Рішення
від 24.06.2014 по справі 5011-36/12183-2012
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/12183-2012 24.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо плюс"

до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"

про стягнення 274 694,14 грн.

За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо плюс"

про встановлення нікчемності правочину

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Ващенко Т.М.

Літвінова М.Є.

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Бакулін О.Ю. за довіреністю № б/н від 27.01.2014 р., Шифрук А.О. за довіреністю № б/н від 27.01.2014 р.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): Кириленко О.П. за довіреністю № 286 від 15.07.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про стягнення 274694,14 грн. на підставі Договору оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р., з яких: 105688,95 грн. заборгованість з орендної плати та 169005,19 грн. неустойка за несвоєчасне повернення майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору оренди № 01/03/10 від 01.03.2010 р., не сплатив орендну плату за період з 01.03.2010 р. по 20.07.2011 р., а також не виконав рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. у справі № 23/76, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2011 р., яким розірвано наведений договір оренди та зобов'язано відповідача звільнити нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Горького, буд. 43, літера "А", площею 300,2 квадратних метри. Оскільки станом на час звернення з позовом до суду відповідач орендоване приміщення не звільнив та не передав його по акту прийому-передачі, позивач на підставі статті 29 наведеного договору оренди та ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача, окрім заборгованості по орендній платі за вказаний період, також і неустойку за несвоєчасне повернення орендованого приміщення за період з 21.07.2011 р. по 27.08.2012 р.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року у справі № 5011-36/12183-2012 (суддя Трофименко Т.Ю.), було змінено постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2013 р. у справі № 5011-36/12183-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.) якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" 99 339,42 грн. заборгованості з орендної плати, 167 955,55 грн. неустойки та 5 345,89 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2013 р. у справі № 5011-36/12183-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Плюшко І.А., судді Кочерова Н.О., Самусенко С.С.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2013 року та рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року у справі № 5011-36/12183-2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-1/327 від 13.06.2013 р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5011-36/12183-2012, відповідно до якого дану справу передано на новий розгляд судді Жагорніковій Т.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2013 р., на підставі ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, справу № 5011-36/12183-2012 прийнято до провадження суддею Жагорніковою Т.О. та призначено розгляд справи на 06.08.2013 р.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному, розпорядженням Голови Господарського суду Києва від 06.08.2013 р. справу № 5011-36/12183-2012 було передано судді Цюкало Ю.В. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 р. справу № 5011-36/12183-2012 прийнято до провадження суддею Цюкало Ю.В. та призначено її розгляд на 29.08.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2013 р., на підставі ст.ст. 60, 61, 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято до провадження зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" про встановлення нікчемності договору оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк", предметом якого є передача в найм частини приміщень будинку по вул. Горького, буд. 43, літера "А" у м. Києві, судове засідання призначено на 29.08.2013 р.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог про встановлення нікчемності наведеного договору, позивач за зустрічним позовом вказав наступні обставини: договір оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р. у письмовій формі не укладався; даний договір не вчинявся Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" в особі Голови Правління Клименка В.О., оскільки рішення Комісії НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків № 138 про погодження призначення Клименка В.О. на посаду Голови Правління банку ухвалено лише 12.03.2010 р.; даний договір укладено з дефектом письмової форми правочину, що підтверджується, зокрема, поверненням ТОВ "Паріо Плюс" авансового платежу в сумі 6349,53 грн., сплаченого ПАТ "Укрінбанк" платіжним дорученням № 2807955 від 23.06.2011 р. як помилково перерахованої суми (меморіальний ордер № 313 від 25.06.2011 р. на суму 6349,53 грн.); даний договір не вчинявся ТОВ "Паріо Плюс", оскільки відсутнє рішення Загальних зборів Товариства про його затвердження. Позивач за зустрічним позовом посилається на приписи ч. 1 ст. 793 ЦК України, згідно яких встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається в письмовій формі, а тому вважає, що в спірному випадку за наведених обставин договір оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р. є нікчемним.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. у відпустці, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду Києва від 27.08.2013 р. справу № 5011-36/12183-2012 було передано судді Жагорніковій Т.О. для подальшого розгляду.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 р. № 04-1/554, у зв`язку із тривалим лікарняним судді Жагорнікової Т.О., призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5011-36/12183-2012.

В порядку статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу № 5011-36/12183-2012 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2013 р. справу № 5011-36/12183-2012 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 16.09.2013 р. о 10:40 год.

29.08.2013 р. через відділ діловодства суду відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні зустрічного позову, у зв'язку зі спливом строку позовної давності та безпідставністю позовних вимог. Зокрема, у відзиві зазначено, що ПАТ "Укрінбанк" довідався про ймовірне порушення свого права 01.03.2010 р., але звернувся з позовною вимогою про встановлення нікчемності правочину 14.08.2013 р., тобто після спливу позовної давності. Крім того, в зустрічній позовній заяві відсутнє посилання на відповідну норму закону, яка б встановлювала нікчемність укладеного в письмовій формі договору оренди (найму) приміщень. Разом з тим, договір оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р. укладався в належній формі. Стосовно укладення даного договору ПАТ "Укрінбанк" в особі Голови Правління Клименка В.О. з перевищенням останнім своїх повноважень, то в подальшому ПАТ "Укрінбанк" було схвалено даний правочин з огляду на здійснення ПАТ "Укрінбанк" оплати орендної плати за договором оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р. платіжним дорученням № 2807955 від 23.06.2011 р.

13.09.2013 р. через відділ діловодства суду відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) подав на виконання вимог ухвали суду від 29.08.2013 р. пояснення (в порядку ст. 22 ГПК України) з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 04.06.2013 р. у справі № 5011-36/12183-2012. Зокрема, в поясненнях зазначено, що оскільки письмова форма договору оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р. у сторін відсутня, а факт укладення вказаного договору лише встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. у справі № 23/76, та за відсутності встановленого факту підписання акту приймання-передачі спірних приміщень, як це встановлено у ст. 6 наведеного договору, то ПАТ "Укрінбанк" вважає, що вимоги первісного позову викладені без урахування норм ст. 759, 765, 795 ЦК України. ПАТ "Укрінбанк" стверджує, що з 01.03.2010 р. і до моменту розірвання в судовому порядку договору оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р. (справа № 23/76) приміщення будівлі за адресою по вул. Горького, буд. 43, літера "А" у м. Києві йому, як орендарю за спірним договором, не передавалось. Оскільки ТОВ "Паріо Плюс", як орендодавець, не передав вказаного приміщення, то підстави для здійснення орендних платежів у ПАТ "Укрінбанк" відсутні, а рівно відсутні підстави для притягнення останнього до господарсько-правової відповідальності за невиконання договору оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р., оспорюваного за зустрічним позовом. Крім того, на думку відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) існують достатні правові підстави для встановлення Господарським судом міста Києва договору оренди № 01/03/10 від 01.03.2010 р. нікчемним внаслідок дефектів його змісту та форми.

13.09.2013 р. через відділ діловодства суду відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) подав відзив на позовну заяву (в порядку ст.ст. 22, 59 ГПК України), в якому виклав підстави, при наявності яких слід вважати спірний договір нікчемним.

В судовому засіданні, призначеному на 16.09.2013 р., в яке з'явились представники сторін, представником позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи (витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.09.2013 р. стосовно юридичних осіб сторін). Клопотання судом задоволене і передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 16.09.2013 р. було оголошено перерву до 14.10.2013 р. об 11:20 год.

14.10.2013 р. через відділ діловодства суду позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) подав пояснення (в порядку ст. 22 ГПК України) щодо застосування позовної давності до позовних вимог позивача за зустрічним позовом про встановлення недійсності правочину оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р.; щодо встановлення судовими рішеннями у справі № 23/76 фактів, які на думку ТОВ "Паріо Плюс", не підлягають доведенню; щодо відсутності посилання у зустрічній позовній заяві на норму закону, яка встановлює нікчемність укладеного в письмовій формі договору оренди (найму) приміщень; щодо неможливості підписання Головою Правління АТ "Укрінбанк" Клименком В.О. договору оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р. відповідно до вимог ч. 3 ст. 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність". На підтвердження викладеного у поясненнях представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надав суду копії письмових доказів для долучення до матеріалів справи.

14.10.2013 р. через відділ діловодства суду від позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) надійшло клопотання (в порядку ст. 22, п. 2 ч. 1 ст. 83, ст. 90 ГПК України), згідно якого останній просив: 1) приймаючи рішення у справі, вийти за межі позовних вимог, у разі необхідності захисту прав і законних інтересів ПАТ "Укрінбанк" як позивача за зустрічним позовом, у зв'язку із встановленням додаткових обставин недійсності правочину; 2) надіслати до Прокуратури міста Києва повідомлення про наявність у діяннях службових осіб ТОВ "Паріо Плюс" порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку згідно із статтею 205 Кримінального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 14.10.2013 р., представники сторін з'явилися.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні, призначеному на 14.10.2013 р., надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, первісний позов підтримав у повному обсязі, а проти зустрічних позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві, поданому 29.08.2013 р. через відділ діловодства суду.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні, призначеному на 14.10.2013 р., підтримав подані ним 14.10.2013 р. через відділ діловодства суду клопотання та просив суд відмовити позивачу за первісним позовом в задоволені позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 13.09.2013 р. через відділ діловодства суду, та з урахуванням пояснень, поданих 14.10.2013 р. через відділ діловодства суду. Зустрічні позовні вимоги підтримав з урахуванням пояснень, поданих 13.09.2013 р. через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні, призначеному на 14.10.2013 р., представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене і передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р. на підставі ст.ст. 69, 77, 86, 87 ГПК України, продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 04.11.2013 р. о 12:30 год.

17.10.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Клопотання судом задоволене.

31.10.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 5011-36/12183-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про стягнення 274694,14 грн. заборгованості на підставі Договору оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р., за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" про встановлення нікчемності правочину, до вирішення пов'язаної з нею справи № 5011-4/16663-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" про визнання недійсним Договору оренди (найму) від 01.03.2010 р.

В судове засідання, призначене на 04.11.2013 р., представники сторін з'явилися.

В судовому засіданні 04.11.2013 р. представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) підтримав подане ним 31.10.2013 р. через відділ діловодства суду клопотання про зупинення провадження у справі № 5011-36/12183-2012 до вирішення пов'язаної з нею справи № 5011-4/16663-2012.

В судовому засіданні 04.11.2013 р. представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) усно заперечував проти клопотання ПАТ "Український інноваційний банк" про зупинення провадження у справі № 5011-36/12183-2012 з огляду на необґрунтованість та безпідставність такого клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 04.11.2013 р. було оголошено перерву до 11.11.2013 р. о 09:50 год.

05.11.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення до матеріалів даної справи доказів здійснення у Господарському суді міста Києва провадження у справі № 5011-4/16663-2012 про визнання недійсним Договору оренди (найму) від 01.03.2010 р. Також, представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) просив суд здійснити розгляд клопотання ПАТ "Український інноваційний банк" про зупинення провадження у справі з урахуванням обґрунтувань, зазначених в даному клопотанні від 05.11.2013 р.

В судове засідання, призначене на 11.11.2013 р., представники сторін з'явилися.

В судовому засіданні 11.11.2013 р. представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) підтримав подане ним 31.10.2013 р. через відділ діловодства суду клопотання про зупинення провадження у справі № 5011-36/12183-2012 з урахуванням обґрунтувань та доказів, зазначених у клопотанні, поданому 05.11.2013 р. через відділ діловодства суду.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не заперечував проти задоволення клопотання ПАТ "Український інноваційний банк" про зупинення провадження у справі № 5011-36/12183-2012.

В судовому засіданні 11.11.2013 р. судом розглянуто клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про зупинення провадження у справі. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. провадження у справі Господарського суду міста Києва № 5011-36/12183-2012 зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи Господарського суду міста Києва № 5011-4/16663-2012 та набрання законної сили рішенням суду у зазначеній справі.

23.04.2014 р. через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 5011-36/12183-2012, з огляду на усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження в даній справі. Зокрема, суд повідомлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 р. у справі № 5011-4/16663-2012 залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Враховуючи складність справи та положення ч. 1 ст. 4-6 ГПК України, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду справи № 5011-36/12183-2012 колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2014 р. поновлено провадження у справі № 5011-36/12183-2012 та призначено здійснювати розгляд даної справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 25.04.2014 р. для здійснення колегіального розгляду справи № 5011-36/12183-2012 визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Ващенко Т.М., Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2014 р. справу № 5011-36/12183-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Ващенко Т.М., Літвінова М.Є., розгляд справи призначено на 26.05.2014 р. об 10:00 год.

14.05.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) надійшла заява про зміну підстав позову (в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України), відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просив змінити підстави зустрічного позову ПАТ "Український інноваційний банк" у справі № 5011-36/12183-2012, встановити на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України нікчемність договору оренди (найму) від 01.03.2010 р. № 01/03/10, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк", предметом якого є передача в найм частини приміщень будинку по вул. Горького, буд. 43, літера "А" у м. Києві.

Зокрема, позивач за зустрічним позовом вважає, що договір оренди (найму) від 01.03.2010 р. № 01/03/10 є таким, що порушує публічний порядок, внаслідок використання ТОВ "Паріо Плюс" права власності на шкоду інтересам суспільства та правам і законним інтересам ПАТ "Український інноваційний банк", а також спрямування ТОВ "Паріо Плюс" цього правочину на незаконне заволодіння частиною майна, яке не належить останньому.

23.05.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) надійшли заперечення на заяву ПАТ "Український інноваційний банк" про зміну підстав зустрічного позову згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України. На думку відповідача за зустрічним позовом, оспорюваний договір не підпадає під класифікацію статті 228 ЦК України. Крім того, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Обидві зазначені підстави відсутні, а щодо другої - постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р. залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 р. у справі № 5011-4/16663-2012, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного договору.

26.05.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання (в порядку ст.ст. 22, 38 ГПК України) про зобов'язання ТОВ "Паріо Плюс" надати до матеріалів справи належним чином засвідчену копію акту приймання-передачі майна за нікчемним правочином оренди (найму) від 01.03.2010 р. № 01/03/10 та оригінал цього документу для огляду в суді, а також про залучення до матеріалів справи належним чином засвідченої копії документів бухгалтерського обліку ТОВ "Паріо Плюс", що були отримані в рамках іншої справи № 5011-4/16663-2012.

В судове засідання, призначене на 26.05.2014 р., представники сторін з'явилися.

В судовому засіданні 26.05.2014 р. представник позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) підтримав подану ним 14.05.2014 р. через відділ діловодства суду заяву про зміну підстав позову.

Представник відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) заперечував проти задоволення заяви ПАТ "Український інноваційний банк" про зміну підстав позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як визначено у п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18) право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Судом встановлено, що подана суду представником позивача за зустрічним позовом заява про зміну підстав позову за формою і змістом узгоджується із статтею 54 ГПК України, також до цієї заяви позивачем за зустрічним позовом додані докази її направлення відповідачу за зустрічним позовом, крім того, з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи по суті новим складом суду не здійснювався. Зокрема, відповідно до абз. 4 п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 розгляд справи починається заново і в разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу).

З урахуванням наведеного, суд прийняв до розгляду заяву позивача за зустрічним позовом про зміну підстав позову.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 26.05.2014 р. підтримав подане ним 26.05.2014 р. через відділ діловодства суду клопотання про зобов'язання ТОВ "Паріо Плюс" надати до матеріалів справи належним чином засвідчену копію акту приймання-передачі майна за нікчемним правочином оренди (найму) від 01.03.2010 р. № 01/03/10 та оригінал цього документу для огляду в суді, а також про залучення до матеріалів справи належним чином засвідченої копії документів бухгалтерського обліку ТОВ "Паріо Плюс", що були отримані в рамках іншої справи № 5011-4/16663-2012. Клопотання судом задоволено в частині залучення копій документів до матеріалів справи.

При розгляді клопотання в іншій частині (надати до матеріалів справи належним чином засвідчену копію акту приймання-передачі майна за нікчемним правочином оренди (найму) від 01.03.2010 р. № 01/03/10 та оригінал цього документу для огляду в суді), судом було встановлено, що матеріали справи містять пояснення позивача за первісним позовом про те, що оригінал вказаного акту не зберігся, наявна лише належним чином засвідчена копія цього акту, автентичність якої оригіналу було перевірено під час розгляду справи № 23/76 (а.с. 70 т. 1, а.с. 40 т. 3). Представники сторін в судовому засіданні також підтвердили відсутність у сторін оригіналу вказаного акту. З огляду на наведене, представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не підтримав в наведеній частині клопотання, подане ним 26.05.2014 р. через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні 26.05.2014 р. розпочато розгляд справи по суті, представники сторін надали усні пояснення по суті первісного та зустрічного позовів у даній справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 26.05.2014 р. було оголошено перерву до 23.06.2014 р. об 14:20 год.

29.05.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

23.06.2014 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання (в порядку ст.ст. 22,33 ГПК України), відповідно до якого представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) просив суд:

1) залучити до матеріалів справи № 5011-36/12183-2012 належним чином засвідчені письмові докази на підтвердження обставини фактичного вільного користування ТОВ "Паріо Плюс" 1-м (першим) та 2-м (другим) поверхом будівлі по вул. Горького, 43 А в м. Києві, що були предметом Договору оренди (найму) № 01/03/2010 від 01.03.2010 р.;

2) зобов'язати представника ТОВ "Паріо Плюс", відповідно до вимог ч. 2 ст. 614 ЦК України, надати належні та допустимі докази відсутності вини ТОВ "Паріо Плюс" щодо невиконання договірних зобов'язань, а також не передання об'єкту оренди за Договором оренди (найму) № 01/03/2010 від 01.03.2010 р.

До вищенаведеного клопотання відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) додані копії постанов головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, а саме: постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2012 р., постанови про відкладення провадження виконавчих дій від 16.07.2012 р., постанови від 26.11.2012 р. про проведення виконавчих дій 03.12.2012 р., постанови про закінчення виконавчого провадження від 03.12.2012 р. (витяг з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 23/76, виданого 26.09.2011 р. (ВП № 33148975). Також до клопотання додані копії листа ПАТ "Український інноваційний банк" від 16.11.2012 р. № 3993/0/2-12 "Про роз'яснення рішення суду у справі про розірвання договору оренди і звільнення приміщення, а також виправлення описки", Вимоги державного виконавця № 1019/7 від 16.11.2012 р., рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 р. у справі № 5011-38/15286-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до Товариства с обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" (відповідач-1), Товариства с обмеженою відповідальністю "ПК Квартал плюс" (відповідач-2) про визнання недійсним договору оренди від 11.06.2012 р. № 05, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 з підстав його вчинення під впливом обману, ухвали Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 р. у справі № 5011-38/15286-2012.

В судове засідання, призначене на 23.06.2014 р., представники сторін з'явилися.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) підтримав клопотання, подане ним 23.06.2014 р. через відділ діловодства суду. Клопотання судом задоволено в частині залучення до матеріалів справи копій доданих до цього клопотання документів, в іншій частині клопотання судом відхилене як безпідставне, оскільки відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання, тоді як з матеріалів справи не вбачається, а ПАТ "Український інноваційний банк" не доведено порушення з боку ТОВ "Паріо Плюс" зобов'язань за спірним Договором оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р.

З огляду на залучення до матеріалів нових доказів по справі та необхідності їх додаткового вивчення, в судовому засіданні 23.06.2014 р. відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 24.06.2014 р. о 12 год. 40 хв.

24.06.2014 р. представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) подав через відділ діловодства суду клопотання, відповідно до якого просив задовольнити первісний позов у повному обсязі та долучити до матеріалів справи додані до даного клопотання документи, що свідчать про перебування філії ПАТ "Український інноваційний банк" у спірному орендованому приміщенні та підтверджують передачу цього приміщення Товариством з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" Публічному акціонерному товариству "Український інноваційний банк", а саме: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2013 р. у справі № 2а-16962/12/2670 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві , 3-тя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс", про визнання протиправною бездіяльності відповідача (витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень), копій постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2012 р. (ВП №33148975), заяви ПАТ "Український інноваційний банк" від 12.07.2012 р. № 2404/0/2-12 в порядку ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", вимог державного виконавця від 31.07.2012 р., від 16.11.2012 р. та від 26.11.2012 р., акту державного виконавця від 31.07.2012 р., постанов про накладення штрафу від 31.07.2012 р. та від 16.11.2012 р., акту державного виконавця від 04.09.2012 року, постанови про закінчення виконавчого провадження.

В судове засідання 24.06.2014 р., представники сторін з'явилися.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) підтримав клопотання, подане ним 24.06.2014 р. через відділ діловодства суду. Клопотання судом задоволено.

В судовому засіданні 24.06.2014 р. здійснювався розгляд клопотання позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом), поданого 14.10.2013 р. через відділ діловодства суду, в якому заявник просив:

1) приймаючи рішення у справі, вийти за межі позовних вимог, у разі необхідності захисту прав і законних інтересів ПАТ "Укрінбанк" як позивача за зустрічним позовом, у зв'язку із встановленням додаткових обставин недійсності правочину;

2) надіслати до Прокуратури міста Києва повідомлення про наявність у діяннях службових осіб ТОВ "Паріо Плюс" порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку згідно із статтею 205 Кримінального кодексу України.

Зазначене клопотання прийняте судом до розгляду.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 24.06.2014 р. повністю підтримав вимоги первісного позову, стосовно вимог зустрічного позову повністю заперечував у зв'язку зі спливом строку позовної давності та їх безпідставністю.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 24.06.2014 р. підтримав вимоги зустрічного позову, стосовно вимог первісного позову повністю заперечував.

Розгляд справи по суті здійснювався з урахуванням позовної давності, про застосування якої при розгляді зустрічного позову заявив відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) у поданому 29.08.2013 р. через відділ діловодства суду відзиві на зустрічну позовну заяву.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.06.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про стягнення 274694,14 грн. на підставі Договору оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р., з яких: 105688,95 грн. заборгованість з орендної плати та 169005,19 грн. неустойка за несвоєчасне повернення майна.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2013 р. у справі № 5011-36/12183-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Плюшко І.А., судді Кочерова Н.О., Самусенко С.С.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2013 року та рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року у справі № 5011-36/12183-2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 04.06.2013 р. у справі № 5011-36/12183-2012 зазначено, що зі змісту наявного у матеріалах справи рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. у справі № 23/76, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2011 р., вбачається, що судом встановлено факт укладення договору оренди від 01.03.2010 р. Разом з тим, ні зазначене рішення, ні постанова не містять посилань на підписання сторонами акту приймання-передачі спірних приміщень за актом, як це визначено у ст. 6 договору № 01/03/10, згідно якого строк оренди починає спливати з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення і закінчується у відповідне число відповідного місяця.

У постанові Вищого господарського суду України від 04.06.2013 р. у справі № 5011-36/12183-2012 також зазначено, що взявши за основу у даній справі судові рішення у справі № 23/76, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки наявній у матеріалах справи ухвалі Господарського суду міста Києва від 17.04.2012 р. у справі № 3/279 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" про стягнення 980000,00 грн., зі змісту якої вбачається, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що збитки у зазначеному розмірі понесені внаслідок неможливості використання переданого в оренду приміщення за договором оренди (найму) від 01/03/10 від 01.03.2010 р., а відповідач, натомість, заявив про те, що договір оренди є недійсним. Не прийнято до уваги і інші надані відповідачем документи, що свідчить про порушення принципу рівності учасників судового процесу.

Крім того зазначено, що частково задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс", суди зазначили, що у справі № 23/76 встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 86349,53 грн. Проте, судами надано неповну юридичну оцінку наявним у матеріалах справи платіжному дорученню від 23.06.2011 р. № 2807955 та меморіальному ордеру № 313 про повернення помилково перерахованої суми згідно зазначеного платіжного доручення.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовЧязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, новий розгляд справи № 5011-36/12183-2012 здійснювався з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 04.06.2013 р. у справі № 5011-36/12183-2012.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Під час нового розгляду справи № 5011-32/2003-2012, Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.08.2013 р. прийняв до провадження зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (позивач за зустрічним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" (відповідач за зустрічним позовом) про встановлення нікчемності договору оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк", предметом якого є передача в найм частини приміщень будинку по вул. Горького, буд. 43, літера "А" у м. Києві.

Враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення, та, як роз'яснено господарським судам у абз. 4 п. 2.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним), суд вважає за доцільне спочатку розглянути вимоги зустрічного позову .

При цьому зустрічний позов розглядається судом з урахуванням заяви позивача за зустрічним позовом про зміну підстав позову, яка була подана через відділ діловодства суду 14.05.2014 р. та прийнята до розгляду судом в судовому засіданні 23.06.2014 р. (надалі - заява про зміну підстав позову).

Позивач за зустрічним позовом, враховуючи заяву про зміну підстав позову, просить встановити на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України нікчемність договору оренди (найму) від 01.03.2010 р. № 01/03/10, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк", предметом якого є передача в найм частини приміщень будинку по вул. Горького, буд. 43, літера "А" у м. Києві.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що договір оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк", предметом якого є передача в найм частини приміщень будинку по вул. Горького, буд. 43, літера "А" у м. Києві, є таким, що порушує публічний порядок, внаслідок використання ТОВ "Паріо Плюс" права власності на шкоду правам і законним інтересам ПАТ "Український інноваційний банк", а також спрямування ТОВ "Паріо Плюс" цього правочину на незаконне заволодіння частиною майна, яке не належить останньому.

Так, аналізуючи положення статті 11 оспорюваного договору, позивач за зустрічним позовом прийшов до висновку про те, що ціна за цим договором не узгоджувалась з ПАТ "Український інноваційний банк" і спрямована на заподіяння шкоди останньому, оскільки містить арифметичні помилки і суперечності, що унеможливлюють її однозначне визначення, у зв'язку з чим створюються підстави для вільного перерахунку орендної плати ТОВ "Паріо Плюс" в односторонньому порядку.

Аналізуючи положення пунктів 11.4, 11.6, 11.7 статті 11 оспорюваного договору позивач за зустрічним позовом прийшов до висновку про те, що вони створюють підстави для застосування до ПАТ "Український інноваційний банк" штрафних санкцій ще до моменту виконання ТОВ "Паріо Плюс" своїх зобов'зань щодо надання рахунку на оплату тощо.

Позивач за зустрічним позовом також стверджує, що укладення оспорюваного договору було вчинено ТОВ "Паріо Плюс" без мети передачі приміщень в оренду та без мети здійснення законної господарської діяльності.

Відповідач за зустрічним позовом повністю заперечував позовні вимоги за зустрічним позовом, оскільки вважає, що: оспорюваний договір не підпадає під класифікацію статті 228 ЦК України з жодних підстав; статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Обидві зазначені підстави відсутні, а щодо другої - постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 р. у справі № 5011-4/16663-2012, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного договору, залишено без змін.

Цивільний кодекс України поділяє недійсні правочини на два види: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220 , частина друга статті 228 ЦК України , частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

В абз 2 п. 2.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову (абз. 3 п. 2.5.2 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України).

Відповідно до частини першої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно частини другої наведеної статті ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним .

Отже, доведенню при розгляді зустрічного позову підлягає факт того, що оспорюваний правочин суперечить публічному порядку.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК :

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

У п. 18 вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 також зазначено, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок (абз. 3 п. 18). При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (абз. 4 п. 18).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. у справі № 23/76 встановлено факт укладення 01.03.2010 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" договору № 01/03/10 оренди нежитлових приміщень , у місті Києві, по вулиці Горького, 43 літера А, площею 300,2 квадратних метрів строком з 01.03.2010 року по 25.02.2013 року.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Наведена конституційна норма кореспондується з приписами ч. 5 ст. 319 ЦК України, згідно яких власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Доводи, наведені позивачем за зустрічним позовом у заяві про зміну підстав позову, зокрема про те, що ціна за цим договором не узгоджувалась з ПАТ "Український інноваційний банк" і спрямована на заподіяння шкоди останньому, оскільки містить арифметичні помилки і суперечності, що унеможливлюють її однозначне визначення, у зв'язку з чим створюються підстави для вільного перерахунку орендної плати ТОВ "Паріо Плюс" в односторонньому порядку (п. 3.1.1 заяви про зміну підстав позову) не свідчать про використання ТОВ "Паріо Плюс" права власності на шкоду правам і законним інтересам ПАТ "Український інноваційний банк", а рівно не можуть бути підставою для висновку про нікчемність оспорюваного правочину.

Не є підставою для висновку про нікчемність оспорюваного правочину також і доводи позивача за зустрічним позовом про те, що пункти 11.4, 11.6, 11.7 статті 11 оспорюваного договору створюють умови для застосування до ПАТ "Український інноваційний банк" штрафних санкцій ще до моменту виконання ТОВ "Паріо Плюс" своїх зобов'зань щодо надання рахунку на оплату (п. 3.1.2 заяви про зміну підстав позову).

При цьому суд виходив з приписів частини першої статті 632 ЦК України, згідно якої ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін , та приписів частини першої статті 628 ЦК України, згідно якої зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. у справі № 23/76 встановлено, що:

- статтею 11 договору № 01/03/10 від 01.03.2010 року встановлено, що відповідач сплачує позивачу за перший місяць оренди 6 349,53 грн. Розмір орендної плати за наступні місяці визначається шляхом коригування плати попереднього місяця пропорційно до зміни встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долару США з урахуванням індексу інфляції попереднього місяця;

- відповідно до пункту 11.5 укладеного сторонами договору, відповідач зобов'язався авансовим платежем перерахувати Позивачу плату за користування приміщеннями за останній місяць оренди, яка визначається на рівні плати за перший місяць.

Тобто встановлено зміст виключно наведених умов оспорюваного договору, тоді як доводи позивача за зустрічним позовом, наведені у заяві про зміну підстав позову (п. 3.1.1, 3.1.2 цієї заяви) ґрунтуються також й на інших умовах статті 11 цього договору (пункти 11.4, 11.6 статті 11), зміст яких не встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. у справі № 23/76, а також не може бути встановлено при розгляді даної справи № 5011-36/12183-2012 з огляду на відсутність оригіналу договору № 01/03/10 від 01.03.2010 р. в матеріалах справи. При цьому судом прийнято до уваги, що в ході розгляду справи по суті, сторони також зазначили про відсутність у них оригіналу договору № 01/03/10 від 01.03.2010 р.

Всі інші доводи, наведені позивачем за зустрічним позовом у заяві про зміну підстав позову (пункти 3.1.3 - 3.1.7 цієї заяви: укладення оспорюваного договору було вчинено ТОВ "Паріо Плюс" без мети передачі приміщень в оренду та без мети здійснення законної господарської діяльності, відсутні докази виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість із розрахунку авансового платежу та орендної плати за перший місяць оренди, відсутні дані про облік інвестиційної нерухомості у фінансовій звітності ТОВ "Паріо Плюс", тощо) також не можуть бути підставами для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України як нікчемного (такого, що порушує публічний порядок). При цьому суд виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних і допустимих доказів в розумінні ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України, якими б підтверджувалась вина ТОВ "Паріо Плюс", яка виражалась в намірі порушити публічний порядок, будучи стороною оспорюваного правочину.

Крім того, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Тобто будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Як свідчать матеріали даної справи, недійсність спірного правочину прямо не встановлена законом, а щодо визнання його судом недійсним, то рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 р. у справі № 5011-4/16663-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р., було відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про визнання недійсним спірного правочину (договору оренди № 01/03/10 від 01.03.2010 р.).

За наведених обставин, суду не доведено наявність підстав для встановлення нікчемності договору оренди (найму) від 01.03.2010 р. № 01/03/10, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк", предметом якого є передача в найм частини приміщень будинку по вул. Горького, буд. 43, літера "А" у м. Києві, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, а тому суд відмовляє Публічному акціонерному товариству "Український інноваційний банк" в задоволенні зустрічного позову повністю.

При цьому судом було враховано, що у поданому 29.08.2013 р. через відділ діловодства суду відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) заявив про сплив строку позовної давності за вимогами зустрічного позову.

Відповідно до абз. 8 п.п. 2.1 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (надалі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10) визначено, що оскільки законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Таким чином, вищенаведена заява відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом), викладена у відзиві, розцінюється судом у якості заяви сторони у спорі про застосування позовної давності, зробленої до винесення судом рішення.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 визначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України передбачено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Загальне правило початку перебігу позовної давності міститься у ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Наслідки спливу позовної давності визначені в статті 267 ЦК України. Так, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Судом також враховані роз'яснення, надані господарським судам в п. 2.2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10, а саме: за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи . Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В ході розгляду справи по суті в частині зустрічного позову, судом не встановлено порушення прав позивача за зустрічним позовом, а тому суд відмовляє в зустрічному позові з підстав його необґрунтованості.

Судом розглянуто вимоги первісного позову .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" (позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (відповідач за первісним позовом) про стягнення 274694,14 грн. на підставі Договору оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р., з яких: 105688,95 грн. заборгованість з орендної плати та 169005,19 грн. неустойка за несвоєчасне повернення майна .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. у справі № 23/76, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2011 р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" задоволені. Розірвано договір оренди (найму) № 01/03/10, укладений 01.03.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк". Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 43, літера "А", площею 300,2 квадратних метри.

Оскільки на час звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" (далі - позивач за первісним позовом) з позовом до суду (04.09.2012 р.) Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" (далі - відповідач за первісним позовом) вищезазначене рішення суду не виконало, орендоване приміщення не звільнило, позивач за первісним позовом на підставі договору оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р. (далі також - договір) та ст. 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 105688,95 грн. за період з 1 березня 2010 року по 20 липня 2011 року та неустойку в загальній сумі 169005,19 грн. за користування орендованим приміщенням в період з 21 липня 2011 року по 27 серпня 2012 року (розрахунки вказаних сум та періоди їх стягнення наведені у додатках № 2 та № 1 до позовної заяви (а.с. 17, 16 т. 1)).

Отже, спір за первісним позовом виник внаслідок того, що, на думку позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом в порушення умов договору не сплатив орендну плату та не виконав рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. у справі № 23/76, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2011 р., а саме: не повернув орендоване приміщення.

Позивач за первісним позовом на праві приватної власності володіє нежитловим приміщенням у місті Києві по вулиці Горького 43, літера "А", площею 300,2 квадратних метри, що підтверджується договором купівлі - продажу нежилого будинку, який був укладений 24.02.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" та Акціонерним товариством "Український інноваційний банк", витягом з Державного реєстру правочинів, реєстраційним посвідченням № 019666 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомості. Відповідач за первісним позовом даний факт не заперечує.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України (в редакції Закону України від 17.04.2014 р. № 1226-VII) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. у справі № 23/76 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2011 р., розірваний договір оренди (найму) № 01/03/10, укладений 01.03.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк". Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 43, літера "А", площею 300,2 квадратних метри.

Даним рішенням у справі № 23/76 господарський суд встановив наступне:

- між позивачем (Товариство з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс") та відповідачем (Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк") 01.03.2010 року укладено договір № 01/03/10 оренди нежитлових приміщень, у місті Києві, по вулиці Горького, 43 літера А, площею 300,2 квадратних метрів строком з 01.03.2010 року по 25.02.2013 року;

- статтею 11 договору № 01/03/10 від 01.03.2010 року встановлено, що відповідач сплачує позивачу за перший місяць оренди 6 349,53 грн. Розмір орендної плати за наступні місяці визначається шляхом коригування плати попереднього місяця пропорційно до зміни встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долару США з урахуванням індексу інфляції попереднього місяця;

- відповідно до пункту 11.5 укладеного сторонами договору, відповідач зобов'язався авансовим платежем перерахувати Позивачу плату за користування приміщеннями за останній місяць оренди, яка визначається на рівні плати за перший місяць;

- відповідно до наявних в матеріалах справи доказів та пояснень, заборгованість відповідача перед позивачем на час судового розгляду справи № 23/76 склала 86349,53 грн.; представник відповідача долучив до матеріалів справи № 23/76 платіжне доручення № 2807955, за яким відповідач 23 червня 2011 року перерахував на рахунок позивача суму боргу лише частково у розмірі 6349,53грн.;

- встановлено факт порушення відповідачем господарського зобов'язання за договором № 01/03/10 від 01.03.2010 р. в частині своєчасної та у повному обсязі перерахування на поточний рахунок позивача встановленої договором орендної плати;

- встановлено факт порушення відповідачем вимог статті 11 та статті 12 (пункт 12.3) договору № 01/03/10 від 01.03.2010 року.

Враховуючи приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України, наведені обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. у справі № 23/76, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи № 5011-36/12183-2012, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. (ч. 1 та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Отже, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. у справі № 23/76 встановлено факт укладення між сторонами договору оренди № 01/03/10 від 01.03.2010 р., факт порушення відповідачем за первісним позовом господарського зобов'язання за договором № 01/03/10 від 01.03.2010 в частині своєчасної та повної оплати орендної плати та наявність заборгованості останнього по орендній платі у сумі 86349,53 грн.

Разом з тим, як звернув увагу Вищий господарський суд України у своїй постанові від 04.06.2013 р. у справі № 5011-36/12183-2012, ані зазначене рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. у справі № 23/76, ані постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2011 р. у справі № 23/76, не містять посилань на підписання сторонами акту приймання-передачі спірних приміщень за актом, як це визначено у ст. 6 договору № 01/03/10, згідно якого строк оренди починає спливати з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення і закінчується у відповідне число відповідного місяця.

Відповідно до ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

При новому розгляді даної справи судом встановлено, що оригінал акту приймання-передачі від 01.03.2010 р. за договором оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р. в матеріалах справи відсутній та сторонами до матеріалів справи не залучений. Зокрема, позивач за первісним позовом зазначив, що оригінал даного акту не зберігся, втім ним було залучено до матеріалів даної справи (а.с. 28 т. 2) копію акту приймання-передачі від 01.03.2010 р. за договором оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р., яка була завірена ПАТ "Український інноваційний банк" та надана останнім до матеріалів господарської справи № 3/279 за позовом ПАТ "Український інноваційний банк" до ТОВ "Паріо Плюс" про стягнення збитків у розмірі 980000,00 грн.

При цьому суд взяв до уваги наявну в матеріалах даної справи ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2012 р. у справі № 3/279 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" про стягнення 980000,00 грн. (а.с. 75-78 т.1), зі змісту якої вбачається, що "Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що збитки в розмірі 930000,00 грн. понесені ним внаслідок неможливості використання переданого в оренду приміщення за договором оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р .", т.т. ПАТ "Український інноваційний банк" не заперечував факт передачі в оренду йому приміщення за договором оренди (найму) від 01/03/10 від 01.03.2010 р., більш того з відповідним позовом про стягнення збитків він саме і звернувся до суду, оскільки стверджував неможливість використання переданого в оренду спірного приміщення.

Більш того, встановлення рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. у справі № 23/76 факту порушення відповідачем за первісним позовом господарського зобов'язання за договором № 01/03/10 від 01.03.2010 в частині своєчасної та повної оплати орендної плати та наявності заборгованості останнього по орендній платі у сумі 86349,53 грн. було можливе лише за умови передачі спірного приміщення за відповідним актом-приймання передачі , при цьому наведеним рішенням не встановлено, а відповідачем за первісним позовом не доведено суду те, що передача спірного приміщення була здійснена пізніше 01.03.2013 р.

Крім того суд зазначає, що залучені сторонами до матеріалів справи копії рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 р. у справі № 5011-38/15286-2012 та ухвали Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 р. про виправлення описки у справі № 5011-38/15286-2012, постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2013 р. у справі № 2а-16962/12/2670, а також копії постанов головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2012 р., про відкладення провадження виконавчих дій від 16.07.2012 р., вимог державного виконавця від 31.07.2012 р., від 16.11.2012 р. та від 26.11.2012 р., актів державного виконавця від 31.07.2012 р. та від 04.09.2012 року, постанови від 26.11.2012 р. про проведення виконавчих дій 03.12.2012 р., постанови про закінчення виконавчого провадження від 03.12.2012 р. у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 23/76, виданого 26.09.2011 р. (ВП № 33148975), не спростовують факту перебування "нежитлових приміщень, розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 43, літера "А", площею 300,2 квадратних метри", т.т. орендованих приміщень за Договором оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р., в користуванні у відповідача за первісним позовом в період часу, за який позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом орендну плату (з 01.03.2010 р. по 20.07.2011 р.) та неустойку (з 21.07.2011 р. по 27.08.2012 р.) .

Зокрема, відповідно до Вимоги державного виконавця № 1019/7 від 16.11.2012 р., винесеної при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 23/76 від 26.09.2011 р. про зобов'язання ПАТ "Український інноваційний банк" звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 43, літера "А", площею 300,2 квадратних метри, державним виконавцем було підтверджено, що "Станом на 16.11.2012 боржником рішення суду не виконано ". 16.11.2012 р. державним виконавцем було встановлено, що рішення суду не виконано, у зв'язку з чим, керуючись ст.ст. 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження", було винесено постанову про накладення штрафу на боржника (ПАТ Український інноваційний банк"). Разом з тим, у постанові головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві від 03.12.2012 р. зазначено, що "Згідно заяви директора ТОВ "Паріо Плюс" Бардацького О.В. рішення суду виконано в повному обсязі ", з урахуванням чого виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 23/76 від 26.09.2011 р. закінчено . Отже, наведене підтверджує факт перебування нежитлових приміщень, розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 43, літера "А", площею 300,2 квадратних метри в користуванні у відповідача за первісним позовом, який звільнив вказані приміщення в період з 16.11.2012 р. по 03.12.2012 р.

Отже, оцінюючи наведені обставини у сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність доказів, які б підтверджували та доводили факт непередачі спірного приміщення за договором оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р., а рівно дане приміщення вважається таким, що здане ТОВ "Паріо Плюс" та прийняте ПАТ "Український інноваційний банк" в тимчасове користування згідно договору оренди (найму) № 01/03/10 з 01.03.2010 р.

Разом з тим, у суду відсутні підстави вважати, що сторони у договорі оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р узгодили, що строк оренди починає спливати саме з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення і закінчується у відповідне число відповідного місяця (про відповідний зміст статті 6 договору оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р. йдеться у постанові Вищого господарського суду України від 04.06.2013 р. у справі № 5011-36/12183-2012 (абз. 6 стор. 3 даної постанови). При цьому суд виходив з того, що оригінал договору оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р. в матеріалах справи відсутній (фактично наявна лише його копія - а.с. 19-27 т. 2, засвідчена ПАТ "Український інноваційний банк"), а також з того, що ані рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. у справі № 23/76, ані будь-якими іншими рішеннями у господарській справі, в якій беруть (брали) участь ті самі особи, обставина щодо змісту статті 6 договору оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 р. встановлена не була.

Натомість, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. у справі № 23/76, встановлено, що укладаючи договір оренди сторони домовились, що відповідач сплачує позивачу за перший місяць оренди 6349,53 грн. Розмір орендної плати за наступні місяці визначається шляхом коригування плати попереднього місяця пропорційно до зміни встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долару США з урахуванням індексу інфляції попереднього місяця (стаття 11 договору № 01/03/10 від 01.03.2010). Крім того, відповідно до пункту 11.5 договору, відповідач зобов'язався авансовим платежем перерахувати позивачу плату за користування приміщеннями за останній місяць оренди, яка визначається на рівні плати за перший місяць.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом були порушені договірні зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів в період з 01.03.2010 року (дата укладення договору № 01/03/10 оренди нежитлових приміщень) по 20.07.2011 року (кінцева дата періоду, за який позивач за первісним позовом у додатку № 2 до позовної заяви (а.с. 17 т. 1) нараховує орендну плату, з урахуванням того, що 21.07.2011 р. набрало законної сили рішення суду у справі № 23/76, згідно якого відповідача за первісним позовом було зобов'язано звільнити орендоване приміщення), що призвело до виникнення заборгованості по орендним платежам в загальній сумі 105688,95 грн., із розрахунку 6349,53 грн. орендної плати за місяць.

При цьому судом досліджено наявні в матеріалах справи платіжне доручення від 23.06.2011 р. № 2807955 на суму 6349,53 грн. (а.с. 88 т. 2) та меморіальний ордер № 313 від 25.06.2011 р. (а.с. 89 т. 2) про повернення помилково перерахованої суми згідно зазначеного платіжного доручення. Наведене платіжне доручення підтверджує факт перерахування ПАТ "Український інноваційний банк" 6349,53 грн. на рахунок ТОВ "Паріо Плюс" відповідно до "призначення платежу": орендна плата згідно дог. № 01/03/10 від 01.03.2010. Разом з тим, наведений меморіальний ордер підтверджує факт повернення ТОВ "Паріо Плюс" 6349,53 грн. на рахунок ПАТ "Український інноваційний банк" відповідно до "призначення платежу": повернення помилково перерах. суми р/р 26009173, ТОВ "Паріо Плюс", № 2807955, 23.06.2011. Невірний ЗКПО отримувача. За наведених обставин, відсутні підстави для встановлення факту часткових розрахунків відповідача за первісним позовом по орендним платежам за спірний період.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 105688,95 грн. підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивачем за первісним позовом заявлені вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом неустойки в сумі 167955,31 грн. відповідно до ст. 785 ЦК України та неустойки в сумі 1049,88 грн. відповідно до п. 29 договору.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. у справі № 23/76, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2011, були видані 26.09.2011 р. відповідні накази.

21.06.2012 р. державними виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу № 23/76 від 26.09.2011 про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 43, літера "А", площею 300,2 кв.м (а.с. 42 т. 1).

31.07.2012 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві винесена постанова про накладення штрафу на боржника (ПАТ "Український інноваційний банк"), у зв'язку з тим, що станом на 31.07.2012 р. боржник рішення суду не виконав, нежитлові приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 43, літера "А", площею 300,2 кв.м. не звільнив (а.с. 43 т. 1).

03.12.2012 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 23/76 від 26.09.2011 р., оскільки згідно заяви директора ТОВ "Паріо Плюс" Бардацького О.В. рішення суду виконано в повному обсязі.

Судом за наявними в матеріалах справи доказами було встановлено, що відповідач за первісним позовом звільнив нежитлові приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 43, літера "А", площею 300,2 кв.м. в період з 16.11.2012 р. по 03.12.2012 р.

Статтею 291 ГК України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За умовою вказаної правової норми позивач за первісним позовом має право стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування приміщенням без обмеження будь - якими строками, оскільки нормами ст. 785 ЦК України передбачено стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення зобов'язання.

Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 1"Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання , не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань .

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення неустойки за період з 21.07.2011 р. (дата набрання законної сили рішенням суду у справі № 23/76, згідно якого відповідача за первісним позовом було зобов'язано звільнити орендоване приміщення)) по 27.08.2012 р. (визначена позивачем за первісним позовом кінцева дата періоду, протягом якого, на його думку, мало місце невиконання спірного зобов'язання) відповідно до ст. 785 ЦК України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 167955,31 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом неустойки в сумі 1049,88 грн. на підставі п. 29.3 договору № 01/03/10 від 01.03.2010 р. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що пунктом 29.3 вказаного договору встановлюється відповідальність відповідача у вигляді сплати неустойки, з огляду на відсутність оригіналу договору № 01/03/10 від 01.03.2010 р. в матеріалах справи. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. у справі № 23/76 дана обставина також встановлена не була.

Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 547 ЦК України чітко визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як роз'яснено господарським судам у п. 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з урахуванням, зокрема, приписів статті 549, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку, якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) подав 14.10.2013 р. через відділ діловодства суду клопотання, в якому просив:

1) приймаючи рішення у справі, вийти за межі позовних вимог, у разі необхідності захисту прав і законних інтересів ПАТ "Укрінбанк" як позивача за зустрічним позовом, у зв'язку із встановленням додаткових обставин недійсності правочину;

2) надіслати до Прокуратури міста Києва повідомлення про наявність у діяннях службових осіб ТОВ "Паріо Плюс" порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку згідно із статтею 205 Кримінального кодексу України.

Клопотання позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину (стороною) сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 р. у справі № 5011-4/16663-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р., відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди № 01/03/10 від 01.03.2010 р.

При розгляді даної справи судом не встановлені додаткові обставини недійсності оспорюваного правочину у зв'язку з необхідністю захисту прав і законних інтересів ПАТ "Укрінбанк" як позивача за зустрічним позовом, а тому клопотання останнього у відповідній частині задоволенню не підлягає.

Також не підлягає задоволенню вищенаведене клопотання і в частині надіслання до Прокуратури міста Києва повідомлення про наявність у діяннях службових осіб ТОВ "Паріо Плюс" порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку згідно із статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), як необґрунтоване та бездоказове.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення вимог первісного позову, судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі грн.

З огляду на відмову в задоволенні вимог зустрічного позову повністю, судовий збір за подання зустрічного позову до господарського суду повністю покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 60, 82-85, ч. 1 ст. 111-12, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (04053, м. Київ, вул. Смирнова - Ласточкіна, 10-А, ідентифікаційний код 05839888), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо плюс" (03150, м. Київ, вул. Горького, 43, літера А; ідентифікаційний код 33402143) 105688,95 грн. (сто п'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 95 коп.) основного боргу, 167955,31 грн. (сто шістдесят сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 31 коп.) неустойки, 5472,89 грн. (п'ять тисяч чотириста сімдесят дві гривні 89 коп.) судового збору.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.06.2014 р.

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Ващенко Т.М.

Літвінова М.Є.

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення24.06.2014
Оприлюднено07.07.2014
Номер документу39581359
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5011-36/12183-2012

Постанова від 28.04.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Куксов В.В.

Ухвала від 14.04.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Куксов В.В.

Ухвала від 01.04.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Зеленіна Н.І.

Ухвала від 19.03.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Зеленіна Н.І.

Постанова від 10.12.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Плюшко І.А.

Ухвала від 01.12.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Плюшко І.А.

Постанова від 20.10.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

Ухвала від 14.07.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

Рішення від 24.06.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гумега О.В.

Ухвала від 25.04.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гумега О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні