Постанова

від 25.06.2014 по справі 32/688

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 32/688 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів:Прокопанич Г.К., Алєєвої І.В., Мирошниченка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортіма" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р. та на ухвалугосподарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у справі№ 32/688 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нортіма" доФонду державного майна України; Державного казначейства України за участюГенеральної прокуратури України простягнення 405 391 980,82 грн.

За участю представників:

позивача:Левченко О.В.; відповідача-1:Погорілко Н.М.; відповідача-2:Семенюк О.В.; прокуратури:Не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нортіма" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України, Державного казначейства України про стягнення 405 391 980,82 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. у справі №32/688, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 р., позов задоволено частково, стягнуто з Фонду державного майна України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортіма" 400 000 000, 00 грн. конкурсної гарантії, 2 695890,41 грн. нарахувань 3% річних.

На виконання вказаного рішення 25.02.2010 р. господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. у справі № 32/688 рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 р. скасовано в частині відмови у позові про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 695 890,41 грн. та прийнято нове рішення в цій частині про задоволення позову, стягнуто з Фонду державного майна України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортіма" проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2695 890,41 грн., в іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 р. у справі № 32/688 залишено без змін.

На виконання вказаної постанови 14.05.2010 р. господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2010 р. у справі № 32/688 задоволено заяву Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України, розстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. в частині стягнення основного боргу у сумі 400 000 000,00 грн. на чотири місяці, починаючи з 15.12.2010 р., відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. в частині стягнення 2 695 890,41 грн. нарахувань 3% річних, 2 695 890,41 грн. процентів за користування чужими грошим.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2012 р. у справі № 32/688 задоволено заяву Фонду державного майна України та відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. в частині стягнення нарахувань 3% річних у розмірі 2 695 890,41 грн., процентів за користування чужими грошима у розмірі 2 695 890,41 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2013 р. заяву Фонду державного майна України про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. у справі № 32/688 задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. у справі № 32/688 в частині стягнення нарахувань 3% річних у розмірі 2 695 890,41 грн., процентів за користування чужими грошима у розмірі 2 695 890,41 грн., державного мита у розмірі 25 354,65 грн. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

23.12.2013 р. через канцелярію суду представником відповідача 1 до суду першої інстанції було знов подано заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. у справі № 32/688 в частині стягнення нарахувань 3% річних у розмірі 2 695 890,41 грн., процентів за користування чужими грошима у розмірі 2 695 890,41 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. (Бойко Р.В.) заяву Фонду державного майна України про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. у справі № 32/688 задоволено. Відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. у справі № 32/688 в частині стягнення нарахувань 3% річних у розмірі 2 695 890,41 грн., процентів за користування чужими грошима у розмірі 2 695 890,41 грн. до 31.12.2014 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р. (судді: Є.Ю. Шаптала, Ю.Л. Власов, Р.І. Самсін) ухвалу місцевого суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нортіма" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та в задоволені заяви відмовити.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23.12.2013 р. через канцелярію суду представником відповідача-1 до суду першої інстанції було подано заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. у справі № 32/688 в частині стягнення нарахувань 3% річних у розмірі 2 695 890,41 грн., процентів за користування чужими грошима у розмірі 2 695 890,41 грн. до 31.12.2014 р.

Задовольняючи заяву, суди попередніх інстанцій виходили з того, що джерелом коштів на виконання судових рішень у вказаній справі є Державний бюджет України, відстрочку такого надано з метою встановлення відповідних бюджетних призначень та передбачення відповідних коштів у кошторисі відповідача 1 на 2014 рік для виплати коштів позивачу, з урахуванням визначених законодавством строків бюджетного процесу, враховуючи недостатність грошових ресурсів для негайного належного виконання рішення суду у даній справі.

Вищий господарський суд України погоджується с висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Тобто, при відстроченні виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як зазначено у пункті 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Так, за змістом Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є бюджетною установою, а його видатки, як державного органу, фінансуються виключно з Державного бюджету України.

Відповідно до ст.ст. 2, 22, 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування, а бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

З звернення Фонду державного майна України у вересні 2013 року до Міністерства фінансів України вбачається, що Фонд державного майна України просив збільшити бюджетні асигнування на суму 5 417,4 тис.грн. за бюджетною програмою КПКВК 6611010 (в т.ч. для забезпечення виконання рішення Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. у справі 32/688 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортіма" в частині стягнення нарахування 3% річних та процентів за користування чужими грошима (5391,8 тис. грн.). Листом від 04.10.2013 № 31-08210-04-14/29070 Міністерство фінансів України повідомило про те, що враховуючи фінансовий стан виконання державного бюджету за підсумками січня-серпня 2013 року, підстав для внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" немає.

В Законі України "Про державний бюджет України на 2014 рік" видатки Фонду державного майна України за бюджетними програмами КПКВК 6611010 "Керівництво та управління у сфері державного майна" забезпечено граничною межею - 169 241,2 тис.грн. (з яких: оплата праці з нарахуванням 110 901,8 тис. грн.., оплата комунальних послуг та енергоносіїв - 6 363,3 тис.грн.)

Тобто, в Законі України "Про державний бюджет України на 2014 рік" не передбачено видатків для Фонду державного майна України на сплату присуджених рішенням господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. грошових коштів (3% річних у розмірі 2 695 890,41 грн., процентів за користування чужими грошима у розмірі 2 695 890,41 грн., державного мита у розмірі 25 354,65 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234,42 грн.).

На момент розгляду заяви Фонду державного майна України про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. у справі № 32/668 судом першої інстанції (ухвала суду про задоволення заяви прийнята 20.01.2014 р.) Закон України "Про Державний бюджет на 2014 рік" було підписано Президентом України (що є загальновідомим фактом).

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України погоджується з судами попередніх інстанцій та не приймає як належне твердження скаржника, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2014р." передбачені кошти, за рахунок яких можуть бути виконані рішення по цій справі.

Крім того, відповідно до порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228, у тижневий термін після опублікування закону про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Мінфін, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування. Розпорядники свої витрати приводять у відповідність з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками. Головні розпорядники у двотижневий термін після одержання лімітних довідок подають Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам уточнені проекти зведених кошторисів, зведених планів асигнувань загального фонду бюджету, зведених планів спеціального фонду. Мінфін надсилає Державному казначейству для реєстрації, обліку та виконання затверджений розпис державного бюджету. Державне казначейство протягом трьох робочих днів після затвердження зазначеного розпису доводить до головних розпорядників витяги з його складових частин, які є підставою для затвердження в установленому порядку: кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів - усіма розпорядниками; планів використання бюджетних коштів - одержувачами.

Відповідно до додатку № 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 р. № 296 "Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів" Фонд державного майна України визначено відповідальним виконавцем бюджетних програм у складі головного розпорядника бюджетних коштів Міністерства фінансів України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судівпро те, що через відсутність у Фонду державного майна України статусу головного розпорядника бюджетних коштів та непередбачення у Законі України "Про державний бюджет України на 2014 рік" не передбачено видатків для Фонду державного майна України на сплату присуджених грошових коштів на виконання саме рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р., наявні виняткові обставини, що ускладнюють виконання судових рішень у даній справі в 2014 році.

Згідно зі статтею 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки джерелом коштів на виконання судових рішень у вказаній справі є Державний бюджет України, з метою встановлення відповідних бюджетних призначень та передбачення відповідних коштів у кошторисі відповідача 1 на 2014 рік для виплати коштів позивачу, з урахуванням визначених законодавством строків бюджетного процесу, враховуючи недостатність грошових ресурсів для негайного належного виконання рішення суду у даній справі, суди дійшли правомірно висновку про необхідність задоволення заяви відповідача-1 про відстрочку виконання рішення суду та відстрочення виконання наведених судових рішень у справі № 32/688 до 31.12.2014 р.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що судові акти ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 83, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортіма" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р. у справі № 32/688 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

С.В. Мирошниченко