Постанова

від 15.10.2014 по справі 910/3945/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р.

Справа № 910/3945/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання Сливінському О.А.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Лєгніца" на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.07.14 р.

у справі № 910/3945/14 (суддя Гладій С.В. )

позивач Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва

відповідач Приватне підприємство "Лєгніца" м. Хмельницький

про стягнення 76775,79 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2014 року у справі № 910/3945/14 у зв'язку із відрядженням судді Гулової А.Г. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Сініцина Л.М.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року у справі № 910/3945/14 у зв'язку із перебування у відпустці судді Сініциної Л.М. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Павлюк І.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.07.14р. у справі № 910/3945/14(суддя Гладій С.В.) позов комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва до приватного підприємства "Легніца" про стягнення 75294,59 грн., з яких 71496,57грн. заборгованості, 943,01 грн. нарахувань інфляції, 2855,01 грн. 3% річних задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства "Легніца" на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва - 69540,79 грн. (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок гривень 79 коп.) заборгованості, 943,01 грн. (дев'ятсот сорок три гривни 01 коп.) нарахувань інфляції, 637,27 грн. (шістсот тридцять сім гривень 27 коп.) 3% річних, 1692,44 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто дві гривні 44 коп.) судового збору (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог б/н від 27.06.2014р.).

Частково задовольняючи позов та застосовуючи положення ст. ст. 173, 174, 175, 193, Господарського кодексу України, ст.11, 241, 526, 610, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд вказав, що відповідач свої зобов'язання згідно договору № 64 про реструктуризацію заборгованості за комунальні послуги належним чином не виконав, борг сплатив частково, що підтверджується платіжними дорученнями № 668 від 27.11.2013 року на суму 433,15 грн., № 675 від 29.11.2013 року на суму 500 грн., № 680 від 03.12.2013 року на суму 275 грн., а тому враховуючи викладене правомірним буде нарахування заборгованості на суму 60114,65 грн. за договором про реструктуризацію боргу № 64 від 21.11.2013 року (61322,80 грн. - 433,15 грн. - 500 грн. - 275 грн. = 60114,65 грн.) та за договором № 123/08 від 01.09.2008 року по зобов'язанням, які виникли після укладення договору про реструктуризацію боргу на суму 9426,34 грн., що підтверджується актом прийому-здачі наданих послуг від 23.01.2014 року за грудень 2013 року.

В позові, в частині стягнення 1955,58 грн. відмовлено, оскільки зазначена сума боргу будь-якими доказами (про її наявність) не підтверджується, хоча ухвалами про відкладення розгляду справи суд неодноразово витребовував у позивача відповідні докази наявності заборгованості на суму заявлених позовних вимог.

Крім того, суд зазначив, що провівши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат на суму 943,01грн. , встановлено, що останні нараховано в межах можливого розміру, а тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних , позов в частині стягнення з відповідача 3% річних, суд задовольнив частково на суму 637,27 грн. В позові, в частині стягнення з відповідача 3% річних на суму 2217,74 грн. відмовив.

Також , суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності .З посиланням на ст. ст. 256, 257, 261, 264, Постанову пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів", суд дійшов до висновку, що взявши участь у відносинах реструктуризації боргу та підписавши договір № 64 від 21.11.2013 року без жодних застережень на суму 61322,80 грн., відповідач у справі вчинив дію, що свідчить про визнання ним боргу та свідчить про переривання перебігу позовної давності щодо вимог позивача у даній справі.

Не погодившись із винесеним рішенням, Приватне підприємство "Лєгніца" звернулось із апеляційною скаргою, якою вважає оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької області від 03 липня 2014 року незаконним та необґрунтованим.

Зазначає, що судом встановлено, що між комунальним підприємством ( Позивачем) та приватним підприємством "Лєгніца" (Відповідачем) укладено договір №123/08 від 01.09.2008 року на відпуск холодної води, опалення та прийому стічних вод. Відповідно до п. 1.1 договору №123/08 від 01.09.2008 року абонент зобов'язаний забезпечувати Субабонента холодною водою, опаленням. Відповідно до п. 4 додатку №123-1 договору №123/08: в переліку наявних комунальних послуг відсутня послуга із підігріву холодної води, постачання гарячої води. Тобто, додаток №123-1 Договору №123/08 констатує факт, що КП УЖГ (Позивачем) не надавалися комунальні послуги з підігріву холодної води та постачання гарячої води.

А тому апелянт вважає, що висновок суду про те, що погодження актів прийому-здачі наданих послуг за період з 01.09.2008 року по 31.12.2013 року та здійснення відповідних проплат заборгованості підтверджує факт виконання договору №123/08 та виконання зобов'язань за ним в тому числі, в частині надання послуги із підігріву води та постачання гарячою водою - є необґрунтованим, адже, сам по собі акт прийому-передачі не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту виникнення зобов'язання із постачання гарячої води, підігріву холодної води, умов оплати наданих послуг (умов зобов'язань, що виникли між сторонами). Належним та допустимим доказом в даному випадку, вважає Додаток №123-1 Договору №123/08 який чітко визначає перелік комунальних послуг, що надавалися Позивачем і які підлягають оплаті. Постачання гарячої води, підігрів води в даному переліку відсутні, а отже і не були погоджені істотні умови постачання, зокрема, вартість послуг, що підлягала оплаті.Приватним підприємством було проведено оплату комунальних послуг, визначених договором №123/08 від 2008 року.

Також вказує, що відповідно до п. 5.1. Договору №123/08 (2008 року) на відпуск холодної води, опалення та прийому стічних вод чинність договору визначена до 31 серпня 2010 року. У відповідності до п. 5.4. Договору №123/08, Договір вважається продовженим до 31 серпня 2012 року. Після 31 серпня 2012 року жодного іншого договору із Позивачем на надання комунальних послуг укладено не було. А тому, обставина нарахування заборгованості за період з 01.09.2012 року по 31.12.2013 року є необґрунтованою та незаконною (між Позивачем та Відповідачем не було зобов'язання).

Звертає увагу, що згідно Розпорядження № 372 - К від 08.08.2008 року про призначення, ОСОБА_5 призначено на посаду директора комунального підприємства з 01.09.2008 року, з яким укладено контракт терміном на 1 рік ( п. 12 Розпорядження). В матеріалах справи відсутні інші документи на підтвердження повноважень ОСОБА_5, як особи уповноваженої на підпис позовної заяви, що свідчить про те, що позовна заява (із додатками, в тому числі розрахунком суми заборгованості) подана не уповноваженою собою.

Відповідно до п. 1 ст. 63 ГПК України та враховуючи вище викладене, подана позовна заява підлягає поверненню.

Крім того, недійсною є довіреність видана на представника Позивача, ОСОБА_6 від 01 січня 2014 року, оскільки підписана не уповноваженою особою.

Також, зауважує, що відповідно до умов Договору про реструктуризацію від 21.11.13 року КП УЖГ Святошинського району міста Києва надає ПП "Лєгніца" розстрочку у погашенні заборгованості за комунальні послуги (водо-,тепло, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія). Приватне підприємство "Лєгніца" звертає увагу на те, що в самому договорі не зазначено періоду за який стягується заборгованість по оплаті комунальних послуг,що не дає підстав суду тлумачити, що заборгованість по даному договору стягується за минулий період Вважає, що у суду першої інстанції відсутні підстави вважати факт визнання боргу Відповідачем по справі, а отже переривання строку позовної давності не відбувається.

Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 03.07.14р. у справі №910/3945/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва про стягнення заборгованості за комунальні послуги із Приватного підприємства "Лєгніца" відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва вважає апеляційну скаргу безпідставною, з огляду на таке:

- твердження Відповідача про те, що Договір на відпуск холодної, гарячої води, опалення, прийом стічних вод та про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 01.03.2006р. № 59/5 (далі - Договір № 59/5) втратив чинність 07.12.2006р. на підставі п 5.1 Договору № 59/5, є безпідставними, оскільки п. 5.4 Договору № 59/5 визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

- Позивач не погоджується з твердженням апелянта про те, що оскільки договором реструктуризації заборгованості за комунальні послуги від 21.11.2013р. № 64 не визначений період ,за який виникла заборгованість за спожиті комунальні послуги у Відповідача перед Позивачем станом на 01.11.2013р. у розмірі 61 322,80 грн., можна вважати, що даний борг утвориться в майбутньому за період з 01.11.2013р. по 01.11.2020р. Вказує, що у п. 1 договору реструктуризації заборгованості за комунальні послуги від 21.11.2013р. № 64 зазначено, що позивач надає відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості за комунальні послуги на суму 61 322,80 грн., яка утворилася станом на 01.11.2013р.

- стосовно заяви про застосування строку позовної давності звертає увагу, що ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу, або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починаєтеся заново. В даному випадку укладення договору реструктуризації заборгованості за комунальні послуги від 21.11.2013р. № 64 є такою дією, що свідчить про визнання боргу Відповідачем. Отже перебіг позовної давності почався з 21.11.2013р., та ще не сплив.

Просить апеляційну скаргу приватного підприємства "Лєгніца" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 03.07.14р. у справі № 910/3945/14 залишити без змін.

В судовому засіданні 24 вересня 2014 року представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві. Просив залишити рішення господарського суду без змін ,а апеляційну скаргу без задоволення.

В подальшому сторони не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялись заздалегідь та належним чином, на що вказують зворотні повідомлення відділення поштового зв'язку про отримання ухвали суду від 24.09.14р. про відкладення розгляду скарги на 15 жовтня 2014 року (а.с.82-84).

18.08.2014 року від ПП "Лєгніца" надійшло клопотання, в якому просить розгляд справи проводити за відсутності повноважного представника. Вказує, що підтримує апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Разом з тим, 13.10.14р. від ПП "Лєгніца" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із реалізацією права на отримання правової допомоги.

Суд відхиляє зазначене клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з статтею 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Так, відповідно до статті 28 ГПК громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю, або, якщо представником є адвокат, - ордером з доданим до нього договором чи засвідченим сторонами цього договору витягом з нього, в якому зазначено повноваження адвоката.

Неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Таким чином, представляти інтереси апелянта в суді при розгляді даної справи може бути будь-яка особа, наділена повноваженнями на представництво відповідною довіреністю.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що у відповідача було достатньо часу на забезпечення представника для участі у судовому засіданні, оскільки розгляд апеляційної скарги вже відкладався.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника позивача,надані ним в попередньому судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Лєгніца" підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (Абонент) та ПП "Легніца" (Субабонент) укладено договір від 01.03.2006р. № 59/5 на відпуск холодної, гарячої води, опалення, прийом стічних вод та про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (т. 1 а.с.22-23).

Відповідно до п. 1.1 даного договору, Абонент зобов'язаний забезпечувати Субабонента холодною, гарячою водою, опаленням і приймати від нього в каналізаційну мережу стічні води в кількості, необхідній для задоволення господарсько - побутових потреб Субабонента та інших потреб, передбачених даним договором, з урахуванням специфіки діяльності Субабонента. Комунальні послуги постачаються в приміщення загальною площею 376,3 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Тулузи,4, приміщення використовується для цілей оптова торгівля.

Згідно п. 2 договору, Абонент зобов'язується: безперебійно забезпечувати Субабонента холодною, гарячою водою, опаленням і приймати від нього в каналізаційну мережу стічні води. Надавати Субабоненту комунальні послуги за діючими розцінками і тарифами. Інформувати Субабонента про зміну цін і тарифів на комунальні послуги. Субабонент зобов'язується: своєчасно і у повному обсязі, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за надані йому послуги, обумовлені даним Договором на розрахунковий рахунок Абонента. За несвоєчасну сплату всіх платежів Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день просрочки.

Відповідно до п. 5 договору, даний договір діє з 09.12.2005р. до 07.12.2006р. Зміни і доповнення до даного Договору допускаються за взаємною згодою сторін. За ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням Господарського суду м. Києва у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Крім того, між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва та приватним підприємством "Лєгніца" укладено договір № 123/08 від 01.09.2008 року на відпуск холодної води, опалення та прийому стічних вод (т.2 а.с.12-15).

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 Договору, абонент зобов'язаний забезпечувати Субабонента холодною водою, опаленням з урахуванням специфіки діяльності Субабонента. Комунальні послуги постачаються в приміщення загальною площею 376 кв.м., за адресою: вул.Тулузи,4. Приміщення використовуються для цілей розміщення оптового магазину канцтоварів.

