Постанова

від 26.08.2014 по справі 5011-1/16234-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Справа№ 5011-1/16234-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Майданевича А.Г.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-кредит» на рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2014 року

у справі № 5011-1/16234-2012 (суддя - Полякова К. В.)

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг - кредит»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк-Сервіс»

про стягнення 173 251, 38 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Острова В. В. - довіреність № 47-2 від 08.01.2014 року;

від відповідача: Петришак М. Я. - довіреність № 7 від 17.04.2014 року; Пампуха Л. О. - довіреність № 1 від 18.02.2014 року;

від третьої особи, на стороні позивача: Дуброва Н. О. - довіреність № 91/2013/10/31-1від 31.10.2014 року;

від третьої особи, на стороні відповідача 1: не з'явився;

від третьої особи, на стороні відповідача 2: ОСОБА_8 - довіреність№ 5 від 13.06.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

16.11.2012 року до Господарського суду міста Києва звурнулося комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-кредит» про стягнення 173 251, 38 грн заборгованості за надані комунальні послуги за договором про надання послуг № 795/413 від 01.07.2007 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача залучено ПАТ «Київенерго».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк-Сервіс».

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2014 року позовні вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-кредит» (ідентифікаційний код 30973472) на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (ідентифікаційний код 03366612) 141 055, 86 грн боргу, 9 407, 62 грн інфляційних втрат, 9 272, 55 грн - 3 % річних та 3 194, 72 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (ідентифікаційний код 03366612) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-кредит» (ідентифікаційний код 30973472) 692, 20 грн вартості проведенної експертизи.

21.07.2014 року відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 03.07.2014 року у справі № 5011-1/16234-2012, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що судом не досліджено всі обставини справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-кредит» на рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2014 року у справі № 5011-1/16234-2012 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Жук Г. А., суддів - Мальченко А. О., Сухового В. Г., призначено розгляд справи на 26.08.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року склад колегії суду змінено, у зв'язку з перебуванням судді Сухового В. Г. у відпустці, визначено в наступному складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Майданевич А. Г., Мальченко А.О.

Представник апелянта в судовому засіданні 26.08.2014 року підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові. Крім того, подав клопотання про залучення до матеріалів справи копії витягу з ЄДРПОУ станом на 21.08.2014 року, а також, клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 5011-74/7158-2012 за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до СПД ОСОБА_3 про відшкодування вартості комунальних послуг в розмірі 30 967, 89 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 26.08.2014 року заперечив доводи апелянта, просить рішення господарського суду залишити без змін. Заперечив щодо задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, подав відзив на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи на стороні позивача - ПАТ «Київенерго», заперечив доводи апелянта, просить рішення господарського суду залишити без змін, заперечує клопотання про зупинення провадження у справі, подав пояснення у справі.

Представник третьої особи на стороні відповідача - ТОВ «Парк-Сервіс» подав клопотання про залучення до матеріалів справи копії витягу з ЄДРПОУ станом на 21.08.2014 року та відзив на апеляційну скаргу. В судовому засиданні підтвердив, що рішення суду не зачипає його прав та інтересів. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що клопотання про залучення документів до матеріалів справи та відзив на апеляційну скаргу виконано ТОВ «Парк-Сервіс» на фірмених бланках апелянта (ТОВ «Лізинг-кредит»), підписано представником. Причини такої невідповідності представник пояснити не зміг.

Розглянувши заявлене апелянтом клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 5011-74/7158-2012, колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє у його задоволені, оскільки заявником не доведено неможливості розгляду даної справи до вирішення справи № 5011-74/7158-2012, інших підстав зупинення, відповідно ст. 79 ГПК України, стороною не заявлено.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

01.07.2007 року між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (підприємство за договором, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинг-кредит» (споживач за договором, відповідач у справі) був укладений Договір про надання послуг за № 795/413, згідно п. п. 1.1 якого позивач, на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК «Водоканал», АЕК «Київенерго», ЗАТ ЕК «Укр-Кан-Пауер»), зобов'язався транспортувати по внутрішньо будинкових мережах нежитлового приміщення площею 831, 3 м. кв (за адресою: АДРЕСА_1) комунальні послуги, а відповідач зобов'язався прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити у відповідності до умов даного Договору (п. п. 1.2).

Згідно п. п. 5.5 договору його укладено на строк 5 років - з 01.07.2007 року по 01.07.2012 року з умовою (п. 5.6. договору) пролонгації на той же термін і на тих самих умовах якщо за місяць до закінчення даного договору жодна із сторін не повідомить іншу про припинення або зміну умов.

Відповідно додатку № 1 до Договору № 795/413, який є невідємною частиною договору, відповідачу надаються комунальні послуги з центрального опалення, холодного водопостачання та каналізації.

Договором сторони обумовили порядок обліку споживання послуг та розрахунків (п. п. 2.1, 2.2. договору). Облік споживання комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим методом. При цьому підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена постачальниками послуг в табулярах та груп рахунках. Оплата за надані послуги здійснюється шляхом оплати платежів за комунальні послуги минулого місяця до кінця поточного місяця на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг. Перерахунок за фактично спожиті комунальні послуги здійснюється на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг місяцем пізніше, шляхом добору або зарахування надмірно сплачених коштів в рахунок майбутніх платежів.

Позивач стверджує, що за період з 01.09.2009 року по 01.11.2012 року соживачу надано послуги на суму 187 169, 12 грн (в тому числі з централізованого опалення на суму 176 990, 88 грн, холодного водопостачання на суму 10 178, 24 грн) оплачено послуги в сумі 39 381, 98 грн, (в тому числі з централізованого опалення в сумі 295 016, 99 грн, з холодного водопостачання в сумі 9 864, 99 грн) і на час звернення позивача до суду відповідач має заборгованість по оплаті послуг в сумі 147 787, 14 грн з них за послугу з централізованого опалення у розмірі 147 473, 89 грн та за холодне водопостачання 313, 25 грн

Враховуючи, що відповідач не сплатив вартість послуг в строк встановлений договором позивач нарахував на суму боргу 14 153, 57 грн інфляційних втрат та 11 310, 67 грн річних в порядку ст. 625 ЦК України.

ТОВ «Лізинг-Кредит» не визнає позовні вимоги, стверджує, що позивачем невірно застосовані тарифи для визначення вартості наданих послуг. Відповідач стверджує, що позивач при розрахунку вартості послуг за договором виходив площі приміщення більшої ніж зазначено в договорі, що вплинуло на загальний розмір заборгованості, оскільки включив до обслуговування за даним договором і площи приміщень, придбаних відповідачем, згідно договорів купівлі-продажу від 25.11.2009 року, укладених товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Кредит» з Дніпровською РДА у м. Києві , площею 42, 7 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та площею 176, 5 кв. м. за тією ж адресою.

На думку відповідача, незаконність включення у розрахунки вказаних площ полягає у тому, що вказані приміщення знаходились у користуванні ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Парк-Сервіс» на підставі договорів оренди, укладених з власником приміщень.

Також, відповідач наголошує на помилковому та невірному розрахунку, складеного по груп-рахунках щодо відсотку споживання теплової енергії ТОВ «Лізинг-Кредит».

У відповідності до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг, згідно якого, в силу статті 901 ЦК України, одна сторона зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу централізованого опалення, гарячого та холодного водопостачання, інших комунальних послуг (згідно Преліку послуг, визначених у додатку №1 до договору) (п. п. 1.1 договору), а друга сторона (споживач за договором) зобов'язується оплатити надані послуги, якщо інше не встановлено договором. За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір про надання послуг - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст. ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Місцевим господарським судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Кредит» набуло право власності на приміщення загальною площею 831, 3 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування частини приміщення від 29.03.2001 року.

Постачання комунальних послуг у вказане приміщення здійснювалось на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору № 795/413 про надання послуг від 01.07.2007 року.

25.11.2009 року між Дніпровською районною в місті Києві радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Кредит» укладено договори купівлі-продажу приміщень, шляхом продажу на аукціоні, відповідно до яких відповідач набув право власності на приміщення загальною площею 176,50 кв.м. та 42, 70 у будинку АДРЕСА_1, які раніше займали орендарі: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 та товариство з обмеженою відповідальністю «Парк-Сервіс» відповідно.

Ршенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2012 року у справі № 5011-74/7158-2012 встановлено, що СПД фізичну особу ОСОБА_3 виселено з приміщення загальною площею 180, 00 кв.м в АДРЕСА_1 за рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2006 року у справі № 35/393 та зобов'язано повернути зазначене приміщення комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва. Судом встановлено, що відповідно до Акту про користування приміщенням та комунальними послугами від 11 січня 2010 року СПД ФОП ОСОБА_3 займав приміщення за адресою АДРЕСА_1 з 1 січня 2009 року по 25 грудня 2009 року, користувався комунальними послугами, але не сплачував їх вартість. Рішенням № 5011-74/7158-2012 від 26.07.2012 року з ФОП ОСОБА_3 стягнуто за користування комунальними послугами 30 967, 89 грн, в тому числі 1 769, 26 грн інфляційних втрат, 966, 41грн 3 % річних.

В силу вимог ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Місцевим господарським судом встановлено, що 01.12.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Кредит» (власником приміщення, орендодавцем за договором) та ФОП ОСОБА_3 (орендар за договором) укладено договір № 5-37-10 оренди нежилого приміщення, за умовами якого орендар зобов'язався самостійно укласти договори на користування комунальними послугами з організаціями-постачальниками комунальних послуг. Однак, як встановлено місцевим господарським судом ФОП ОСОБА_3 таких договорів не уклав. Доказів укладення ФОП ОСОБА_3 договорів на користування комунальними послугами з КП УЖГ, ВАТ АК «Водоканал», АЕК «Київенерго», тощо сторонами не надано.

Посилаючись на приписи ст.ст. 316, 317 ЦК України місцевий господарський суд двійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, як власник приміщення володіє, користується та розпоряджається приміщенням у будинку АДРЕСА_1 та, як власник приміщення, несе обов'язок по сплаті комунальних платежів як за площи які використовує для власних потреб, так і за площі, які здає в оренду, якщо орендар окремо не уклав договорів на надання комунальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Лізинг-Кредит» та ТОВ «Парк-Сервіс» укладено договір оренди приміщення площею 42, 7 кв.м. у будинку АДРЕСА_1, однак з 16.03.2006 року між позивачем та ТОВ «Парк-Сервіс» укладено договір № 2172 про надання послуг (на данне приміщення) строком дії до 01.03.2016 року, отже ТОВ «Парк-Сервіс» несе самостійну відповідальність по оплаті послуг за приміщення, яким воно користується на правах оренди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2013 року на клопотання відповідача було призначено судову економічну експертизу на вирішення якої поставлені питання визначення відсотку споживання та об'єму споживання теплової енергії споживачем за договором № 795/413 від 01.07.2009 року за період з грудня 2009 року по березень 2010 року.

Згідно висновку судово економічної експертизи від 14.06.2013 року за № 1298/13-45 (а. с. 94-100, т. 2) об'єм споживання теплової енергії на опалення (за період з 01.12.2009 року по 03.03.2010 року згідно договору № 795/413 від 01.07.2009 року) розрахований в цілому у відповідності до вимог чинного законодавства. Розбіжність між даними додаткової інформації про розрахунок споживання теплової енергії на опалення споживачем ТОВ «Лізинг-кредит», що знаходиться за адресою, вул. Радужна 13-б (особовий рахунок - 620701) відповідно до якої розраховані суми за об'єми споживання теплової енергії по споживачу в залежності від опалювальної площі за даними отриманими в результаті дослідження складається із зайво нарахованої сумі 4 692, 33 грн.

З урахуванням висновку експерта позивачем проведений перерахунок позовних вимог. Із зазначеного перерахунку вбачається, що позивачем та експертом практично було визначено однакові суми нарахувань, крім двох періодів, а саме:

За період 01.02.2009 року - 28.02.2009 року позивачем нараховано суму 11 010, 17 грн., у той час як експертом - 5 115, 97 грн. Така розбіжність між нарахуваннями позивача та експерта виникла у зв'язку з тим, що експертом при проведенні дослідження не враховано данні облікових карток та табуляграм ПАТ «Київенерго». Уся інформація, що міститься в табуляграмах розшифровується позивачем та виставляється відповідачеві в платіжному документі. Так, при проведенні дослідження експертом не було враховано, що в обліковій картці ПАТ «Київенерго» по особовому рахунку № 620701 відповідача за лютий місяць 2009 року виставлений добір на 31, 22742 Гкал. , в той час як експертом зроблений розрахунок спожитої енергії, виходячи із кількості 50, 51390 Гкал, без врахування добору у розмірі 31, 22742 Гкал. Позивачем при розшифровці табуляграми за лютий місяць вищезазначений добір був врахований та проведено розрахунок з розміру 81, 74132 Гкал, що зазначено в груп-рахунку позивача.

У розрахунках позивача та експерта за період з 01.03.2010 року - 31.03.2010 року виникла розбіжність внаслідок помилково застосованого експертом тарифу у розмірі 508, 47 грн замість тарифу, застосованого позивачем у розмірі 563, 46 грн за 1 Гкал без ПДВ. Тариф у розмірі 563, 46 грн затверджений Розпорядженням КМДА від 30.06.2009 року № 758 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів».

При виконанні умов договору про надання послуг сторони зобов'язалися керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією та нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енерго та теплоносії (п. 1.5. договору).

Згідно з п. 5.4 договору опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну цін та тарифів на комунальні послуги вважається підставою для зміни нарахувань платежів по даному договору і не потребує складання окремого письмового документу.

Місцевим господарським судом досліджено, що нарахування плати за централізоване опалення здійснювалось позивачем наступним чином: за період з 01.12.2008 року по 24.12.2008 року - згідно розпорядження КМДА від 27.11.2008 року № 1662 за тарифом 535, 23 грн; за період з 25.12.2008 року по 05.02.2009 року - згідно розпорядження КМДА від 25.12.2008 року № 1780/1 за тарифом 508, 47 грн; за період з 06.02.2009 року по 09.02.2009 року - згідно розпорядження КМДА від 05.02.2009 року № 230, яким поновлено дію розпорядження КМДА від 31.01.2007 року № 86, за тарифом 171, 62 грн.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг. Згідно п.1 ч. 2. ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Слід зазначити, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 залишено без змін постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2011 року у справі № 2а-40/11, якою відмовлено у задоволенні позову до Київської міської державної адміністрації про визнання нечинними та скасування з моменту прийняття розпоряджень від 27.11.2008 року № 1661, 1662, 1663; від 25.12.2008 року № 1780, 1780/1; від 30.12.2008 року № 1792; від 16.01.2009 року № 33; від 05.02.2009 року № 127; від 29.04.2009року № 517, 519; від 30.06.2009 року № 758.

Юридичний факт, встановлений ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 року у справі щодо чинності та відповідності нормам законодавства розпоряджень Київської міської державної адміністрації не потребує додаткового дослідження, відтак твердження апелянта про недійсність розпоряджень КМДА є необгрунтованими, оскільки всі розпорядження КМДА, які застосовувались ПАТ «Київенерго» та позивачем при нарахуваннях за спожиті послуги, прийняті у відповідності до вимог, які ставляться до нормативно-правових актів.

Враховуючи наведене, колегія погоджується з висновком суду, що товариство з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Кредит» є відповідальним споживачем комунальних послуг приміщення, що знаходиться за адресою, вул. Радужна 13-б, м. Київ, площею 1007, 8 кв.м., отже відсоток споживання відповідача відносно загальної площі приміщення (1690, 4 кв.м.) становить 59, 62 у період починаючи з 01.12.2009 року і сума боргу за спожиті комунальні послуги, яка має бути стягнута з відповідача на користь позивача становить 141 055, 86 грн.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості послуг позивач, у відповідності до ст. 625 ЦК України, нарахував 3 % річних у розмірі 11 310, 03 грн та 14 153, 57 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Інфляційні збитки та проценти згідно зі ст. 625 ЦК України нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Стаття 625 ЦК України передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3 % річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. При цьому, проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Колегія суддів апеляційного суду перевірила розрахунок нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат відповідно задоволених вимог в частині стягнення заборгованості по оплаті вартості наданих послуг в сумі 141 055, 86 грн, визнає правомірним стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 9 272, 55 грн та інфляційних втрат в сумі 9 407, 62 грн.

Апелянт стверджує, що судом при прийнятті рішення у справі не з'ясовано правової природи пояснень позивача від 11.10.2013 року (а. с .48-50, т. 3), що не відповідає дійсності. Як зазначено в мотивувальній частині рішення Позивач з урахуванням висновку експерта здійснив перерахунок позовних вимог, про що зазначено в даному поясненні, долучив до справи новий розрахунок позовних вимог, просив стягнути з відповідача 145 434, 00 грн боргу (замість 147 787, 14 грн заявлених в позовній заяві), 14 153, 57 грн інфляційних втрат та 11 310, 67 грн річних, що фактично є зменшенням позовних вимог та відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2014 року у справі № 5011-1/16234-2012 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-кредит» на рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2014 року у справі № 5011-1/16234-2012 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2014 року у справі № 5011-1/16234-2012 залишити без змін.

3.Справу 5011-1/16234-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.Г. Майданевич

А.О. Мальченко