Рішення

від 03.07.2014 по справі 910/3945/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2014 р.Справа № 910/3945/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Гладій С.В., розглянувши матеріали справи за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва м. Київ

до приватного підприємства "Легніца" м. Хмельницький

про стягнення 75294,59 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Ткаченко Д.В. - за довіреністю №Г-002/2014 від 24.06.2014р.

В судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи :

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 71496,57 грн. суми основного боргу, 2083,31 грн. інфляційної складової боргу, 3195,91 грн. три відсотки річних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач в судове засідання подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 71496,57 основної заборгованості, 2855,01 грн. 3% річних та 943,01 грн. нарахувань інфляції.

Подана заява не суперечить чинному законодавству, судом розглянута та приймається.

Відповідач в своєму відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позову заперечує, посилається на те, що позовна заява (із додатками, в тому числі розрахунком суми заборгованості) подана не уповноваженою собою. Крім того, недійсною є довіреність видана на представника Позивача, ОСОБА_1 від 01.01.2014 року, оскільки підписана не уповноваженою особою. На обґрунтування суми основного боргу Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження суми заборгованості (із основного боргу) на суму 23 444,18 грн. А отже нараховані на цю суму інфляційні та 3 % річних є також необґрунтованими та не підлягають стягненню.

Так, на підтвердження факту та суми заборгованості Позивачем надано договір від 01.03.2006 року № 59/5 на відпуск холодної, гарячої води, опалення, прийом стічних вод та про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

Проте, в Актах прийому-здачі наданих послуг зазначено Договір №123/08 від 01.09.2008 року (даний договір в матеріалах справи відсутній).

Додаток №123-1 Договору №123/08 констатує факт, що КП УЖГ (Позивачем) не надавалися комунальні послуги з підігріву холодної води та постачання гарячої води. Це в той час, як позивачем надано акти, в тому числі, від 23.01.2014 року, 25.12.2013 р., за липень, травень, квітень, березень 2013р., про нарахування вартості підігріву холодної води.

А тому, заборгованість із нагріву води починаючи із 01.09.2008 року в сумі 13 734,86 грн. є необґрунтованою, адже така послуга Відповідачу Позивачем надана не була.

Крім того, в суму заборгованості Позивачем було включено ПДВ (податок на додану вартість), разом із тим, за весь період, протягом якого Позивачем виставлена вимога про стягнення заборгованості, Позивачем Відповідачу не було надано податкових накладних, всупереч ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно до якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Посилається також на те, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", виконавець зобов'язаний надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Протягом періоду із 01.03.2006 року по 31.12.2013 рік змінювалася вартість наданих Позивачем комунальних послуг, про що Відповідач (ПП «Легніца») не був повідомленим; вартість комунальних послуг не була узгоджена із Відповідачем; Відповідачу не було надіслано також Акти звірки взаєморозрахунків за період із 01.03.2006 року по 31.12.2013 рік, а тому ПП «Легніца» не визнає (заперечує) щодо нарахованої суми заборгованості в розмірі, що перевищує вартість послуг на момент підписання договору.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Зазначає також, що відповідно до п. 5.1. Договору №123/08 (2008 року) на відпуск холодної води, опалення та прийому стічних вод чинність договору визначена до 31 серпня 2010 року. У відповідності до п. 5.4. Договору №123/08, Договір вважається продовженим до 31 серпня 2012 року. Після 31 серпня 2012 року жодного іншого договору із Позивачем на надання комунальних послуг укладено не було. А тому, обставина нарахування заборгованості за період з 01.09.2012 року по 31.12.2013 року є необґрунтованою та незаконною (між Позивачем та Відповідачем не було зобов'язання, ч. 1 ст.714 ЦК України, відповідно до якого за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідачем в судовому засіданні також заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, в обґрунтування якої відповідач зазначає, що звернувшись із позовною заявою в березні 2014 року Відповідач ставить вимогу про стягнення заборгованості за період з 01.09.2008 року по 31.12.2013 рік.

Поважних причин пропуску строку позовної давності Позивачем та доказів на підтвердження поважності пропуску строку на звернення до суду із відповідним позовом не було надано; не було подано окремо клопотання про поновлення строку із зверненням до суду із відповідним позовом (за захистом порушеного права).

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, у відповідності до ч. 1 ст. 257 ЦК України, Позивачеві повинно бути відмовлено в задоволенні вимог з підстав пропуску строку, за період, що перевищив строк позовної давності з дня звернення із позовною заявою.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі докази вважає за можливе прийняти рішення по суті.

ВСТАНОВИВ:

Між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (Абонент) та ПП „Легніца" (Субабонент) укладено договір від 01.03.2006 № 59/5 на відпуск холодної, гарячої води, опалення, прийом стічних вод та про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до п. 1.1 даного договору, Абонент зобов'язаний забезпечувати Субабонента холодною, гарячою водою, опаленням і приймати від нього в каналізаційну мережу стічні води в кількості, необхідній для задоволення господарсько - побутових потреб Субабонента та інших потреб, передбачених даним договором, з урахуванням специфіки діяльності Субабонента. Комунальні послуги постачаються в приміщення загальною площею 376,3 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Тулузи,4, приміщення використовується для цілей оптова торгівля.

Згідно п. 2 договору, Абонент зобов'язується: безперебійно забезпечувати Субабонента холодною, гарячою водою, опаленням і приймати від нього в каналізаційну мережу стічні води. Надавати Субабоненту комунальні послуги за діючими розцінками і тарифами. Інформувати Субабонента про зміну цін і тарифів на комунальні послуги. Субабонент зобов'язується : своєчасно і у повному обсязі, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за надані йому послуги, обумовлені даним Договором на розрахунковий рахунок Абонента. За несвоєчасну сплату всіх платежів Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день просрочки.

Відповідно до п. 5 договору, даний договір діє з 09.12.2005р. до 07.12.2006р. 3міни і доповнення до даного Договору допускаються за взаємною згодою сторін. За ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням Господарського суду м. Києва у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва та приватним підприємством „Лєгніца" укладено договір № 123/08 від 01.09.2008 року на відпуск холодної води, опалення та прийому стічних вод.

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 Договору, абонент зобов'язаний забезпечувати Субабонента холодною водою, опаленням з урахуванням специфіки діяльності Субабонента. Комунальні послуги постачаються в приміщення загальною площею 376 кв.м., за адресою: вул.Тулузи,4. Приміщення використовуються для цілей розміщення оптового магазину канцтоварів.

Згідно п. 2 даного договору, абонент зобоз'язується : безперебійно забезпечувати Субабонента холодною водою, опаленням і приймати від нього в каналізаційну мережу стічні води. Надавати Субабоненту комунальні послуги за діючими розцінками і тарифами. Інформувати Субабонента про зміну цін і тарифів на комунальні послуги. Надавати комунальні послуги відповідно додаткам до договору, які є невід'ємною частиною даного договору. Субабонент зобов'язується: своєчасно і у повному обсязі, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за надані йому послуги, обумовлені даним Договором на розрахунковий рахунок Абонента. Сплачувати накладні витрати Абоненту, а саме 0,977 грн.( без ПДВ ) з кв. м господарчого приміщення Субабонента. При несвоєчасному внесенні всіх платежів сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення .

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору, цей договір діє з 01.09.2008р. по 31.08.2010р. 3міни і доповнення до даного Договору допускаються за взаємною згодою сторін. За ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням Господарського суду м. Києва у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Згідно актів прийому-здачі наданих послуг що погоджені ПП „Легніца" за договором № 123/08 від 01.09.2008 року за період з 01.09.2008 року по 31.12.2013 року відповідачу було надано комунальні послуги, що підтверджується актами прийому-здачі наданих послуг від 31.10.2008 року за жовтень 2008 року на суму 79,01 грн., від 31.03.2009 року за березень 2009 року на суму 3232,04 грн., від 26.11.2008 року за листопад 2008 року на суму 490,64 грн., від 30.04.2009 року за квітень 2009 року на суму 1987,99 грн., від 30.06.2009 року за червень 2009 року на суму 75,16 грн., від 23.07.2009 року за червень 2009 року на суму 49,45 грн., від 21.08.2009 року за липень 2009 року на суму 82,42 грн., від 21.09.2009 року за серпень 2009 року на суму 118,61 грн., від 21.10.2009 року за вересень 2009 року на суму 142,01 грн., від 25.11.2009 року за жовтень 2009 року на суму 1909,66 грн., від 17.12.2009 року за листопад 2009 року на суму 5201,47 грн., від 25.01.2010 року за грудень 2009 року на суму 8840,38 грн., від 23.02.2010 року за січень 2010 року на суму 12075,72 грн., від 25.03.2010 року за лютий 2010 року на суму 6541,69 грн., від 20.04.2010 року за березень 2010 року на суму 6782,69 грн., від 19.07.2010 року за червень 2010 року на суму 121,30 грн., від 20.08.2010 року за липень 2010 року на суму 56,70 грн., від 17.09.2010 року за серпень 2010 року на суму 106,21 грн., від 21.10.2010 року за вересень 2010 року на суму 166,48 грн., від 22.11.2010 року за жовтень 2010 року на суму 4063,46 грн., від 21.12.2010 року за листопад 2010 року на суму 4354,99 грн., від 21.03.2011 року за лютий 2011 року на суму 8166,38 грн., від 21.04.2011 року за березень 2011 року на суму 8194,68 грн., від 23.05.2011 року за квітень 2011 року на суму 4234,66 грн., від 20.06.2011 року за травень 2011 року на суму 126,86 грн., від 19.07.2011 року за червень 2011 року на суму 55,36 грн., від 21.09.2011 року за серпень 2011 року на суму 163,97 грн., від 21.11.2011 року за жовтень 2011 року на суму 6251,97 грн., від 23.12.2011 року за листопад 2011 року на суму 8135,15 грн., від 24.01.2012 року за грудень 2012 року на суму 9360,46 грн., від 20.01.2011 року за грудень 2011 року на суму 9704,81 грн., від 24.02.2012 року за січень 2012 року на суму 12969,62 грн., від 26.03.2012 року за лютий 2012 року на суму 12054,30 грн., від 26.04.2012 року за березень 2012 року на суму 7813,93 грн., за травень 2012 року на суму 215,44 грн., від 24.05.2012 року за квітень 2012 року на суму 7812,79 грн., за червень 2012 року на суму 145,06 грн., за липень 2012 року на суму 72,73 грн., за серпень 2012 року на суму 137,72 грн., від 26.11.2012 року за жовтень 2012 року на суму 4666,81 грн., від 25.01.2013 року за грудень 2012 року на суму 14831,33 грн., від 25.12.2012 року за листопад 2012 року на суму 7291,26 грн., від 25.02.2013 року за січень 2013 року на суму 13345,02 грн., від 25.03.2013 року за лютий 2013 року на суму 8183,26 грн., від 25.04.2013 року за березень 2013 року на суму 12149,68 грн., від 29.05.2013 року за квітень 2013 року на суму 375,52 грн., від 21.06.2013 року за травень 2013 року на суму 170,99 грн., від 23.08.2013 року за липень 2013 року на суму 93,64 грн., від 25.11.2013 року за жовтень 2013 року на суму 6070,57 грн., від 25.12.2013 року за листопад 2013 року на суму 5250,19 грн., всього на суму 224522,24 грн.

Між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва та приватним підприємством „Легніца" укладено типовий договір № 64 від 21.11.2013 року про реструктуризацію заборгованості за комунальні послуги.

Відповідно до даного договору, КП УЖГ Святошинського району м. Києва надає ПП «Лєгніца» розстрочку у погашенні заборгованості за комунальні послуги (водо-, тепло, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія), що утворилася станом 01.11.2013 р., на суму 61322,80 грн.

З 01.12.2013р. по 31.05,2014р. у тому числі: 2013-2014 р.р. - 10220,46 грн., з розподілом за місяцями:

грудень 2013р. - 10220,46 грн.

січень 2014 р. - 10220,46 грн.;

лютий 2014р. - 10220,46 грн.;

березень 2014р. - 10220,46 грн.;

квітень 2014р. - 10220,46 грн.;

травень 2014р. - 10220,50 грн.

Сума щомісячного платежу заборгованості становить 10220,46 грн. на поточні нарахування.

Згідно п. 4 договору, товариство зобов'язується: забезпечити своєчасне погашення боргу за комунальні послуги, визначеними договором.

Відповідно до п. 6 договору, у разі несвоєчасного внесення плати за договором нараховується пеня в розмірі 0,01%, яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Згідно п. п. 7, 13 даного договору, договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.05.2014р. Припинення дії договору не звільняє сторони від фінансового виконання умов зобов'язання.

КП по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва 23.01.2014 року складено акт прийому-здачі наданих послуг за договором 123/08 від 01.09.2008 року за грудень 2013 року на суму 9426,34 грн.

Відповідач свої зобов'язання, належним чином не виконав, оплату боргу провів частково на суму 1208,15 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 668 від 27.11.2013 року на суму 433,15 грн., № 675 від 29.11.2013 року на суму 500 грн., № 680 від 03.12.2013 року на суму 275 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ПП „Лєгніца" заборгованості в розмірі 71496,57грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 2855,01 грн. - 3% річних та 943,01 грн. нарахувань інфляції.

Після укладення договору про реструктуризацію боргу, позивачем на підставі складено акт прийому-здачі наданих послуг від 23.01.2014 року за грудень 2013 року на суму 9426, 34 грн., який також погоджений ПП „Лєгніца".

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати комунальних послуг, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 75294,59 грн., з яких 71496,57 грн. основного боргу, 2855,01 грн. 3% річних, 943,01 грн. нарахувань інфляції.

Дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності судом враховується наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено судом, між КП по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (Абонент) та ПП „Легніца" (Субабонент) укладено договір № 123/08 від 01.09.2008 року на відпуск холодної води, опалення та прийому стічних вод.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що на підставі договору № 123/08 від 01.09.2008 року, позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 224522,24 грн., що підтверджується актами прийому-здачі наданих послуг за період з 01.09.2008 року по 31.12.2013 року.

Відповідач з позивачем за надані послуги розрахувався частково на суму 181058,98 грн.

21.11.2013р. між сторонами укладено типовий договір № 64 про реструктуризацію заборгованості за комунальні послуги згідно умов якого позивачем розстрочено заборгованість, яка виникла у відповідача внаслідок несплати за комунальні послуги (водо-, тепло, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія), що утворилася станом 01.11.2013 р., на загальну суму 61322,80 грн., з помісячним погашенням даного боргу (протягом шести місяців) рівними сумами в розмірі 10220,46 грн. (п. 1 Договору).

Відповідач свої зобов'язання згідно даного договору належним чином не виконав, борг сплатив частково, що підтверджується платіжними дорученнями № 668 від 27.11.2013 року на суму 433,15 грн., № 675 від 29.11.2013 року на суму 500 грн., № 680 від 03.12.2013 року на суму 275 грн.

Враховуючи викладене правомірним буде нарахування заборгованості на суму 60114,65 грн. за договором про реструктуризацію боргу № 64 від 21.11.2013 року (61322,80 грн. - 433,15 грн. - 500 грн. - 275 грн. = 60114,65 грн.) та за договором № 123/08 від 01.09.2008 року по зобов'язанням, які виникли після укладення договору про реструктуризацію боргу на суму 9426,34 грн., що підтверджується актом прийому-здачі наданих послуг від 23.01.2014 року за грудень 2013 року.

В позові, в частині стягнення 1955,58 грн. належить відмовити, оскільки зазначена сума боргу будь-якими доказами (про її наявність) не підтверджується, хоча ухвалами про відкладення розгляду справи суд неодноразово витребовував у позивача відповідні докази наявності заборгованості на суму заявлених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником.

Відповідно, позивачем правомірно нараховно відповідачу інфляційні втрати в сумі 943,01грн. та 3% річних в сумі 2855,01 грн., згідно поданого розрахунку.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення інфляційних втрат в сумі 943,01грн. судом встановлено, що останні нараховано в межах можливого розміру, а тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.

Позов в частині стягнення з відповідача 3% річних, суд вважає за необхідне задовольнити частково на суму 637,27 грн., у зв`язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахування 3% річних. В позові, в частині стягнення з відповідача 3% річних на суму 2217,74 грн., належить відмовити.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позову в частині того, що на підтвердження факту та суми заборгованості Позивачем надано договір від 01.03.2006 року № 59/5, проте, в Актах прийому-здачі наданих послуг зазначено Договір №123/08 від 01.09.2008 року (даний договір в матеріалах справи відсутній), оскільки договір № 123/08 від 01.09.2008 року було надіслано позивачем на адресу суду.

Не підлягає задоволенню і заява відповідача про застосування строку позовної давності з урахуванням наступного.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (статті 3 ГК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність у три роки, а відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 ЦК України визначено дії сторін, вчинені під час перебігу строку позовної давності, які переривають перебіг позовної давності. Зокрема, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів", правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

- визнання пред'явленої претензії;

- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (п. 4.1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем укладено договір № 123/08 від 01.09.2008 року на відпуск холодної води, опалення та прийому стічних вод. Згідно актів прийому-здачі наданих послуг що погоджені ПП „Легніца" за договором № 123/08 від 01.09.2008 року позивачем надано послуги за період з 01.09.2008 року по 31.12.2013 року на суму 224522,24 грн., яка відповідачем була оплачена частково.

21.11.2013р. між сторонами укладено типовий договір № 64 про реструктуризацію заборгованості за комунальні послуги згідно умов якого позивачем розстрочено заборгованість, яка виникла у відповідача внаслідок несплати за комунальні послуги (водо-, тепло, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія), що утворилася станом 01.11.2013 р., на загальну суму 61322,80 грн., з помісячним погашенням даного боргу (протягом шести місяців) рівними сумами в розмірі 10220,46 грн. (п. 1 Договору).

Таким чином, суд доходить висновку, що взявши участь у відносинах реструктуризації боргу та підписавши договір № 64 від 21.11.2013 року без жодних застережень на суму 61322,80 грн., відповідач у справі вчинив дію, що свідчить про визнання ним боргу та свідчить про переривання перебігу позовної давності щодо вимог позивача у даній справі.

Враховуючи ч. 3 ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

На підставі зазначеного, заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Посилання відповідача на те, що Додаток №123-1 Договору №123/08 констатує факт, що КП УЖГ (Позивачем) не надавалися комунальні послуги з підігріву холодної води та постачання гарячої води, в той час, як позивачем надано акти, в тому числі, від 23.01.2014 року, 25.12.2013 р., за липень, травень, квітень, березень 2013р., про нарахування вартості підігріву холодної води, а тому, заборгованість із нагріву води починаючи із 01.09.2008 року в сумі 13734,86 грн. є необґрунтованою, також на те, що в суму заборгованості Позивачем було включено ПДВ (податок на додану вартість), разом із тим, за весь період, протягом якого Позивачем виставлена вимога про стягнення заборгованості, Позивачем Відповідачу не було надано податкових накладних, всупереч ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно до якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, також на те, що виконавець зобов'язаний надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо, що позивачем зроблено не було, також на те, що протягом періоду із 01.03.2006 року по 31.12.2013 рік змінювалася вартість наданих Позивачем комунальних послуг, про що Відповідач (ПП «Легніца») не був повідомленим; вартість комунальних послуг не була узгоджена із Відповідачем; Відповідачу не було надіслано також Акти звірки взаєморозрахунків за період із 01.03.2006 року по 31.12.2013 рік, а тому ПП «Легніца» не визнає (заперечує) щодо нарахованої суми заборгованості в розмірі, що перевищує вартість послуг на момент підписання договору. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, а також посилання на те, що відповідно до п. 5.1. Договору №123/08 (2008 року) на відпуск холодної води, опалення та прийому стічних вод чинність договору визначена до 31 серпня 2010 року. У відповідності до п. 5.4. Договору №123/08, Договір вважається продовженим до 31 серпня 2012 року. Після 31 серпня 2012 року жодного іншого договору із Позивачем на надання комунальних послуг укладено не було. А тому, обставина нарахування заборгованості за період з 01.09.2012 року по 31.12.2013 року є необґрунтованою та незаконною (між Позивачем та Відповідачем не було зобов'язання, ч. 1 ст.714 ЦК України, відповідно до якого за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання судом не приймаються до уваги з врахуванням наступного.

За приписами статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Пленум Вищого господарського суду України у Постанові № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики вирішення господарськими судами спорів про визнання недійсними правочинів (господарських договорів) наголошує, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Схвалення правочину особою, яку представляють за правовою природою є одностороннім правочином. Зазначений правочин може бути вчинений у письмовій формі шляхом направлення листів, телеграм, телетайпограм, або написання вказівки про схвалення правочину. Схвалення правочину можливе шляхом здійснення особою, яку представляли, дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання, в тому числі здійснення платежу, передача майна, тощо.

Матеріалами справи підтверджується вчинення відповідачем дій, які підтверджують факт виконання договору № 123/08 від 01.09.2008 року, а саме : погодження актів прийому-здачі наданих послуг за період з 01.09.2008 року по 31.12.2013 року, здійснення відповідних проплат заборгованості, що підтверджується поданими в матеріали справи платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Відтак, суд розцінює зазначені обставини як наступне схвалення товариством відповідачем умов договору № 123/08 та виконання зобов'язань за ним.

Судові витрати у справі, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно сумі правомірно заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва м. Київ до приватного підприємства "Легніца" м. Хмельницький про стягнення 75294,59 грн., з яких 71496,57грн. заборгованості, 943,01 грн. нарахувань інфляції, 2855,01 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Легніца" (м. Хмельницький, вул.. Тернопільська,15/1, код 23840033) на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (м. Київ, вул. Прилужна,6, код 03366552) - 69540,79 грн. (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок гривень 79 коп.) заборгованості, 943,01 грн. (дев'ятсот сорок три гривни 01 коп.) нарахувань інфляції, 637,27 грн. (шістсот тридцять сім гривень 27 коп.) 3% річних, 1692,44 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто дві гривни 44 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В позові в частині стягнення 1955,58 грн. заборгованості та 2217,74 грн. 3% річних відмовити.

Повний текст рішення складено 08.07.2014 року.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (03179, м. Київ, вул. Прилужна,6) (прост.)

3,4 - відповідачу.(03170, м. Київ, вул. Тулузи,4, та м. Хмельницький, вул. Тернопільська,15/1)