Ухвала

від 24.06.2014 по справі 820/7710/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/61991/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року

у справі № 820/7710/13-а

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укргідропроект» доДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укргідропроект» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Укргідропроект») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Укргідропроект», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Укргідропроект» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «НТЦ «Софт Інтеграл» за 2010 - 2012 роки, ТОВ «НТФ «Технософт», ТОВ «НТЦ «Інфософт», ТОВ «НТЦ «Грід Системи», ТОВ «НТО «Софт-Інжиніринг», ТОВ «НТФ «Програм груп» за період 2011 рік та 2012 рік, за результатами якої складено акт від 05.08.2013 року № 161/22-01/00114117.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, в розмірі 3675068 грн.; завищено суми ПДВ в розділі 3 додатку 5 до Декларацій з податку на додану вартість, які згідно з п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту платника податків на суму 355599,46 грн.; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України , занижено податок на прибуток всього на суму 3544775 грн. сформованого за рахунок отримання витрат від вищезазначених постачальників.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки та з урахуванням висновку до акту перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.08.2013 року №0000562201, яким ПАТ «Укргідропроект» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 911498,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 378702,00 грн., та №0000572201, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 842083,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 124375,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Укргідропроект» та ТОВ «НАУКОВА-ТЕХНІЧНА ФІРМА «ТЕХНОСОФТ» було укладено договори: від 01.01.2011 року № 4/УП/2011 з додатками та додатковими угодами, відповідно до умов якого ТОВ «НТФ «ТЕХНОСОФТ» взяло на себе зобов'язання на свій ризик, з використанням своїх матеріалів та устаткування, своїми силами здійснювати роботи з копіювання, друкування, сканування, фальцування, переплітання, тощо проектно - технічної документації, а позивач - приймати та сплачувати такі роботи та № 3/Т/2011, відповідно до умов якого ТОВ «НТФ «ТЕХНОСОФТ» передало у платне строкове користування майно, а позивач - взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату за орендоване майно на умовах, встановлених договором.

03.09.2010 року між ПАТ «Укргідропроект» та ТОВ «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «СОФТ ІНТЕГРАЛ» було укладено договір № 03-09/10 з додатками, у тому числі протоколом узгодження договірної ціни, календарним планом, технічним завданням, відповідно до умов якого ТОВ «НТЦ «СОФТ ІНТЕГРАЛ» взяло на себе зобов'язання власними силами та за Технічним завданням ПАТ «Укргідропроект» виконати роботи за темою «Математичне моделювання змін властивостей глинястих порід в підставі гідротехнічної споруди у часі під впливом змін гідрохімічного режиму», а позивач - прийняти та сплатити ці роботи.

07.09.2010 року між ПАТ «Укргідропроект» та ТОВ «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «СОФТ ІНТЕГРАЛ» було укладено договір № 07-09/10 з додатками, протоколом узгодження договірної ціни, календарним планом, технічним завданням, відповідно до умов якого ТОВ «НТЦ «СОФТ ІНТЕГРАЛ» взяло на себе зобов'язання власними силами та за Технічним завданням позивача виконати роботи за темою «Моделювання методами математичної статистики просторових геологічних закономірностей в підставах гідротехнічної споруди», а позивач - прийняти та сплатити ці роботи.

08.07.2011 року між ПАТ «Укргідропроект» та ТОВ «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «СОФТ ІНТЕГРАЛ» було укладено договір № 08/07-2011 з додатками, протоколом узгодження договірної ціни, календарним планом, технічним завданням, відповідно до умов якого ТОВ «НТЦ «СОФТ ІНТЕГРАЛ» взяло на себе зобов'язання власними силами та за Технічним завданням позивача виконати роботи за темою «Застосування геофільтраційного моделювання для прогнозу підпору при піднятті рівня водосховищ України», а позивач - прийняти та сплатити ці роботи.

Крім того, між ПАТ «Укргідропроект» та ТОВ «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ГРІД СИСТЕМИ» було укладено договори:

- від 08.08.2011 року № 08/08-2011 з додатками, у тому числі протоколом узгодження договірної ціни, календарним планом, технічним завданням, згідно яким ТОВ «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ГРІД СИСТЕМИ» взяло на себе зобов'язання власними силами та за Технічним завданням позивача виконати роботи за темою «Аналіз впливу напруженого стану елементів конструкцій гідроспоруд України на корозійне руйнування при статичному, повторно-статичному і циклічному вантаженні», а ПАТ «Укргідропроект» - прийняти та сплатити ці роботи

- від 28.09.2011 року № 28/09-2011 з додатками, у тому числі протоколом узгодження договірної ціни, календарним планом, технічним завданням укладений позивачем з ТОВ «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ГРІД СИСТЕМИ», відповідно до умов якого останнє взяло на себе зобов'язання власними силами та за Технічним завданням позивача виконати роботи за темою «Моделювання зміни властивостей скельних масивів, що лежать в підставі бетонних гребель на гідротехнічних спорудах України», а позивач - прийняти та сплатити ці роботи.

Фактичне виконання умов вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, актами приймання - передачі майна, специфікаціями, актами здачі-приймання наданих послуг, актами здачі-приймання робіт, звітами до договорів, тощо.

Оплата позивачем виконаних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між ПАТ «Укргідропроект» та ТОВ «НТФ «ТЕХНОСОФТ», ТОВ «НТЦ «СОФТ ІНТЕГРАЛ» та ТОВ «НТЦ «ГРІД СИСТЕМИ».

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказані контрагенти на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов