Постанова

від 01.07.2014 по справі 910/12194/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р. Справа№ 910/12194/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Шевченко О. М. - представник за довіреністю № 10 від 13.03.2014

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: Марковська В. В. - представник за довіреністю № 9/2013/11/20-4 від 20.11.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зеніт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2014

у справі № 910/12194/13 (головуючий суддя Гавриловська І. О., судді Нечай О. В., Літвінова М. Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зеніт»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

про стягнення 236 894,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 187 533,67 грн. за послуги, надані за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 8319/4-14-03 від 06.05.2000 в період з 01.07.2010 по 30.04.2013, інфляційних втрат в сумі 3 166,18 грн., 3% річних в сумі 7 456,17 грн., штрафу в сумі 37 506,73 та пені в сумі 1 231,46 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2014, повний текст якого підписаний 31.03.2014, у справі №910/12194/13 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 168 536,07 грн., інфляційні втрати в сумі 3 152,35 грн., 3 % річних в сумі 7 123,92 грн., 20% штрафних санкцій в сумі 33 707,21 грн. та пеню в сумі 1 011,74 грн., у решті позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, відповідні договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були, а отже, позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з водопостачання на підігрів в сумі 18 997,61 грн. задоволенню не підлягають.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, штрафу та пені.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зеніт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- зобов'язати позивача провести повну звірку розрахунків, з врахуванням оплати води на підігрів за весь спірний період та скласти Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами починаючи з 01.07.2000 по 30.04.2013 помісячно, з письмовим поясненням різниці в розходженні нарахувань і оплати, відповідно до п. 4 ухвали господарського суду міста Києва від 27.07.2013;

- постановити рішення про тлумачення змісту п. 3.6, 3.7, 4.1 та 4.2 спірного договору, строків та обов'язковості їх виконання сторонами;

- постановити ухвалу про скасування рішення господарського суду міста Києва по справі № 910/12194/13 від 24.03.2014 в частині часткового задоволення позовних вимог позивача повністю і закрити провадження у справі.

Колегія суддів зауважує відповідачу, що його вимога про винесення рішення про тлумачення змісту п. 3.6, 3.7, 4.1 та 4.2 спірного договору, строків та обов'язковості їх виконання сторонами за своєю правовою природою фактично є зверненням до суду з зустрічним позовом, в той час як згідно з приписами ст. 60 ГПК України право на подачу зустрічного позову відповідач має лише до початку розгляду господарським судом справи по суті, а отже, вказане право не може бути реалізовано відповідачем на стадії розгляду справи судом апеляційної інстанції.

З огляду на вказані обставини, суд апеляційної інстанції не розглядає вимоги відповідача про винесення рішення про тлумачення змісту п. 3.6, 3.7, 4.1 та 4.2 спірного договору, строків та обов'язковості їх виконання сторонами, проте звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права звернутися до суду у встановленому чинним процесуальним законодавством порядку з відповідним позовом про тлумачення змісту п. 3.6, 3.7, 4.1 та 4.2 спірного договору.

В апеляційній скарзі відповідач послався на наступні обставини:

- суд першої інстанції в порушення ст. 33 ГПК України визнав попередній борг відповідача перед позивачем, який був у відповідача до спірного періоду (до 01.07.2010) бездоказово, а саме без надання первинних документів, в той час як відповідач проти наявності в нього вказаної заборгованості заперечив;

- суд першої інстанції в порушення ст. 193 ГПК України помилково визнав грошові обов'язки відповідача перед позивачем без попереднього виконання обов'язків позивача і не взяв до уваги умови п. 3.6 спірного договору, який передбачає оплату відповідачем спірних послуг у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжного документа до банківської установи, в той час як позивач не надав доказів вчинення ним зазначених дій.

Ухвалою від 27.05.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М. Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зеніт» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014, враховуючи перебування судді Баранця О. М. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи № 910/12194/13 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Коршун Н. М., Пашкіна С. А.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014, враховуючи перебування судді Коршун Н. М. на лікарняному, вирішено здійснити розгляд справи № 910/12194/13 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С. А., Чорногуз М. Г.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представники позивача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

25.07.2000 Державне комунальне об'єднання «Київводоканал», правонаступником якого є позивач, як Постачальник та відповідач як Абонент уклали договір на послуги водопостачання та водовідведення № 8319/4-14 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) позивач зобов'язується забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач - сплатити за вказані послуги на умовах, які визначені Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі Правила 1).

Правила 1 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі Правила 2).

Враховуючи, що в період, заборгованість за який заявлена до стягнення (з 01.07.2010 по 30.04.2013), діяли Правила 2 (з 18.10.2008), які відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (далі - Закон) є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме Правила 2.

З наданого позивачем Розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ОСББ «Зеніт» (далі Розгорнутий розрахунок позовних вимог) (а.с.67-70 т.2) вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу (187 533,67 грн) складається з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води за період з липня 2010 року по квітень 2013 року включно та прийняття стоків гарячої води за період з липня 2010 року по лютий 2012 року включно, який рахується за послуги за кодом 2-789, на загальну суму 155 011,50 грн.;

- боргу, який рахується за послуги за кодом 2-50789, на загальну суму 32 522,17 грн, з яких: 18 997,60 грн - за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (гаряча вода), за період з лютого 2012 року по квітень 2013 року, 13 524,57 грн - за прийняття стоків гарячої води за період з березня 2012 року по квітень 2013 року.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково, в сумі 168 536,07 грн, яка складається з послуг за постачання та відведення холодної води за кодом 2-789 та послуг за відведення гарячої води за кодом 2-50789 (155 011,50 + 13524,57), вимоги в частині стягнення вартості послуг з постачання гарячої води в сумі 18 997,60 грн залишив без задоволення.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відмови у позові в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 18 997,60 грн, який позивач рахує за відповідачем за постачання гарячої води за період з лютого 2012 року по квітень 2013 року (код 2-50789), з огляду на таке.

Статтею 19 Закону передбачено договірне формування відносин між підприємствами питного водопостачання та споживачами.

Правилами 2 встановлено, що:

- договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду і питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги» (п. 2.1);

- істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (п. 2.2).

Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Підпунктом «а» пункту 2.1 Договору встановлено, що позивач зобов'язаний забезпечувати відповідачу постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна».

З матеріалів справи вбачається, що за умовами Договору позивачем присвоєно відповідачу код 2-789 щодо послуг з постачання питної води через відповідні вводи, обладнані приладами обліку, проте, в подальшому, без укладання іншого договору або/та внесення відповідних змін до Договору, позивач присвоїв відповідачу другий, додатковий код 2-50789 для обліку води, яка використовується для приготування гарячої води.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, оскільки умовами Договору такі взаємовідносини не регулюються.

Крім того, у долучених до матеріалів справи письмових поясненнях від 25.06.2014 № 214 позивач повідомив, що забезпечення будинку відповідача гарячою водою здійснюється від бойлера, на водопровідному вводі якого встановлено прилад обліку; що враховуючи, що від вказаного бойлера одночасно споживають гарячу воду будинки інших абонентів, розподіл обсягу нарахування гарячої води для відповідача в період з 01.02.2012 про 10.04.2012 здійснювався в процентному співвідношенні, пропорційно кількості мешканців у кожному житловому будинку (ОСББ «Зеніт» - 13,192% (на 200 мешканців), ОСББ «Згода 96» - 59,336% (на 900 мешканців), ОСББ «Діброва» - 6,398% (на 97 мешканців), ОСББ «Мій дім» - 9,036% (на 137 мешканців), а починаючи з 11.04.2012 по 01.05.2013 нарахування за гарячу воду для відповідача та відповідний обсяг стоків здійснювався згідно з п. 3.1 та 3.9 Правил 2, тобто за нормою водоспоживання на одного мешканця (3,5 куб м на одну особу).

На підтвердження обсягу поставленої в період з 01.02.2012 про 10.04.2012 гарячої води позивач у вказаних поясненнях послався на акти про зняття показань з приладу обліку, зазначивши на наявність в матеріалах справи їх копій.

Проте матеріали справи містять долучені як позивачем, так і відповідачем копії актів про зняття показань з двох лічильників, встановлених на двох вводах до будинку відповідача, через які поставляється холодна питна вода (а.с.158-174, 207-223 т.1), і показники яких не можуть використовуватись для визначення обсягу спожитої відповідачем через бойлер гарячої води.

Акти про зняття показань з приладу обліку питної води, яка використовується для приготування гарячої води, на водопровідному вводі до бойлеру в матеріалах справи відсутні.

Докази того, що в період з 01.02.2012 про 10.04.2012 у будинках абонентів, які споживали воду через один бойлер з відповідачем, а також самого відповідача проживала саме та кількість мешканців, яка зазначена позивачем: ОСББ «Зеніт» - 13,192% (на 200 мешканців), ОСББ «Згода 96» - 59,336% (на 900 мешканців), ОСББ «Діброва» - 6,398% (на 97 мешканців), ОСББ «Мій дім» - 9,036% (на 137 мешканців), в матеріалах справи також відсутні.

Отже, матеріали справи не містять доказів на підтвердження як обсягу питної води, що постачалася в період з 01.02.2012 по 10.04.2012 через водопровідний ввід до бойлеру, так і кількості мешканців будинків, до яких через вказаний бойлер поставлялася гаряча вода, в зв'язку з чим колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що відповідач у вказаний період спожив саме ту кількість гарячої води, яку рахує за ним позивач.

Відповідно, не може вважатися доведеною вартість послуг позивача з постачання гарячої води в період з 01.02.2012 по 10.04.2012, яка розрахована позивачем виходячи з загального обсягу води, поданого через водопровідний ввід до бойлеру, в процентному співвідношенні, пропорційно кількості мешканців у кожному житловому будинку.

Щодо обсягу та вартості послуг з постачання гарячої води, наданих відповідачу в період з 11.04.2012 по 01.05.2013, які позивач визначає ґрунтуючись на Правилах 2, які діяли протягом спірного періоду, слід зазначити таке.

Правилами 2 встановлено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення (п. 3.13).

Тобто, виходячи зі змісту Правил 2, вартість питної води, що йде на підігрів, має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

З матеріалів справи слідує та учасниками судового процесу не заперечується той факт, що балансоутримувачем теплового пункту, через який в будинок відповідача подається гаряча вода, є третя особа, а не відповідач, а відтак, правові підстави вимагати оплати відповідачем гарячої води за період з 11.04.2012 по 01.05.2013 згідно з Правилами 2 також відсутні.

При цьому посилання позивача на п. 3.1 Правил 2, згідно з яким розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку, та на п. 3.9 Правил 2, відповідно до якого рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам. Якщо субспоживач має особисті рахунки, то він розраховується за питну воду та скидання стічних вод з виробником. Розподіл суми рахунку між субспоживачами, на яких не відкрито окремих особових рахунків, здійснюється споживачами самостійно. У випадках, коли засоби обліку на вводах субспоживачів відсутні, розрахунки за воду проводяться за нормами водоспоживання, при цьому обсяг стічних вод, які належать до сплати, дорівнює обсягу водоспоживання, - вищевикладеного не спростовують і до уваги колегією суддів не приймаються.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що за період з лютого 2012 року по квітень 2013 року включно позивачем поставлено відповідачу гарячої води на загальну суму 18 997,60 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача боргу за послуги з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, в сумі 18 997,60 грн. (код 2-50789) і правомірно відмовив позивачу у задоволенні вказаних вимог. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Але колегія суддів не може погодитись з судом першої інстанції в частині задоволення решти майнових вимог позивача, в сумі 168 536,07 грн (187 533,67 - 18 997,60), яка складається з боргу за послуги з постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води за період з липня 2010 року по квітень 2013 року та прийняття стоків гарячої води за період з липня 2010 року по лютий 2012 року на загальну суму 155 011,50 грн за кодом 2-789 та 13 524,57 грн боргу за прийняття стоків гарячої води за період з березня 2012 року по квітень 2013 року за кодом 2-50789.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за прийняття стоків гарячої води, слід зазначити таке.

Як слідує з Розгорнутого розрахунку позовних вимог, позивач рахує за відповідачем борг за стоки гарячої води за період з липня 2010 року по лютий 2012 року за кодом 2-789 в сумі 20 860,49 грн (вода питна(стоки)), за період з березня 2012 року по квітень 2013 року за кодом 2-50789 - в сумі 13 524,57 грн.

Загальний борг за послуги з відведення стоків гарячої води, що його рахує позивач за відповідачем, дорівнює 34 385,06 грн (20 860,49 грн за кодом 2-789 + 13 524,57 грн за кодом 2-50789).

Суд першої інстанції вимоги в цій частині задовольнив, не врахувавши, що позивачем не доведено обсягу поставленої через ввід бойлеру холодної води, з урахуванням кількості якої позивач обраховує кількість прийнятих стоків гарячої води.

Відповідно, не може вважатись доведеним обсяг стоків гарячої води, а відтак, і розмір боргу, що позивач рахує за відповідачем за послуги з їх прийняття.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення боргу за послуги з прийняття стоків гарячої води на загальну суму 34 385,06 грн (20 860,49 грн за кодом 2-789 + 13 524,57 за кодом 2-50789) задоволенню також не підлягають як необґрунтовані. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання та відведення стоків холодної води за період з липня 2010 року по квітень 2013 року, які позивач рахує за кодом 2-789, слід зазначити таке.

Враховуючи, що, як встановлено судом, з загальної суми вартості послуг за кодом 2-789 (167 882,50 грн) 20 860,49 грн становить вартість послуг з відведення гарячої води за період з липня 2010 року по лютий 2012 року, решта, в сумі 147 022,01 грн (167 882,50 + 20 860,49) - це вартість послуг з постачання та відведення холодної води.

Відповідно до ст. 22 Закону, одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача.

Згідно з п. 3.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильників та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності із п. 21.1 Правил 1.

Позивачем кількість стоків холодної води визначається виходячи з показників водолічильників на вводах до будинку відповідача.

З Розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що з загальної суми, яка надійшла на рахунки позивача в оплату послуг за Договором, 160 487,25 грн, в оплату послуг, що надавалися протягом спірного періоду, зараховано 13 072,44 грн, решту коштів в сумі 147 414,81 грн (160 487,25-13 072,44) (стовпчик 10 Розрахунку - прим.суду) позивач зарахував в погашення боргу відповідача за попередній період, в тому числі: 112 158,09 грн - заборгованість за послуги за кодом 2-789, 35 256,72 грн - за послуги за кодом 2-50789.

На доказ існування боргу в сумі 112 158,09 грн за послуги за кодом 2-789 в судовому засіданні представник позивача послався на Витяг з розрахункового листа відповідача за період з червня 2010 року по травень 2013 року (а.с.17 т.2), з якого вбачається, що станом на початок червня 2010 року позивач рахує за відповідачем борг в сумі 112 158,09 грн.

На доказ існування боргу в сумі 35 256,72 грн за послуги за кодом 2-50789 представник позивача послався на Витяг з розрахункового листа відповідача за період з січня 2012 року по травень 2013 року (а.с.18 т.2), з якого вбачається, що станом на початок січня 2012 року позивач рахує за відповідачем борг в сумі 35 256,72 грн.

Проте вказані Витяги є одностороннім документом позивача і не можуть вважатися належними доказами на підтвердження наявності в відповідача боргу перед позивачем в сумі 112 158,09 грн та в сумі 35 256,72 грн за період, що передує спірному.

Крім того, представник позивача на підтвердження наявності боргу відповідача перед позивачем за попередній період послався на акти про зняття показань з лічильників.

Проте як позивачем, так і відповідачем до матеріалів справи долучені акти, в яких зафіксовані показники двох лічильників на вводах до будинку відповідача за спірний період (а.с.158-174, 207-223 т.1).

Акти за період, що передує спірному, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає недоведеним наявність у відповідача перед позивачем заборгованості станом на початок червня 2010 року в сумі 112 158,09 грн за кодом 2-789 та станом на початок січня 2012 року в сумі 35 256,72 грн за кодом 2-50789, в погашення якої він зарахував сплачені відповідачем за умовами Договору 147 414,81 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів виходить з того, що кошти в сумі 160 487,25 грн, які надійшли на рахунки позивача в оплату послуг, наданих за умовами Договору, позивач мав в повному обсязі зарахувати в рахунок оплати саме спірних послуг.

Враховуючи, що, виходячи з Розгорнутого розрахунку позовних вимог, послуг з постачання та відведення холодної води за умовами Договору відповідачу надано на загальну суму 147 022,01 грн, а перераховано відповідачем в оплату послуг за Договором 160 487,25 грн, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено розміру заявленого до стягнення з відповідача боргу за послуги з постачання та відведення холодної води, надані позивачем протягом спірного періоду за умовами укладеного сторонами Договору.

Судом першої інстанції безпідставно задоволено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача частини основного боргу в сумі 147 022,01 грн. за вказані послуги, у цих вимогах позивачу слід відмовити. Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 187 533,67 грн (18 997,60+20 860,49+13 524,57+147 022,01) за послуги, надані за Договором в період з 01.07.2010 по 30.04.2013, задоволенню не підлягають як недоведені. Рішення суду першої інстанції щодо вимог в частині стягнення основного боргу підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3 166,18 грн., 3% річних в сумі 7 456,17 грн., штрафу в сумі 37 506,73 та пені в сумі 1 231,46 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. 4.1 Договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 20% від несплаченої суми.

В пункті 4.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення відповідач сплачує пеню у розмірі 1% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням підстав підмови позивачу у задоволенні вимог про стягнення основного боргу, а саме:

- відсутності у відповідача обов'язку по оплаті вартості наданих послуг з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 2-50789);

- недоведеності позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з прийняття стоків гарячої води (код 2-789 та код 2-50789);

- відсутність заборгованості за послуги з постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води (код 2-789),

а також, враховуючи похідний характер вимог про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, штрафу та пені від вимог про стягнення основного боргу, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3 166,18 грн., 3% річних в сумі 7 456,17 грн., штрафу в сумі 37 506,73 та пені в сумі 1 231,46 грн. задоволенню не підлягають як безпідставні.

Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне дослідження та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 910/12194/13 підлягає скасуванню, в задоволенні позову відмовляється повністю.

За правилами ч. 1 ст. 34 ГПК України, з огляду на підстави відмови у позові в повному обсязі, наявні в матеріалах справи документальні докази щодо представлення позивачем вимог-доручень в порядку п. 3.6 Договору та щодо правильності застосування сторонами тарифів на спірні послуги до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не впливають на вирішення спору сторін по суті.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зеніт» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі, в тому числі за подачу апеляційної скарги, покладаються на позивача

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зеніт» на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 910/12194/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 910/12194/13 скасувати.

3. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1 - А, ідентифікаційний код 03327664) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зеніт» (02140, м. Київ, пр.-т Григоренка, 36-А, ідентифікаційний код 24931418) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 135 (дві тисячі сто тридцять п'ять) грн. 31 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12194/13.

Повний текст постанови складено: 03.07.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

М.Г. Чорногуз