Ухвала

від 10.11.2015 по справі 805/5517/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/56020/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року на ухвалу Донецького апеляційного Адміністративного суду від 7 липня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області до Відділу Державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Укрвуглепромтранс» про зобов'язання вчинити певні дії, -

у с т а н о в и л а :

Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлі?вки Донецької області (далі - УПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлі?вки Донецької області) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Ві?дділу Державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку (далі - ВДВС Будьоннівського РУЮ у м. Донецьку), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Укрвуглепромтранс» (далі - ПАТ «Укрвуглепромтранс») про скасування постанови державного виконавця від 17 березня 2014 року ВП № 42343997 про повернення виконавчого документа № 805/17577/13-а стягувачу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна постанова прийнята з порушенням норм діючого законодавства, оскільки в якості підстави повернення виконавчого документа відповідачем зазначено відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення.

Вважаючи це порушенням своїх прав, УП?ФУ в Центрально-Міському р?айоні м. Горлівки Донецької об?ласті просило задовольнити позов.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного Адміністративного суду від 7 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем ВДВС Будьоннівського РУЮ у м. Донецьку законно винесена постанова про повернення виконавчого листа № 805/17557/13-а оскільки боржник є підприємством, частка держави у статутному фонді якого складає 100 відсотків та у боржника не виявлено майно, на яке можливо звернути стягнення, кошти на рахунках боржника відсутні.

Матеріалами справи підтверджено, що 31 січня 2014 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №805/17577/13-а від 8 січня 2014 року про стягнення з ПАТ «Укрвуглепромтранс» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 у розмірі 5 338 грн. 52 коп.

6 березня 2014 року відповідачем відкрите виконавче провадження ВП № 42343997 про примусове виконання виконавчого листа № 805/17577/13-а. Постановою головного державного виконавця ВДВС Будьоннівського РУЮ у м. Донецьку від 12 березня 2014 року виконавче провадження № 42343997 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 39630867.

В рамках проведення виконавчих дій з примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 39630867 державним виконавцем здійснені запити до комунального підприємства «БТІ», територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, Управління Держземагенства у м. Донецьку, ВРЕР № 3 УДАІ ГУМВС України у Донецькій області, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державної податкової служби України та отримані відповідні відповіді, в яких повідомлено виконавчу службу про відсутність у підприємства будь-якого майна, транспортних засобів та передання йому у постійне користування земельні ділянки для розміщення будівель та споруд виробничої діяльності.

Виконавчою службою також здійснені запити до всіх банківських установ, в яких є рахунки підприємства та від яких отримані відповідні відповіді про накладення арешт на грошові кошти боржника та відсутність коштів на рахунках або їх закриття.

14 березня 2014 року державним виконавцем складено акт, відповідно до якого за юридичною адресою боржника майно, яке належить товариству та на яке можливо звернути стягнення і яке не задіяне у виробничому процесі відсутнє, а ПАТ «Укрвуглепромтранс» є підприємством з 100 відсотковою часткою держави у статутному фонді.

За вимогами частини 2 пункту 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV). При цьому, в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Судами встановлено, що відповідачем здійснені усі передбачені Законом № 606-ХІV заходи з примусового виконання судового рішення, але за результатом цих заходів виявилась відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна, виявилися безрезультатними.

Статтею 47 Закону № 606-ХІV передбачено, що вичерпними підставами для повернення виконавчого документу стягувачеві є, зокрема те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Статтею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 23 листопада 2001 року № 2864-ІІІ (далі - Закон № 2864-ІІІ) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Відповідно до статті 2 Закону № 2864-ІІІ під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що чинним законодавством заборонено примусову реалізацію майна товариства в статутному фонді якого частка держави становить 100 відсотків.

За таких обставин, судові рішення відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року на ухвалу Донецького апеляційного Адміністративного суду від 7 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало