Рішення

від 17.12.2014 по справі 5011-1/16234-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-1/16234-2012 17.12.14 За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

Дніпровського району міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг - кредит»

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства «Київенерго»,

та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізичної особи - підприємця Бутко Максима Валерійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-Сервіс»

про стягнення 131881,85 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Острова В.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Пампуха Л.О. (представник за довіреністю);

від третьої особи стороні позивача - Король О.М. (представник за довіреністю);

від третіх осіб на стороні відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-кредит», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства «Київенерго», та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Фізичної особи - підприємця Бутко Максим Валерійович та Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк Сервіс» про стягнення 173251,38 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово. Останньою постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 прийняті у справі № 5011-1/16234-2012 було скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У господарському суді міста Києва вказана справа згідно повторного автоматизованого розподілу надійшла на новий розгляд до судді Сташківа Р.Б. та була прийнята ним до провадження.

У судовому засіданні 17.12.2014 представником Позивача було подано письмове пояснення по суті спору, а також окремо від пояснення подано новий розрахунок позовних вимог, та заявлено усне клопотання про зменшення вимог відповідно до нового розрахунку, тому на даний час Позивач просить суд про стягнення: 111427,32 грн. заборгованості з центрального опалення, 11145,16 грн. - інфляційних втрат, 9309,37 грн. - 3% річних, разом 131881,85 грн. Судом вищевказана усна заява прийнята, тому відповідно до ст. 55 ГПК має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір у даній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, усупереч умовам укладеного між сторонами договору допустив виникнення заборгованості за теплопостачання, що стало підставою для звернення Позивача до суду та нарахування санкцій у вигляді пені та за ст. 625 ЦК України.

Відповідач під час нового розгляду проти позову заперечував, вказуючи на необхідність врахування Позивачем всіх оплат та перерахунків з Відповідачем, та на необхідність застосування чинних на той час тарифів для обрахунку вартості наданих послуг.

Третя особа на стороні Позивача повністю підтримала його позицію.

Треті особи на стороні Відповідача своїх представників у судові засідання не направили, та під час нового розгляду справи письмових пояснень по суті спору не надали.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем (Підприємство) та Відповідачем (Споживач) було укладено Договір про надання послуг від 01.07.2007 за № 795/413 (Договір), за умовами якого Позивач на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК «Водоканал», АЕК «Київенерго», ЗАТ ЕК «Укр-Кан-Пауер») зобов'язався транспортувати по внутрішньобудинкових мережах за адресою вул. Райдужна, буд. 13-Б комунальні послуги, а Відповідач у відповідності до даного Договору зобов'язався прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Строк дії Договору з 01.07.2007 по 01.07.2012, з можливістю пролонгації.

Відповідно до Переліку комунальних послуг (додаток № 1 Договору) Відповідачу надаються комунальні послуги з центрального опалення, холодного водопостачання та каналізації. Відповідач повинен до кінця поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги минулого місяця на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг. Перерахунок за фактично спожиті комунальні послуги здійснюється на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг місяцем пізніше, шляхом добору або зарахування надмірно сплачених коштів в рахунок майбутніх платежів.

При виконанні умов Договору про надання послуг сторони зобов'язалися керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією та нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енерго та теплоносії.

Відповідач набув право власності на приміщення загальною площею 831,3 кв.м., що знаходяться у будинку № 13-б (в літері «А») по вулиці Райдужній у м. Києві на підставі Договору дарування частини приміщення від 29.03.2001 і постачання комунальних послуг у вказане приміщення здійснюється на підставі вищевказаного укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору. Також, 25.11.2009 між Дніпровською районною в місті Києві радою та Відповідачем було укладено договори купівлі-продажу приміщень, шляхом продажу на аукціоні, відповідно до яких Відповідач набув також право власності на приміщення загальною площею 176,50 кв.м. та 42,70 у будинку № 13-б (в літері «А») по вулиці Райдужній у м. Києві, які раніше займали орендарі: Фізична особа-підприємець Бутко М.В. та Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк-Сервіс» відповідно.

01.12.2009 між Відповідачем та Фізичною особою-підприємцем Бутко М.В. було укладено договір № 5-37-10 оренди нежилого приміщення, за умовами якого орендар зобов'язався самостійно укласти договори на користування комунальними послугами з організаціями-постачальниками комунальних послуг.

Однак ФОП Бутко М.В. таких договорів не уклав (матеріали справи не містять доказів протилежного), тому Відповідач, як власник приміщення несе обов'язок по сплаті комунальних платежів як за площі, які використовує для власних потреб, так і за площі, які здає в оренду, якщо орендар окремо не уклав договорів на надання комунальних послуг.

Також між Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк-Сервіс» укладено договір оренди приміщення площею 42,7 кв.м. у будинку № 13-б (в літері «А») по вулиці Райдужній у м. Києві, і 16.03.2006 між Позивачем та ТОВ «Парк-Сервіс» укладено Договір № 2172 про надання послуг (на дане приміщення) строком дії до 01.03.2016.

Отже, Відповідач є відповідальним споживачем комунальних послуг у приміщеннях, що знаходиться за адресою, вул. Радужна 13-б, м. Київ, площею 1007,8 кв.м., та відсоток споживання Відповідача відносно загальної площі приміщення (1690,4 кв.м.) становить 59,62 у період починаючи з 01.12.2009.

Вищевказані обставини встановлені судом на підставі залучених до матеріалів справи письмових доказів та визнаються обома сторонами, і також обома сторонами визнається обсяг спожитого теплопостачання у вказаних приміщенням у період з 01.01.2009 по 31.03.2010, натомість спірною є вартість спожитого теплопостачання.

У постанові від 05.11.2014, скасовуючи рішення попередніх судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України вказав на необхідність застосування чинних на той час розпоряджень Київської міської державної адміністрації, якими затверджені тарифи на житлово-комунальні послуги, тоді як попередні суди застосовували не чинні розпорядження.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 2 ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Оскільки розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими затверджені тарифи на житлово-комунальні послуги та на які Позивач посилався при зверненні до суду з даним позовом були раніше скасовані Указами Президента України як такі, що суперечать законодавству, тому вони (розпорядження) є нечинними з моменту їх прийняття, та судом при призначенні справи до нового розгляду було зобов'язано Позивача виконати вимоги постанови Вищого господарського суду України та здійснити розрахунок на підставі чинних на час надання послуг розпоряджень.

На виконання вищевказаних вимог Позивачем було надано суду новий окремий розрахунок в судовому засіданні 17.12.2014, з застосуванням тарифів, встановлених розпорядженнями КМДА № 230 від 02.03.2009 та № 758 від 30.06.2009.

Перевіривши наведений Позивачем 17.12.2014 розрахунок заборгованості Відповідача в розмірі 111427,32 грн. за теплопостачання, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Договору, та зокрема оскільки розрахунок виконаний з застосуванням тарифів, встановлених розпорядженнями КМДА № 230 від 02.03.2009 та № 758 від 30.06.2009.

Факт наявності у Відповідача заборгованості за поставлену по Договору теплову енергію в сумі 111427,32 грн., яка не була погашена на час подання позову, Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши наданий Позивачем 17.12.2014 окремий розрахунок цих санкцій, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Договору, та зокрема оскільки заявлені Позивачем суми не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом, а відтак, позовні вимоги про стягнення 11145,16 грн. інфляційних та 9309,37 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Заперечення Відповідача щодо невірно здійснених Позивачем нарахувань спростовані наданим Позивачем 17.12.2014 новим розрахунком позовний вимог, яким враховано всі заперечення Відповідача.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, та задовольняє їх в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України за звернення до суду з даним позовом покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, тобто на Відповідача в розмірі 2637,64 грн., а у частині зменшених позовних вимог повертається Позивачу з Державного бюджету України (827,39 грн.).

Витрати по оплаті судового збору за подання сторонами апеляційних та касаційних скарг на попередні судові рішення, а також витрати на оплату експертизи, покладаються на сторін, що їх фактично понесли.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-кредит» (місто Київ, вулиця Райдужна 13-Б; ідентифікаційний код 30973472) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (місто Київ, вулиця Челябінська 9-Г; ідентифікаційний код 03366612) 111427 (сто одинадцять тисяч чотириста двадцять сім) грн. 32 коп. заборгованості за теплопостачання, 11145 (одинадцять тисяч сто сорок п'ять) грн. 16 коп. інфляційних, 9309 (дев'ять тисяч триста дев'ять) грн. 37 коп. 3% річних, а також 2637 (дві тисячі шістсот тридцять сім) грн. 64 коп. судового збору.

Видати наказ.

Повернути Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (місто Київ, вулиця Челябінська 9-Г; ідентифікаційний код 03366612) з Державного бюджету України 827 (вісімсот двадцять сім) грн. 39 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.12.2014

Суддя Сташків Р.Б.