Постанова

від 26.06.2014 по справі 2а-529/10/0770

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2014 рокум. Ужгород№ 2а-529/10/0770

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дору Ю.Ю.

при секретарі Пирожук Н.П.,

за участю:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Комфортбуд-4" - представник Майор В.І.,

відповідача: Державної податкова інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - представник Ліуш Б.Б.,

третьої особи: Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Комфортбуд-4" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, за участю третьої особи Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 26 червня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 червня 2014 року.

TOB «БК Комфортбуд-4» звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у м. Ужгороді про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2009 року №0000042637/0 3201/23-1/33537230/23127, яким донараховано 1831468,0 грн. основного зобов'язання з податку на прибуток та застосовано 1831468,0 грн. штрафної санкції, №0000052637/0 3202/23-1/33537230/23128, яким донараховано 1307598,0 грн. основного зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано 653799,0 грн. штрафної санкції, від 01.12.2009 року №0000042637/1, №0000052637/1 та від 09.02.2010 року №0000042637/2, №0000052637/2, якими доведено нові терміни сплати донарахованих податкових зобов'язань. В подальшому представник позивача уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Ужгород від 09.02.2010 року №0000042637/2, №0000052637/2 (т.10 а.с.14).

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що податковим органом безпідставно донараховано податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції. При цьому, вважає, що висновки акту перевірки за наслідками якого прийнято рішення є безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи та є припущеннями, а тому не можуть бути підставою для донарахування податкових зобов'язань.

Відповідач та третя особа проти позову заперечили. В судовому засіданні представник пояснив, що всі дії податкового органу при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вважають правомірними, а тому в задоволенні позову просять відмовити.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.04.2010, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.09.2009 № 0000042637/0, від 01.12.2009 № 0000042637/1 та від 09.02.2010 № 0000042637/2 в частині визначення Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 756 990,75 грн. за основним платежем та у сумі 1 756 990,75 грн. за штрафними санкціями; а також податкові повідомлення-рішення від 24.09.2009 № 0000052637/0, від 01.12.2009 № 0000052637/1 та від 09.02.2010 № 0000052637/2; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2014 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 у справі № 2а-529/10/0770 (26576/10/9104) скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Згідно даної ухвали ВАСУ вказано, що суди з урахуванням доводів податкової інспекції не перевірили належним чином реальності виконання поставок підрядних робіт позивачеві саме з боку ТОВ «Ліберте». Слід встановити обставини щодо ліквідації векселедержателя, також дослідженню у даній справі підлягає обставина щодо наявності простих векселів на балансі такого векселедержателя станом на час ліквідації.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

TOB «БК Комфортбуд-4» 24.05.2005 року зареєстровано виконавчим комітетом Ужгородської міської ради як юридична особа, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, 01.06.2005 року взято на облік як платник податків за №28-1/430 в ДПІ у м. Ужгород.

ДПА у Закарпатській області в період з 17.08.2009 року по 11.09.2009 року проведена документальна невиїзна перевірка TOB «БК Комфортбуд-4» щодо перевірки правильності відображення в податковому обліку операцій проведених із TOB «Ліберте», TOB «Дюна», TOB «БК Арігона» за період з 01.10.2006 року по 30.06.2008 року. За наслідками перевірки складено Акт за № 2638/23-1/10/33537230 від 15.09.2009 року.

За наслідком розгляду Акту перевірки від 15.09.2009 року ДПІ у м.Ужгороді прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.09.2009 року №0000042637/0, яким TOB «БК Комфортбуд-4» донараховано 1831468,0 грн. основного зобов'язання з податку на прибуток та застосовано 1831468,0 грн. штрафної санкції та податкове повідомлення-рішення від 24.09.2009 року №0000052637/0, яким TOB «БК Комфортбуд-4» донараховано 1307598,0 грн. основного зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано 653799,0 грн. штрафної санкції.

Також за наслідками апеляційного розгляду прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.12.2009 року №0000042637/1, №0000052637/1 та від 09.02.2010 року №0000042637/2, №0000052637/2, якими доведено нові терміни сплати донарахованих податкових зобов'язань.

Згідно розрахунку податкового органу по вказаних податкових повідомленнях-рішеннях (т.10 а.с.15), по податковому повідомленню - рішенню від 24.09.2009 року №0000042637/0 про нарахування податку на прибуток в сумі 3662936грн. в тому числі 1831468 грн. основного платежу та 1831468 грн. штрафної санкції, нарахування складаються з наступних порушень: 1) по взаємовідносинам з ТОВ «Ліберте» у зв'язку з висновками про нереальність виконання субпідрядних робіт, нараховано 1530532,1 грн. основного платежу та застосовано 1530532,1 грн. штрафної санкції -всього 3061064,2 грн. ;2) по взаємовідносинам з ТОВ «Дюна» у зв'язку з вексельною формою розрахунку нараховано 137085,25 грн. основного платежу та 137085,25 грн. штрафної санкції - всього 274170,5 грн.; 3) по взаємовідносинам з ТОВ «БК Арігона» у зв'язку з вексельною формою розрахунку нараховано 163850 грн. основного платежу та 163850 грн. штрафної санкції - всього 327700 грн. По податковому повідомленню - рішенню від 24.09.2009 №0000052637/0 про нарахування податку на додану вартість в сумі 1961397грн. в тому числі 1307598 грн. основного платежу та 653799 грн. штрафної санкції нарахування складаються з порушень по взаємовідносинам з ТОВ «Ліберте» у зв'язку з висновками про нереальність виконання субпідрядних робіт

В ході проведення планової документальної перевірки TOB «БК Комфортбуд-4» (акт № 2638/23-1/10/33537230 від 04.12.2008р) встановлено, що за період з 01.10.2006 року по 30.06.2008 року TOB «БК Комфортбуд-4» залучало до виконання будівельних робіт TOB «Ліберте».

За твердженням ДПІ, у цього контрагента відсутні власні або орендовані основні засоби, трудові ресурси, об'єктивно необхідні для виконання спірних будівельних робіт; докази залучення ним третіх осіб до виконання розглядуваних операцій відсутні; пояснень стосовно ходу виконання підрядних робіт цим постачальником позивачем не представлено.

На підставі встановлених обставин ДПІ зроблено висновок про те, що подані Товариством документи не можуть бути розцінені як доказ правомірності врахування понесених витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість, позаяк містять недостовірні відомості про контрагента (ТОВ «Ліберте»), не підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій з цим контрагентом, а спрямовані на штучне створення документообігу з метою отримання податкової економії.

На виконання договорів субпідряду від 01.11.2006 року №0110-03, від 01.02.2008 року №0102/39, від 03.12.2007 року №0312-35, від 01.08.2007 року №0108-30, від 02.07.2007 року №0207-52, від 02.04.2007 року №0204-16, від 01.03.2007 року №0204-16, від 01.12.2006 року №0112-11, від 01.09.2007 року №0909-34, від 01.03 2007року №0103-07, укладених TOB «БК Комфортбуд-4» та TOB «Ліберте», останнє передало TOB «Комфортбуд-4» будівельні роботи на загальну суму 6122127,86 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт - КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт - КБ-3.

Сторони не заперечують факт повної оплати прийнятих робіт, що і підтверджується платіжними дорученнями та розрахунковими документи.

Валові витрати, як компенсація отриманих від TOB «Ліберте» будівельних робіт TOB «Комфортбуд-4» формувалися по факту їх оприбуткування у відповідних періодах.

Згідно п.1.ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вiд 12.05.2011 № 3332-VI підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які засвідчують здійснення будівельних підрядних робіт є Акт приймання виконаних підрядних робіт - КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт - КБ-3, форми яких затверджені спільним наказом Державного комітету статистики та Державним комітетом з питань будівництва та архітектури «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» №237/5 від 21.06.2002 року.

Разом з цим, вказані документи не можуть слугувати доказом реальності виконання вказаних операцій, виходячи із наступного.

Факт відсутності реальності виконання вказаних підрядних робіт саме ТОВ «Ліберте» підтверджується, зокрема, поясненнями громадян, які неофіційно працювали на будівництві об'єктів переданих по спірним угодам.

Хоча стаття 838 ЦК України передбачає, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. Виключенням із даного правила може бути лиши умова прописана у договорі про заборону залучати до будівництва інших осіб. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Тобто, у правовідносинах субпідряду підрядник виступає перед субпідрядником як замовник, а субпідрядник, як підрядник, який не обмежений правом залучати до виконання інших субпідрядників. Обмеження відповідного права субпідрядника можливе лише у договірному порядку.

Договори субпідряду між TOB «Комфортбуд-4» та TOB «Ліберте» не містять заборони TOB «Ліберте» залучати до виконання будівельних робіт інших осіб. При цьому, таке залучення субпідрядних організацій відбувається поза контролем TOB «Комфортбуд-4», оскільки відповідальним перед товариством за наведеною нормою ЦК України є лише TOB «Ліберте».

Відповідно до п.п.2.3.4. наказу Державної податкової адміністрації України N 327, 10.08.2005 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Про відсутність реальності здійснення вказаних господарських операцій саме ТОВ «Ліберте» свідчить, зокрема і те, що згідно постанови Ужгородського міськрайонного суду від 09.12.2010 року ( Т.9 а.с.298-299) вказано, що директор ТОВ «Комфортбуд-4» Малюта С.Є. отримував від невстановлених осіб податкові накладні від ТОВ «Ліберте», надавав їх у бухгалтерію для формування валових витрат. Дана постанова Ужгородського міськрайонного суду набрала законної сили.

З огляду на викладене, висновки податкового органу щодо того, що TOB «Комфортбуд-4» укладалися угоди із TOB «Ліберте» і перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку із чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а тому є нікчемними у відповідності до ст.228 ЦК України є обгрунтованими. Серед переліку правочинів на які поширюється вимоги ст.228 Цивільного кодексу України відсутні фіктивні правочини - вчинені без мети реального настання правових наслідків.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав порядок формування податкового кредиту у період, охоплений перевіркою) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару (роботи, послуги) суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Враховуючи рух коштів по рахунках ТОВ «Ліберте», (т 9. А.с. 120-204), постанову Ужгородського міськрайонного суду від 09.12.2010 року (т.9 а.с.298-299), якою встановлено вину директора ТОВ «БК Комфортбуд-4» у підписанні первинних бухгалтерських та податкових документів, зокрема із ТОВ «Ліберте» без мети реального здійснення операцій, наявності значної кількості цивільно-правових договорів між ТОВ «БК Коимфлортбуд-4» та фізичними особами на здійснення будівельних робіт, які нібито виконувалися ТОВ «Ліберте» (т. 8 а.с. 100-124) суд погоджується із доводами податкової інспекції щодо відсутності реальності виконання поставок підрядних робіт позивачеві саме з боку ТОВ «Ліберте».

За наслідками передачі TOB «Ліберте» підрядних будівельних робіт, TOB «Комфортбуд-4» отримав податкові накладні на загальну суму 1307598,00 грн., яка у подальшому відображена у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Висновок податкового органу про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1307598 грн. є законним з тих підстав, що доведено протиправність формування TOB «БК Комфортбуд-4» валових витрат по операціям з TOB «Ліберте».

Суд вважає вірними висновки податкового органу про донарахування податку на прибуток в сумі 163850, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 163850, 00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «БК Арігона» у зв'язку із застосуванням вексельної форми розрахунків, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема акту перевірки (а.с.т.1 а.с.12-35) та векселя (а.с.т.1 а.с.96-98) такий був виданий позивачем на користь ТОВ «БК Арігона» 23.02.2007 р. було передано в погашення кредиторської заборгованості вексель власної емісії номінальною вартістю 357490,80 грн. Проте, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.9 а.с.34) ТОВ «БК Арігона» було припинено у зв'язку із банкрутством ще 31.08.2006 року, тобто на півроку швидше, ніж на її користь видано позивачем вексель. Відтак, податковий орган правомірно донарахував ТОВ «БК Комфортбуд-4» податкове зобов'язання та штрафну санкцію з податку на прибуток.

Також, податковим органом було донараховано податок на прибуток в сумі 137085,25 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 137085,25 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Дюна» у зв'язку із застосуванням вексельної форми розрахунків. Проте, такі дії податкового органу є протиправними, а податкове повідомлення - рішення № 0000042637/2 в цій частині підлягає до скасування, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема акту перевірки (а.с. т.1 а.с.12-35), єдиною підставою для донарахування податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ «Дюна» було здійснено податковим органом виключно на підставі постанови Деснянського районного суду від 04.04.2007 року у справі №2а-809/2007 р., якою було визнано недійним статут ТОВ «Дюна» з моменту його реєстрації. На запит Закарпатського окружного адміністративного суду, Деснянським районним судом м. Києва було надіслано всі судові рішення в даній справі, згідно ухвали Деснянського районного суду від 15.05.2008 р. (т.10 а.с.25-33). та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 р. вбачається, що вказана постанова Деснянського районного суду від 04.04.2007 р. скасована, а провадження по справі - закрите (т.10 а.с.25-33). Відтак, дана підстава, на яку посилався податковий орган - відсутня. Окрім цього, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.9 а.с.35) ТОВ «Дюна» не являється припиненим.

Порядок та підстави припинення юридичної особи визначаються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" вiд 15.05.2003 № 755-IV.

TOB «БК Комфортбуд-4» в погашення кредиторської заборгованості перед TOB «Дюна» в сумі 299094,80 грн., передано останньому простий вексель власної емісії за №6835100500001 від 02.08.2006 року номінальною вартістю 299094,80 грн.. Станом на 30.06.2008 року вексель не погашено.

Так відповідно до ч. 6. ст.38 цього Закону, державний реєстратор протягом трьох робочих днів з моменту отримання рішення суду вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи або керівника органу управління, або засновника (учасника) юридичної особи.

Згідно ст.33 даного Закону, юридична особа є такою, що припинилася з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Таким чином рішення суду про скасування державної реєстрації юридичної особи, само по собі, не може свідчити про те, що юридична особа припинена. Наявність самого рішення суду про скасування державної реєстрації юридичної особи є лише підставою для початку ліквідації юридичної особи (зокрема підставою для призначення ліквідаційної комісії), а не фактом, що свідчить про припинення юридичної особи. Тобто, юридична особа існує до внесення запису про її припинення у Єдиний державний реєстр, незалежно від наявності судового рішення про скасування її державної реєстрації.

Як було зазначено вище, згідно даних ЄДР - ТОВ «Дюна» не являється припиненим, а постанова Деснянського районного суду від 04.04.2007 р. (т.10 а.с.25-33) є скасованою.

Крім того, відповідно до п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Враховуючи специфіку вексельного обігу, вексель посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Тобто, заборгованість по веселю виникає після настання строку платежу. При цьому строк позовної давності починається із моменту настання строку пред'явлення векселя до погашення.

Відповідач, посилаючись на постанову Деснянського районного суду м. Києва по справі №2а-809/2007 якою визнано недійсним Статут TOB «Дюна» з моменту реєстрації 11.06.2003 року та визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію TOB «Дюна» з 11.06.2003 року зробив висновок, що оскільки реєстрація TOB «Дюна» припинена, а зобов'язання по векселю не погашені, тому відповідна сума кредиторської заборгованості підпадає під ознаки безповоротної фінансової допомоги та повинна включатися до складу валового доходу підприємства.

