Постанова

від 24.06.2014 по справі 2а/0570/11918/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 р. Справа №2а/0570/11918/2011

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09 год. 58 хв.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Неженцеві М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "АВК" м. Донецьк

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про: визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 04.07.2011 р. № 0000481313/26763/1015-16-23/2

за участю

представників сторін:

від позивача: Пузенко Г.Є. - за довір.,

від відповідача: Лобата О.В. - за довір.

Позивач, Приватне акціонерне товариство "АВК" м. Донецьк, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 04.07.2011 р. № 0000481313/26763/1015-16-23/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем за наслідками камеральної перевірки неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за квітень 2011 р. на суму 635796 грн., та відповідач не мав законних підстав для прийняття податкового повідомлення - рішення від 04.07.2011 р. № 0000481313/26763/1015-16-23/2.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував надавши заперечення відповідно до яких посилався на те, що позивач не мав права на формування податкового кредиту з ПДВ за на підставі накладних виданих контрагентами позивача а саме ТОВ «Енергостройінвест», ПП (ВКФ) «АЛЛЮР», ТОВ «Трансрейд», ТОВ «МС ОЙЛ КАРД», ТОВ «ТД «НАТАЛКА», ТОВ «ТД «ГЕКТА», ПП «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси», ЗАТ «Лозівський молочний завод».

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство "АВК" зареєстровано у якості юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за № 30482582, перебуває на обліку у СДПІ у м. Донецьку, та зареєстроване у якості платника податку на додану вартість.

20 травня 2011р. позивач подав до СДПІ у м. Донецьку податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 р. № 9003629735, у якій визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 10617087 грн. та відповідну заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

СДПІ у м. Донецьку проведена камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011 року, за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 17.06.2011 р. № 419/15-16-23/2-30482582.

Згідно висновку вказаного акту встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми, заявленої до бюджетного відшкодування у квітні 2011 року на 635796 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подані заперечення.

На підставі акту перевірки від 17.06.2011 р. № 419/15-16-23/2-30482582, СДПІ у м. Донецьку прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2011 р. № 0000481313/26763/10/15-16-23/2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 р. № 9003629735 на суму 635796 грн. та визначені штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Вищезазначене податкове повідомлення - рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку. Постановою по справі № 2а/0570/11918/2011 від 16.08.2011 р. позовні вимоги ЗАТ «АВК» м. Донецьк до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 04.07.2011 р. № 0000481313/26763/1015-16-23/2 були задоволенні повністю. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 р. постанова Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2011 р. залишена без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 27.03.2014 р. касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку задоволена частково, скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 р. та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі Вищого адміністративного суду зазначено, що під час нового розгляду справи необхідно встановити факт поставки позивачу товару (послуг) ТОВ «Енергостройінвест», ПП (ВКФ) «АЛЛЮР», ТОВ «Трансрейд», ТОВ «МС ОЙЛ КАРД», ТОВ «ТД «НАТАЛКА», ТОВ «ТД «ГЕКТА», ПП «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси», ЗАТ «Лозівський молочний завод», перевірити обставини сплати позивачем сум ПДВ, у вартості поставлених товарів (послуг), достовірності документів податкового обліку, складених за наслідками таких господарських операцій.

Як вбачається з акту перевірки від 17.06.2011 р. № 419/15-16-23/2-30482582 встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у березні 2011 року на 635796 грн., та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у квітні 2011 року на 635796 грн.

Зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивач залучив до ланцюга постачання у березні 2011 року ризикових контрагентів, які мають стан відмінний від " 0", на суму на 635796,33 грн., а саме:

- ТОВ «Енергостройінвест» (код ЄДРПОУ 34834367), який має стан - місцезнаходження не встановлено, Акт Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 15.06.2011 р. № 142/23-70/34834367 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Енергостройінвест» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ЗАТ «АВК» у березні 2011 року»;

- ПП (ВКФ) «АЛЛЮР» (код ЄДРПОУ 21039549), який має стан - місцезнаходження не встановлено;

- ТОВ «Трансрейд» (код ЄДРПОУ 36060766), який має стан - місцезнаходження не встановлено;

- ТОВ «МС ОЙЛ КАРД» (код ЄДРПОУ 32527593), який має стан - порушення провадження у справі про банкрутство;

- ТОВ «ТД «НАТАЛКА» (код ЄДРПОУ 35315770), який має стан - запит на встановлення місцезнаходження;

- ТОВ «ТД «ГЕКТА» (код ЄДРПОУ 37047746), який має стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням;

- ПП «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси» (код ЄДРПОУ 32614057), який має стан - прийнято рішення про припинення;

- ЗАТ «Лозівський молочний завод» (код ЄДРПОУ 447310), який має стан - прийнято рішення пор припинення.

Перевіряючими зазначено, що контрагенти, якими видані податкові накладні, мають неосновний стан, у тому числі не знаходяться за юридичною адресою, тому податкові накладні, отримані від таких контрагентів - постачальників не дають право на формування податкового кредиту, оскільки заповнені всупереч вимогам законодавства.

Суд зазначає, що згідно акту перевірки від 17.06.2011р. №419/15-16-23/2-30482582 перевіряючим під час опрацювання декларації використовувались комп'ютерні бази даних та автоматизовані інформаційні системи державної податкової служби.

На виконання приписів ухвали Вищого адміністративного суду, суду першої інстанції на підтвердження господарських взаємовідносин за спірний період між позивачем та його контрагентами надані первинні документи, які були досліджені під час розгляду справи.

По взаємовідносинам з ТОВ «Енергостройінвест» договір, видаткова накладна, податкова накладна, специфікація, платіжні документи (том справи 2, арк. 196-202).

По взаємовідносинам з ПП (ВКФ) «АЛЛЮР» договір з додатковими угодами, видаткові накладні, податкові накладні, специфікації, платіжні документи (том справи 1, арк. 185-214).

По взаємовідносинам з ТОВ «Трансрейд» договір з додатковими угодами, акти виконаних робіт, податкові накладні, СМР, платіжні документи (том справи 2, арк. 68-195).

По взаємовідносинам з ТОВ «МС ОЙЛ КАРД» надано: фіскальний чек (том справи 2, арк. 67).

По взаємовідносинам з ТОВ «ТД «НАТАЛКА» договір з додатковими угодами, видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортними накладними, специфікація, платіжні документи (том справи 1, арк. 136-137, 215-229).

По взаємовідносинам з ТОВ «ТД «ГЕКТА» договір, видаткові накладні, податкові накладні, специфікація, платіжні документи (том справи 1, арк. 230-255).

По взаємовідносинам з ПП «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси» договір, акти виконаних робіт, податкові накладні, товарно - транспортними накладними, специфікація, платіжні документи (том справи 2, арк. 203-222).

По взаємовідносинам з ЗАТ «Лозівський молочний завод» договір, видаткові накладні, податкові накладні, специфікація, платіжні документи (том справи 1, арк. 138-158, том справи 2 арк. 1-66).

Пунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктами 198.1. та 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підтвердження виконання взаємовідносин позивача з його контрагентами суду надані письмові пояснення та первинні бухгалтерські документи, які складені відповідно до вимог законодавства та свідчать про фактичну поставку товару (послуг) та сплати суми ПДВ, у вартості поставлених робіт (послуг).

Згідно пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.

Згідно п. 200.1 та п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 1, 2 "Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1238, встановлено, що: - порушення справи про банкрутство відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стосовно платника податку на додану вартість (далі - платник) та/або його постачальників; - наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців записів (стосовно платника та/або його постачальників) про: 1) відсутність підтвердження відомостей, внесених до зазначеного Реєстру; 2) відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання); 3) прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; 4) визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи; 5) припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, стосовно яких відсутні рішення або відомості, які є підставою для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця - є достатніми підставами, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку.

Таким чином, фактично, відповідачем відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у зв'язку із наявністю достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідач не скористався своїм правом на проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку.

Відповідач не перевіряв реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентів.

Також, відповідач не досліджував можливі причини відсутності контрагентів за місцезнаходженням, та, на момент перевірки, не отримував відповідей за здійсненими запитами до податкових органів за місцем знаходженням контрагентів відповідача (окрім щодо ТОВ "Енергостройінвест").

Суд зазначає, що наведені у "Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку" підстави надають право для здійснення відповідної перевірки для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, але ці підстави не спростовують правильність складання та заповнення податкових накладних, не позбавляють платника податку на додану вартість на бюджетне відшкодування цього податку та не свідчать про порушення платником податку на додану вартість податкового законодавства без відповідних доказів, що можуть бути виявлені при проведені відповідної документальної позапланової виїзної перевірки.

Таким чином, відповідач, не досліджуючи безпосередньо податкові накладні та документи, що підтверджують здійснення господарських операцій, які були досліджені судом під час розгляду справи, керуючись підставами, які самі по собі не можуть слугувати для твердження про порушення податкового законодавства, та, фактично, ґрунтуючись на припущеннях, протиправно зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 635796 грн. і застосував штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,00 грн.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», «Булвес» АД проти Болгарії», позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку із порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується висновки акту перевірки та відповідачем не доведено суду порушення позивачем норм Податкового кодексу на підставі яках прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Враховуючи вищевикладене, оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 04.07.2011 р. № 0000481313/26763/1015-16-23/2 прийнято відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через підлягає скасуванню.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "АВК" м. Донецьк до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 04.07.2011 р. № 0000481313/26763/1015-16-23/2 - задовольнити в повному повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.07.2011 р. № 0000481313/26763/1015-16-23/2.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 24 червня 2014 р. в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складено та підписано 01 липня 2014 р.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.