Постанова

від 03.07.2014 по справі 911/2124/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2014 р. Справа№ 911/2124/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Гусєва Ю.М. - дов. від 09.01.2014 року № 11

розглянувши апеляційну скаргу Гостомельської селищної ради Київської області на рішення господарського суду Київської області від 06.03.2014 року

у справі № 911/2124/13 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ольвія" (сел. Гостомель Київської області)

до Гостомельської селищної ради Київської області (сел. Гостомель Київської області)

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсними додаткових угод до договору оренди землі та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Ольвія" з позовом до Гостомельської селищної ради Київської області про визнання недійсним договору оренди землі від 20.02.2007 року, укладеного між сторонами по справі і зареєстрованого у Державному реєстрі земель 28.02.2007 року; про визнання недійсним додаткових угод до договору оренди землі від січня 2011 року, 23.11.2011 року і 11.06.2009 року, укладених між сторонами по справі і не зареєстрованих у Державному реєстрі земель; про визнання недійсною додаткової угоди від 28.02.2007 року під № 0407000001 до договору оренди земельної ділянки, укладеної між сторонами 20.12.2012 року та зареєстрованої Державним реєстратором в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 20.02.2013 року за № 633877; про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір користування земельною ділянкою площею 20,0 га, кадастровий номер 3210945900:01:086:0142, яка знаходиться по вул. Леніна, 364-А, в селищі Гостомель Київської області у відповідності до положень закону, які регулюють користування земельною ділянкою для забудови.

Під час касаційного перегляду справи Вищий господарський суд України рішення господарського суду Київської області від 12.06.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року залишив без змін в частині відмови в позові про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір користування земельною ділянкою площею 20,0 га, кадастровий номер 3210945900:01:086:0142, яка знаходиться по вул. Леніна, 364-А, в селищі Гостомель Київської області у відповідності до положень закону, які регулюють користування земельною ділянкою для забудови. В частині визнання недійсними основного договору та додаткових угод направив на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Рішенням від 06.03.2014 року господарський суд Київської області у задоволенні позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду Гостомельська селищна рада Київської області звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати рішення господарського суду Київської області від 06.03.2014 року № 911/2124/13 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, змінивши мотивувальну частину.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 року відповідачу було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 911/2124/13 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядженнями секретаря судової палати від 26.06.2014 року та від 03.07.2014 року склад судової колегії змінювався.

В судове засідання 03.07.2014 року повноважні представники позивача не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 03.07.2014 року представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 20.02.2007 року Гостомельська селищна рада (орендодавець) на підставі рішенням Гостомельської селищної ради 12 сесії 5 скликання від 02.12.2006 року № 296-12-V та Товариство з обмеженою відповідальністю „Ольвія" (орендар) уклали договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться в селищі Гостомель, вулиця Леніна, загальною площею 20,0000 га.

Згідно п. 15 договору від 20.02.2007 року земельна ділянка передається для промислової забудови.

Згідно п. 8 договору від 20.02.2007 року його укладено на 5 років (рішення 13 сесії 5 скликання від 25.01.2007 року № 327-13-V). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Оспорюваний договір укладено і зареєстровано у Державному реєстрі земель за № 0407000001 від 28.02.2007 року у відповідності до чинного на той час законодавства.

Згідно з Законом України від 16.09.2008 року № 509-17 статтю 15 Закону України „Про оренду землі" доповнено абзацом дванадцятим, відповідно до якого істотною умовою договору оренди землі є умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що 11.06.2009 року на підставі рішення Гостомельської селищної ради від 19.02.2009 року № 991-38-V „Про встановлення розмірів орендної плати за використання земель селища Гостомель", ТОВ „Ольвія" і Гостомельська селищна рада підписали додаткову угоду про внесення змін у розділ „Орендна плата". За змістом п. 3 додаткової угоди дана додаткова угода діє з 01.03.2009 року до 31.12.2009 року.

Додаткова угода від 11.06.2009 року сторонами у встановленому порядку не зареєстрована.

У січні 2011 року на підставі рішення Гостомельської селищної ради від 21.06.2010 року № 1385-53-V „Про затвердження нормативно-грошової оцінки земель селища Гостомель" і рішення Гостомельської селищної ради від 20.01.2011 року № 62-03-VІ „Про зменшення розміру орендної плати за оренду земельної ділянки комунальної власності ТОВ „Ольвія"", ТОВ „Ольвія" і Гостомельська селищна рада підписали додаткову угоду про внесення змін у розділ „Орендна плата". За змістом п. 3 додаткової угоди термін дії сторонами не встановлений.

