Постанова

від 23.10.2014 по справі 922/3658/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 922/3658/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 у справі№ 922/3658/13 господарського суду Харківської області за позовом до проПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" стягнення коштів за участю представників: позивача: відповідача:Кучерявого Д.В. Прокопченко К.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2013 (суддя: Аюпова Р.М.) позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (надалі - ПАТ "Укрсоцбанк") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" (надалі - ТОВ "Еко-Комуненерго") задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитом в розмірі 45 121 774,19 грн., суму заборгованості за процентами в розмірі 20 596 156,34 грн., пеню за кредитом у розмірі 1 905 332,11 грн., пеню за процентами в розмірі 1 417 153,79 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 (судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А.) частково скасовано рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2013, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, у грудні 2013 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування, просило залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2013. Скаржник посилався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: статей 525, 526, 546, 548, 549, 598, 599, 610-612, 625-628, 1048-1050 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 179, 193, 198, 202, 216, 232, 343, 345 Господарського кодексу України, статей 4 2 , 4 3 , 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2014 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 09.09.2014 задоволено заяву ПАТ "Укрсоцбанк", скасовано постанову Вищого господарського суду України від 04.03.2014 з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2014 касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" прийнято до провадження з призначенням до розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 111 28 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111 7 ГПК України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Отже, суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених господарськими судами обставин справи, а також прийнятого Верховним Судом України рішення, зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.09.2008 між ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступник Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк") та ТОВ "Еко-Комуненерго" укладено договір кредиту № 805/6/18/8-116, згідно з яким кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в сумі 5 772 005,00 дол. США зі сплатою LIBOR (12М)+10,0% процентів річних з переглядом станом на 6 серпня кожного року та комісій; з кінцевим терміном повернення заборгованості - 21.09.2015. Ціль надання кредиту - купівля нежитлового приміщення загальною площею 17 323,2 кв.м., що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літ Р/1-7, належить на праві власності ДП "Завод ім. В.О. Малишева".

Згідно з пунктами 3.3.5, 3.3.7 договору кредиту позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти в розмірі, передбаченому пунктом 1.1 цього договору, та комісії у розмірах, зазначених у додатку № 1 до цього договору, у порядку, визначеному пунктами 2.5, 2.8, 2.9, 2.11, 2.12 цього договору та тарифами; повернути банку в повному обсязі суму кредиту в строк, визначений пунктом 1.1 цього договору.

У разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених цим договором, та комісій, визначених тарифами, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених пунктами 1.1, 3.2.4, 4.5, 5.4 договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі один процент у національній валюті України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язання за цим договором (пункт 4.2 договору кредиту).

У разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених підпунктами 3.3.2-3.3.21 (крім, підпункту 3.3.4.2) цього договору, порушення позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, умов договорів, визначених пунктом 1.3 цього договору, протягом більше 30 днів, кредитор направляє позичальнику письмове повідомлення про дострокове погашення кредиту, нарахованих процентів за фактичний час використання кредиту, комісій, нарахованих штрафних санкцій (пункт 4.5 договору кредиту).

Позичальник зобов'язаний протягом 15 днів з дати отримання повідомлення кредитора, визначеного пунктом 4.5 цього договору, погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції (підпункт 4.5.1 пункту 4.5 договору кредиту).

Банк на виконання умов договору кредиту здійснив видачу кредиту відповідачу в сумі 5 772 005,00 дол. США.

У зв'язку з неналежним виконання позичальником взятих на себе зобов'язань банк направив позичальнику 14.04.2009 вимогу про дострокове погашення кредиту та відсотків, яка була залишена без задоволення.

Повторно банк направив позичальнику вимогу за вих. № 08.6/01-186/67-14347 від 17.07.2013 про сплату суми боргу за договором кредиту, яка була отримана позичальником 14.08.2013, однак, заборгованість позичальником не була сплачена.

Керуючись приписами статей 11, 16, 204, 257, 258, 264, 267, 509, 525, 526, 546, 548, 549, 598, 599, 610-612, 626, 627, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 179, 193, 198, 216, 232, 343, 345 Господарського кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з ТОВ "Еко-Комуненерго" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 45 121 774,19 грн. суми заборгованості за кредитом, 20 596 156,34 грн. суми заборгованості за процентами, 1 905 332,11 грн. пені за кредитом, 1 417 153,79 грн. пені за процентами.

Проте суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на таке.

Так, апеляційним господарським судом встановлено, що 22.09.2008 в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 805/6/18/8-116 від 22.09.2008 між банком (іпотекодержателем) та ТОВ "Еко-Комуненерго" (іпотекодавцем) укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір № 805/13/18-5/8-846, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. "Р/1-7", загальною площею 17 323,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 22.09.2008 з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" на виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2007 у справі № 21/235-07.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2009 у справі № 27/362-09, яке набрало законної сили, задоволені позовні вимоги АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Еко-Комуненерго" про стягнення з ТОВ "Еко-Комуненерго" на користь банку 6 025 548,00 дол. США за договором кредиту № 805/6/18/8-116 від 22.09.2008, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 48 544 435,96 грн.; звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю літ. "Р/1-7" загальною площею 17 323,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 та належить ТОВ "Еко-Комуненерго" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 22.09.2008 та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстрованим номером 4020, зареєстрованого 22.09.2008 в Державному реєстрі правочинів за номером 3148440 згідно з витягом за номером 6541215; визначено спосіб реалізації предмета іпотеки за оціночною вартістю, шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", надано банку - іпотекодержателю право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а також право проведення усіх дій, пов'язаних із збереженням та реалізацією предмета іпотеки; надано АКБ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії до моменту продажу предмета іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами, направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором; з метою збереження предмета іпотеки до його реалізації надано АКБ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" право обладнання предмета іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами; зобов'язано ТОВ "Еко-Комуненерго" звільнити займані приміщення, передати банку одночасно з актом приймання-передачі нежитлової будівлі ключі від предмета іпотеки.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент розгляду справи № 922/3658/13 рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2009 у справі № 27/362-09 не було виконано, а предмет іпотеки не реалізовано, і, відповідно, погашення вимог кредитора за рахунок іпотеки не відбулося.

З урахуванням указаного та приписів статей 546, 575, 1054 ЦК України, статей 1, 7, 33 Закону України "Про іпотеку", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, з яким погодився й суд касаційної інстанції, що звернення стягнення на предмет іпотеки, що є власністю відповідача, за рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2009 у справі № 27/362-09 та стягнення суми заборгованості за договором кредиту в даній справі є подвійним стягненням з відповідача.

Скасовуючи постанову Вищого господарського суду України від 04.03.2014, Верховний Суд України зазначив наступне.

Зобов'язання відповідача за кредитним договором не припинилися, право вимоги банку про повернення кредиту і сплату процентів залишалося дійсним і підлягало судовому захисту. Покладаючи в основу рішення висновок про подвійне стягнення, суд касаційної інстанції не врахував, що за змістом статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов'язання має похідний характер, а не альтернативний основному.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

З урахуванням викладеного, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті 111 7 ГПК України, керуючись приписами статті 111 28 ГПК України, суд першої інстанції правомірно з огляду на наявність вищевказаних підстав частково задовольнив позов.

Відтак, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а скасоване нею законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

У силу приписів статей 44, 49 ГПК України відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою судового збору за подання касаційної скарги та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" у справі № 922/3658/13 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 у справі № 922/3658/13 скасувати.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2013 у справі № 922/3658/13 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, код ЄДРПОУ 34754224) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 00039019) у рахунок відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою судового збору за подання касаційної скарги та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, 70 950,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: Н. Кочерова

В. Саранюк