Ухвала

від 07.07.2014 по справі 805/5517/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Волгіна Н.П.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року справа №805/5517/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенка М.М.

розглянувши у порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-

Міському районі м. Горлівки Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 22 травня 2014 року

по адміністративній справі № 805/5517/14 (суддя Волгіна Н.П.)

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центрально-

Міському районі м. Горлівки Донецької області

до Відділу державної виконавчої служби Будьоннівського

районного управління юстиції у м. Донецьку

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Укрвуглепромтранс»

про скасування постанови державного виконавця від 17

березня 2014 року ВП № 42343997 про повернення

виконавчого документа №805/17577/13-а стягувачу, -

ВСТАНОВИВ :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року відмовлено у задоволені позову Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області (надалі позивач, управління) до відділу Державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку (далі відповідач, виконавча служба), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Укрвуглепромтранс» (далі третя особа, товариство, підприємство) про скасування постанови державного виконавця від 17 березня 2014 року ВП № 42343997 про повернення виконавчого документа №805/17577/13-а стягувачу (арк. справи 87-91).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції від 22 травня 2014 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (арк. справи 97-99). Скаржник вважає, що державний виконавець діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначений законами України. Зазначає, що на дані правовідносини не розповсюджується дія Закону України «Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна».

Сторони та третя особа у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2014 року Донецький окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №805/17577/13-а від 8 січня 2014 року про стягнення з публічного акціонерного товариства «Укрвуглепромтранс» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 у розмірі 5 338 грн. 52 коп. (арк. справи 9). До відділу Державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку 4 березня 2014 року разом із заявою про відкриття виконавчого провадження надійшов виконавчий лист № 805/17577/13-а (арк. справи 42). Державним виконавцем виконавчої служби 6 березня 2014 року відкрите виконавче провадження (ВП № 42343997) про примусове виконання виконавчого листа № 805/17577/13-а (арк. справи 43). Постанову про відкриття виконавчого провадження 6 березня 2014 року надіслано публічному акціонерному товариству «Укрвуглепромтранс» та позивачу (арк. справи 13).

Постановою головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку 12 березня 2014 року виконавче провадження № 42343997 з примусового виконання виконавчого листа № 805/17577/13-а про стягнення з товариства заборгованості зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 у сумі 5 338 грн. 52 коп. приєднано до зведеного виконавчого провадження № 39630867 (арк. справи 45).

В рамках проведення виконавчих дій з примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 39630867 державним виконавцем здійснені запити до комунального підприємства «БТІ», територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, Управління Держземагенства у м. Донецьку, ВРЕР № 3 УДАІ ГУМВС України у Донецькій області, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державної податкової служби України та отримані відповідні відповіді, в яких повідомлено виконавчу службу про відсутність у підприємства будь-якого майна, транспортних засобів та передання йому у постійне користування земельні ділянки для розміщення будівель та споруд виробничої діяльності.

Виконавчою службою також здійснені запити до всіх банківських установ, в яких є рахунки підприємства та від яких отримані відповідні відповіді про накладення арешт на грошові кошти боржника та відсутність коштів на рахунках або їх закриття (арк. справи 72-82).

Державним виконавцем 14 березня 2014 року складено акт, відповідно до якого за юридичною адресою боржника майно, яке належить товариству та на яке можливо звернути стягнення і яке не задіяне у виробничому процесі, відсутнє; публічне акціонерне товариство «Укрвуглепромтранс» є підприємством з 100 відсотковою часткою держави у статутному фонді (арк. справи 85).

Керуючись пунктом другим частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 17 березня 2014 року винесена постанова про повернення виконавчого листа № 805/17557/13-а, оскільки боржник є підприємством, частка держави у статутному фонді якого складає 100 відсотків та у боржника не виявлено майно, на яке можливо звернути стягнення, кошти на рахунках боржника відсутні (арк. справи 8, 47).

Листом № 26/56БТ від 15 травня 2014 року публічне акціонерне товариство «ПРОФІН БАНК» повідомило, що 15 травня 2014 року банком прийнято до виконання постанова про арешт коштів боржника від 30 квітня 2014 року, що належать товариству. Також повідомлено, що на поточних рахунках товариства № 26005079830000 та № 26006079830010 відсутній залишок коштів (арк. справи 69).

Суть спірних правовідносин полягає у визначенні правомірності винесення виконавчою службою постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, що регулюється нормами Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі Закон № 202/98-ВР) та Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі Закон № 606-ХІV).

Частиною першою статті 11 Закону № 606-ХІV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини другої статті 30 зазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

За приписами статті 32 цього Закону вбачається, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Частинами першою, другою, четвертою та п'ятою статті 52 Закону № 606-ХІ передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Згідно з частиною другою статті 57 Закону № 606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що протягом здійснення відповідачем виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа від 8 січня 2014 року № 805/17577/13-а відповідачем здійснені усі передбачені Законом № 606-ХІV заходи примусового виконання виконавчого документа, але за результатом цих заходів виявилась відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна, виявилися безрезультатними (арк. справи 6, 50-52, 63-82, 86).

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на не отримання відповідачем балансу підприємства, оскільки за приписами пункту 4.1.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 звернення державного виконавця до боржника із проханням надання балансу товариства є правом державного виконавця, а не його обов'язком.

За вимогами частини другої пункту 3.15 вказаної Інструкції повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону № 606-ХІV. При цьому, в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Статтею 47 Закону № 606-ХІV передбачено, що вичерпними підставами для повернення виконавчого документу стягувачеві є, зокрема те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 47 Закону № 606-ХІV про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Наявними матеріалами справи підтверджено, що 17 березня 2014 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку повернуто виконавчий лист № 805/17577/13-а, виданий Донецьким окружним адміністративним судом 31 січня 2014 року про стягнення з публічного акціонерного товариства «Укрвуглепромтранс» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 у розмірі 5 338 грн. 52 коп. на користь управління (арк. справи 9, 47).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при прийнятті спірної постанови державний виконавець діяв відповідно до приписів пункту другого частини першої статті 47 Закону № 606-ХІV (арк. справи 9, 47).

Колегія суддів не погоджується з твердженням апелянта про нерозповсюдження на спірні правовідносини Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 23 листопада 2001 року № 2864-ІІІ (далі Закон № 2864-ІІІ), оскільки пунктом 8.3 Статуту публічного акціонерного товариства «Укрвуглепромтранс» визначено, що у період до проведення перших загальних зборів акціонерів функції Вищого органу управління корпоративними правами держави у розмірі 100 відсотків у статутному капіталі товариства виконуються Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (арк. справи 66-67), що також підтверджується листами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 2 квітня 2013 року (арк. справи 83-85) та від 24 грудня 2013 року (арк. справи 48-49).

Статтею 1 Закону № 2864-ІІІ встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Відповідно до статті 2 Закону № 2864-ІІІ під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином колегія суддів вважає, що у даному випадку законодавством заборонено примусову реалізацію майна товариства, оскільки у статутному фонді якого частка держави становить 100 відсотків.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що при винесенні оскарженої постанови державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені законом.

З огляду на викладене колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 5, 9, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі № 805/5517/14 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі № 805/5517/14 - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 7 липня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко