Рішення

від 03.07.2014 по справі 5011-1/16234-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-1/16234-2012 03.07.14

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

Дніпровського району міста Києва

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг - кредит"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-Сервіс"

Про стягнення 173 251,38 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Острова В.В. (дов.№47-2 від 08.01.2014), Решетніченко О.С. (дов.№64-3389 від 14.05.2014)

від відповідача: Петришак М.Я. (дов.№7 від 17.04.2014)

від третьої особи стороні позивача: не з'явився

від третьої особи 1 на стороні відповідача: не з'явився

від третьої особи 2 стороні відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг-кредит" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 173 251,38 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/16234/13 від 21.10.2013 позовні вимоги позивача задоволені частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/16234/13 від 02.12.2013 зазначене рішення Господарського суду міста Києва залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 у справі 910/16234/13 скасовані і зазначена справа направлена до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2014 прийнято справу до провадження суддею Поляковою К.В. та призначено до розгляду на 01.04.2014 року.

01.04.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі.

У судовому засіданні 01.04.2014 судом оголошено перерву до 10.04.2014 року.

09.04.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 10.04.2014, розгляд справи відкладено на 24.04.2014, із винесенням відповідної ухвали суду.

23.04.2014 від позивача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва надійшли додаткові пояснення у справі.

Суд 24.04.2014 залучив до участі у справі в якості третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-Сервіс", та відклав розгляд справи на 06.05.2014, про що виніс відповідну ухвалу суду.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. у відпустці, розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва справу № 5011-1/16234-2012 передано судді Літвіновій М.Є. для вчинення процесуальних дій.

Відповідною ухвалою суду від 06.05.2014 справу прийнято до свого провадження суддею Літвіновою М.Є. та призначено її до розгляду на 29.05.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 12.05.2014, у зв'язку із виходом судді Полякової К.В. із відпустки, справу № 5011-1/16234-2012 передано їй для розгляду.

Ухвалою суду від 12.05.2014 вищезазначена справа прийнята та призначена до розгляду суддею Поляковою К.В. на 29.05.2014 року.

29.05.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшли письмові пояснення.

За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 29.05.2014, суд відклав розгляд справи на 17.06.2014, про що виніс відповідну ухвалу суду.

13.06.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача та від третьої особи 2 на стороні відповідача надійшли письмові пояснення у справі.

У судовому засіданні 17.06.2014 представник позивача надав усні пояснення та підтримав позову у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні заперечення на позовні вимоги та просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи на стороні позивача надав усні пояснення у справі.

Представник третьої особи 2 на стороні відповідача також надав усні заперечення на позовні вимоги.

Ухвалою суду від 17.06.2014 розгляд справи відкладений на 03.07.2014 року.

У судовому засіданні представники позивача надали пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, позовні вимоги просили задовольнити шляхом стягнення з відповідача 170 897,60 грн. заборгованості за договором про надання послуг від 01.07.2007 за № 795/413.

Представник відповідача у свою чергу заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини та факти, викладені у відзиві на позовну заяву.

Треті особи до судового засідання 03.07.2014 не направили своїх представників, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Приписи статті 22, 27 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що треті особи не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізинг-кредит" (далі - споживач) укладений Договір про надання послуг від 01.07.2007 за № 795/413 (далі - договір).

Відповідно до п.п.1.1 зазначеного Договору позивач на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК "Водоканал", АЕК "Київенерго", ЗАТ ЕК "Укр-Кан-Пауер") зобов'язався транспортувати по внутрішньо будинкових мережах за адресою АДРЕСА_1 комунальні послуги, а відповідач у відповідності до даного Договору (п.п.1.2) зобов'язався прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Згідно з п.5.5. договору, строк його дії встановлений з 01.07.2007 по 01.07.2012 та п.5.6. закріплено умови пролонгації договору, а саме якщо за місяць до закінчення даного договору жодна із сторін не повідомить іншу про припинення або зміну умов, договір може бути продовжений на той же термін і на тих самих умовах.

Відповідно до Переліку комунальних послуг (додаток № 1 Договору № 795/413) відповідачу надаються комунальні послуги з центрального опалення, холодного водопостачання та каналізації.

Згідно п. 2.2. зазначеного договору відповідач повинен до кінця поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги минулого місяця, що на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг. Перерахунок за фактично спожиті комунальні послуги здійснюється на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг місяцем пізніше, шляхом добору або зарахування надмірно сплачених коштів в рахунок майбутніх платежів.

За період з 01.01.2009 по 01.11.2012 при загальному нарахуванні вартості наданих комунальних аослуг 187 169,12 грн. відповідачем були здійснені часткові оплати на суму 39 381,98 грн., які відповідно до умов договору зараховані у рахунок попередніх оплат.

У термін з 01.01.2009 по 01.11.2012 позивачем зроблені відповідачеві перерахунки (які включені до розрахунку заборгованості), а саме:

- знято з нарахування за послугу з централізованого опалення у січні 2009 року 32 грн.07 коп.; у лютому 2010 року 4199 грн.98 коп.; донараховано у листопаді 2011 року 21374 грн. 66 коп.

- донараховано за послугу з холодного водопостачання 3947 грн.54 коп. у період з 01.01.2009 по 01.09.2012 року.

- донараховано за послугу з холодної води на підігрів зо вересень 2009 4 грн. 62 коп.

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором у частині оплати за комунальні послуги у відповідача виникла заборгованість за період з 01.11.2009 по 01.11.2012 у розмірі 147 787 (сто сорок сім тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 14 коп., з них за послугу з централізованого опалення у розмірі 147 473 грн. 89 коп. та за холодне водопостачання 313 грн. 25коп.

За несвоєчасну сплату платежів, передбачених п.2.1 договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 1% від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством (п.2.3 договору).

У своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 170 897,60. - боргу, а саме: 145 434,00 грн. - основного боргу, 14 153,57 грн. - інфляційних втрат, 11 310,03 грн. - 3% річних та судові витрати.

ТОВ «Лізинг-Кредит» не визнає позовні вимоги, заперечуючи проти їх задоволення з наступних підстав . По-перше, відповідача стверджує, що позивачем невірно застосовані тарифи для визначення вартості наданих послуг.

Надалі, споживач, стверджує, що договір про надання послуг № 795/413 від 01.07.2007 містить вичерпну інформацію про площу нежилого приміщення (831,3 кв.м.) по якій підприємство зобов'язалося транспортувати комунальні послуги. Збільшення площі приміщення за договором повинно супроводжуватися підписанням відповідної додаткової угоди до договору чи нового договору про надання послуг, проте відповідач зауважує, що ним, як стороною договору не були підписані додаткові угоди, щодо збільшення площі.

Так, ТОВ «Лізинг-Кредит» стверджує, що позивач незаконно включив у розрахунки додаткові площі, за якими нарахувало суму заборгованості. Відповідно до договорів купівлі-продажу шляхом продажу на аукціоні, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Кредит» із Дніпровською РДА у м. Києві 25.11.2009, TOB «Лізинг-Кредит» придбано нежиле приміщення площею 42,7 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та нежиле приміщення площею 176, 5 кв. м. за тією ж адресою.

На думку відповідача, незаконність включення у розрахунки вказаних площ полягає у тому, що вказані приміщення знаходились у користуванні ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Парк-Сервіс» на підставі договорів оренди, укладених із власниками приміщень. Виходячи з цього, орендарі зобов'язувалися оплачувати комунальні послуги, надані у відповідних приміщеннях, на підставі укладених ними договорів про надання комунальних послуг із позивачем.

Оскільки відповідач вважає неправомірним донарахування вартості послуг наданих орендарям приміщення площею 42,7 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та нежиле приміщення площею 176, 5 кв. м. за тією ж адресою, тому при проведенні судово-економічної експертизи експертом здійснені невірні дослідження, шляхом включення до загальної площі, за якою сплата за комунальні послуги покладалась на ТОВ «Лізинг-Кредит».

Також, однією із підстав заперечення проти позову, відповідач наголошує на помилковому та невірному розрахунку, складеного по груп-рахунках щодо відсотку споживання теплової енергії ТОВ «Лізинг-Кредит».

Вартість послуг встановлювалась розрахунковим методом. У період з січня 2009 року по березень 2010 року загальна площа споживачів, що оплачували послуги за комерційним тарифом, становила 1690,4 кв. м. відповідно частина площі ТОВ «Лізинг-Кредит» відносно загальної становила 49,18%.

Поряд з цим, на думку ТОВ «Лізинг-Кредит», позивач у перерахунку нарахувань за споживання централізованого опалення неправильно зазначає суму заборгованості за період з 01.02.2009 по 28.02.2009 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, наведені у постанові від 05.03.2014 та які зумовили скерування справи на новий розгляд, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до норм статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV та пункту 8 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2005 № 630 житлово - комунальні послуги надаються виконавцями споживачам на підставі договорів, оформлених на основі типового, затвердженого зазначеною постановою Кабінету Міністрів України.

У розрахунку позовних вимог позивачем показаний період нарахування окремо по послугам. Так, за послугу з централізованого опалення позивач проводив нарахування по квітень 2010 року, за послугу з холодного водопостачання позивач проводить нарахування до цього часу.

На виконання доручення начальника юридичного відділу, структурний підрозділ КП по УЖГ ЖРЕО-413 надав доповідну записку в якій викладені обставини щодо відключення ТОВ "Лізинг-Кредит" від теплопостачання. Так, начальник ЖРЕО-413 ОСОБА_8 доповіла, що приміщення ТОВ "Лізинг-Кредит" знаходиться в окремо розташованому господарчому блоці, який був відключений від системи теплопостачання у 2010 році у зв'язку з заборгованістю за надану послугу з централізованого опалення. ЖРЕО-413 звернулося до АК "Київенерго" з проханням розірвати договір № 620701, який був укладений між КП по УЖГ та теплопостачальною організацією, та просив укласти прямий договір з ТОВ "Лізинг-Кредит". Також, в доповідній записці підтверджено, що нарахування за послугу з централізованого опалення припинено.

Договір, укладений між КП по УЖГ та ТОВ "Лізинг-Кредит" в частині отримання відповідачем послуги з холодного водопостачання не розірваний, тому позивач продовжує надавати відповідачу послугу з холодного водопостачання, виставляти нарахування, а відповідач споживає послугу та сплачує за неї.

Таким чином, станом на день розгляду даного господарського спору, за розрахунками КП по УЖГ, у відповідача виникла заборгованість за послугу з централізованого опалення у розмірі 145 434,00 грн.

Суд не погоджується із розрахунком суми основного боргу, наданого позивачем з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Кредит» набуло право власності на приміщення загальною площею 831,3 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування частини приміщення від 29.03.2001 року.

У подальшому у вказані приміщення площею 831,3 кв.м. здійснювалось постачання комунальних послуг на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору № 795/413 про надання послуг від 01.07.2007 року.

25.11.2009 між Дніпровською районною в місті Києві радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Кредит» укладено договори купівлі-продажу приміщень шляхом продажу на аукціоні, відповідно до яких відповідач набув право власності на приміщення загальною площею 176,50 кв.м. та 42,70 у будинку АДРЕСА_1, які раніше займали орендарі Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк-Сервіс» відповідно.

У рішенні Господарського суду міста Києва у справі № 5011-74/7158-2012 від 26.07.2012 зазначено, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2006 у справі № 35/393 позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 задоволено повністю: виселено Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_3 з приміщення загальною площею 180,00 кв.м в будинку АДРЕСА_1 та зобов'язано повернути зазначене приміщення Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва; стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, відповідно до Акту про користування приміщенням та комунальними послугами від 11 січня 2010 року, з 1 січня 2009 року по момент 25 грудня 2009 року СПД ФОП ОСОБА_3 займав приміщення за адресою АДРЕСА_1, користувався комунальними послугами, але не сплачував.

Таким чином, у судовому рішенні № 5011-74/7158-2012 від 26.07.2012 встановлено, що між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 виникли позадоговірні відносини, які мають ознаки договору про надання послуг №1898 від 15.08.2005 (строк дії до 07.12.2005 року) та стягнуто з ФОП ОСОБА_3 30 967 (тридцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) гривень 89 копійок, з яких: 28 232 гривні 22 копійки сума основного боргу, 1 769 гривень 26 копійок інфляційна складова боргу, 966 гривень 41 копійка - 3% річних та судові витрати.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Із матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Кредит» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено Договір №5-37-10 оренди нежилого приміщення від 01.12.2009 року. За умовами якого, а саме пункту 10.2. орендар зобов'язаний укласти договори з організаціями-постачальниками комунальних послуг.

У межах розгляду даного господарського спору судом встановлено та підтверджено у судових засіданнях позивачем про відсутність укладеного договору на надання комунальних послуг між позивачем та ФОП ОСОБА_3 Матеріали справи не містять, а сторонами у свою чергу, не надано доказів у спростування встановленого факту.

За приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України.).

Так, оскільки між КП УЖГ та третьою особою - ФОП ОСОБА_3 відсутні договірні правовідносини, як то передбачено Договором №5-37-10 оренди нежилого приміщення від 01.12.2009, тому у відповідності до вищевказаних норм чинного законодавства правом володінням, користуванням та розпорядження приміщенням площею 176,50 кв. м. у будинку АДРЕСА_1 несе власник - тобто ТОВ «Лізинг-Кредит».

А отже, позовні вимоги позивача щодо покладення обов'язку сплати заборгованості з комунальних послуг на ТОВ «Лізинг-Кредит», наданих у приміщення площею 176,50 кв.м. у будинку АДРЕСА_1, є правомірними та документально підтвердженими.

Наразі, суд не вбачає достатніх підстав для стягнення з ТОВ "Лізинг-Кредит" вартості послуг наданих у приміщення площею 42,7 кв. м. у будинку АДРЕСА_1, орендарем яких є ТОВ «Парк-Сервіс» з огляду на наступне.

16.03.2006 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк-Сервіс» укладено договір № 2172 про надання послуг строком дії до 01.03.2016 року.

Умовами договору №2/5-31-10 оренди нежилого приміщення від 01.01.2010, укладеного між ТОВ «Лізинг-Кредит» (орендодавець) та ТОВ «Парк-Сервіс», а саме пунктом 10.2 передбачено обов'язок орендаря укласти відповідні договори з підприємствами-постачальниками комунальних послуг. Оскільки, дія договору № 2172 про надання послуг погоджено КП по УЖГ та ТОВ «Парк-Сервіс» до 01.03.2016, тому надання комунальних послуг у приміщення площею 42,7 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 здійснювалось позивачем на підставі вказаного договору. Зазначений факт підтверджений сторонами під час судового засідання. Крім того, у матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 93 від 26.05.2011 на суму 5 401,30 грн. із призначенням платежу - сплата заборгованості за комунальні послуги станом на 01.04.2011 за договором №2172, що підтверджує факт оплати наданих послуг саме ТОВ «Парк-Сервіс».

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача про відсутність підстав стягнення з нього заборгованості за комунальні послуги, фактично надані ТОВ «Парк-Сервіс», як орендарю приміщень площею 42,7 кв.м. у будинку АДРЕСА_1, слушними.

У межах первісного розгляду даного спору, судом призначено судову експертизу. Так, з урахуванням висновку експерта позивачем проведений перерахунок позовних вимог. Із зазначеного перерахунку вбачається, що позивачем та експертом практично були нараховані однакові суми нарахувань, крім двох періодів, а саме:

За період 01.02.2009-28.02.2009 позивачем нараховано суму 11010,17 грн., у той час як експертом нараховано суму 5115,97 грн. Така розбіжність між нарахуваннями позивача та експерта виникла у зв'язку з тим, що експертом при проведенні дослідження не враховане те, що при нарахуванні за спожиті послуги позивач керується документами (обліковими картами чи табуляграмами), наданими ПАТ "Київенерго" та не може виключити з нарахувань дані, зазначені постачальником. Уся інформація, що міститься в табуляграмах розшифровується позивачем та виставляється відповідачеві в платіжному документі. Так, при проведенні дослідження експертом не було враховано, що в обліковій картки ПАТ "Київенерго" по особовому рахунку 620701 відповідача за лютий м'ясець 2009р. виставлений добір на 31,22742 Гкал.

А отже, експертом зроблений розрахунок спожитої енергії, виходячи із кількості 50,51390 Гкал, без врахування добору у розмірі 31,22742 Гкал.

Позивачем при розшифровці табуляграми за лютий місяць вищезазначений добір був врахований та проведено розрахунок з розміру 81,74132 Гкал, що зазначено в груп-рахунку позивача.

Наяність розбіжності у розрахунках позивача та експерта за період з 01.03.2010-31.03.2010 виникла внаслідок помилково застосованого експертом тарифу у розмірі 508,47 грн. замість тарифу, застосованого позивачем у розмірі 563,46 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Тариф у розмірі 563,46 грн. затверджений Розпорядженням КМДА від 30.06.2009 № 758 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів".

Стосовно застосування тарифів за послуги з централізованого опалення суд зазначає наступне.

При виконанні умов договору про надання послуг сторони зобов'язалися керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією та нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енерго та теплоносії (п.1.5. договору).

Згідно з п. 5.4 договору опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну цін та тарифів на комунальні послуги вважається підставою для зміни нарахувань платежів по даному договору і не потребує складання окремого письмового документу.

Нарахування плати за централізоване опалення здійснювалось позивачем наступним чином: за період з 01.12.2008 по 24.12.2008 згідно розпорядження КМДА від 27.11.2008 № 1662 за тарифом 535,23 грн.; за період з 25.12.2008 по 05.02.2009 згідно розпорядження КМДА від 25.12.2008 № 1780/1 за тарифом 508,47 грн.; за період з 06.02.2009 по 09.02.2009 згідно розпорядження КМДА від 05.02.2009 № 230, яким поновлено дію розпорядження КМДА від 31.01.2007 № 86, за тарифом 171,62 грн.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг. Згідно ч. 2 п.1. ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Слід зазначити, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 залишено без змін постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2011 у справі № 2а-40/11, якою відмовлено у задоволенні позову ЗАТ «Перлина» до Київської міської державної адміністрації про визнання нечинними та скасування з моменту прийняття розпоряджень від 27.11.2008 № 1661, 1662, 1663, від 25.12.2008 № 1780, 1780/1, від 30.12.2008 № 1792, від 16.01.2009 № 33, від 05.02.2009 № 127, від 29.04.2009 № 517, 519, від 30.06.2009 № 758.

Даний юридичний факт, який має істотне значення для правильного вирішення даної справи, встановлений ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 у справі № 2а-40/11, якою встановлена чинність та відповідність нормам законодавства розпоряджень Київської міської державної адміністрації.

Таким чином, посилання відповідача стосовно недійсності та незаконності розпоряджень КМДА є необгрунтованими, оскільки всі розпорядження КМДА, які застосовувались ПАТ «Київенерго» та позивачем при нарахуваннях за спожиті послуги, прийняті у відповідності до вимог, які ставляться до нормативно-правових актів.

З системного аналізу вищевикладеного, здійснивши математичний перерахунок суми заборгованості, враховуючи дані фактичного споживання комунальних послуг відносно займаної площі, суд встановив, що загальна площа приміщень, споживачем комунальних послуг в яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Кредит», становить 1007,8 кв.м., а відсоток споживання відповідача відносно загальної площі приміщення (1690,4кв.м.) становить 59,62 у період починаючи з 01.12.2009 року.

Так, сума основного боргу за спожиті комунальні послуги, яка має бути стягнута з відповідача на користь позивача становить 141 055,86 грн.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати за отримані послуги у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 11 310,03 грн. та 14 153,57 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Статтею 617 ЦК України, норми якої кореспондуються з положеннями ст. 218 ГК України, визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Приписами пункту 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи відсотки річних та інфляційних втрат, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши математичний розрахунок сум нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, використовуючи дані, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування 3% річних у розмірі 9 272,55 грн. та інфляційних втрат розміром 9 407,62 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи наведене, судом визнано позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 141 055,86 грн. - основний борг, 9 272,55 грн. 3% річних та 9 407,62 грн. - інфляційних втрат.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної, суд зазначає про її необґрунтованість та безпідставність з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно зі статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Положеннями ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, як вище встановлено судом, відповідачем у заявлений період зроблені оплати, які свідчать про переривання перебігу позовної давності. З розрахунку позовних вимог, який долучений до позовної заяви вбачається, що відповідачем здійснена оплата у розмірі 12732,44 грн. - у лютому 2009; 6499,33 грн. - у квітні 2009; 6246,59 грн. - у травні 2009: 220,00 грн. - у червні 2009; 78.63 грн. - у вересні 2009; 241,08 грн. - у жовтні 2009; 4689,69 грн. - у грудні 2009; 1714,50 грн. - у травні 2010 року. У подальшому періоді оплати відповідача здійснювались майже щомісячно не у повному обсязі що, в свою чергу, призвело до переривання строку позовної давності. Таким чином, заява ТОВ «Лізинг-Кредит» про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Кредит», пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Відтак, як передбачено частиною 5 статті 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що судовий збір за подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва у розмірі 3 194,72 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача та вартість проведення експертизи у розмірі 105,90 грн. підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-кредит» за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Публічного акціонерного товариства «Київенерго», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-Сервіс» про стягнення 173 251,38грн. - задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-кредит» (02218, місто Київ, вулиця Райдужна 13-Б; ідентифікаційний код 30973472) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, місто Київ, вулиця Челябінська 9-Г; ідентифікаційний код 03366612) 141 055 (сто сорок одну тисячу п'ятдесят п'ять) гривень 86 копійок - основного боргу, 9 407 (дев'ять тисяч чотириста сім) гривень 62 копійки - інфляційної складової боргу, 9 272 (дев'ять тисяч двісті сімдесят дві) гривні 55 копійок - 3% річних та 3 194 (три тисячі сто дев'яносто чотири) гривні 72 копійки - судового збору.

У іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, місто Київ, вулиця Челябінська 9-Г; ідентифікаційний код 03366612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-кредит» (02218, місто Київ, вулиця Райдужна 13-Б; ідентифікаційний код 30973472) 692 (шістсот дев'яносто дві) гривні 20 копійок - вартості проведення експертизи.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 03.07.14 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 08.07.2014 року

Суддя К.В. Полякова