Постанова

від 14.04.2015 по справі 32/688

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 32/688 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О., суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Фонду державного майна України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 у справі№32/688 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нортіма" до 1. Фонду державного майна України, 2. Державного казначейства України, за участюГенеральної прокуратури України простягнення 405 391 980,82 грн. за участю представників сторін від позивача:Левченко О.В. від відповідача-1:не з'явився від відповідача-2:не з'явився від ГПУ:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нортіма" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фонду державного майна України та Державного казначейства України про стягнення з Фонду державного майна України 405391980,82 грн., у тому числі конкурсна гарантія в розмірі 400000000 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2695890,41 грн., 3% річних у розмірі 2695890,41 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2009, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010, позов задоволено частково: стягнуто з Фонду державного майна України на користь ТОВ "Нортіма" 400000000 грн. конкурсної гарантії та 2695890,41 грн. нарахувань 3% річних, а в іншій частині позову відмовлено. На виконання цього рішення 25.02.2010 Господарським судом міста Києва видано наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2010 скасовано вказані рішення та постанову в частині відмови в позові про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2695890,41 грн., у цій частині позов задоволено, а в іншій частині судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін. На виконання цієї постанови 14.05.2010 Господарським судом міста Києва видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2010 розстрочено виконання рішення в даній справі в частині стягнення конкурсної гарантії у розмірі 400000000 грн. на чотири місяці, починаючи з 15.12.2010, а також відстрочено виконання рішення суду першої інстанції та постанови суду касаційної інстанції в частині стягнення 2695890,41 грн. 3% річних, 2695890,41 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та судових витрат до 31.12.2011.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 11.01.2012, від 17.01.2013, від 20.01.2014 відстрочено виконання рішення суду першої інстанції та постанови суду касаційної інстанції у даній справі в частині стягнення 2695890,41 грн. 3% річних, 2695890,41 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та судових витрат, відповідно, до 31.12.2012, 31.12.2013, 31.12.2014.

Фонд державного майна України 12.12.2014 звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про відстрочку виконання рішення суду першої інстанції та постанови суду касаційної інстанції у даній справі в частині стягнення 2695890,41 грн. 3% річних, 2695890,41 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та судових витрат до 31.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2015 (суддя Босий В.П.) вказану заяву задоволено. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відстрочки виконання рішення та постанови в даній справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 (колегія суддів: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Руденко М.А.) вказану вище ухвалу суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні відповідної заяви Фонду державного майна України відмовлено з огляду на безпідставність доводів заявника.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Фонд державного майна України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Позивач у своєму відзиві проти вимог касаційної скарги заперечив, посилаючись на відповідність постанови суду апеляційної інстанції вимогам матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі та Генеральна прокуратура України не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Обов'язковість виконання судових рішень закріплена також у ст. 115 ГПК України.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган. Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу передбачені ст. 3 наведеного Закону, згідно з ч. 1 якої виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Водночас згідно зі ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У розумінні вказаної норми процесуального закону відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому при оцінці доказів, що підтверджують зазначені обставини судам необхідно керуватися положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Задовольняючи заяву про відстрочку виконання судових рішень у даній справі у відповідній частині, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість їх виконання у 2015 році у зв'язку з тим, що видатки Фонду державного майна України як державного органу фінансуються виключно з Державного бюджету України, а в Законі України "Про державний бюджет України на 2015 рік" не передбачено видатків для Фонду на сплату присуджених судовими рішеннями у даній справі грошових коштів.

За висновком суду першої інстанції, Фонд державного майна України вжив залежні від нього заходи, спрямовані на створення умов для можливості фактичного виконання судових рішень у даній справі, звернувшись наприкінці 2014 року до Міністерства фінансів України з проханням збільшити бюджетні асигнування шляхом внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" та отримавши відповідь про відсутність підстав для внесення таких змін.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", оскільки цей Закон набрав чинності з 01.01.2013 та не містить положень щодо застосування його до відносин, що виникли до набрання ним чинності.

Однак наведений висновок суду першої інстанції є хибним з огляду на приписи п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення", згідно з якими виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому додатком №3 "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2015 рік" до Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" за кодом 35040400133 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державною" передбачені бюджетні асигнування в розмірі 150000000 грн., виділені Державній казначейській службі України.

Стосовно ж вжиття заявником відповідних заходів суд апеляційної інстанції встановив, що на лист Фонду державного майна України від 10.09.2014 за №10-14-12147 Міністерство фінансів України відповіло листом від 18.09.2014 за №31-08010-05-14/24102, що для виконання рішень суду Фонду необхідно здійснити заходи щодо скорочення непершочергових видатків та розглянути можливість перерозподілу коштів за напрямками їх використання. Однак заявником не надано жодних доказів вчинення ним вказаних дій або ж неможливості їх вчинення.

Також суд апеляційної інстанції врахував, що звернення Фонду державного майна України з вказаним листом лише 10.09.2014 є зловживанням власними правами, адже він мав можливість звернутися до головного розпорядника бюджетних коштів значно раніше та внести пропозицію стосовно передбачення в бюджеті на 2015 рік видатків, необхідних для сплати коштів на виконання судових рішень у даній справі.

Встановивши викладені обставини, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні заяви Фонду державного майна України про відстрочку виконання судових рішень у даній справі, оскільки систематичне задоволення заяв Фонду про відстрочку виконання цих судових рішень з посиланням на однорідні за своєю правовою природою документи та докази не свідчить про винятковість обставин неможливості виконання вказаних рішень, а навпаки призводить до порушення прав позивача на отримання присуджених до стягнення грошових коштів. З огляду на викладене передбачені ст. 121 ГПК України підстави для відстрочки виконання судових рішень у даній справі відсутні.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції, а доводи скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 у справі №32/688 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова