Ухвала

від 15.01.2015 по справі 810/2863/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року м. Київ К/800/51878/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року

у справі № 810/2863/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП"

до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" (далі по тексту - ТОВ "Сільпо ПДВПП") звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі по тексту -Київська регіональна митниця),яким просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 08 листопада 2013 року № 100270000/2013/310256/2 та № 100270000/2013/310257/2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі № 810/2863/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у зазначеній справі, позов задоволено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки Київська регіональна митниця, відмовляючи ТОВ "Сільпо ПДВПП" в митному оформленні товару та коригуючи його митну вартість оскарженим рішенням, діяла з порушенням вимог законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Київська регіональна митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 серпня 2013 року між продавцем - компанією «Dahuacheminternationaleconomicandtradecorp», Китай та покупцем - ТОВ «Сільпо ПДВПП» укладено контракт № 524, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив продукцію у кількості, асортименті та за цінами, визначеними у інвойсах, що є невід'ємною частиною контракту.

Відповідно до пункту 2 контракту, ціни на товар встановлюються у інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукції, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, видатків по митному оформленню вантажу в країні продавця. Валютою контракту є долар США. Загальна вартість контракту складає 800000,00 USD.

Умови поставки визначені пунктом 3 контракту, відповідно до якого усі ціни по контракту, а також поставка передбачаються на умовах CFR або CIF Одеса/Ілечівськ, Україна, відповідно Incoterms 2010.

Згідно пункту 7 контракту, продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат походження, ветеринарний сертифікат, коносаменти та митну декларацію продавця.

У листопаді 2013 року позивачем пред'явлено до митного оформлення на Київській міжрегіональній митниці товар за кодом 03042999 - філе риби камбала стрілозуба заморожене, без додавання солі та спецій, без вмісту складових сумішей, не піддане тепловій і кулінарній обробці, не консервоване; розмірний ряд 200-800 г - 2600 коробів; загальна вага нетто - 2600 кг., брутто - 27920 кг.; дата виготовлення листопад 2013 року; код країни походження СN.

Митна вартість товару 08.11.2013р.заявлена позивачемдекларацією № 100270000/2013/265466за ціною договору (контракту) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

Для обґрунтування митної вартості товару позивачем подано Митниці наступні документи: картку обліку ТОВ «Сільпо ПДВПП»; контракт № 524 від 02.08.2013р; інвойс № 82N13415029-07 від 14.09.2013р; пакувальний лист № б/н від 14.09.2013р; міжнародну автомобільну накладну CRM № 019900 від 29.10.2013р; внутрішній договір (контракт) доручення від 12.06.2013р. № 7/8-30; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю; ветеринарні свідоцтва форми Ф-1 та форми Ф-2 від 07.11.2013р. № Щ-30 та № 226301; міжнародний ветеринарний сертифікат від 10.09.2013р. № 211910213011398; сертифікат про походження товару загальної форми; декларацію виробника від 14.09.2013р. № б/н; прас-лист від 14.09.2013р. № б/н; комерційну пропозицію від 14.09.2013р. № б/н.

Вважаючи, що наданих позивачем документів не достатньо для підтвердження визначеної позивачем митної вартості за декларацією № 100270000/2013/265466ввезеного товару, митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи:виписку з бухгалтерської документації та інші (за наявності) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; договір із третіми особами, пов'язаний з договором поставки товарів, митна вартість яких визначається.

ТОВ «Сільпо ПДВПП» супровідним листом від 08.11.2013р. № 348 подало витребувані відповідачем додаткові документи, а саме: комерційну пропозицію від 14.09.2013р. № б/н, прайс-лист №б/н від 14.09.2013р., виписку по особовому рахунку від 04.09.2013р., платіжне доручення № 182 від 03.09.2013р. та експортну декларацію від 13.09.2013р. № 090820130084783576. Позивач також повідомив про неможливість надання інших документів.

Митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товару №100270000/2013/310256/2від 08.11.2013р.

Митна вартість визначена митним органом за резервним методом.

Митниця зазначила, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та неподання декларантом додаткових документів у повному обсязі на письмову вимогу митного органу, а надані додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості.

Прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою № 100270000/2013/50285.

Позивач на підставі частини 7 статті 55 Митного кодексу України здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом оформлення нової митної декларації № 100270000/2013/265470від 09.11.2013р.

Також, у листопаді 2013 року позивачем пред'явлено до митного оформлення на Київській міжрегіональній митниці товар за кодом 03042985 - філе риби Мінтай, без додавання солі та спецій, без вмісту складових сумішей, не піддане тепловій і кулінарній обробці, не консервоване; розмірний ряд 6-8 унцій - 2600 коробів; загальна вага нетто - 26000 кг., брутто - 27850 кг.; дата виготовлення листопад 2013 р.; код країни походження СN.

Митна вартість товару 07.11.2013р. заявлена позивачем декларацією № 100270000/2013/265461за ціною договору (контракту) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

Для обґрунтування митної вартості товару позивачем подано Митниці наступні документи: картку обліку ТОВ «Сільпо ПДВПП»; контракт № 524 від 02.08.2013р; інвойс № 82N13415017-04 від 14.09.2013р; пакувальний лист № б/н від 14.09.2013р; міжнародну автомобільну накладну CRM № 019501 від 29.10.2013р; внутрішній договір (контракт) доручення від 12.06.2013р. № 7/8-30; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю; ветеринарні свідоцтво форми Ф-1 та форми Ф-2 від 07.11.2013р. № Щ-30 та № 226266; сертифікат відповідності, міжнародний ветеринарний сертифікат від 10.09.2013р.№ 211910213011397; сертифікат про походження товару загальної форми; декларацію виробника від 14.09.2013р. № б/н; прас-лист від 14.09.2013р. № б/н; комерційну пропозицію від 14.09.2013р. № б/н; митна декларація країни відправника від 13.09.2013р. №090820130084783625.

Вважаючи, що наданих позивачем документів не достатньо для підтвердження визначеної позивачем митної вартості за декларацією № 100270000/2013/265461ввезеного товару, митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення; інші документи на підтвердження митної вартості товарів за бажанням декларанта.

ТОВ «Сільпо ПДВПП» супровідним листом від 08.11.2013р. № 347 подало витребувані відповідачем додаткові документи, а саме: комерційну пропозицію від 14.09.2013р. № б/н, прайс-лист №б/н від 14.09.2013р., виписку по особовому рахунку від 04.09.2013р., платіжне доручення № 182 від 03.09.2013р. та експортну декларацію від 13.09.2013р. № 090820130084783625. Позивач повідомив про неможливість надання інших документів.

Митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товару №100270000/2013/310257/2від 08.11.2013р.

Митна вартість визначена митним органом за резервним методом.

З даного рішення, митний орган зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та неподання декларантом додаткових документів у повному обсязі на письмову вимогу митного органу, а додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості.

Прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою № 100270000/2013/50286.

Позивач здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом оформлення нової митної декларації № 100270000/2013/265468від 09.11.2013р.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На виконання частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судами попередніх інстанцій досліджені оскаржені позивачем рішення Митниці, їм надано юридичну оцінку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За нормою частин 1, 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Судами встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару необхідні основні документи, що до дотримання позивачем вимог статті 53 Кодексу та надання відповідачу для митного оформлення імпортованого товару відповідних документів, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів.

З матеріалів справи вбачається, що спірні рішення Київської регіональної митниці закінчуються цифрою « 2», що відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за № 883/21195, свідчить про те, що вказані рішення прийняті у зв'язку із спрацюванням системи аналізу ризиків за напрямом митної вартості.

Митний орган під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Як встановлено в процесі розгляду справи, відповідачем, в порушення приписів митного законодавства, не проведено процедури консультацій з декларантом для обрання обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів.

Крім цього,митниця при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Таким чином, автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору,безліч чинників можуть впливати на формування ціни товару, зокрема, характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, періоди поставки, наявності попиту та пропозиції тощо.

Згідно частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року, 17.06.2014 року.

Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваної митної декларації записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених частиною 3 статті 53, частини 6 статті 54 , частини 1 статті 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним статті 58 цього Кодексу .

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Також відсутні підстави вважати, що цими судами допущені порушення норм процесуального права.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі № 810/2863/14 - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: