Постанова

від 12.02.2015 по справі 32/688

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. справа№ 32/688

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Руденко М.А.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Левченко О.В.;

відповідача-1 - Погорілко Н.М.;

відповідача-2 - не з`явилися;

Генеральної прокуратури України - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортіма"

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.01.2015 р.

за заявою Фонду державного майна України про відстрочку виконання рішення

у справі № 32/688 (суддя - Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортіма"

до 1. Фонду державного майна України;

2. Державного казначейства України

за участю Генеральної прокуратури України

про стягнення 405391980,82 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нортіма" (далі - позивач) звернулося з позовом до Фонду державного майна України та Державного казначейства України (далі - відповідач-1, відповідач-2) про стягнення з відповідача-1 400000000,00 грн конкурсної гарантії, 1709589,04 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 1709589,04 грн 3% річних за період з 03.10.2009 р. по 23.11.2009 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.12.2009 р. порушено провадження у справі № 32/688.

В процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Нортіма" просило стягнути з Фонду державного майна України 400000000,00 грн конкурсної гарантії, 2695890,41 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 2695890,41 грн 3% річних за період з 03.10.2009 р. по 23.12.2009 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.12.2009 р. у справі № 32/688, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 р., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 400000000,00 грн конкурсної гарантії, 2695890,41 грн 3% річних, 25354,65 грн державного мита та 234,42 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині у задоволенні вимог відмовлено.

25.02.2010 р. на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 25.12.2009 р. видано відповідний наказ про примусове виконання цього рішення.

В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. у справі № 32/688 рішення Господарського суду м. Києва від 25.12.2009 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 р. скасовані в частині відмови у позові про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2695890,41 грн та постановлено в цій частині нове рішення про задоволення позову, стягнуто з Фонду державного майна України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортіма" проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2695890,41 грн, в іншій частині рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду залишені без змін.

На виконання вказаної постанови 14.05.2010 р. Господарським судом м. Києва видано відповідний наказ.

З матеріалів даної справи вбачається, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.12.2010 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 р., розстрочено виконання рішення від 25.12.2009 р. в частині стягнення конкурсної гарантії у розмірі 400000000,00 грн на чотири місяці, починаючи з 15.12.2010 р. Також, вказаною ухвалою відстрочено виконання вказаного рішення та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. в частині стягнення 2695890,41 грн 3% річних, 2695890,41 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 25354,65 грн державного мита та 234,42 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до 31.12.2011 р.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 11.01.2012 р., від 17.01.2013 р. та від 20.01.2014 р. у справі № 32/688 відстрочено виконання рішення Господарського суду м. Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. в частині стягнення 2695890,41 грн 3% річних, 2695890,41 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 25354,65 грн державного мита та 234,42 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до 31.12.2012 р., 31.12.2013 р. та 31.12.2014 р. відповідно.

В подальшому, на адресу суду першої інстанції 12.12.2014 р. від Фонду державного майна України надійшла чергова заява про відстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. в частині стягнення 2695890,41 грн 3% річних, 2695890,41 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 25354,65 грн державного мита та 234,42 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до 31.12.2015 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.01.2015 р. вказану заяву Фонду державного майна України задоволено, відстрочено виконання рішення Господарського суду м. Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. в частині стягнення 2695890,41 грн 3% річних, 2695890,41 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 25354,65 грн державного мита та 234,42 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до 31.12.2015 р.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нортіма" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви Фонду державного майна України про відстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що судом першої інстанції при винесенні ухвали не враховано матеріальних інтересів сторін, не застосовано положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а також не прийнято до уваги доводи позивача стосовно наявності коштів у відповідача-1 для виконання судових рішень у справі № 32/688.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 32/688, а розгляд справи призначено на 12.02.2015 р.

У відзиві на апеляційну скаргу Фонд державного майна України посилається на відсутність в Державному бюджеті України коштів для виконання рішення Господарського суду м. Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. у справі № 32/688, а тому просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В засідання суду, призначене на 12.02.2015 р., представники відповідача-2 та прокуратури не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявними у матеріалах справи.

