Постанова

від 02.07.2014 по справі 810/2863/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 02 липня 2014 року           810/2863/14           Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень ВСТАНОВИВ:           Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» (далі – ТОВ «Сільпо ПДВПП» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі – Київська міжрегіональна митниця або відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 08.11.2013 № 100270000/2013/310256/2 та № 100270000/2013/310257/2.           В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом – ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митних деклараціях, до яких були додані усі документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення згідно переліку, визначеному Митним кодексом України. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування їх митної вартості.           За наведених обставин, позивач вважає рішення митного органу незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.           Позивач також зазначив, що з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг він подав митному органу заяви про митне оформлення товарів під гарантійне зобов'язання, здійснив коригування їх митної вартості згідно з рішеннями митного органу, подавши нові митні декларації, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю товарів, яка визначена митним органом.           Представник позивача у судове засідання, призначене на 17 червня 2014 року, не з'явився.           Разом з цим, 17 червня 2014 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.           Відповідач правом на подання письмових заперечень не скористався. У судове засідання, призначене на 17 червня 2014 року, не з'явився. Матеріали справи містять інформацію про його повідомлення своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Жодних заяв чи клопотань про відкладення судового засідання чи про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.           Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомленні своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.           Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.           ТОВ «Сільпо ПДВПП», ідентифікаційний код 38559175, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, зареєстроване як юридична особа 02.01.2013, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис № 13391020000008389.           Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2013 між продавцем - компанією «Dahuachem international economic and trade corp», Китай та покупцем - ТОВ «Сільпо ПДВПП» було укладено контракт № 524, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив продукцію у кількості, асортименті та за цінами, визначеними у інвойсах, що є невід'ємною частиною контракту (а.с.21-25).           Відповідно до пункту 2 контракту, ціни на товар встановлюються у інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукції, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, видатків по митному оформленню вантажу в країні продавця. Валютою контракту є долар США. Загальна вартість контракту складає 800000,00 USD.           Умови поставки визначені пунктом 3 контракту, відповідно до якого усі ціни по контракту, а також поставка передбачаються на умовах CFR або CIF Одеса/Ілечівськ, Україна, відповідно Incoterms 2010.           Відповідно до пункту 7 контракту, продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат походження, ветеринарний сертифікат, коносаменти та митну декларацію продавця.           У листопаді 2013 року позивачем пред'явлено до митного оформлення на Київській міжрегіональній митниці товар за кодом 03042999 – філе риби камбала стрілозуба заморожене, без додавання солі та спецій, без вмісту складових сумішей, не піддане тепловій і кулінарній обробці, не консервоване; розмірний ряд 200-800 г – 2600 коробів; загальна вага нетто – 2600 кг., брутто – 27920 кг.; дата виготовлення листопад 2013 року; код країни походження СN.           З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 08.11.2013 подав до Київської міжрегіональної митниці електронну митну декларацію № 100270000/2013/265466 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну – за ціною договору (контракту).           До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, необхідний для розмитнення товару, а саме: картку обліку ТОВ «Сільпо ПДВПП», контракт № 524 від 02.08.2013, інвойс № 82N13415029-07 від 14.09.2013, пакувальний лист № б/н від 14.09.2013, міжнародну автомобільну накладну CRM № 019900 від 29.10.2013, внутрішній договір (контракт) доручення від 12.06.2013 № 7/8-30, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю, ветеринарні свідоцтва форми Ф-1 та форми Ф-2 від 07.11.2013 № Щ-30 та № 226301, міжнародний ветеринарний сертифікат від 10.09.2013 № 211910213011398, сертифікат про походження товару загальної форми, декларацію виробника від 14.09.2013 № б/н, прас-лист від 14.09.2013 № б/н, комерційну пропозицію від 14.09.2013 № б/н.           За результатами розгляду  митної декларації № 100270000/2013/265466 та доданих до неї документів, інспектор органу доходів і зборів, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованих товарів витребував від декларанта додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації та інші (за наявності) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; договір із третіми особами, пов'язаний з договором поставки товарів, иитна вартість яких визначається.           Ці обставини відображено в рішенні про коригування митної вартості товарів.           На вимогу митного органу ТОВ «Сільпо ПДВПП» супровідним листом від 08.11.2013 № 348 подало витребувані відповідачем додаткові документи, а саме: комерційну пропозицію від 14.09.2013 № б/н, прайс-лист № б/н від 14.09.2013, виписку по особовому рахунку від 04.09.2013, платіжне доручення № 182 від 03.09.2013 та експортну декларацію від 13.09.2013 № 090820130084783576. Крім цього, позивач також повідомив про неможливість надання інших документів (а.с.40).            08 листопада 2013 року відповідач прийняв рішення  про коригування заявленої митної вартості № 100270000/2013/310256/2, згідно з яким вартість за одиницю задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну у розмірі 2,24 USD (а.с.26, 27).           Як убачається із даного рішення, орган доходів і зборів зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та неподання декларантом додаткових документів у повному обсязі на письмову вимогу митного органу, а надані додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості.           Крім цього, Київською міжрегіональною митницею складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100270000/2013/50285 (а.с.43).           У зв'язку із цим, позивач на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом оформлення нової митної декларації від 09.11.2013 № 100270000/2013/265470.           Крім цього, у листопаді 2013 року позивачем пред'явлено до митного оформлення на Київській міжрегіональній митниці товар за кодом 03042985 – філе риби Мінтай, без додавання солі та спецій, без вмісту складових сумішей, не піддане тепловій і кулінарній обробці, не консервоване; розмірний ряд 6-8 унцій – 2600 коробів; загальна вага нетто – 26000 кг., брутто – 27850 кг.; дата виготовлення листопад 2013 року; код країни походження СN.           З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 07.11.2013 подав до Київської міжрегіональної митниці електронну митну декларацію № 100270000/2013/265461 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну – за ціною договору (контракту).           До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, необхідний для розмитнення товару, а саме: картку обліку ТОВ «Сільпо ПДВПП», контракт № 524 від 02.08.2013, інвойс № 82N13415017-04 від 14.09.2013, пакувальний лист № б/н від 14.09.2013, міжнародну автомобільну накладну CRM № 019501 від 29.10.2013, внутрішній договір (контракт) доручення від 12.06.2013 № 7/8-30, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю, ветеринарні свідоцтво форми Ф-1 та форми Ф-2 від 07.11.2013 № Щ-30 та № 226266, сертифікат відповідності, міжнародний ветеринарний сертифікат від 10.09.2013 № 211910213011397, сертифікат про походження товару загальної форми, декларацію виробника від 14.09.2013 № б/н, прас-лист від 14.09.2013 № б/н, комерційну пропозицію від 14.09.2013 № б/н, митна декларація країни відправника від 13.09.2013 № 090820130084783625.           За результатами розгляду  митної декларації № 100270000/2013/265461 та доданих до неї документів, інспектор органу доходів і зборів, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованих товарів витребував від декларанта додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення; інші документи на підтвердження митної вартості товарів (за бажанням декларанта).           Ці обставини відображено в рішенні про коригування митної вартості товарів.           На вимогу митного органу ТОВ «Сільпо ПДВПП» супровідним листом від 08.11.2013 № 347 подало витребувані відповідачем додаткові документи, а саме: комерційну пропозицію від 14.09.2013 № б/н, прайс-лист № б/н від 14.09.2013, виписку по особовому рахунку від 04.09.2013, платіжне доручення № 182 від 03.09.2013 та експортну декларацію від 13.09.2013 № 090820130084783625. Крім цього, позивач також повідомив про неможливість надання інших документів (а.с.59).            08 листопада 2013 року відповідач прийняв рішення  про коригування заявленої митної вартості № 100270000/2013/310257/2, згідно з яким вартість за одиницю задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну у розмірі 2,08 USD (а.с.49).           Як убачається із даного рішення, орган доходів і зборів зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та неподання декларантом додаткових документів у повному обсязі на письмову вимогу митного органу, а надані додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості.           Крім цього, Київською міжрегіональною митницею складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100270000/2013/50286 (а.с.62).           У зв'язку із цим, позивач на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом оформлення нової митної декларації від 09.11.2013 № 100270000/2013/265468.           Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.           Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.           Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.           Згідно з статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.           Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).           Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.           При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 Митного кодексу України.           Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.           Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.           Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.           Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.           Сторонами не заперечувався факт подання позивачем всіх документів, перелік яких наведений у положеннях статті 53 Митного кодексу України.           В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.           З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.           Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.           Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.           Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.           Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).           Тобто, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.           Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.           Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.           Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.           В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).           Судом встановлено, що спірні рішення Київської міжрегіональної митниці закінчуються цифрою « 2», що відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, свідчить про те, що вказані рішення прийняті у зв'язку із спрацюванням системи аналізу ризиків за напрямом митної вартості.           Разом з цим, відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.           В даній справі судом також не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.           За наведених обставин суд дійшов висновку, що у митного органу не було підстав витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.           Крім цього, наявність права на витребування додаткових документів не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів.           Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в порушення приписів митного законодавства не було проведено процедури консультацій з декларантом для обрання обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів.           Разом з цим, відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.           Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються, зокрема, такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо).           Суд зазначає, що орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.           Разом з цим, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).           Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.           При цьому, безліч чинників можуть впливати на формування ціни товару, зокрема, характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, періоди поставки, наявності попиту та пропозиції тощо.           Разом з цим, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.           А тому, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами.           Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не надано відповідних митних декларацій, а відтак не доведено належними доказами, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за значно вищою вартістю.           Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.           На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності оскаржуваних рішень.           Водночас, докази подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані доводами відповідача.           З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.           Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.           Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів про коригування митної вартості товарів від 08.11.2013 № 100270000/2013/310256/2 та № 100270000/2013/310257/2. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 182 (чотириста двадцять вісім) грн. 70 коп. згідно платіжного доручення від 06.05.2014 № 2371002. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Панченко Н.Д. Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано - 02.07.2014