Ухвала

від 22.07.2015 по справі 825/698/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Київ К/800/39073/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника відповідача Бисикало Т.А.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року

у справі № 825/698/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецоптторг»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецоптторг» (далі - ТОВ «Спецоптторг») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 лютого 2014 року № 0000552200 та № 0000562200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 6 лютого 2014 року № 0000552200 з податку на додану вартість в розмірі 109 232,14 грн. (72 821,14 грн. за основним платежем та 36 411,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 6 лютого 2014 року № 0000562200 з податку на прибуток в розмірі 2 759,00 грн. (1 839,00 грн. за основним платежем та 920,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ТОВ «Спецоптторг» задоволено частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі змінено, викладено абзац другий резолютивної частини постанови суду наступним чином: «Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 06 лютого 2014 року №0000552200 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 72 821,14 грн. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 44 460,50 грн.».

У решті постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Спецоптторг» до ДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки ДПІ складено акт від 24 січня 2014 року № 171/22/31819283 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спецоптторг» щодо декларування в податковій звітності податку на додану вартість за липень 2010 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Преображеніє», серпень 2010 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Екобудтехнолоджи», за вересень 2010 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Буд Цегла», за березень 2011 року у складі податкового кредиту операцій з СГ ТОВ «Укрпромсервіс», за вересень 2011 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Тандем 2009», жовтень 2011 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Укрмедбудсервіс», грудень 2011 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Українські торгівельні шляхи», за січень 2012 року, червень 2012 року, вересень 2012 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Камелот-Київ» та податку на прибуток підприємства за відповідні періоди» (далі - акт перевірки), згідно з яким позивачем порушено вимоги:

- пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 179 390,00 грн., у тому числі за липень 2010 року на 17 943,00 грн., за серпень 2010 року на 17 314,00 грн., за вересень 2010 року на 18 381,00 грн., за березень 2011 року на 13 581,00 грн., за квітень 2011 року на 1 586,00 грн., за травень 2011 року на 5 666,00 грн., за вересень 2011 року на 22 400,00 грн., за жовтень 2011 року на 21 796,00 грн., за грудень 2011 року на 9 798,00 грн., за січень 2012 року на 17 340,00 грн., за червень 2012 року на 17 210,00 грн., за вересень 2012 року на 16 475,00 грн.;

- пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 27 599,00 грн., в тому числі за 2-4 квартали 2011 року в сумі 25 760,00 грн. та за 2012 рік в сумі 1 839,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 6 лютого 2014 року:

- № 0000552200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 178 363,00 грн. (125 852,00 грн. - основний платіж та 52 511,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- № 0000562200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 28 519,00 грн. (27 599,00 грн. - основний платіж та 920,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено реальність господарських операцій з ТОВ «Укрмедбудсервіс» та ТОВ «Камелот-Київ» та як наслідок задовольнив позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 лютого 2014 року № 0000552200 з ПДВ в розмірі 109 232,14 грн. (72 821,14 грн. за основним платежем та 36 411,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0000562200 з податку на прибуток в розмірі 2 759,00 грн. (1 839,00 грн. за основним платежем та 920,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Змінюючи постанову суду першої інстанції в частині накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності відповідачем факту повторного визначення податкового зобов'язання позивачу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІІ (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, згідно зі ст.1 Закон № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Вказані норми кореспондуються з положеннями закріпленими у Податковому кодексі України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.п. 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Укрмедбудсервіс» та ТОВ «Камелот-Київ», тому на підставі отриманих податкових накладних та інших первинних документів підприємство обґрунтовано віднесло суми до податкового кредиту та до складу валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій з ТОВ «Укрмедбудсервіс» та ТОВ «Камелот-Київ», свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Висновки відповідача ґрунтуються також на акті про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Щодо накладення на ТОВ «Спецоптторг» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки відповідачем не доведено факту повторного визначення позивачу податкового зобов'язання відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість накладення на ТОВ «Спецоптторг» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до статті 220 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року, змінену рішенням суду апеляційної інстанції - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній

М.П. Зайцев