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду скарги та доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Наведене також не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Отже, при обгрунтуванні надання розстрочки або відстрочки виконання рішення, заявник повинен навести беззаперечні доводи стосовно неможливості виконання ним рішення суду у встановлені законодавстом строки з посиланням на відповідні докази скрутного матеріального становища, яке дійсно перешкоджає або ускладнює виконання рішення.

За змістом ст. 121 ГПК України дії суду по наданню відстрочки виконання рішення можуть мати місце лише у виняткових випадках.

Наведене вище також знаходить своє відображення і у п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", де зазначається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, апеляційний суд відзначає, що Фондом державного майна України не наведено дійсно переконливих аргументів стосовно існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню ним рішення Господарського суду м. Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р., з огляду на наступне.

Задовольняючи заяву відповідача-1 про відстрочку виконання вказаних вище судових рішень, Господарський суд м. Києва виходив з того, що Фонд державного майна України фінансується виключно з Державного бюджету України. У зв`язку з цим, судом першої інстанції зроблено висновок, що оскільки заявник не є головним розпорядником бюджетних коштів, а в Законі України "Про державний бюджет України на 2015 рік" не передбачено видатків для Фонду державного майна України на сплату присуджених рішенням Господарського суду м. Києва від 25.12.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. грошових коштів, це свідчить про наявність виняткових обставин, що унеможливлюють виконання судових рішень у даній справі в 2015 році. Крім того, судом відхилено доводи позивача стосовно застосування до правовідносин у даній справі норм Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який набрав чинності 01.01.2013 р., оскільки вказаний законодавчий акт не містить положень стосовно можливості його поширення на правовідносини, які виникли раніше.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ухвалами Господарського суду м. Києва від 06.12.2010 р., 11.01.2012 р., 17.01.2013 р. та 20.01.2014 р. виконання рішення Господарського суду м. Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. вже відстрочувалося кожного разу до кінця наступного або ж поточного року. Крім того, оскаржуваною ухвалою від 05.01.2015 р. було надано чергову відстрочку виконання вищевказаних судових рішень вп`яте.

У якості доказів неможливості виконання судових рішень відповідач-1 надає докази звернення до Міністерства фінансів України з проханням збільшити бюджетні асигнування шляхом внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік", а також протокол розбіжностей до бюджетного запиту на 2015 рік.

Зокрема, на вказаний вище лист № 10-14-12147 від 10.09.2014 р. Міністерством фінансів України було надано відповідь листом № 31-08010-05-14/24102 від 18.09.2014 р., зі змісту якого вбачається, що для виконання рішень суду Фонду державного майна України необхідно здійснити заходи щодо скорочення непершочергових видатків та розглянути можливість перерозподілу коштів за напрямками їх використання. Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів стосовно здійснення відповідачем-1 вказаних дій або ж неможливості їх вчинення.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що Фонд державного майна України звернувся із вказаним листом лише 10.09.2014 р., що є зловживанням власними правами, оскільки, маючи непогашену заборгованість перед позивачем, сплата якої була відстрочена до 31.12.2014 р. згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 20.01.2014 р., у відповідача-1 була можливість звернутися до головного розпорядника бюджетних коштів значно раніше та внести пропозицію стосовно передбачення в бюджеті на 2015 рік коштів, необхідних для сплати заборгованості у справі № 32/688.

Крім того, судом першої інстанції ніяким чином не були взяті до уваги доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортіма" стосовно відсутності у матеріалах справи будь-якої інформації про рух коштів на рахунках Фонду державного майна України в Державній казначейській службі України, а також інформації про наявність інших небюджетних рахунків. Тим більше, про наявність вказаних рахунків зазначав і сам відповідач-1 у поданих до суду першої інстанції поясненнях вих. № 10-25-18281 від 26.12.2014 р. та відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до Київського апеляційного господарського суду 11.02.2015 р. Фондом державного майна України зазначено про відсутність будь-яких коштів на вказаних рахунках, однак, знову ж таки, жодних доказів на підтвердження вищевказаних обставин заявником не надано.

Також, колегія суддів звертає увагу і на доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції не було належним чином застосовано норми процесуального права.

Так, згідно приписів чинного процесуального законодавства при задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави. Крім того, заявник повинен обґрунтувати існування виняткових обставин, які унеможливлюють виконання ним рішення суду у визначений строк.

Разом з тим, вина відповідача-1 у виникненні спору була встановлена рішеннями судів у даній справі, які є обов`язковими для виконання згідно чинного законодавства України. Окрім того, суд першої інстанції проігнорував і інші несприятливі чинники, які позбавляють позивача права на отримання того, на що він розраховував при прийнятті рішень про стягнення заборгованості у даній справі. Такими чинниками, зокрема, є наявність негативних інфляційних процесів у державі та нестабільність загальної економічної ситуації.

Також, додатково слід наголосити на тому, що систематичне задоволення заяв Фонду державного майна України про відстрочку виконання судових рішень у даній справі з посиланням на однорідні за своєю правовою природою документи та докази ніяким чином не свідчить про винятковість обставин неможливості виконання вказаних рішень, а навпаки, призводить до порушення прав позивача, яке полягає у позбавленні останнього на отримання присуджених до стягнення грошових коштів.

Окремо слід наголосити на можливості застосування до правовідносин у даній справі Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до ст. 1 вказаного закону він встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Також, ч. 1 ст. 3 вказаного закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Пунктом 1 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" встановлено, що даний закон набирає чинності з 01.01.2013 р. Пункт 3 вказаного розділу (набрав чинності 19.09.2013 р.) визначає, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відтак, судом першої інстанції було зроблено хибний висновок стосовно неможливості застосування норм вказаного закону до правовідносин у справі № 32/688, оскільки п. 3 розділу II передбачена можливість подання виконавчих документів до Державної виконавчої служби, виданих до набрання чинності цим пунктом, протягом шести місяців. Крім того, у вказаному пункті зазначено, що пропуск вказаного терміну не звільняє боржника від виконання рішення суду.

Додатком № 3 "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2015 рік" до Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" за кодом 3504040 0133 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою" передбачені бюджетні асигнування у розмірі 150000000,00 грн, виділені Державній казначейській службі України.

На вказаний орган Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" покладені функції стосовно забезпечення виконання рішень суду, боржниками за якими є органи державної влади. Зокрема, згідно згаданої ст. 3 вказаного закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З наведеного вище вбачається, що у разі відсутності бюджетних призначень для виконання рішень суду на рахунках відповідного державного органу, заборгованість погашається за рахунок коштів за кодом 3504040 0133 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою". Вказане погашення здійснюється саме за рахунок Державної казначейської служби України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, враховуючи існування підстав застосування Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" стосовно правовідносин у справі № 32/688, а також наявність видатків державного бюджету на 2015 рік у розмірі 150000000,00 грн для виконання рішень суду, боржниками за якими є органи державної влади, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів Фонду державного майна України стосовно відсутності грошових коштів на погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нортіма".

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала від 05.01.2015 р. про задоволення заяви Фонду державного майна України про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. у справі № 32/688 в частині стягнення 2695890,41 грн нарахувань 3% річних, 2695890,41 грн процентів за користування чужими грошима, 25354,65 грн державного мита та 234,42 грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягає скасуванню, а вказана заява Фонду державного майна України підлягає залишенню без задоволення з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, які мають значення для розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України та беручи до уваги фактичні обставини виникнення спору судові витрати за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на Фонд державного майна України та Державне казначейство України пропорційно задоволеним вимогам, у даному випадку - порівну.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортіма" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.01.2015 р. у справі № 32/688 скасувати.

3. Відмовити в задоволенні заяви Фонду державного майна України про відстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 25.12.2009 р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. в частині стягнення 2695890,41 грн 3% річних, 2695890,41 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 25354,65 грн державного мита та 234,42 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до 31.12.2015 р.

4. Стягнути з Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортіма" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 32576409) 304 (триста чотири) грн 50 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Державного казначейства України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортіма" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 32576409) 304 (триста чотири) грн 50 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідні накази на виконання даної постанови суду.

7. Матеріали справи № 32/688 повернути до Господарського суду м. Києва.

8. Копію постанови надіслати сторонам та прокуратурі.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

М.А. Руденко