Постанова

від 24.06.2014 по справі 814/2655/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2655/13-а

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року частково задоволено позов та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000711720 від 31.01.2013 року і визнано протиправними дії податкового органу щодо визнання нікчемними правочинів, які укладено між позивачем та ТОВ "Ликиф - Агрострой" в серпні, вересні та листопаді 2010 року.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності скасування оскаржуваного рішення, так як податковим органом, в ході проведеної перевірки, встановлено безтоварність проведених господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом, що призвело до заниження розміру ПДВ у цьому періоді, а тому рішення податкового органу є правомірним.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 16.01.2013 року по 18.01.2013 року, податковим органом проведено позапланову документальну перевірку позивача, з питань достовірності задекларованих господарських відносин з ТОВ "Лики-Агрострой", за серпень - листопад 2010 року, про що складено акт №34/17-208/НОМЕР_1 від 18.01.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено розмір ПДВ за цей період, на загальну суму 17851 грн.

Порушення полягає у тому, що у вказаний період позивачем укладено нікчемні (безтоварні) угоди з даним контрагентом, оскільки позивачем не підтверджено належними документами товарність проведених операцій.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000711720 від 31.01.2013 року, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з ПДВ, на суму 17851 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції, на загальну суму 4462,75 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог, з яким не погоджується судова колегія з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість» - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2. ст.7 цього ж закону - податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватися одночасно. Податкова накладна, виписана та не включена до реєстру на дату її виписки, не може вважатися оформленою відповідно до «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових неладних», затвердженого Наказом ДПА України № 244 від 30.06.2005 року.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 вищевказаного закону - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього ж Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати виключно на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено розмір ПДВ за серпень-вересень та листопад 2010 року, на загальну суму 17851 грн.

На формування вказаних сум вплинули господарські операції з придбання позивачем у ТОВ "Ликиф - Агрострой" послуг зі встановлення систем відеоспостереження, які виконано на підставі договорів №09/10 від 09.09.2010 року та №01/11 від 01.11.2010 року.

На підтвердження товарності проведених операцій судом зібрано наступні документи: копії договорів (а.с.52, 58), рахунки - фактури (а.с.45, 50, 55), акти виконаних робіт (а.с.46, 51, 56), платіжні документи (а.с.57, 63-64), податкові накладні (а.с.60-62).

Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що між позивачем та ТОВ "Ликиф - Агрострой" проведено господарські операції з придбання послуг встановлення систем відеоспостереження, а належними доказами підтверджено фактичне отримання ним даних послуг, їх оплату та використання у своїй подальшій господарській діяльності (монтаж і установлення апаратури для приймання, запису та відтворення звуку і зображення тощо), тобто позивачем доведено товарність проведеної операції та підтверджено право на віднесення сум за даним договором до складу свого податкового кредиту, а тому оскаржуване рішення податкового органу є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на фіктивність проведених операцій, у зв'язку з припиненням юридичної особи контрагента за рішенням суду, оскільки вказане судове рішення винесено 02.12.2011 року, тобто більше ніж через рік після здійснення господарських операцій, які досліджено судом у даній справі.

Разом з тим не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправними дій податкового органу щодо визнання ним нікчемними правочинів, які укладено між позивачем та ТОВ "Ликиф - Агрострой" в серпні, вересні та листопаді 2010 року, з огляду на наступне.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 року.

Відповідно до п.3 Порядку, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У п.6 розділу І Порядку передбачено, як складається висновок акта документальної перевірки, зокрема про те, що зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до п.6 розділу II Порядку - факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З огляду на вищевикладені норми закону судова колегія вважає, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань.

При цьому висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки позивач вправі надати свої зауваження до відповідного акту, що можуть у подальшому враховуватись контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки.

Тому, як власне акт перевірки, так і дії посадових осіб контролюючого органу із складання цього акту не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав позивача, крім права на надання зауважень до акту перевірки.

Таким чином судова колегія приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій податкового органу по включенню до акту перевірки будь-яких даних або викладення у ньому певних висновків, незалежно від того, яким чином сформульовані відповідні позовні вимоги.

Аналогічну правову позицію неодноразово викладено й Вищим адміністративним судом України, зокрема в постанові від 14.11.2013 року, по справі №К/9991/7900/11.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України - суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовою колегією встановлено, що постанову суду оскаржено відповідачем, в частині задоволення позовних вимог, а в частині відмови в задоволені позовної вимоги про визнання протиправними дій податкового органу по проведенню перевірки - постанову суду не оскаржено сторонами у справі, а тому колегія суддів переглядає оскаржувану постанову суду в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року - скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання дій протиправними та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0000711720 від 31.01.2013 року про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на додану вартість, на суму 17851 гривен, та застосування штрафних (фінансових) санкцій, на суму 4462,75 гривень.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М.Танасогло