Постанова

від 01.07.2014 по справі 825/698/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/698/14 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області та товариства з обмеженою відповідальністю «Спецоптторг» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецоптторг» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Спецоптторг» (далі - Позивач, ТОВ «Спецоптторг») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Відповідач, ДПІ у м. Чернігові) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2014 року №0000552200 та №0000562200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 року №0000552200 в частині визначеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 72 821,14 грн. та штрафних санкцій у розмірі 36 411,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 року №0000562200 в частині визначеної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 839,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 920,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Укрмедбудсервіс» та ТОВ «Камлот-Київ», що, відповідно, дає ТОВ «Спецоптторг» право на формування податкового кредиту та валових витрат. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, Чернігівський окружний адміністративний суд зазначив, що взаємовідносини з СГ ТОВ «Укрпромсервіс», ТОВ «Тандем 2009» та ТОВ «Українські торгівельні шляхи» мали безтоварний характер, оскільки Позивачем не доведено використання отриманих транспортних послуг у господарській власній господарській діяльності.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у частині задоволених позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Позивача необхідно задовольнити частково, апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення, а постанову суду першої інстанції змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у січні 2014 року працівниками ДПІ у м. Чернігові було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Спецоптторг» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ за липень 2010 року у складі податкового кредиту операцій ТОВ «Преображеніє», серпень 2010 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Екобудтехнолоджи», за вересень 2010 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Буд цегла», за березень 2011 року у складі податкового кредиту операцій з СГ ТОВ «Укрпромсервіс», за вересень 2011 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Тандем 2009», жовтень 2011 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Укрмедбудсервіс», грудень 2011 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Українські торгівельні шляхи», за січень 2012 року, червень 2012 року, вересень 2012 року у складі податкового кредиту з операцій з ТОВ «Камлот-Київ» та податку на прибуток підприємства за відповідні роки. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 179 390,00 грн.; пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 27 599,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 24.01.2014 року №171/22/31819283. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 06.02.2014 року: форми «Р» №0000552200, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 178 363,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 125 852,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 52 511,00 грн.); форми «Р» №0000562200, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 28 519,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 27 599,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 920,00 грн.).

Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та ТОВ «Укрмедбудсервіс» та ТОВ «Камлот-Київ» договорів та, як наслідок, правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «Спецоптторг» (Замовник) та ТОВ «Укрмедбудсервіс» (Виконавець) укладено договір №032 від 23.09.2011 року, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати ремонтно-будівельні роботи за наявністю попереднього замовлення.

Факт виконання договірних зобов'язань, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкової накладної (т. 1 а.с. 102), акту прийому-передачі (т. 1 а.с. 103), банківської виписки (т. 1 а.с. 104), акту приймання-здачі відремонтованих приміщень (т. 1 а.с. 105), актів прийняття продукції (товарів) за кількістю (т. 1 а.с. 106, 108), рахунку-фактури (т. 1 а.с. 107).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Камлот-Київ» (Виконавець) 07.01.2012 року укладено договір №015 про надання послуг по ремонту та будівництва, предметом якого є забезпечення Виконавцем надання послуг з ремонту та будівництва за заявою Замовника за адресою: вул. Інструментальна, 22 у м. Чернігові, а Замовник - забезпечення своєчасності оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Факт виконання вказаного договору, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкових накладних (т. 1 а.с. 146, 153, 160, 167, 174, 181), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 147, 154, 161, 168, 175, 182), банківських виписок (т. 1 а.с. 148, 155, 162, 169, 176, 183), актів приймання-здачі відремонтованих приміщень (т. 1 а.с. 149, 156, 163, 170, 177, 184), рахунків-фактури (т. 1 а.с. 150, 157, 164, 171, 178, 185), актів прийняття продукції (товарів) за кількістю (т. 1 а.с. 151, 152, 158, 159, 165-166, 172-173).

Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Спецоптторг» (Замовник) та ТОВ «Укрпромсервіс» (Експедитор) 04.01.2011 року укладено договір №18, предметом якого є взаємовідносини сторін, які виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, які надаються Експедитору Замовником для транспортування у міжміському сполученні. При цьому Замовник доручає Експедитору від свого імені та за рахунок доставити ввірений останньому для перевезення вантаж у відповідності до видаткової накладної до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу Експедитору.

На думку Позивача, факт виконання договірних зобов'язань підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкової накладної (т. 1 а.с. 86), акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 87), банківських виписок (т. 1 а.с. 88-89), рахунку-фактури (т. 1 а.с. 90), акту прийому-передачі обладнання (т. 1 а.с. 91, 92), товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 93, 95), доручення (т. 1 а.с. 94), подорожнього листа (т. 1 а.с. 96).

Також Чернігівським окружним адміністративним судом встановлено, що між ТОВ «Спецоптторг» (Замовник) та ТОВ «Українській торгівельні шляхи» (Виконавець) укладено договір перевезення №043 від 11.11.2011 року, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати вантажні перевезення за наявністю попереднього замовлення.

Факт надання Виконавцем послуг, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкової накладної (т. 1 а.с. 113), акту виконаних робіт (т. 1 а.с. 114), банківської виписки (т. 1 а.с. 115), рахунку (т. 1 а.с. 116), актів приймання-передачі обладнання (т. 1 а.с. 117, 120), товарно-транспортної накладної (т. 1 а.с. 118), доручення (т. 1 а.с. 119), подорожнього листа (т. 1 а.с. 121).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Спецоптторг» (Замовник) та ТОВ «Тандем 2009» (Експедитор) укладено договір №б/н від 17.08.2011 року про надання транспортно-експедиційних послуг, предметом якого є відносини, які виникли при транспортно-експедиційному обслуговування вантажів, наданих Експедитору Замовником для транспортування у міжміському сполученні. При цьому Замовник доручає Експедитору від свого імені доставити вантаж для перевезення до пункту призначення і видати його уповноваженій особі у відповідності з видатковою накладною, а Замовник зобов'язується розрахуватися за перевезення вантажу з Експедитором.

Про виконання договору, на думку Позивача, свідчать наявні у матеріалах справи копії: доручення (т. 1 а.с. 129), актів прийому-передачі підйомних механізмів (т. 1 а.с. 130, 138), товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 131, 133), подорожніх листів (т. 1 а.с. 132, 137), податкової накладної (т. 1 а.с. 134), акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 135), рахунку-фактури (т. 1 а.с. 136), банківської виписки (т. 1 а.с. 139).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними укладених Позивачем з ТОВ «Камлот-Київ» та ТОВ «Укрмедбудсервіс» договорів немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача з вказаними контрагентами є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагентів. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування. Разом з тим, щодо взаємовідносин ТОВ «Спецоптторг» з СГ ТОВ «Укрпромсервіс», ТОВ «Тандем 2009» та ТОВ «Українські торгівельні шляхи», суд першої інстанції зазначив, що оскільки з наявних у матеріалах справи доказів вбачається факт безтоварності договорів з вказаними контрагентами та нікчемність останніх, висновки ДПІ у м. Чернігові щодо зазначених правовідносин є обґрунтовані.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, доказів наявності у сторін договорів, а саме у Позивача та ТОВ «Укрметбудсервіс», ТОВ «Камлот-Київ», СГ ТОВ «Укрпромсервіс», ТОВ «Тандем 2009» та ТОВ «Українські торгівельні шляхи» мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем надано не було.

Крім того, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було подано доказів наявності такого, що набрав законної сили вирок суду, яким би підтверджувався умисел посадових осіб вказаних суб'єктів господарювання на порушення публічного порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи документи, подані Позивачем на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Укрмедбудсервіс» та ТОВ «Камлот-Київ», містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Разом з тим, подані Позивачем на підтвердження господарської діяльності з ТОВ «Спецоптторг» з СГ ТОВ «Укрпромсервіс», ТОВ «Тандем 2009» та ТОВ «Українські торгівельні шляхи» документи не можуть бути визнані первинними у розумінні наведених норм, оскільки останні складені на виконання безтоварних операцій.

Так, приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладених Позивачем з ТОВ «Укрмедбудсервіс» та ТОВ «Камлот-Київ» договорів, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання останніх.

Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ за наслідками правовідносин з ТОВ «Укрмедбудсервіс» та ТОВ «Камлот-Київ», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Укрмедбудсервіс» та ТОВ «Камлот-Київ» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для донарахування податкових зобов'язань за наслідками господарських відносин з вказаними контрагентами у Відповідача не було.

Разом з тим, як було зазначено вище, в силу положень пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування валових витрат та податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит та формування валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Разом з тим, системний аналіз наявних у матеріалах справи договорів, укладених Позивачем з СГ ТОВ «Укрпромсервіс», ТОВ «Тандем 2009» та ТОВ «Українські торгівельні шляхи», а також наданих на їх підтвердження документів, дає підстави для висновку про їх безтоварність з огляду на наступне.

Зі змісту договорів із зазначеними контрагентами вбачається, що вони за своєю суттю є договорами про надання експедиційних послуг.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Аналогічне положення містить ст. 316 Господарського кодексу України.

Тобто, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що договір транспортного експедирування передбачає обов'язок експедитора забезпечити всі необхідні умови для доставки вантажу до пункту призначення. Економічна доцільність такого договору і полягає саме у покладенні на експедитора зобов'язань забезпечити організацію перевезення вантажу певним маршрутом до пункту призначення.

Водночас, предметом досліджуваних договорів є, фактично, надання СГ ТОВ «Укрпромсервіс», ТОВ «Тандем 2009» та ТОВ «Українські торгівельні шляхи» послуг з перевезення товару від Позивача до Позивача по колу, що ставить під об'єктивний сумнів сам факт доцільності та необхідності отримання ТОВ «Спецоптторг» таких послуг для ведення господарської діяльності, у той час як для зменшення податкових зобов'язань це прямо вимагається вимогами Податкового кодексу України (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку доводам Апелянтів та висновкам суду першої інстанції у сукупності з наявними у матеріалах справи доказами, прийшов до висновку, що юридична дефектність первинної документації за наслідками правовідносин з СГ ТОВ «Укрпромсервіс», ТОВ «Тандем 2009» та ТОВ «Українські торгівельні шляхи» свідчить про відсутність факту вчинення господарських операцій, а відтак і про неможливість формування податкового обліку за відсутності таких документів.

Водночас, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Спецоптторг», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

З огляду на невідображення контрагентами Позивача у податкових звітностях факту взаємовідносин останніх з Позивачем не може бути безумовною підставою для притягнення ТОВ «Спецоптторг» до відповідальності за порушення податкового законодавства з огляду на персональний характер останньої.

Крім того, посилання Відповідача на фіктивний характер діяльності ТОВ «Камлот-Київ» та ТОВ «Тандем 2009» з огляду на встановлення у ході неможливості проведення зустрічної звірки відсутності місцезнаходження останніх колегія суддів оцінює критично з огляду на те, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки є протиправними, а тому не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з твердженням Позивача про безпідставність застосування ДПІ у м. Чернігові штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Спецоптторг» у розмірі 50% з огляду на наступне.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак враховуючи, що Відповідачем не було спростовано той факт, що протягом 1095 днів до моменту винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Чернігові не було самостійно визначено Позивачу суму податкового зобов'язання, зменшено суму бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, колегія суддів погоджується з доводами ТОВ «Спецоптторг» про безпідставність накладення на останнього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання.

У зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне зазначити, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 року №00005522 підлягає скасуванню в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму, що перевищує 25% нарахованого податкового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір з правильним застосуванням норм процесуального права, однак з помилковим застосуванням норм матеріального, а тому вважає за необхідне змінити постанову суду.

Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, а також вирішення не всіх питань.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Позивача задовольнити частково, апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а постанову суду - змінити.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спецоптторг» - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі - змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини постанови суду наступним чином: «Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 06.02.2014 року №0000552200 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 72 821,14 грн. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 44 460,50 грн.».

У решті постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецоптторг» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.