Додаткова угода від січня 2011 року сторонами у встановленому порядку не зареєстрована.

23.11.2011 року на підставі рішення Гостомельської селищної ради № 1385-53-V від 21.06.2010 року „Про затвердження нормативно-грошової оцінки земель селища Гостомель" і рішення Гостомельської селищної ради від 20.10.2011 року № 261-11-VІ „Про зменшення розміру орендної плати за оренду земельної ділянки комунальної власності ТОВ „Ольвія"", ТОВ „Ольвія" і Гостомельська селищна рада підписали додаткову угоду про внесення змін у розділ „Орендна плата". За змістом п. 3 додаткової угоди термін дії сторонами не встановлений.

Додаткова угода від 23.11.2011 року сторонами у встановленому порядку не зареєстрована.

За змістом додаткової угоди до оспорюваного договору від 20.02.2007 року, яка підписана сторонами 20.12.2012 року вбачається, що сторони погодили пункт 1 договору оренди землі викласти в наступній редакції: „орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, кадастровий номер 3210945900:01:086:0142, яка знаходиться по вул. Леніна 364а, в с. Гостомель, Київської області", а також внесли зміни до пункту 8 договору щодо строку його дії передбачивши, що на підставі рішення 22 сесії 6 скликання від 18.10.2012 року № 516-22-VІ та рішення 23 сесії 6 скликання від 22.11.2012 року № 544-23-VІ, договір укладено на 49 років. Сторонами було також обумовлено, що вказана додаткова угода є невід'ємною частиною договору і набирає чинності з 29.02.2012 року (а.с.23).

Дана додаткова угода сторонами у встановленому порядку не зареєстрована, відомості про них не внесені до державного реєстру земель.

Рішення Гостомельської селищної ради, які стали підставою для підписання сторонами відповідних додаткових угод сторонами не оспорюються і є чинними.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди землі від 20.02.2007 року) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтями 124 та 125 цього Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до статті 13 Закону України „Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди землі) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 15 Закону України „Про оренду землі" встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 цього Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), зокрема, не вважаються вчиненими правочини, в яких, відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення.

Відповідно до ч. 1 п.п. 4, 12, 16 ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Згідно ч. 5 ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Виходячи з положень даного Закону на сільського, селищного, міського голову покладено обов'язок по забезпеченню додержання Конституції та Законів України, і, відповідно, обов'язок по забезпеченню відповідності вимогам закону угод і договорів, укладених від імені рад, своєчасному внесенню змін, у відповідності до вимог законодавства, до вже укладених радою угод.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що істотні умови, які були необхідні і підлягали внесенню до договору оренди станом на вересень 2008 року згідно з Законом України від 16.09.2008 року № 509-17, сторонами до договору не внесені.

На момент підписання договору оренди, а саме станом на 20.02.2007 року, відповідно до законодавства, що діяло на той час, договір оренди відповідав вимогам закону, був зареєстрований відповідним чином, але невідповідність договору оренди вимогам закону не усунена сторонами шляхом підписання додаткових угод протягом дії договору оренди, а саме з вересня 2008 року до 20.02.2012 року.

За змістом п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до частини 1 статті 215 ЦК ( 435-15 ) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК України тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що договір оренди земельної ділянки від 20.02.2007 року, підписаний між Гостомельською селищною радою і ТОВ „Ольвія" на момент укладення відповідав вимогам закону, а тому в задоволенні позову про визнання його недійсним місцевий господарський суд відмовив правомірно.

Додаткові угоди до договору оренди землі від січня 2011 року, 23.11.2011 року і 11.06.2009 року не були зареєстровані сторонами у встановлений законом спосіб, а тому не створили правових наслідків ні для Гостомельської селищної ради, ні для ТОВ „Ольвія" і місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову про визнання їх недійсними.

Додаткова угода від 20.12.2012 року до договору оренди від 20.02.2007 року № 0407000001 вносила зміни, визначаючи кадастровий номер орендованої земельної ділянки. Ця додаткова угода була зареєстрованої державним реєстратором в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 20.02.2013 року за № 633877. Порушень законодавства при укладенні саме додаткової угоди від 20.12.2012 року позивач не навів, а тому місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позову про визнання її недійною.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Гостомельської селищної ради Київської області на рішення господарського суду Київської області від 06.03.2014 року по справі № 911/2124/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 06.03.2014 року по справі № 911/2124/13 залишити без змін.

3. Справу № 911/2124/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано___7.07.2014 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім