Ухвала

від 02.10.2014 по справі 2а-15504/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/39716/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року

у справі №2а-15504/12/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

до ТОВ "Біг Дачмен Україна", ТОВ "Мінераліс Лтд"

про визнання угоди недійсною та стягнення в дохід держави коштів на суму 701905,84 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві звернулась до суду з позовом до ТОВ "Біг Дачмен Україна", ТОВ "Мінераліс Лтд " про визнання угоди недійсною та стягнення в дохід держави коштів з кожного на користь держави 701905,84 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Біг Дачмен Україна» (покупець) уклало угоду з ТОВ «Мінераліс ЛТД» (постачальник) № 04042011 від 04.04.2011 р.

Відповідно до умов цього договору, постачальник зобов'язується поставити у зумовлені договором строки комплекти обладнання, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Загальна сума договору визначається виходячи з асортименту, кількості та ціни конкретно поставленого протягом дії договору товару, оплата товару здійснюється протягом трьох днів після підписання акту прийому-передачі товару на підставі пред'явленого рахунку, поставка товару здійснюється за адресою, зазначеною в додатках до договору.

На виконання умов даного договору відповідачами ТОВ "Біг Дачмен Україна" та ТОВ "Мінераліс Лтд" були виписані податкові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, оплату за поставлений товар здійснено на підставі рахунків та платіжних доручень.

Позивач стверджує про наявність у відповідачів умислу на укладання названого вище договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанції виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

У той же час, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину містять серед іншого і таку, як зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 215 названого Кодексу закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, якою названа правова норма доповнена саме Законом України від 02.12.2010 №2756-VI, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, чітко визначений статтею 228 Цивільного кодексу України. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до частини третьої названої статті, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Порушення з боку суб'єктів господарювання правил ведення податкового обліку, не подання декларацій, не можливість проведення перевірки та безпідставне віднесення до податкового кредиту по податку на додану вартість сум, сплачених за оспорюваним договором, не є належним доказом його нікчемності з підстав порушення публічного порядку.

Окрім того, відповідачем 1 на підтвердження реальності договірних відносин суду надано копії платіжних доручень з відмітками банку про проведення розрахунків з відповідачем 2, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують отримання суб'єктом господарювання придбаного товару, постановлення його на облік, використання у господарській діяльності.

Також, колегія суддів зауважує, що позивачем заявлено до стягнення в дохід держави 701905, 84 грн., що є сумою податку на додану вартість за оспорюванню угодою, а не вартістю товару за угодою. Позивач доводив суду про недійсність укладеної угоди, за якою в дохід держави за рішенням суду має стягуватись все одержане контрагентами за угодою, але такі позовні вимоги не заявлялись, оскільки як вже зазначалось, загальна сума вартості товару за угодою - 4211435,03 грн. ( в т.ч. ПДВ - 701905,84 грн.)

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судових рішень чи вчинені процесуальних дій.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі №2а-15504/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

Н.Є.Блажівська

М.В.Сірош