Ухвала

від 26.06.2014 по справі 922/3658/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 червня 2014 року Справа № 922/3658/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Дунаєвської Н.Г., Суддів:Губенко Н.М., Кочерової Н.О., Селіваненка В.П., Черкащенка М.М.,

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 04.03.2014 у справі№ 922/3658/13 за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" простягнення коштів в сумі 71 802 259,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" про стягнення заборгованості в розмірі 71 802 259,87 грн. за кредитним договором № 805/618/8-116 від 22.09.2008.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2013 у справі № 922/3658/13 позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитом в розмірі 45 121 774,19 грн., суму заборгованості за процентами в розмірі 20 596 156,34 грн., пеню за кредитом в розмірі 1 905 332,11 грн., пеню за процентами в розмірі 1 417 153,79 грн.; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 у справі № 922/3658/13 частково скасовано рішення місцевого господарського суду, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2014 у справі № 922/3658/13 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.03.2014 у справі № 922/3658/13, у якій заявник просить вказану постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 18.12.2013 у справі № 922/754/13-г, від 18.11.2010 у справі № 23/91-09-2506, від 08.08.2012 у справі № 5013/982/11, від 14.11.2011 у справі № 5013/982/11, від 03.07.2013 у справі № 5009/3670/13, на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.09.2012 та від 12.06.2013 та постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 04.09.2013, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши доводи заяви та додані до неї постанови Вищого господарського суду України, колегія суддів вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

У постанові від 04.03.2014 у справі № 922/3658/13, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором. При цьому, Вищий господарський суд України зазначив, що оскільки рішенням господарського суду в іншій справі, яке набрало законної сили, було задоволено вимоги банку про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором з іпотекодавця шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, то у справі № 322/3658/13 фактично порушується питання про стягнення заборгованості за кредитним договором одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, що є стягненням у подвійному розмірі.

Водночас, у постанові від 18.12.2013 у справі № 922/754/13-г суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах прийшов до протилежного правового висновку, а саме: щодо задоволення позову банку одночасно як в частині стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, так і в частині стягнення заборгованості з майнового поручителя, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, судом касаційної інстанції зазначено, що прийняття судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, за відсутності доказів його реального виконання, не припиняє зобов'язальних правовідносин між сторонами кредитного договору й не звільняє боржника від виконання зобов'язань за кредитним договором та не позбавляє кредитора права на отримання суми заборгованості безпосередньо від основного боржника. Вищий господарський суд України не погодився з доводами судів попередніх інстанцій про подвійне стягнення заборгованості з відповідачів, зазначивши, що особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця і їх права від можливого стягнення в примусовому порядку на користь банку однієї і тієї ж суми заборгованості, як за рахунок предмету іпотеки, так і за рахунок власних активів боржника, захищаються статтею 42 Закону України "Про іпотеку", а також частиною четвертою статті 117 ГПК України. У постановах від 08.08.2012 у справі № 5013/982/11 та від 14.11.2011 у справі № 5013/982/11 суд касаційної інстанцій прийшов до аналогічного правового висновку.

З огляду на викладене колегія суддів визнає, що зі змісту вказаних судових рішень Вищого господарського суду України вбачаються ознаки неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Однак, колегією суддів не приймається до уваги посилання заявника на постанови від 03.07.2013 у справі № 5009/3670/13, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.09.2012 та від 12.06.2013, зі змісту яких вбачається, що судами касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права, оскільки рішення у даних справах суди касаційної інстанції прийняли в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та підстав позовних вимог.

Крім того, до кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, а тому на ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 04.09.2013 не може бути здійснене посилання, оскільки останню прийнято згідно з главою 3 розділом V ЦПК України, якою встановлено порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України після їх перегляду в касаційному порядку.

Керуючись статтями 86, 111 14 - 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Допустити справу № 922/3658/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяН. Дунаєвська Судді:Н. Губенко Н. Кочерова В. Селіваненко М. Черкащенко