Ухвала

від 01.07.2014 по справі 6/73-7/187

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 6/73-7/187 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2014 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві від 21.11.2007 №0017161704/0 та №0017171704/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.01.2014 касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи вказані рішення, мотивував своє рішення тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що місцем здійснення підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 вказано: АДРЕСА_2, що знайшло своє відображення в пункті 1.8 акту перевірки, з урахуванням того, що неотримання доходу не свідчить про нездійснення господарської діяльності, оскільки господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2014 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена планова перевірка дотримання вимог податкового законодавства з питання оподаткування фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 за період: з 01.10.2004 по 30.09.2007.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 245/17-04/НОМЕР_1 від 20.11.2007, яким встановлено, що позивачем порушені вимоги:

- підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які полягали у неподанні податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2005 року;

- підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у неправомірному включенні за періоди: з жовтня по грудень 2004 року включно, з березня по грудень 2006 року включно та з січня по вересень 2007 року включно податку на додану вартість на загальну суму 24166,00 грн.; статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у тому, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 не перевела до складу невиробничих фондів споруду, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, та не визначила умовний продаж споруди за ціною придбання - 2462316,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 410386,00 грн.), що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2005 року на 410386,00 грн.

На підставі акту перевірки 21.11.2007 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0017171704/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 410 556,00 грн., у тому числі: 410 386,00 грн. - за основним платежем, 170,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- №0017161704/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 24 166,00 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що віднесення грошових коштів до суми податкового кредиту та визначення розміру ПДВ, який підлягає сплаті, здійснено позивачем правомірно у відповідності до положень податкового законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п. 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами статті 42 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки вбачається, що підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість, сплачений у зв'язку з придбанням: послуг по охороні об'єкта (об'єкт - будинок за адресою: АДРЕСА_1), спожитої електроенергії (об'єкт - будинок за адресою: АДРЕСА_1), послуг зв'язку (об'єкт - будинок за адресою: АДРЕСА_1), послуг по утриманню нерухомого майна (об'єкт - будинок за адресою: АДРЕСА_1), послуг телекомунікацій (об'єкт - будинок за адресою: АДРЕСА_1), оскільки такі послуги не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, з огляду на те, що згідно наданих документів та звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку ОСОБА_2 у період з жовтня 2004 року по січень 2005 року та з березня 2006 року по вересень 2007 року підприємницьку діяльність не здійснювала, доходів не отримувала.

Однак, колегія суддів вважає, що неотримання доходу не свідчить про нездійснення господарської діяльності, оскільки господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Також, з акту перевірки вбачається, що підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за січень 2005 року слугував висновок податкового органу про те, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 не перевела до складу невиробничих фондів споруду, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, та не визначила умовний продаж споруди за ціною придбання - 2 462 316,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 410 386,00 грн.), оскільки згідно акту обстеження від 19.11.2007 вказаний будинок участі в господарській діяльності не приймає, в ньому відсутні вікна двері, дах, будівля в експлуатацію не введена.

18.09.2004 між територіальною громадою Подільського району міста Києва (продавцем) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу будинку, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нежилий будинок загальною площею 2502,20 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Будівля частково зруйнована в результаті пожежі (пункт 1.1 статті 1 договору); право власності на будинок переходить до покупця з моменту державної реєстрації цього договору (пункту 1.3 статті 1). Вказаний договір було зареєстровано та погоджено в Подільській районній в місті Києві раді Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією 10.09.2004, реєстраційний №471.

Відповідно до частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами пункту 1.6 статті 1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим бюро технічної експлуатації, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

В свою чергу, акт обстеження, на який посилається податковий орган в обґрунтування неможливості передачі позивачем спірного приміщення в оренду за договором оренди № А-01/10 від 01.10.2004, був складений 19.11.2007, тоді як договір оренди укладений 01.10.2004, тобто значно раніше ніж обстеження.

Також, як вбачається з матеріалів справи, за договором оренди позивач передав орендарю в тимчасове використання нежиле приміщення, за адресою: АДРЕСА_2, площею 15 м2, тоді як пункт 1.1 договору купівлі-продажу будинку від 18.09.2004 містить положення про те, що будинок загальною площею 2502,20 кв.м був частково зруйнований в результаті пожежі.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на положення пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання, оскільки стаття 9 Закону України «Про податок на додану вартість» була доповнена пунктом 9.8 лише 25.03.2005 згідно із Законом України № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України», тоді як анулювання реєстрації платника податку на додану вартість суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 відбулось 18.01.2005.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та визначено розмір ПДВ, а тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві від 21.11.2007 №0017161704/0 та №0017171704/0 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 07.07.2014.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.