Ухвала

від 19.06.2014 по справі 826/3012/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3012/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІВА" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнанання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІВА" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнанання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 листопада 2012 року № 0000862230та № 0000872230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Держава податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 26 жовтня 2012 року по 01 листопада 2012 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби проведено невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІВА» щодо документально підтвердження господарських відносин з ТОВ «Винбарел», їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 908/11-2/20530667 від 08 листопада 2012 року.

Перевіркою встановлено встановлено порушення позивачем: п.п. 138.1 ст. 138, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток на суму 239 736,00 грн., в тому числі за 1 кв. 2012 на суму 116 088,00 грн. та за 2 кв. 2012 року на суму 123 648,00 грн.; п. 198.6 ст. 198, 200.1 та 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість за лютий 2012 року на загальну суму 223 880,00 грн.

На підставі встановлених порушень 19 листопада 2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: - № 0000862230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 279 850,00 грн., у тому числі за основним платежем - 223 880,00 грн. та за штрафними санкціями - 55 970,00 грн. та № 0000872230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 299 670,00 грн., у тому числі за основним платежем - 239 736,00 грн. та за штрафними санкціями - 59 934,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України , собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В силу п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ТІВА" та ТОВ "Винбарел" було укладено Договір постачання № 01/02-12/З від 01 лютого 2012 року, за умовами якого ТОВ "Винбарел" зобов'язувалось закупити та здійснити постачання продукції за поданою ТОВ "ТІВА" специфікацією, а ТОВ "ТІВА" зобов'язувалось оплатити послуги згідно з представленим Протоколом договірної ціни. Вартість продукції за Договором становила 1 218 960,00 грн.

Крім того, між ТОВ "ТІВА" та ТОВ "Винбарел" було укладено Договір на поставку елементів корпусів № 02/02-12/З від 24 лютого 2012 року, за умовами якого ТОВ "Винбарел" зобов'язувалось в порядку і на умовах, визначених договором, здійснити поставку елементів корпусів. Перелік та кількість товару має постачатись згідно Специфікації та креслення.

За результатами вищевказаних договорів ТОВ "Винбарел" поставило ТОВ "ТІВА" товар: матеріали для виробництва цифрових рекодерів - на загальну суму 1 343 279,16 грн., в т.ч. ПДВ - 223 879,86 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Судом встановлено, що в рахунок оплати за отримані комплектуючі ТОВ «ТІВА» перерахувало на користь ТОВ «Винбарел» грошові кошти у розмірі 1 343 279,16 грн., в т.ч. ПДВ - 223 879,86 грн., що підтверджується банківськими виписками.

За результатами поставки товарів ТОВ "Винбарел" було виписано на користь позивача податкові накладні, а суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних були включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 223 879,86 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року у складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Винбарел», які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товарів.

Крім того, як вбачається з бази реєстру платників ПДВ, на момент складання податкових накладних ТОВ "Винбарел" був зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва №100038701 від 03 травня 2007 року, а дані про анулювання вказаного свідоцтва в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України.

З огляду на вищенаведене, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Згідно відомостей внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ТОВ «Винбарел» на момент проведення господарських операцій з позивачем не було ліквідовано, його діяльність у встановленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ вказане підприємство не було виключене.

Крім того, матеріали справи свідчать, що товари які поставлялися ТОВ «Винбарел» фактично замовлялися позивачем з метою використання у власній господарській діяльності.

Зокрема, алюмінієві елементи корпусу, резистори, транзистори, конденсатори мікросхеми та інші деталі, поставлені позивачеві відповідачем, були продані у вигляді готових виробів - цифрових рекордерів "Камертон" за Контрактом №16/08-11/3 від 15 серпня 2011 року, укладеним між ТОВ "ТІВА" та компанією Espace Soft Trading Limited.

Поставка вказаних товарів ТОВ «ТІВА» замовнику підтверджується видатковими накладними №1 від 08 лютого 2012 року та №5 від 15 травня 2012 року, а використання поставлених ТОВ «Винбарел» комплектуючих при виготовленні готової продукції підтверджується актами № 2 від 08 лютого 2012 року та № 3 від 15 травня 2012 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що господарські операції позивача з ТОВ «Винбарел» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари у вказаного підприємства придбавалися ТОВ "ТІВА" для власних потреб та були використані у господарській діяльності позивача.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «ТІВА» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за лютий 2012 року, висновки Акту перевірки є помилковими, а тому прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000862230 від 19 листопада 2013 року є неправомірними.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, факт поставки ТОВ «Винбарел» на користь позивача товарів підтверджується документами первинного обліку складеними в залежності від виду господарської операції, а саме: договорами, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними тощо, які містять інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів.

Так, договори, на виконання яких складалися зазначені первинні документи, в судовому порядку недійсним не визнавалися та виконані сторонами в повному обсязі, а подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами.

З огляду на те, що валові витрати позивача за договорами з ТОВ «Винбарел» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача судом встановлена, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових.

Таким чином, колегія суддів також вважає безпідставним та необґрунтованим висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємств, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000872230 від 19 листопада 2013 року є неправомірним.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 19 листопада 2012 року № 0000862230та № 0000872230 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 25.06.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.