Приписи абз.1 п.1.25 ст.1 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 року кореспондуються з абз.3 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 цього Закону, за нормою якого, під безповоротною фінансовою допомогою розуміється сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

З буквального тлумачення приписів пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 року слідує, що безнадійна заборгованість підпадатиме під поняття безповоротної допомоги лише за умови спливу строку позовної давності.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк позовної давності, встановлено ст.257 ЦК України, тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (у редакції, що діяла на час видачі позивачем спірних векселів) вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (у тій самій редакції) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

За змістом підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

У підпункті 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 названого Закону безповоротну фінансову допомогу визначено, зокрема, як: суму коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; суму безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Пункт 1.25 цієї ж статті Закону відносить заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності, до категорії безнадійної заборгованості.

Таким чином, для віднесення грошового зобов'язання позивача за переданими постачальникам векселями до безповоротної фінансової допомоги відповідні зобов'язання мають відповідати критеріям, наведеним у підпункті 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, критерію спливу строку позовної давності за зобов'язанням за векселем.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (запровадженого Конвенцією, що набула чинності Україною 06.01.2000) до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема положення щодо строку платежу (статті 33 - 37) та щодо позовної давності (статті 70 і 71).

Згідно зі статтею 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

В силу вимог частини першої статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Наведене дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов'язань за простим векселем визначений настанням строку платежу за таким векселем. А відтак лише після закінчення такого строку позовної давності непогашена заборгованість за векселем трансформується у безповоротну фінансову допомогу, що опосередковується виникненням у платника - векселедавця обов'язку збільшити валовий доход на суму такої допомоги згідно з вимогами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У той же час у разі достовірного встановлення обставини щодо припинення господарського зобов'язання згідно із частиною третьою статті 205 Господарського кодексу України, а саме - у зв'язку з неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням, у платника податку (боржника) виникає інший дохід із суми непогашеної заборгованості, який відноситься до складу валового доходу звітного періоду, в якому такий дохід виник (на дату ліквідації підприємства-кредитора).

У правовідносинах, що виникають у сфері обігу простих векселів, ліквідація векселедержателя та відсутність у нього правонаступників може за певних обставин слугувати підставою для припинення зобов'язань векселедавця відповідно до наведеної норми Кодексу.

Так, особливістю простого векселя є те, що боржником за таким векселем завжди виступає векселедавець. Векселедержатель, у свою чергу, може використовувати простий вексель як засіб платежу у розрахунках з третіми особами, здійснюючи таким чином переведення власної заборгованості на векселедавця. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги у іншого кредитора. Отже, після ліквідації попереднього векселедержателя вексель не втрачає своєї сили боргового цінного паперу та може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним.

При цьому слід зазначити, що в силу вимог частини другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Проте враховуючи, що строк пред'явлення векселя до погашення не настав, а також відсутні відомості припинення TOB «Дюна» на момент проведення перевірки, враховуючи скасування постанови Деснянського районного суду від 04.04.2007 р. (т.10 а.с.25-33), на яку посилався податковий орган, а також враховуючи вимоги ст. 11 Уніфікованого закону про можливість передачі векселя шляхом індосаменту припущення податкового органу є безпідставними та такими, що не базуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до переконання про часткове задоволення позову, а саме слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 09.02.2010 року №0000042637/2 в частині нарахування основного платежу в сумі 137085,25 грн. та 137085,25 грн.- штрафних санкцій - по взаємовідносинах із ТОВ «Дюна», у зв'язку із застосуванням вексельної форми розрахунків. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку з чим суд вважає за належне присудити до стягнення на користь позивача судовий збір у розмірі 1,00 грн.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Комфортбуд-4" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, за участю третьої особи Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 09.02.2010 року №0000042637/2 в частині нарахування основного платежу в сумі 137085,25 грн. та 137085,25 грн.- штрафних санкцій.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Комфортбуд-4" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Проектна, 7а, код - 33537230) судовий збір в розмірі 1,00 грн. (одна гривня 00 копійок).

5. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяЮ.Ю. Дору