Рішення

від 23.06.2014 по справі 910/14809/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14809/13 23.06.14

За позовом дочірнього підприємства «Український термінал»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Пошив»

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

ОСОБА_1

про стягнення 15 660,22 грн.

Суддя Удалова О.Г. (головуючий)

Суддя Капцова Т.П.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники учасників процесу:

від позивача Костенко С.С. (за довіреністю)

від відповідача Пугач В.В. (за довіреністю)

від третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява дочірнього підприємства «Український термінал» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Пошив» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 15 660,22 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору № 121018/01 від 18.10.2012 р. (далі - Договір), згідно з якими відповідач зобов'язувався виготовити та передати швейні вироби (далі - товар), а позивач зобов'язувався переданий товар прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі.

Позивач, як це передбачено умовами Договору, здійснив передплату, проте відповідач товар не передав.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 15 660,22 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 р., справу призначено до розгляду 29.08.2013 р.

23.08.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом, а також відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві відповідач стверджував, що передав товар позивачу на загальну суму 15 660,22 грн., на підтвердження викладеного долучив до відзиву копії видаткової накладної № 973 від 24.12.2012 р. та довіреності ДПУ № 000223 від 17.12.2012 р., видану позивачем особі, уповноваженій на отримання товарно-матеріальних цінностей від відповідача. У зв'язку з цим, сторона просила суд у задоволенні позову відмовити.

28.08.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

29.08.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 05.09.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

03.09.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від представника від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

04.09.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом, а також письмові пояснення на відзив. Крім того, представником позивача були заявлені клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_1 як третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а також клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Розгляд вказаних клопотань судом було відкладено до наступного судового засідання.

05.09.2013 р. у судовому засідання представник позивача позовні вимоги та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2013 р. у судове засідання було викликано ОСОБА_1, розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 17.09.2013 р.

17.09.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Учасник процесу ОСОБА_1 у судовому засіданні надала зразки свого підпису, які були залучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1, по справі № 910/14809/13 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

08.10.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо обставин у справі, в яких містилось клопотання про припинення провадження у справі, а також прохання зобов'язати позивача отримати товар за адресою: м. Київ, проспект Миру, 13.

15.10.2013 р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про виправлення описок в ухвалі Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р.

13.11.2013 р. через канцелярію суду з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання судового експерта про надання оригіналів досліджуваних документів необхідних для проведення судової експертизи, та матеріали справи.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. поновлено провадження у справі № 910/14809/13, клопотання судового експерта задоволено та зобов'язано сторін надати суду додаткові документи на вимогу судового експерта, а також виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва № 910/14809/13 від 17.09.2013 р., виклавши пункти 4 та 5 резолютивної частини ухвали в наступній редакції: « 4. Витрати по проведенню експертизи покласти на дочірнє підприємство «Український термінал» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 5, код 34692797) з наступним віднесенням витрат на сторони відповідно до ст. 49 ГПК України. 5. Зобов'язати дочірнє підприємство «Український термінал» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 5, код 34692797) здійснити оплату експертизи».

12.02.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/14809/13 та повідомлення про неможливість надання експертного висновку у зв'язку з ненаданням судовому експерту витребуваних експертом документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2014 р. було поновлено провадження у справі № 910/14809/13 та призначено її до розгляду на 06.03.2014 р.

05.03.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові додаткові пояснення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. Крім того, надав витребувані судовим експертом документи, необхідні для проведення судової експертизи, а саме оригінали видаткової накладної № 973 від 24.12.2012 р. та довіреності ДПУ № 000223 від 17.12.2012 р.

Третя особа у судове засідання не з'явилась про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 р. по справі № 910/14809/13 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

09.04.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судового експерта № 3531/3532/14-32 від 04.04.2014 р. та матеріали справи № 910/14809/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. було поновлено провадження у справі № 910/14809/13. Враховуючи складність спірних правовідносин, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати колегіально.

Ухвалою суду від 14.04.2014 р., на підставі розпорядження голови Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р., справу № 910/14809/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Удалова О.Г. (головуючий), Капцова Т.П., Паламар П.І. та призначено її до розгляду на 22.05.2014 р.

22.05.2014 р. у судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Третя особа у судове засідання не з'явилась про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 05.06.2014 р.

05.06.2014 р. у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував.

Представник позивача та третя особа у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 23.06.2014 р.

12.06.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

20.06.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Розпорядженням голови Господарського суду м. Києва від 23.06.2014 р. справу № 910/14809/13 було передано для розгляду колегії суддів у складі: Удалова О.Г. (головуючий), Капцова Т.П., Пукшин Л.Г.

Крім того, у судовому засіданні було розглянуто клопотання, що надійшло 08.10.2013 р. від представника відповідача. У зазначеному клопотанні відповідач вказував на те, що на його адресу без будь-яких пояснень та оформлення відповідних документів невідомою особою, яка назвалась представником позивача, був повернутий товар, виготовлений відповідачем на замовлення позивача. У зв'язку з цим, відповідач просив суд зобов'язати позивача отримати товар за адресою: м. Київ, проспект Миру, 13, та припинити провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

1-1) відсутній предмет спору;

2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Пунктом 4.1 постанови Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р., перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про те, що підстави для припинення провадження у справі відсутні, а клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги відповідача про зобов'язання позивача отримати товар за адресою: м. Київ, проспект Миру,13, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, примусове виконання обов'язку в натурі є одним із способів захисту порушеного права.

Відповідно до положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів суб'єкту господарювання належить звертатись до господарського суду.

Таке звернення відбувається шляхом подання до господарського суду позовної заяви. Відповідачем зустрічний позов подано не було, тому вказана вимога відповідача в даному провадженні судом не розглядається.

У судовому засіданні 23.06.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

18.10.2012 р. між дочірнім підприємством «Український термінал» (далі - позивач або замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Пошив» (далі - відповідач або виконавець) був укладений договір № 121018/01 (далі - Договір).

Пунктом 1 Договору передбачено, що виконавець виготовляє і передає, а замовник визначає асортимент, кількість, оплачує і приймає продукцію, а саме швейні вироби згідно бухгалтерських накладних та специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, виконавець зобов'язується забезпечити якісне виготовлення виробів за узгодженими сторонами зразками та тканинами протягом 21 календарного дня з моменту зарахування передоплати.

Згідно з п. 3.1 Договору, загальна сума договору складає загальну суму, зазначену в специфікаціях, в тому числі ПДВ.

Замовник здійснює 100% передоплату на п/р виконавця протягом 2 днів з моменту виставлення рахунку на оплату (п. 3.2 Договору).

На виконання умов п. 3.2 Договору позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 15 660,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 00001809 від 19.11.2012 р., копія якого долучена до матеріалів справи. Проте відповідач оплачений товар позивачу не передав.

З метою досудового врегулювання спору, 30.04.2013 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 130426/Вих.-1 від 26.04.2013 р., в якому просив останнього виконати зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами Договору.

16.05.2013 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 130516/Вих.-1, в якій вимагав протягом семи днів з моменту отримання претензії виконати зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами Договору, та попереджав, що у випадку невиконання відповідачем свого обов'язку позивач відмовляться від Договору та вимагає повернути суму попередньої оплати у розмірі 15 660,22 грн.

Відповідач на вказані претензії відповіді не надав, зобов'язання перед позивачем не виконав та суму попередньої оплати у розмірі 15 660,22 грн. позивачу не повернув.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 15 660,22 грн.

23.08.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві відповідач стверджував, що передав товар позивачу на загальну суму 15 660,22 грн., на підтвердження викладеного долучив до відзиву копії видаткової накладної № 973 від 24.12.2012 р. та довіреності ДПУ № 000223 від 17.12.2012 р., виданої позивачем особі, уповноваженій на отримання товарно-матеріальних цінностей від відповідача.

Довіреність ДПУ № 000223 від 17.12.2012 р. видана позивачем ОСОБА_1. Вказаною довіреністю ОСОБА_1 уповноважено на отримання товарно-матеріальних цінностей від відповідача.

З видаткової накладної № 973 від 24.12.2012 р. вбачається, що товар на загальну суму 15 660,22 грн. отримала ОСОБА_1 за довіреністю ДПУ № 000223 від 17.12.2012 р., про що свідчить підпис вказаної особи.

Разом з тим, у висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 3531/3532/14-32 від 04.04.2014 р. вказано, що підписи від імені ОСОБА_1, які розміщено в графах «Підпис _____ (зразок підпису особи, що одержала довіреність)» довіреності ДПУ № 000223 від 17.12.2012 р. та «Отримав(ла) _____ ОСОБА_1 За довіреністю ДПУ № 000223 від 17.12.2012» у видатковій накладній № 973 від 24.12.2012 р., виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням загального вигляду її підпису.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належних та допустимих доказів передання товару позивачу не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що виконавець зобов'язується забезпечити виготовлення виробів протягом 21 календарного дня з моменту зарахування передоплати.

Відповідно до 8.5 Договору, будь-які зміни, доповнення та протоколи до «договору» дійсні за умови, якщо вони вчинені в письмовій формі, підписані сторонами, і є його невід'ємною частиною, про що повинно бути зазначено в цих документах.

Сторони будь-яких документів, які свідчать про внесення змін до Договору, суду не надали.

Враховуючи, що позивач здійснив передоплату товару в повному обсязі 19.11.2012 р., строк виконання зобов'язання відповідачем настав 10.12.2012 р.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України ) .

Згідно з ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

16.05.2013 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 130516/Вих.-1, в якій вимагав протягом семи днів з моменту отримання претензії виконати зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами Договору, та попереджав, що у випадку невиконання відповідачем свого обов'язку позивач відмовляться від Договору та вимагає повернути суму попередньої оплати у розмірі 15 660,22 грн.

Поштове відправлення, яким було відправлено претензію № 130516/Вих.-1 від 16.05.2013 р., направлялось з описом вкладення з оголошеною цінністю 1,00 грн.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку (далі - правила), поштове відправлення з оголошеною цінністю - реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником.

Згідно з п. 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Пунктом 21 Правил встановлено, що адресат внутрішнього поштового відправлення (посилки, листа чи бандеролі з оголошеною цінністю), поштового переказу повідомляється про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу за телефоном, номер якого зазначається відправником на поштовому відправленні, бланку поштового переказу, або за відповідним повідомленням.

За бажанням адресата поштові перекази, рекомендовані бандеролі, листи та бандеролі з оголошеною цінністю, посилки за додаткову плату можуть бути доставлені йому додому (п. 92 Правил).

Таким чином, листи з оголошеною цінністю не доставляються адресатові за вказаною адресою співробітниками служби поштового зв'язку, адресат повинен самостійно отримати таке поштове відправлення у відділі поштового зв'язку або замовити відповідну послугу.

У матеріалах справи наявна копія конверту, з якої вбачається, що поштове відправлення, яким було надіслано претензію № 130516/Вих.-1 від 16.05.2013 р., повернуто відправнику в зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до п. 3 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 р., ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу про виконання грошового зобов'язання (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що фактичне не отримання відповідачем претензії №130516/Вих.-1 від 16.05.2013 р. не свідчить про не пред'явлення вимоги щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 15 660,22 грн. та не направлення повідомлення про відмову від Договору.

Таким чином, на момент розгляду даного спору судом Договір № 121018/01 від 18.10.2012 р. є припиненим.

Позивач, обґрунтовуючи свою вимогу про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 15 660,22 грн., посилається, зокрема, на ст. 224 Господарського кодексу України. Разом з тим, у прохальній частині позивач визначає позовну вимогу як суму попередньої оплати.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» № 6 від 23.03.2012 р. вказано, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи, що позивач не визначає позовну вимогу саме як збитки, а просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати, суд дійшов висновку про те, що не буде зміною матеріально-правових підстав застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України для обґрунтувати правомірності вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З огляду на те, що Договір між сторонами припинений, підстава на якій відповідачем було отримано передоплату в розмірі 15 660,22 грн. на момент розгляду спору судом відпала.

Представник відповідача документів, які підтверджують повернення позивачу передоплату в розмірі 15 660,22 грн., суду не надав.

06.06.2014 р. відповідач направив на адресу позивача лист № 12 від 05.06.2014 р., що підтверджується фіскальним чеком № 5562. Вказаним листом відповідач повідомляв позивача про те, що товар, замовлений останнім, знаходиться на складі відповідача та пропонував його забрати.

Разом з тим, на момент направлення вищевказаного листа позивач вже відмовився від договору.

Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Представники сторін документів, які підтверджують що позивач прийняв від відповідача товар, суду не надали.

Так, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 15 660,22 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 720,50 грн. судового збору та 1 958,40 грн. за проведення судової експертизи.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 32-34, 36, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Пошив» (02105, м. Київ, проспект Миру, будинок 13, код 37768706) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь дочірнього підприємства «Український термінал» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 5, код 34692797) суму попередньої оплати в розмірі 15 660 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят) грн. 22 коп., 1 958 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 40 коп. за проведення судової експертизи та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Повне рішення складено 02.07.2014 р.

Суддя (головуючий) О.Г. Удалова

Суддя Т.П. Капцова

Суддя Л.Г. Пукшин