Ухвала

від 01.07.2014 по справі 826/4810/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4810/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стілнет» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2014 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стілнет» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Стілнет» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві від 20.11.2013 № 0004772203 та № 0004782203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2014 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлення від 08.10.2013 № 543 та наказу Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.10.2013 № 609, згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стілнет» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Абсолют Бест» (код ЄДРПОУ 38000288) за період з 01.03.2012 по 31.03.2012, з ТОВ «Бест-Торг-Компані» (код ЄДРПОУ 38000295) за період з 01.10.2012 по 30.11.2012 та ТОВ «Торгівельна компанія «Астея» (код ЄДРПОУ 38114650) за період 01.09.2012 по 30.09.2012.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 21.10.2013 № 1666/26-56-22-03-09/37826757, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України , внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 170312 грн., у тому числі по періодам: за І кв. 2012 рік на загальну суму 8545 грн.; за I півр. 2012 року на загальну суму 8545 грн. ( у т. ч. за II кв. 2012 року на загальну суму 0 грн.); за III кв. 2012 року на загальну суму 8545 грн. ( у т. ч. за III кв. 2012 року на загальну суму 0 грн.); за 2012 рік на загальну суму 170312 грн. ( у т. ч. за IV кв. 2012 року на загальну суму 161767 грн.);

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 162201 грн. у тому числі по періодам: квітень 2012 року - 8138 грн.; жовтень 2012 року - 73413 грн.; листопад 2012 року - 80650 грн.

При цьому, у висновку вказаного акту перевірки вказано, що перевірка проводилась з окремих питань відображення в обліку та звітності операцій ТОВ «Стілнет» з ТОВ «Абсолют Бест» (код ЄДРПОУ 38000288) за період з 01.03.2012 по 31.03.2012, з ТОВ «Бест-Торг-Компані» (код ЄДРПОУ 38000295) за період з 01.10.2012 по 30.11.2012, інші питання в ході перевірки не досліджувалися. Таким чином, колегія суддів вважає, що досліджувати правильність нарахування податкових зобов'язань по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Торгівельна компанія «Астея» немає необхідності.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.11.2013:

- № 0004782203, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 202 751,00 грн., в тому числі за основним платежем - 162 201,00 грн., за штрафними санкціями - 40 550,00 грн.;

- № 0004772203, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 212 890,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 170 312,00 грн., за штрафними санкціями - 42 578,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, вищезазначені податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ та сум податку на прибуток відомості про фактичне виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів є недостовірні, а документи, які підтверджують такі відомості є наслідками укладення фіктивних угод.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем зроблено неправомірні висновки щодо нікчемності взаємовідносин між позивачем та контрагентами, оскільки всі валові витрати та податковий кредит сформовані на підставі належним чином оформлених первинних документів, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим мають бути скасовані.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 01.08.2012 між ТОВ «Стілнет» (покупець) та ТОВ «Бест-Торг-Компані» (продавець) укладено договір № 8010, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію (далі по тексту «товар»), а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах, установлених даним Договором.

Пунктами 1.2., 1.3. договору визначено, що товар передається продавцем та приймається покупцем партіями. Партією товару вважається його кількість за найменуванням та цінами, вказаними у видаткових накладних (актах приймання - передачі товару), оформляються по факту відвантаження товару покупцю на кожну окрему поставку, та у товарно-транспортній, якщо доставка товару здійснюється перевізником. Найменування, загальна кількість, одиниця виміру, вартість одиниці товару, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) та загальна вартість кожної партії, визначаються у: або погоджених сторонами специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору та містить посилання на нього; або видатковій накладній (акт приймання - передачі товару).

Матеріали справи містять копії видаткових накладних, виписаних ТОВ «Бест-Торг-Компані», якими супроводжувалась кожна поставка товару.

В свою чергу, ТОВ «Бест-Торг-Компані» виписано на адресу позивача податкові накладні.

На підтвердження перевезення товару надано копії товарно-транспортних накладних, згідно яких автопідприємство ТОВ «Укрпартнер Трейд» здійснювало перевезення на замовлення ТОВ «Бест-Торг-Компані».

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки з банківського рахунку.

Крім того, у перевіряємий період між позивачем та ТОВ «Абсолют-Бест» (продавець) укладено договір № 2603 від 26.03.2012 за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію (далі по тексту «Товар»), а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах, установлених даним договором.

Пунктами 1.2., 1.3. договору визначено, що товар передається продавцем та приймається покупцем партіями. Партією товару вважається його кількість за найменуванням та цінами, вказаними у видаткових накладних (актах приймання - передачі товару), оформляються по факту відвантаження товару покупцю на кожну окрему поставку, та у товарно-транспортній, якщо доставка товару здійснюється перевізником. Найменування, загальна кількість, одиниця виміру, вартість одиниці товару, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) та загальна вартість кожної партії, визначаються у: або погоджених сторонами специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору та містить посилання на нього; або видатковій накладній (акт приймання - передачі товару).

Матеріали справи містять копію видаткової накладної, виписаної ТОВ «Абсолют-Бест», якою супроводжувалась поставка товару.

В свою чергу, ТОВ «Абсолют-Бест» виписано на адресу позивача податкову накладну.

При цьому, згідно рахунку-фактури № 1903 від 19.03.2012 та акту здачі-прийняття робіт позивачем замовлено у ТОВ «Абсолют-Бест» розробки креслень лінійки антивандальних на суму 8190,00 грн.

Відповідно, ТОВ «Абсолют-Бест» виписано позивачу податкову накладну від 30.03.2012 № 31.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки з банківського рахунку.

Згідно з п. 198. 1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198. 2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2014 суд першої інстанції витребовував у позивача дані щодо зв'язку господарських операцій (факту придбання товарів, робіт, послуг спорудження основних фондів, понесення інших витрат тощо) з господарською діяльністю підприємства, однак, витребувані документи суду не надано.

В свою чергу, надані позивачем товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином, а саме, не містять всіх необхідних реквізитів: відсутні номер посвідчення водія, що не дає можливості його ідентифікувати; у графі «назва товару» зазначено «мережеве обладнання», що не співпадає із визначенням товару в податкових накладних.

Крім того, за умовами договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Абсолют Бест» та ТОВ «Бест-Торг-Компані» передбачено наявність сертифікатів якості товару, однак ані до перевірки, ані до суду позивачем не надано сертифікатів якості товару, хоча судом першої інстанції їх було витребувано.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З акту перевірки від 21.10.2013 № 1666/26-56-22-03-09/37826757 вбачається, що позивачем крім податкових та видаткових накладних перевіряючим не надано інших документів. При цьому, колегія суддів вважає, що надані позивачем копії податкових та видаткових накладних, виписаних ТОВ «Абсолют Бест» та ТОВ «Бест-Торг-Компані» не свідчать про наявний необхідний транспорт, трудові ресурси та устаткування, необхідне для здійснення господарської діяльності підприємства, тобто відсутні будь-які докази, які б дали змогу ідентифікувати участь ТОВ «Абсолют Бест» та ТОВ «Бест-Торг-Компані» в поставці товару.

Отже, дослідивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов висновку, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Абсолют Бест» та ТОВ «Бест-Торг-Компані» не підтверджуються належними доказами у справі, зокрема, не підтверджується реальне здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, оскільки для даних видів діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Тобто, перевіривши фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як позивача так і його контрагентів, колегія суддів прийшла висновку про відсутність обставин, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування валових витрат та податкового кредиту з огляду ще й на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10 наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки винесені з дотриманням норм чинного податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стілнет» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 07.07.2014.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.