Постанова

від 29.10.2014 по справі 911/2124/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа № 911/2124/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б. за участю представників: позивачаПавлюк Л.В. (дов. від 24.07.2014 р.) відповідачаГусєва Ю.М. (дов. від 09.01.2014 р. № 11) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Гостомельської селищної ради на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 р. у справі № 911/2124/13 господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ольвія" доГостомельської селищної ради Київської області провизнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним додаткових угод до договору оренди землі та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольвія" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Гостомельської селищної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсними додаткових угод до договору оренди землі та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.06.2013 р. у даній справі, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвія" задоволено частково: визнано недійсним договір оренди землі від 20.02.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольвія" та Гостомельською селищною радою і зареєстрований у державному реєстрі земель 28.02.2007 р., визнано недійсними додаткові угоди до договору оренди землі від 20.02.2007 р. від січня 2011 року, від 23.11.2011 р., від 11.06.2009 р. та від 20.12.2012р., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольвія" та Гостомельською селищною радою; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013 р. у даній справі рішення господарського суду Київської області від 12.06.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 р. скасовано у частині визнання недійсним договору оренди від 20.02.2007 р. і додаткових угод до договору оренди від січня 2011 року, від 23.11.2011 р., від 11.06.2009 р. та від 20.12.2012 р., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольвія" і Гостомельською селищною радою; рішення в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду; в іншій частині рішення залишені без змін.

Скасовуючи рішення та постанову господарських судів, Вищий господарський суд України виходив з того, що судами попередніх інстанцій для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору необхідно врахувати, що оскільки договір оренди укладався на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними, та зазначив, що в матеріалах справи відсутні рішення Гостомельської селищної ради, які визначені як підстава для укладення спірних договору оренди та додаткових угод до нього та на які посилалися суди під час розгляду справи.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.03.2014 р. у даній праві (суддя Лилак Т.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Гаврилюка О.М., суддів Коротун О.М., Суліма В.В.), в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, Гостомельська селищна рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 06.03.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 20.02.2007 р., визнання недійсними додаткових угод до договору оренди землі від 20.02.2007 р. та зобов'язання Гостомельської селищної ради укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольвія" договір користування земельною ділянкою для забудови, залишити без задоволення, змінивши мотивувальну частину рішення.

Обґрунтовуючи свої вимоги і доводи, скаржник посилається на те, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття рішення з невірним, на думку скаржника, мотивуванням.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольвія" просить у задоволенні касаційної скарги Гостомельської селищної ради відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2014 р. касаційну скаргу Гостомельської селищної ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.10.2014 р.

15.10.2014 р. ухвалою Вищого господарського суду України розгляд касаційної скарги Гостомельської селищної ради відкладено на 29.10.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між Гостомельською селищною радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольвія" (орендар) 20.02.2007 р. на підставі рішенням Гостомельської селищної ради 12 сесії 5 скликання від 2.12.2006 р. № 296-12-V, яке не оспорюється сторонами і є чинним, було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться в селищі Гостомель, вулиця Леніна.

Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 20,0000 га.

Пунктом 15 договору земельна ділянка передається для промислової забудови.

Згідно з пунктом 8 цього договору сторонами передбачено, що договір укладено на 5 років (рішення 13 сесії 5 скликання № 327-13-V від 25.01.2007 р.). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Судами встановлено, що оспорюваний договір укладено і зареєстровано у Державному реєстрі земель за № 0407000001 від 28.02.2007 р. у відповідності до чинного на той час законодавства.

З огляду на матеріали справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, вбачається, що 11.06.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольвія" і Гостомельська селищна рада підписали додаткову угоду про внесення змін у розділ "Орендна плата" на підставі рішення Гостомельської селищної ради № 991-38-V від 19.02.2009 р. "Про встановлення розмірів орендної плати за використання земель селища Гостомель". За змістом пункту 3 додаткової угоди дана додаткова угода діє з 01.03.2009 р. до 31.12.2009 р.

Додаткова угода від 11.06.2009 р. сторонами у встановленому порядку не зареєстрована.

У січні 2011 року на підставі рішення Гостомельської селищної ради № 1385-53-V від 21.06.2010 р. "Про затвердження нормативно-грошової оцінки земель селища Гостомель" і рішення Гостомельської селищної ради № 62-03-VІ від 20.01.2011 р. "Про зменшення розміру орендної плати за оренду земельної ділянки комунальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольвія" і Гостомельська селищна рада підписали додаткову угоду про внесення змін у розділ "Орендна плата". За змістом пункту 3 додаткової угоди термін дії сторонами не встановлений.

Додаткова угода від січня 2011 року сторонами у встановленому порядку не зареєстрована.

Судами встановлено, що 23.11.2011 р. на підставі рішення Гостомельської селищної ради № 1385-53-V від 21.06.2010 р. "Про затвердження нормативно-грошової оцінки земель селища Гостомель" і рішення Гостомельської селищної ради № 261-11-VІ від 20.10.2011 р. "Про зменшення розміру орендної плати за оренду земельної ділянки комунальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольвія" і Гостомельська селищна рада підписали додаткову угоду про внесення змін у розділ "Орендна плата". За змістом пункту 3 додаткової угоди термін дії сторонами не встановлений.

Додаткова угода від 23.11.2011 р. сторонами у встановленому порядку не зареєстрована.

За змістом додаткової угоди до оспорюваного договору від 20.02.2007 р., яка підписана сторонами 20.12.2012 р. вбачається, що сторони погодили пункт 1 договору оренди землі викласти в наступній редакції: "орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, кадастровий номер 3210945900:01:086:0142, яка знаходиться по вул. Леніна 364 а, в с. Гостомель, Київської області", а також внесли зміни до пункту 8 договору щодо строку його дії передбачивши, що на підставі рішення 22 сесії 6 скликання № 516-22-VІ від 18.10.2012 р. та рішення 23 сесії 6 скликання № 544-23- VІ від 22.11.2012 р., договір укладено на 49 років. Сторонами було також обумовлено, що вказана додаткова угода є невід'ємною частиною договору і набирає чинності з 29.02.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що дана додаткова угода сторонами у встановленому порядку зареєстрована.

Рішення Гостомельської селищної ради, які стали підставою для підписання сторонами відповідних додаткових угод сторонами не оспорюються і є чинними.

Згідно приписів частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди землі від 20.02.2007 р.) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтями 124 та 125 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди землі) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 цього Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), зокрема, не вважаються вчиненими правочини, в яких, відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення.

Відповідно до підпунктів 4, 12, 16 частини 1 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Згідно частини 5 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Виходячи з положень даного Закону на сільського, селищного, міського голову покладено обов'язок по забезпеченню додержання Конституції та Законів України, і, відповідно, обов'язок по забезпеченню відповідності вимогам закону угод і договорів, укладених від імені рад, своєчасному внесенню змін, у відповідності до вимог законодавства, до вже укладених радою угод.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що істотні умови, які були необхідні і підлягали внесенню до договору оренди станом на вересень 2008 року згідно з Законом України від 16.09.2008 р. № 509-17, сторонами до договору внесені не були.

На момент підписання договору оренди, а саме - станом на 20.02.2007 р., відповідно до законодавства, що діяло на той час, договір оренди відповідав вимогам закону, був зареєстрований відповідним чином, але невідповідність договору оренди вимогам закону не усунена сторонами шляхом підписання додаткових угод протягом дії договору оренди, а саме з вересня 2008 року до 20.02.2012 р.

За змістом частини 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Дослідивши обставини справи та проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, апеляційний суд встановив, що договір оренди земельної ділянки від 20.02.2007 р., укладений між Гостомельською селищною радою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольвія" на момент укладення відповідав вимогам закону, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позову в частині визнання вказаного договору недійсним немає, проте, як вбачається, з дещо інших підстав, ніж було вказано судом першої інстанції.

Також апеляційним судом встановлено, що додаткові угоди до договору оренди землі від 20.02.2007 р., зокрема, від січня 2011 року, 23.11.2011 р. і 11.06.2009 р., які були підписані між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольвія" і Гостомельською селищною радою протягом терміну дії вказаного договору, не були зареєстровані сторонами у встановлений законом спосіб, а тому не створили правових наслідків ні для Гостомельської селищної ради, ні для Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвія", у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання вказаних додаткових угод недійсними, погодившись з місцевим судом в цій частині.

Стосовно додаткової угоди від 20.12.2012 р. до договору оренди від 20.02.2007р., якою було внесені зміни щодо визначення кадастрового номеру орендованої земельної ділянки, суд апеляційної інстанції встановив, що ця додаткова угода була зареєстрована державним реєстратором в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 20.02.2013 р. за № 633877, що підтверджується матеріалами справи, враховуючи що, а також беручи до уваги відсутність доводів позивача щодо порушень законодавства при укладенні вказаної додаткової угоди, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у позові в частині визнання вказаної додаткової угоди недійсною, але з інших підстав, ніж суд першої інстанції.

Отже, апеляційний суд, вносячи деякі зміни до мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, залишив резолютивну частину вказаного рішення без змін, погодившись з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвія" в частині визнання недійсним договору оренди землі від 20.02.2007 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольвія" та Гостомельською селищною радою, а також визнання недійсними додаткових угод до договору оренди землі від 20.02.2007 р. від січня 2011 року, від 23.11.2011 р., від 11.06.2009 р. та від 20.12.2012 р., підписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольвія" та Гостомельською селищною радою.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи те, що в результаті апеляційного перегляду даної справи мотивувальна частина рішення суду першої інстанції вже була змінена, викладені в касаційній скарзі доводи Гостомельської селищної ради з приводу невідповідності висновків суду обставинам справи - колегією суддів до уваги не приймаються.

Таким чином, судова колегія вважає прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Гостомельської селищної ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 р. у справі № 911/2124/13 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова