезпечення надання екстреної медичної допомоги пацієнтам на догоспітальному етапі, згідно з затвердженими протоколами (Стандартами якості), забезпечення екстреної госпіталізації осіб, стан яких потребує екстреної стаціонарної допомоги в умовах лікувально-профілактичних закладів, а також перевезення пацієнтів, стан яких потребує медичного супроводу. А відтак, саме фельдшер ОСОБА_5, прибувши на місце події повинен був: 1) провести обстеження ОСОБА_9 та надати йому екстрену медичну допомогу на догоспітальному етапі, згідно з затвердженими нормативами та показниками якості (згідно з п. 3.10.2.1 Положення); 2) забезпечити спадкоємність надання медичної допомоги (згідно з п. 3.10.2.7 Положення).

Відповідно до п.1.2. Положення, на посаду фельдшера призначається молодший спеціаліст з медичною освітою, який знає і володіє методиками надання екстреної медичної допомоги при невідкладних станах на догоспітальному етапі.

Аналіз медичної документації дає вагомі підстави для сумнівів у тому, що фельдшер ОСОБА_5 знає і володіє методиками надання екстреної медичної допомоги при невідкладних станах на догоспітальному етапі. Так, згідно з письмовою пояснюючою запискою від 21.08.2012 року фельдшера ОСОБА_5, прибувши на місце пригоди, він оглянув ОСОБА_9, поклав його на щит та переніс у салон швидкої, де здійснив обезболення, наклав асептичну пов'язку на рани голови і живота та доставив пацієнта до Ходорівської рай лікарні.

Виновком МОЗ України за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів надання медичної допомоги ОСОБА_9 в умовах Ходорівської районної лікарні Львівської області стверджено, що:

1. Ходорівська райлікарня працює на підставі ліцензії МОЗ України з 16.04.2009 року до 16.04.2014 року, в якій відсутня спеціальність медицина невідкладних станів та спеціальність молодших спеціалістів з медичною освітою лікувальна справа (невідкладні стани).

Відтак, фельдшер, який є молодшим спеціалістом з медичною освітою, на якого покладено надання екстреної медичної допомоги при невідкладних станах, надавав таку у відповідача - Ходорівській райлікарні, яка не мала ліцензії на провадження такої медичної практики та загалом спеціальності молодший спеціаліст з медичною освітою лікувальна справа (невідкладні стани).

Відповідно до п.2.6 наказу МОЗ України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики» № 49 від 02.02.2011 року, медична практика провадиться суб'єктами господарювання на підставі ліцензії і за умови, зокрема, укомплектованості працівниками для провадження господарської діяльності з медичної практики.

Із пояснюючої записки фельдшера ОСОБА_5 встановлені порушення ним Загальних принципів надання невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі, затверджених наказом МОЗ України «Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги» (додаток 1.1.8. «Нормативи надання медичної допомоги дорослому населенню в амбулаторно-поліклінічних закладах за спеціальністю "медицина невідкладних станів"») від 28.12.2002 р. №507 (далі - Загальні принципи надання допомоги на догоспітальному етапі).

У Загальних принципах надання допомоги на догоспітальному етапі визначено принципи, яких слід дотримуватись медичним працівникам: 1) оглянути місце пригоди; 2) провести первинний огляд постраждалого та надати йому невідкладну медичну допомогу за станом, що загрожує його життю; 3) провести вторинний огляд постраждалого та, у разі необхідності, надати йому допомогу при виявленні інших проблем.

У своїй пояснюючій записці ОСОБА_5 зазначає, що потерпілому був поставлений діагноз: відкрита черепно-мозкова травма черепа, проникаюча рана живота зліва. У своїй довідці ГУОЗ ЛОДА комісія вказує, що враховуючи обмежений 10-хвилинний час перебування на місці пригоди фельдшер ОСОБА_5, здійснив лише первинний огляд ОСОБА_9 та доставив його у Ходорівську райлікарню для проведення вторинного огляду „з голови до п'ят".

27 хв., протягом яких фельдшер повинен був виконувати обов'язки з надання допомоги на догоспітальному етапі ОСОБА_9, не вистачило ОСОБА_13 для проведення вторинного огляду пацієнта. А тому фельдшер «не помітив» у ОСОБА_9 відкритий перелом нижньої щелепи, перелом 12-го ребра, відкритий перелом лівої стегнової кістки, закритий перелом кісток середньої третини лівої гомілки, множинні садна та рани як на обличчі, так і на тілі (згідно з діагнозом ОСОБА_9, поставленим у Ходорівській райлікарні - дані медичної карти №2549 стаціонарного хворого). ОСОБА_5 не здійснив іммобілізацію лівої нижньої кінцівки ОСОБА_9, оскільки «не помітив» її відкритого перелому.

ОСОБА_5 діагностував у ОСОБА_9 відкриту черепно-мозкову травму, (супровідний листок №3981), хоча насправді у ОСОБА_9 була закрита черепно-мозкова травма (дані медичної карти №2549 стаціонарного хворого), що свідчить про непрофесійність фельдшера швидкої медичної допомоги.

Відповідно до Положення про етапність надання медичної допомоги травмованим внаслідок нещасних випадків, затвердженого наказом МОЗ України «Про регламентацію ортопедо-травматологічної служби в Україні» від 30.03.1994 р. № 41, передбачено, що медичні працівники на місці нещасного випадку повинні, зокрема проводити (п. 2.2.):

1) реанімаційні, протишокові заходи, зупинку кровотечі, іммобілізацію місця перелому, вводити серцеві, обезболюючі, аналептики дихання, оксибутират та інших препаратів і речовини інфузійної терапії;

2) для підтримки серцевої діяльності, відновлення дихання і зняття больового синдрому ввести відповідні лікарські препарати;

3) при черепно-мозкових травмах - зрошення порожнини рота, оксигенотерапія, введення аналептиків дихання, серцевих препаратів, обробка ран 5 % настойкою йоду, накладання пов'язки;

4) при ушкодженні органів живота (закрита травма живота) - введення серцевих, анальгетичних засобів.

Згідно з Додатком до наказу МОЗ України від 17.01.2005 р. № 24 «Політравма», у Протоколі Б (закриті або відкриті ушкодження черепа і головного мозку, сполученні з відкритими або закритими травмами інших відділів (одного або декількох) - грудей, живота, хребта, таза, кінцівок), слід було здійснити низку медичних втручань, з-поміж яких: аналгезія, іммобілізація (шийний комір), протишокова терапія, туалет рани, зупинка кровотечі.

Всупереч нормативним вимогам, фельдшер ОСОБА_5 не здійснив необхідних медичних втручань, що підтверджується лікарем-хірургом ОСОБА_6, який у своїй пояснюючій від 15.08.2012 року на ім.»я головного лікаря Ходорівської райлікарні вказує на недотримання на догоспітальному етапі фельдшером ОСОБА_5 протоколів і стандартів надання медичної допомоги, зазначаючи такі порушення:

- не було проведено адекватного знеболення (лише на місці ДТП введено анальгін з димедролом, а потрібно було промедол);

- ліва нижня кінцівка не була взагалі іммобілізована;

- не був іммобілізований шийний відділ хребта;

- не проведено профілактики крововтрати та попадання у рани сторонніх тіл;

- на рани не накладено пов'язок.

У Висновку МОЗ України зазначено, що на догоспітальному етапі не виконано: а) санацію верхніх дихальних шляхів; б) транспортну іммобілізацію переломів; в) накладання асептичних пов'язок на рани.

Такі недбале і несумлінне ставлення медичного працівника ОСОБА_5 до виконання своїх професійних обов'язків, призвели до надання ним медичної допомоги неналежної якості, яка не відповідала стандартам у сфері охорони здоров'я.

Лікар-хірург ОСОБА_6 був лікуючим лікарем ОСОБА_9, тобто, відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», лікарем, який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження і лікування.

Виновком МОЗ України за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів надання медичної допомоги ОСОБА_9 в умовах Ходорівської районної лікарні Львівської області стверджено, що і на госпітальному етапі допущені порушення:

1) на госпітальному етапі порушена послідовність лікувально-діагностичних заходів: а) при поступленні не виконана інтубація і санація трахеї з ШВЛ, тампонада порожнини рота, зупинка кровотечі; б) не встановлені шлунковий і сечовий катетер; в) торакопункція повинна була виконуватись перед інкубацією і ШВЛ і лапароцентезом; г) лікувально-діагностичні заходи при такій травмі повинні були проводитись в операційній.

2) у потерпілого ОСОБА_9 причиною травматичного шоку могли бути: а) переломи лівого стегна і кісток лівої гомілки, які могли зумовити крововтрату в м'які тканини лівої нижньої кінцівки понад 1,5 л.; б) суттєва гіповолемія в результаті переломів крупних кісток була поглиблена численними ранами голови, обличчя, шиї, а також переломами щелепи і кісток носа, які, зазвичай, суттєво кровоточать.

3) під час спільного огляду було недооцінена наявність у хворого важкого шоку, зумовленого крововтратою про що може свідчити тяжка артеріальна гіпотензія і тахікардія.

4) не можна виключити, що ураженням, яке могло вплинути на виживання потерпілого ОСОБА_9, було ушкодження хребта і спинного мозку в шийному відділі. Діагностичного пошуку в цьому напрямі не було виконано прижиттєво.

5) вкрай важкий стан ОСОБА_9 потребував невідкладної респіраторної та циркуляторної підтримки. Респіраторна підтримка повинна була включати невідкладну інтубацію трахеї і перехід на штучну вентиляцію легень з використанням кисню. Циркуляторна підтримка була необхідна для невідкладного лікування гіповолемічного шоку, зумовленого крововтратою і потребувала масивної інфузійно-трансфузійної терапії. У листі призначень вказано, що ОСОБА_9 за весь період перебування у стаціонарі, внутрішньовенно введено 1900 мл., що можна розцінити як недостатнє.

В листі МОЗ України від 02.07.2013 р. № 17/53/90/19098 до висновку за результатами клініко - експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги ОСОБА_9 в умовах Ходорівської районної лікарні Львівської області, стверджено, що «Медична допомога надана ОСОБА_9 в умовах Лікарні не в повному об'ємі з порушенням послідовності лікувально-діагностичних заходів».

Судом встановлено, що медичні працівники відповідача на жодному з етапів (на догоспітальному та госпітальному) не проявили дбайливості й обачності при виконанні своїх професійних обов'язків, медичну допомогу ОСОБА_9 надали несвоєчасно, не в повному обсязі, що загострило перебіг розвитку посттравматичних наслідків, сприяло трансформації шоку з первинної у вторинну стадію, розвиток геморагічного шоку, а далі спричинило смерть сина позивачів ОСОБА_9.

Моральна шкода, заподіяна позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 медичними працівниками відповідача, полягає у душевних стражданнях, яких зазнали позивачі у зв»язку зі смертю сина ОСОБА_9, якому виповнився 21 рік, якого позивачі більше ніколи не зможуть побачити, відсвяткувати його весілля, побачити внуків.

Виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, неможливості відшкодувати в повному обсязі моральну шкоду, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного і фізичного болю, заподіяного позивачам смертю сина, суд погоджується з розміром моральної шкоди оціненої ними на суму 100 000 грн.. що підлягає стягненню з відповідача: 50 0000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу ОСОБА_2; 50 0000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу ОСОБА_3

При встановлених у судовому засіданні обставинах, позов позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, ч.3 ст.209 ЦПК України,

ст.ст.23, 1167, 1168, 1172 ЦК України,

суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити -

Стягнути з Ходорівської районної лікарні на користь ОСОБА_2 50 тисяч гривень.

Стягнути з Ходорівської районної лікарні на користь ОСОБА_3 50 тисяч гривень.

Стягнути з Ходорівської районної лікарні на користь ОСОБА_2 12 тисяч гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути з Ходорівської районної лікарні на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: