Ухвала

від 23.09.2014 по справі 810/2863/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2863/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Чаку Є.В.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО ПДВПП" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО ПДВПП" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень - задоволено.

Своїм рішенням суд, зокрема, визнав протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів про коригування митної вартості товарів від 08 листопада 2013 року № 100270000/2013/310256/2 та № 100270000/2013/310257/2.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований в якості юридичної особи Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 02 січня 2013 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АБ № 181455.

Судом встановлено, що 02 серпня 2013 року між продавцем - компанією «Dahuachem international economic and trade corp», Китай та покупцем - ТОВ «Сільпо ПДВПП» було укладено контракт № 524, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив продукцію у кількості, асортименті та за цінами, визначеними у інвойсах, що є невід'ємною частиною контракту. Відповідно до пункту 2 контракту, ціни на товар встановлюються у інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукції, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, видатків по митному оформленню вантажу в країні продавця. Валютою контракту є долар США. Загальна вартість контракту складає 800 000,00 USD. Відповідно до пункту 7 контракту, продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат походження, ветеринарний сертифікат, коносаменти та митну декларацію продавця.

У листопаді 2013 року позивачем пред'явлено до митного оформлення на Київській міжрегіональній митниці товар за кодом 03042999 - філе риби камбала стрілозуба заморожене, без додавання солі та спецій, без вмісту складових сумішей, не піддане тепловій і кулінарній обробці, не консервоване; розмірний ряд 200-800 г - 2 600 коробів; загальна вага нетто - 2 600 кг., брутто - 27 920 кг.; дата виготовлення листопад 2013 року; код країни походження СN.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 08 листопада 2013 року подав до Київської міжрегіональної митниці електронну митну декларацію № 100270000/2013/265466 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту).

08 листопада 2013 року відповідач прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості № 100270000/2013/310256/2, згідно з яким вартість за одиницю задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну у розмірі 2,24 USD.

Крім цього, Київською міжрегіональною митницею складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100270000/2013/50285.

Судом також встановлено, що у листопаді 2013 року позивачем пред'явлено до митного оформлення на Київській міжрегіональній митниці товар за кодом 03042985 - філе риби Мінтай, без додавання солі та спецій, без вмісту складових сумішей, не піддане тепловій і кулінарній обробці, не консервоване; розмірний ряд 6-8 унцій - 2 600 коробів; загальна вага нетто - 26 000 кг., брутто - 27 850 кг.; дата виготовлення листопад 2013 року; код країни походження СN.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 07 листопада 2013 ркоу подав до Київської міжрегіональної митниці електронну митну декларацію № 100270000/2013/265461 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту).

08 листопада 2013 року відповідач прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості № 100270000/2013/310257/2, згідно з яким вартість за одиницю задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну у розмірі 2,08 USD.

Крім цього, Київською міжрегіональною митницею складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100270000/2013/50286.

Не погоджуючись з такими рішеннями митного органу позивач звернувся до адміністративного суду та просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці про визначення коду товару.

Як вбачається з матеріалів справи, до митної декларації № 100270000/2013/265466 позивач додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, необхідний для розмитнення товару, а саме: картку обліку ТОВ «Сільпо ПДВПП», контракт № 524 від 02 серпня 2013 року, інвойс № 82N13415029-07 від 14 вересня 2013 року, пакувальний лист № б/н від 14 вересня 2013 року, міжнародну автомобільну накладну CRM № 019900 від 29 жовтня 2013 року, внутрішній договір (контракт) доручення від 12 червня 2013 року № 7/8-30, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю, ветеринарні свідоцтва форми Ф-1 та форми Ф-2 від 07 листопада 2013 року № Щ-30 та № 226301, міжнародний ветеринарний сертифікат від 10 вересня 2013 року № 211910213011398, сертифікат про походження товару загальної форми, декларацію виробника від 14 вересня 2013 року № б/н, прайс-лист від 14 вересня 2013 року № б/н, комерційну пропозицію від 14 вересня 2013 року № б/н.

Крім того, до митної декларації № 100270000/2013/265461 позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, необхідний для розмитнення товару, а саме: картку обліку ТОВ «Сільпо ПДВПП», контракт № 524 від 02 серпня 2013 року, інвойс № 82N13415017-04 від 14 вересня 2013 року, пакувальний лист № б/н від 14 вересня 2013 року, міжнародну автомобільну накладну CRM № 019501 від 29 жовтня 2013 року, внутрішній договір (контракт) доручення від 12 червня 2013 року № 7/8-30, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю, ветеринарні свідоцтво форми Ф-1 та форми Ф-2 від 07 листопада 2013 року № Щ-30 та № 226266, сертифікат відповідності, міжнародний ветеринарний сертифікат від 10 вересня 2013 року № 211910213011397, сертифікат про походження товару загальної форми, декларацію виробника від 14 вересня 2013 року № б/н, прайс-лист від 14. вересня 2013 року № б/н, комерційну пропозицію від 14 вересня 2013 року № б/н, митна декларація країни відправника від 13 вересня 2013 року № 090820130084783625.

За результатами розгляду поданих позивачем до митного оформлення документів, відповідачем було виявлено, що вони не містили всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а також містили розбіжності.

Відповідно до ч.3 статті 53 МКУ посадовою особою митного органу було запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, про що декларант був повідомлений, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення; інші документи на підтвердження митної вартості товарів (за бажанням декларанта).

На вимогу митного органу ТОВ «Сільпо ПДВПП» супровідним листом від 08 листопада 2013 року № 347 подало витребувані відповідачем додаткові документи стосовно обох задекларованих товарів, а саме: комерційну пропозицію від 14 вересня 2013 року № б/н, прайс-лист № б/н від 14 вересня 2013 року, виписку по особовому рахунку від 04 вересня 2013 року, платіжне доручення № 182 від 03 вересня 2013 року та експортну декларацію від 13 вересня 2013 року № 090820130084783625. Крім цього, позивач також повідомив про неможливість надання інших документів.

Одержавши вказані вище документи, митний орган дійшов висновку про те, що вони не містили всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а також містили розбіжності. У зв'язку з цим, Київською міжрегіональною митницею були прийняті рішення від 08 листопада 2013 року № 100270000/2013/310256/2 та № 100270000/2013/310257/2 про коригування митної вартості товарів за шостим (резервним) методом та складено картки відмови у прийнятті митної декларації № 100270000/2013/50286 та № 100270000/2013/50285.

Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 МКУ передбачено, що декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Пунктом 2 (а) статті VII ГАТТ визначено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або на вартості аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2 (b) статті VII ГАТТ, під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до статті 54 МКУ контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік основних документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, а саме: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З матеріалів справи вбачається, що для підтвердження заявлених відомостей позивачем було подано наступні документи: картку обліку ТОВ «Сільпо ПДВПП», контракт № 524 від 02 серпня 2013 року, інвойс, пакувальний лист, міжнародну автомобільну накладну, внутрішній договір (контракт) доручення, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю, ветеринарні свідоцтво, сертифікат відповідності, міжнародний ветеринарний сертифікат, сертифікат про походження товару загальної форми, декларацію виробника, прайс-лист, комерційну пропозицію, митна декларація країни відправника.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до вимог ч.3 статті 53 МКУ декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, що передбачені статтею 53 МКУ.

Митний орган має право, здійснюючи перевірку та контроль щодо правильності визначення декларантом митної вартості, витребувати додаткові документи. При цьому митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання повинен надати, лише належні та необхідні документи, які об'єктивно будуть підтверджувати заявлену митну вартість, а не витребувані з формальних підстав.

Позивачем на запит митного органу було надано додатково: комерційну пропозицію, прайс-лист, виписку по особовому рахунку, платіжне доручення та експортну декларацію.

За результатами розгляду відповідачем додатково наданих позивачем документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом було виявлено ряд розбіжностей (неповні відомості), про що зазначено в оскаржуваному рішенні.

Тому митну вартість вказаного товару було визначено митним органом за резервним шостим методом.

Згідно із пунктом 1 глави 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених наказом Мінфіну від 24 травня 2012 року № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України.

Статтею 57 МКУ передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Отже, при коригуванні митної вартості товарів митний орган послався на спрацювання системи аналізу ризиків за напрямом митної вартості.

Разом з цим, відповідач не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в порушення приписів митного законодавства не було проведено процедури консультацій з декларантом для обрання обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів.

Таким чином, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Отже, посилання відповідача на наявність неточностей (розбіжностей) у поданих документах колегією суддів відхилено як такі, що спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивачем дотримані всі умови, встановлені законодавством, висновки відповідача щодо не підтвердження позивачем заявленої митної вартості зроблені на припущеннях, а позивачем були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості як при поданні митної декларації, так і додатково витребувані, надання яких було обов'язковим.

Таким чином, вірним є рішення суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Мін доходів - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Старова Н.Е.