Рішення

від 01.07.2014 по справі 910/6869/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6869/14 01.07.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орієнтир-Буделемент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнофудз"

про стягнення 44382,20 грн.

Суддя Грєхова О.А.

за участю представників сторін:

позивача - Полумисний В.В. (довіреність від 18.02.2014 б/н);

відповідача - Кругликов А.В. (довіреність від 21.01.2014 № 8).

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Орієнтир-Буделемент" (далі за текстом -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнофудз" (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 44382,20 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 01-10/2009 від 06.10.2009р. ТОВ "Орієнтир-Буделемент" здійснив попередню оплату обладнання у розмірі 90218,00 грн. та прийняв від ТОВ "Укртехнофудз" товари та роботи на загальну суму 26814,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 5011-9/15645-2012 судом встановлено, що з моменту вчинення замовником явно вираженої відмови від договору, а саме листом від 06.02.2013 року, зобов`язання сторін по договору №01-10/2009 припинилися шляхом розірвання договору вчиненням замовником односторонньої відмови від договору, право на яку встановлено умовами укладеного між сторонами договором. Наслідком такого розірвання є те, що сторони не вправі вимагати повернення вже виконаного за зобов`язанням на момент розірвання договору, однак у Виконавця виникає обов`язок повернення грошових коштів, сплачених у якості передплати за непоставлений товар та/чи невиконані роботи на момент розірвання договору після реалізації обладнання, за виключенням 10% від суми, вказаної в п. 2.1 договору (190218,00 грн.). Таким чином у відповідача залишилась заборгованість перед позивачем на суму 44382,20 грн. Позивач протягом 2013 року неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату вказаної суми коштів, однак відповідач від перерахування коштів ухиляється.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.04.2014 порушено провадження у справі №910/6869/14 та призначено до розгляду на 05.05.2014.

30.04.2014 від позивача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних судом в ухвалі про порушення провадження у справі.

05.05.2014 від відповідача по справі надійшли заперечення до позовної заяви, які залучені судом до матеріалів справи. У вказаних запереченнях відповідач вказав, що відповідно до п. 5.4 договору ТОВ «Орієнтир-Буделемент» має право на односторонню відмову (розірвання) договірних відносин за його ініціативою. Сплачені на цей період грошові кошти повертаються ТОВ «Укртехнофудз» після реалізації обладнання за виключенням 10% від суми, вказаної в п. 2.1 договору. Тобто наслідком такого розірвання є те, що сторони не вправі вимагати повернення вже виконаного за зобов'язанням на момент розірвання договору, однак у ТОВ «Укртехнофудз» виникає обов'язок повернення грошових коштів, сплачених у якості передплати на момент розірвання договору тільки після реалізації обладнання, за виключенням 10% від суми, вказаної в п. 2.1. договору. Доказом наявності готового обладнання, яке виготовлено на замовлення позивача є фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 1-й квартал 2014 року, який було подано до Держстату України, а саме: копія балансу ТОВ «Укртехнофудз» про запаси готової продукції від 31.03.2014р., копія сальдо ТОВ «Укртехнофудз» по рахунку 281 «Товари на складі» від 31.03.2014р. Крім того, відповідач з метою реалізації обладнання, виготовленого за замовленням позивача, здійснює рекламну компанію. В тексті рекламних оголошень вказано саме узгоджені у специфікації параметри обладнання.

05.05.2014 в судовому засіданні було оголошено перерву на 19.05.2014, а 19.05.2014 оголошено перерву до 16.06.2014.

Представником позивача через відділ діловодства суду 16.06.2014 подано клопотання про долучення до матеріалів справи пояснень до позовної заяви та інших доказів.

16.06.2014 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи акту огляду обладнання, виготовленого за замовленням ТОВ «Орієнтир-Буделемент» згідно договору № 01-10/2009 від 06.10.2009.

Ухвалою суду від 16.06.2014 за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору.

В судовому засіданні 16.06.2014 в порядку ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 01.07.2014.

Представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, в судовому засіданні подав клопотання про долучення до матеріалів справи фотографій серійних номерів редуктора та електродвигуна, які зроблені комісією представників ТОВ «Орієнтир-Буделемент» під час огляду обладнання та клопотання про призначення судової експертизи.

У судовому засіданні 01.07.2014 представник відповідача заперечив проти поданого клопотання про призначення судової експертизи.

Розглянувши клопотання позивача про призначення судової експертизи, суд його відхилив, оскільки питання, поставлені позивачем на вирішення судовому експерту не входять до предмету доказування у даній справі.

Представник відповідача надав додаткові заперечення до позовної заяви, проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні повністю.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.07.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

06 жовтня 2009 року між позивачем як замовником та відповідачем як виконавцем було укладено договір № 01-10/2009, за яким відповідач зобов'язувався виготовити, відвантажити та змонтувати транспортери шнекові та інше промислове обладнання, а позивач зобов'язувався сплатити та прийняти його.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна обладнання, що поставляється за договором становить 190218,00 грн., в тому числі ПДВ - 31703,00 грн.

До договору між сторонами було підписано Специфікацію (додаток № 1 до договору), відповідно до якої було вказано найменування робіт та обладнання у семи позиціях з визначенням ціни кожної позиції.

Згідно п. 2.2 договору, оплата обладнання здійснюється за наступним графіком:

-Передплата у розмірі 50 % від суми договору - 95109,00 грн., в тому числі ПДВ - 15851,00 грн., - не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання Договору, тобто до 09 жовтня 2009 року;

-Передплата у розмірі 50 % від суми договору - 95109,00 грн., в тому числі ПДВ - 15851,00 грн. - протягом 3-х банківських днів після факсимільного повідомлення про готовність обладнання до відвантаження.

Як зазначено у п. 2.4 договору, відвантаження обладнання замовнику відбувається тільки після повного надходження платіжних коштів по п. 2.2. договору на поточний рахунок продавця.

Згідно з п. 3.1 договору, виконавець виконує роботи по виготовленню обладнання протягом 20 робочих днів з моменту отримання на свій рахунок передоплати згідно з п. 2.2.1, з правом дострокової поставки. Відвантаження обладнання здійснюється після 100% оплати договору замовником.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2012 у справі № 5011-9/1645-2012 за позовом ТОВ «Орієнтир-Буделемент» до ТОВ «Укртехнофудз» про стягнення 63404,00 грн., за зустрічним позовом ТОВ «Укртехнофудз» до ТОВ «Орієнтир-Буделемент» про стягнення 100000,00 грн. встановлено, що замовником по договору було проведено оплату по договору на суму 90218,00 грн. та прийнято від виконавця товари та роботи на загальну суму 26814,00 грн. При цьому, на 63404,00 грн. товари та/чи роботи замовником від виконавця не прийняті, виконавцем беззаперечних доказів пропонування замовникові товарів та робіт на цю суму суду не надано.

В процесі розгляду справи судом, 06.02.2013 року ТОВ "Орієнтир-Буделемент" направило ТОВ "Укртехнофудз" лист № 26 з заявою про відмову від договору № 01-10/2009 року на підставі п. 5.4 договору. Отже, суд дійшов висновку, що з моменту вчинення замовником явно вираженої відмови від договору, а саме листом від 06.02.2013 року, зобов`язання сторін по договору №01-10/2009 припинилися шляхом розірвання договору вчиненням замовником односторонньої відмови від договору, право на яку встановлено умовами укладеного між сторонами договором.

23.05.2013 позивач звернувся до відповідача з листом № 154, в якому просив в порядку ст.. 530 ЦК України, у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги сплати позивачу кошти у сумі 44382,20 грн.

На вказаний лист відповідач надав відповідь від 03.07.2013 за № 62, в якій вказав, що на сьогоднішній день обладнання не реалізоване, у зв'язку з чим відповідач не вбачає юридичної та економічної можливості повернення коштів.

08.07.2013, 27.08.2013, 21.10.2013 позивач повторно звертався до відповідача з листами № 214, 254, 290, в яких наголошував на обов'язку відповідача сплатити кошти у сумі 44382,20 грн.

04.11.2013 відповідач надав відповідь № 171 на листи позивача, в якій вказав, що обов'язок повернення грошових коштів виникне у відповідача після реалізації обладнання.

12.11.2013 позивач вкотре направив відповідачу листа за № 309 з вимогою перерахувати кошти у розмірі 44382,20 грн., на який відповідач 26.11.2013 надав відповідь за № 185, в якому вказав, що зобов`язання сторін по договору №01-10/2009 припинилися шляхом розірвання договору у зв'язку з вчиненням ТОВ «Орієнтир-Буделемент» односторонньої відмови від договору, право на яку встановлено умовами укладеного між сторонами договором. Наслідком такого розірвання є те, що сторони не вправі вимагати повернення вже виконаного за зобов`язанням на момент розірвання договору, однак у ТОВ «Укртехнофудз» виникає обов`язок повернення грошових коштів, сплачених у якості передплати на момент розірвання договору після реалізації обладнання, за виключенням 10% від суми, вказаної в п. 2.1 договору. Так як обладнання не реалізоване, відповідач не має змоги повернути позивачу сплачену ним грошову суму.

14.03.2014 позивач направив відповідачу вимогу № 44 про сплату коштів у сумі 44382,20 грн.

Оскільки відповідач відповіді на вимогу позивача не надав та ухиляється від виконання свого обов'язку щодо повернення сплачених грошових коштів, позивач підтримує заявлені позовні вимоги щодо стягнення коштів у сумі 44382,20 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до п. 5.4 договору ТОВ «Орієнтир-Буделемент» має право на односторонню відмову (розірвання) договірних відносин за його ініціативою. Сплачені на цей період грошові кошти повертаються ТОВ «Укртехнофудз» після реалізації обладнання за виключенням 10% від суми, вказаної в п. 2.1 договору. Тобто наслідком такого розірвання є те, що сторони не вправі вимагати повернення вже виконаного за зобов'язанням на момент розірвання договору, однак у ТОВ «Укртехнофудз» виникає обов'язок повернення грошових коштів, сплачених у якості передплати на момент розірвання договору тільки після реалізації обладнання, за виключенням 10% від суми, вказаної в п. 2.1. договору. Доказом наявності готового обладнання, яке виготовлено на замовлення позивача є фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 1-й квартал 2014 року, який було подано до держстату України, а саме: копія балансу ТОВ «Укртехнофудз» про запаси готової продукції від 31.03.2014р., копія сальдо ТОВ «Укртехнофудз» по рахунку 281 «Товари на складі» від 31.03.2014р. Крім того, відповідач з метою реалізації обладнання, виготовленого за замовленням позивача, здійснює рекламну компанію. В тексті рекламних оголошень вказано саме узгоджені у специфікації параметри обладнання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Аналізуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем у справі договору, суд визначає, що за своєю правовою природою договір № 01-10/2009 від 06.10.09 року є змішаним договором підряду та поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 та Глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання в результаті односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

В силу положень статті 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному об'ємі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до імперативних приписів ч.2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Під час застосування положень вказаної статті, необхідно розрізняти поняття «встановлений факт»та «правові висновки суду». На відміну від правових висновків, якими є судження суду щодо юридичної оцінки встановлених фактів і обставин, фактами є встановлені в рішенні суду конкретні життєві обставини, які, в разі їх преюдиціальності, не потребують повторного доказування.

Відповідно до правової позиції, викладеної в п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Як встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 28.03.2012 у справі № 5011-9/1645-2012, замовником по договору було проведено оплату по договору на суму 90218,00 грн. та прийнято від виконавця товари та роботи на загальну суму 26814,00 грн. При цьому, на 63404,00 грн. товари та/чи роботи замовником від виконавця не прийняті.

Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 653 Цивільного Кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Скориставшись своїм правом односторонньої відмови від договору, позивач 06 лютого 2013 року повідомив відповідача про відмову позивача від договору № 01-10/2009 від 06 жовтня 2013 року.

Факт припинення зобов'язань сторін по договору №01-10/2009 шляхом його розірвання вчиненням замовником односторонньої відмови від договору, право на яку встановлено умовами укладеного між сторонами договором, встановлений в рішенні Господарського суду міста Києва від 28.03.2012 у справі № 5011-9/1645-2012.

Таким чином, зобов'язання сторін по договору № 01-10/2009 від 06 жовтня 2013 року припинилися в порядку частини 3 ст. 651 та статей 653, 654 Цивільного Кодексу України.

Доказів виконання робіт на суму 44382,20 грн. чи повернення зазначеної суми відповідачем не надано. Отже, відповідач зберігає зазначені кошти без достатньої правової підстави.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову) (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.03.2012 року № 6 «Про судове рішення»).

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установлення порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду України від 02.10.2013р. у справі № 6-88цс13.

Враховуючи те, що станом на момент судового розгляду справи договір № 01-10/2009 від 06.10.2009 року, на виконання якого були сплаченні грошові кошти у сумі 44382,20 грн., є припиненим, суд дійшов висновку про відсутність правової підстави для сплати спірних грошових коштів, а відтак, вимога про стягнення 44382,20 грн. безпідставно отриманих коштів, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідач у поданих суду запереченнях не спростував обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнофудз" (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15, код ЄДРПОУ 35380525), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орієнтир-Буделемент" (07400, Київська область, м. Бровари, б-р. Незалежності, 28-А, код ЄДРПОУ 36108100) 44382 (сорок чотири тисячі триста вісімдесят дві) грн. 20 коп. основного боргу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.07.2014

Суддя О.А. Грєхова