Ухвала

від 03.07.2014 по справі 2а-15504/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15504/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М., секретар судового засідання: Самсонова М.М., за участю сторін: представник позивача Перепелюк О.В., представники відповідача 1 Янчик М.І. та Трут Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвідо на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2014 року в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Дачмен Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінераліс Лтд», про визнання угоди недійсною та стягнення в дохід держави коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Дачмен Україна» (надалі - ТОВ «Біг Дачмен Україна»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінераліс Лтд» (надалі - ТОВ «Мінераліс Лтд») про визнання недійсним договору, який укладений між ТОВ «Біг Дачмен Україна» (Покупець) та ТОВ «Мінераліс Лтд» (Постачальник), від 04.04.2011р. за № 04042011 щодо придбання обладнання, та стягнення в дохід держави коштів на суму 701905, 84 грн.

Позов обґрунтовано тим, що вказаний договір укладений з протиправною метою, зокрема для незаконного формування сум податкового кредиту та валових витрат, що суперечить інтересам держави і суспільства. Отже, відповідно до норм п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, вказаний договір є нікчемним, та в силу ст. 216 цього Кодексу, - не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2014 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність сукупності обставин та підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання спірного Договору недійсним. Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема: постанову Подільського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року по кримінальній справі № 2607/11723/12 та закриття кримінальної справи на підставі ч. 4 ст. 212 КК України, протокол додаткового допиту свідка від 19.07.2012р., отриманий під час проведення досудового слідства у кримінальній справі № 77-00186, не є достатньою підставою для визнання правочину недійсним та застосування санкцій, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2014 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечували представники відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 17.07.2012р. по 19.07.2012р. працівником ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Біг Дачмен Україна» (ідентифікаційний код 35132847) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з певними контрагентами, в т.ч. ТОВ «Мінераліс Лтд» (ідентифікаційний код 36691223), за період з 01.05.2011р. по 30.06.2011р., за результатами якої складений Акт від 20.07.2012р. №259/22-205/35132847.

В акті перевірки вказано, що у податковому обліку ТОВ «Біг Дачмен Україна» до складу податкового кредиту віднесло суму податку на додану з вартості товарів отриманих від ТОВ «Мінераліс Лтд» за договором щодо придбання обладнання № 04042011 від 04.04.2011р. на загальну суму 701 905, 84 грн.

Згідно даних автоматизованої бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між контрагентами ТОВ «Біг Дачмен Україна» та ТОВ «Мінераліс Лтд» міститься розбіжність в сумі 701 905, 84 грн., що становить завищення податкового кредиту, оскільки податкове зобов'язання з податку на додану вартість підприємством-постачальником ТОВ «Мінераліс Лтд» не задекларовано.

Крім того, зазначено, що ТОВ «Мінераліс Лтд» за своїм місцезнаходженням відсутнє, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Мінераліс Лтд» № 100265644 анульоване у зв'язку з відсутністю підтвердження відомостей про юридичну особу.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про відсутність поставок обладнання (безтоварність господарських операцій) та факту укладення угоди без мети настання реальних наслідків з таким правочином. Договір від 04.04.2011р. за №04042011 відповідно до п. 1 і 2 ст. 215, п. 1 і 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, згідно висновку податкового органу, ТОВ «Біг Дачмен Україна» порушено: п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму 2 475 702, 00 грн. (в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Мінераліс Лтд» - 701 906, 00 грн.); п. 1 і 2 ст. 215, п. 1 і 5 ст. 203, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626 і ст. 629 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені таким правочином, здійсненим між ТОВ «Біг Дачмен Україна» і ТОВ «Мінераліс Лтд» за період з 01.05.2011р. по 30.06.2011р.

На підставі вказаного акту позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012р. № 0002702220, яким ТОВ «Біг Дачмен Україна» визначена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 475 703, 00 грн. (в т.ч. 2 475 702, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), яке в подальшому в судовому порядку було скасовано.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 ст. 228 ЦК України встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Нікчемний правочин не створює будь-яких наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України). Для застосування таких наслідків окремого судового рішення не потрібно.

Частиною 1 статті 208 ГК України встановлено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно ч. 2 статті 208 ГК України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів з урахуванням вказаних норм закону та правової позиції Верховного Суду України висловленої у постанові від 09 лютого 2010 року у справі № 2а-509/08, згодна з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Біг Дачмен Україна» (Покупець) та ТОВ «Мінераліс Лтд» (Постачальник) укладено договір № 04042011 від 04.04.2011р. щодо придбання обладнання (система гноєвидалення, пластикові решітки, система обігріву підлоги, металева полоса, пластиковий профіль для комплектів обладнання для отримання підсосних свиноматок з поросятами ОПСП на 665 умовних свиномісць) на загальну суму 4 211 435, 03 грн. (в т.ч. ПДВ - 701 905, 84 грн.).

Згідно умов договору Постачальник зобов'язується протягом дії цього Договору поставляти у власність Покупця обладнання, згідно Додатку № 1 до Договору, в кількості, асортименті та за цінами, що погоджуються Сторонами в Додатку № 1 до Договору, а Покупець зобов'язується прийняти поставлений Товар та оплатити його вартість, в порядку та на умовах визначених Договором.

Згідно Додатку № 1 до Договору від 04.04.2011р. за № 04042011 ТОВ «Мінераліс Лтд» зобов'язувалося передати у власність ТОВ «Біг Дачмен Україна» майно - систему гноєвидалення, пластикові решітки, систему обігріву підлоги, металеві полоси, пластиковий профіль для комплектів обладнання для отримання підсосних свиноматок з поросятами ОПСП на 665 умовних свиномісць) на загальну суму 4 211 435, 03 грн. (в т.ч. ПДВ - 701 905, 84 грн.). Адреса доставки: ТОВ «Тулинці Агро», Київська обл., Миронівський район, с. Тулинці, вул. Барвіночна, буд. 15з.

На підтвердження факту виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки обладнання та здійснення оплати вартості такого товару) за вказаним Договором відповідач 1 надав копії наступних первинних і розрахункових документів:

- договору від 04.04.2011р. № 04042011 та Додатку № 1 до нього;

- податкових накладних від 31.05.2011р. № 41 на суму 2 568 975, 37 грн. (в т.ч. ПДВ - 428 182, 56 грн.) і від 31.05.2011р. № 43 на суму 1 642 459, 66 грн. (в т.ч. ПДВ - 273 743, 28 грн.), всього ПДВ на суму 701 905, 84 грн.;

- платіжного доручення ТОВ «Біг Дачмен Україна» від 31.05.2011р. № 813 з відомостями про сплату коштів «оплата за матеріали для монтажу по дог. № 04042011 від 04.04.2011 в т.ч. ПДВ 701 905,84 грн.» на суму 4 211 435, 03 грн.;

- договору про закупівлю товарів за державні кошти (поставки) від 10.05.2011р. № 11-18ст/164, укладеного між ТОВ «Біг Дачмен Україна» (Постачальник) і ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (Покупець) щодо поставки товару (машин сільськогосподарських), та первинних документів, оформлених на виконання цього Договору.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини першою ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частин першої - п'ятої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до норм ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 ст. 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину, а саме: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з ч. 3 ст. 228 зазначеного Кодексу у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету (умисел) відповідної посадової особи підприємства - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети (умислу) зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність, встановлену відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Отже, обставини щодо порушення особою публічного порядку повинні бути підтверджені обвинувальним вироком суду про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, і вирок суду повинен набрати законної сили.

Позивачем такі докази суду не надано. Доводи апелянта щодо наявності постанови Подільського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року по кримінальній справі №2607/11723/12 не заслуговують уваги, оскільки, вказаною постановою закрите провадження у кримінальній справі і вирішено питання щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, а це не є обвинувальним вироком, яким встановлені обставини скоєння особою злочину.

Крім того, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Мінераліс Лтд» №100265644 було анульоване вже після укладеного договору № 04042011 від 04.04.2011р. щодо придбання обладнання.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявність сукупності обставин та підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання спірного Договору недійсним.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 08.07.2014р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвідо на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2014 року, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2014 року в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Дачмен Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінераліс Лтд», про визнання угоди недійсною та стягнення в дохід держави коштів, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.