Згідно п. 2 даного договору, абонент зобоз'язується : безперебійно забезпечувати Субабонента холодною водою, опаленням і приймати від нього в каналізаційну мережу стічні води. Надавати Субабоненту комунальні послуги за діючими розцінками і тарифами. Інформувати Субабонента про зміну цін і тарифів на комунальні послуги. Надавати комунальні послуги відповідно додаткам до договору, які є невід'ємною частиною даного договору. Субабонент зобов'язується: своєчасно і у повному обсязі, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за надані йому послуги, обумовлені даним Договором на розрахунковий рахунок Абонента. Сплачувати накладні витрати Абоненту, а саме 0,977 грн. (без ПДВ) з кв. м господарчого приміщення Субабонента. При несвоєчасному внесенні всіх платежів сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення .

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору, цей договір діє з 01.09.2008р. по 31.08.2010р. 3міни і доповнення до даного Договору допускаються за взаємною згодою сторін. За ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням Господарського суду м. Києва у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Згідно актів прийому-здачі наданих послуг, що погоджені ПП "Легніца" за договором № 123/08 від 01.09.2008 року за період з 01.09.2008 року по 31.12.2013 року відповідачу було надано комунальні послуги, що підтверджується актами прийому-здачі наданих послуг від 31.10.2008 року за жовтень 2008 року на суму 79,01 грн., від 31.03.2009 року за березень 2009 року на суму 3232,04 грн., від 26.11.2008 року за листопад 2008 року на суму 490,64 грн., від 30.04.2009 року за квітень 2009 року на суму 1987,99 грн., від 30.06.2009 року за червень 2009 року на суму 75,16 грн., від 23.07.2009 року за червень 2009 року на суму 49,45 грн., від 21.08.2009 року за липень 2009 року на суму 82,42 грн., від 21.09.2009 року за серпень 2009 року на суму 118,61 грн., від 21.10.2009 року за вересень 2009 року на суму 142,01 грн., від 25.11.2009 року за жовтень 2009 року на суму 1909,66 грн., від 17.12.2009 року за листопад 2009 року на суму 5201,47 грн., від 25.01.2010 року за грудень 2009 року на суму 8840,38 грн., від 23.02.2010 року за січень 2010 року на суму 12075,72 грн., від 25.03.2010 року за лютий 2010 року на суму 6541,69 грн., від 20.04.2010 року за березень 2010 року на суму 6782,69 грн., від 19.07.2010 року за червень 2010 року на суму 121,30 грн., від 20.08.2010 року за липень 2010 року на суму 56,70 грн., від 17.09.2010 року за серпень 2010 року на суму 106,21 грн., від 21.10.2010 року за вересень 2010 року на суму 166,48 грн., від 22.11.2010 року за жовтень 2010 року на суму 4063,46 грн., від 21.12.2010 року за листопад 2010 року на суму 4354,99 грн., від 21.03.2011 року за лютий 2011 року на суму 8166,38 грн., від 21.04.2011 року за березень 2011 року на суму 8194,68 грн., від 23.05.2011 року за квітень 2011 року на суму 4234,66 грн., від 20.06.2011 року за травень 2011 року на суму 126,86 грн., від 19.07.2011 року за червень 2011 року на суму 55,36 грн., від 21.09.2011 року за серпень 2011 року на суму 163,97 грн., від 21.11.2011 року за жовтень 2011 року на суму 6251,97 грн., від 23.12.2011 року за листопад 2011 року на суму 8135,15 грн., від 24.01.2012 року за грудень 2012 року на суму 9360,46 грн., від 20.01.2011 року за грудень 2011 року на суму 9704,81 грн., від 24.02.2012 року за січень 2012 року на суму 12969,62 грн., від 26.03.2012 року за лютий 2012 року на суму 12054,30 грн., від 26.04.2012 року за березень 2012 року на суму 7813,93 грн., за травень 2012 року на суму 215,44 грн., від 24.05.2012 року за квітень 2012 року на суму 7812,79 грн., за червень 2012 року на суму 145,06 грн., за липень 2012 року на суму 72,73 грн., за серпень 2012 року на суму 137,72 грн., від 26.11.2012 року за жовтень 2012 року на суму 4666,81 грн., від 25.01.2013 року за грудень 2012 року на суму 14831,33 грн., від 25.12.2012 року за листопад 2012 року на суму 7291,26 грн., від 25.02.2013 року за січень 2013 року на суму 13345,02 грн., від 25.03.2013 року за лютий 2013 року на суму 8183,26 грн., від 25.04.2013 року за березень 2013 року на суму 12149,68 грн., від 29.05.2013 року за квітень 2013 року на суму 375,52 грн., від 21.06.2013 року за травень 2013 року на суму 170,99 грн., від 23.08.2013 року за липень 2013 року на суму 93,64 грн., від 25.11.2013 року за жовтень 2013 року на суму 6070,57 грн., від 25.12.2013 року за листопад 2013 року на суму 5250,19 грн., всього на суму 224522,24 грн.

Також, між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва та приватним підприємством "Легніца" укладено типовий договір № 64 від 21.11.2013 року про реструктуризацію заборгованості за комунальні послуги (т.1 а.с. 21).

Відповідно до даного договору, КП УЖГ Святошинського району м. Києва надає ПП "Лєгніца" розстрочку у погашенні заборгованості за комунальні послуги (водо-, тепло, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія), що утворилася станом 01.11.2013 р., на суму 61322,80 грн.

З 01.12.2013р. по 31.05.2014р. у тому числі: 2013-2014 р.р. - 10220,46 грн., з розподілом за місяцями:

грудень 2013р. - 10220,46 грн.

січень 2014 р. - 10220,46 грн.;

лютий 2014р. - 10220,46 грн.;

березень 2014р. - 10220,46 грн.;

квітень 2014р. - 10220,46 грн.;

травень 2014р. - 10220,50 грн.

Сума щомісячного платежу заборгованості становить 10220,46 грн. на поточні нарахування.

Згідно п. 4 договору, товариство зобов'язується: забезпечити своєчасне погашення боргу за комунальні послуги, визначеними договором.

Відповідно до п. 6 договору, у разі несвоєчасного внесення плати за договором нараховується пеня в розмірі 0,01%, яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Згідно п. п. 7, 13 даного договору, договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.05.2014р. Припинення дії договору не звільняє сторони від фінансового виконання умов зобов'язання.

КП по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва 23.01.2014 року складено акт прийому-здачі наданих послуг за договором 123/08 від 01.09.2008 року за грудень 2013 року на суму 9426,34 грн.

Відповідач свої зобов'язання, належним чином не виконав, оплату боргу провів частково на суму 1208,15 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 668 від 27.11.2013 року на суму 433,15 грн., № 675 від 29.11.2013 року на суму 500 грн., № 680 від 03.12.2013 року на суму 275 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ПП "Лєгніца" заборгованості в розмірі 71496,57грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 2855,01 грн. - 3% річних та 943,01 грн. нарахувань інфляції.

Після укладення договору про реструктуризацію боргу, позивачем на підставі складено акт прийому-здачі наданих послуг від 23.01.2014 року за грудень 2013 року на суму 9426, 34 грн., який також погоджений ПП "Лєгніца" (т.1 а.с. 29).

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати комунальних послуг, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 75294,59 грн., з яких 71496,57 грн. основного боргу, 2855,01 грн. 3% річних, 943,01 грн. нарахувань інфляції. (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог б/н від 27.06.2014р.) (т.2 а.с. 6).

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати наступні положення чинного законодавства .

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд ,провівши перерахунок, зроблений судом першої інстанції приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 69540,99 грн. та правомірності відмови в частині стягнення 1955,58 грн., оскільки зазначена сума боргу будь-якими доказами (про її наявність) не підтверджується.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору у встановлений строк, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі №07/238-10).

Здійснивши перерахунок інфляційних, колегія суддів вважає правомірними до стягнення інфляційні у розмірі 943,01 грн., оскільки суд не виходить за межі позовних вимог відповідно до п. 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", який передбачає, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Щодо нарахування 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Ч. 2 п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Відповідно до підпункту 2.2.1. пункту 2.2. договору №123/08 від 01.09.2008р. зазначено, що субабонент зобов'язується своєчасно та в повному обсязі, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за надані йому послуги, обумовлені даним договором на розрахунковий рахунок абонента (т. 2 а.с. 12).

А тому враховуючи наведене 3% річних повинні нараховуватись за наступні періоди:

Згідно акту прийому - здачі наданих послуг від 25.12.2013р. на суму 5250,19 грн. за договором №123/08 від 01.09.2008р. за листопад 2013 року.

- з 11.01.2014р. по 22.04.2014р. (102 дні) - 44,02 грн.

Згідно акту прийому - здачі наданих послуг від 23.01.2014р. на суму 9426,34 грн. за договором №123/08 від 01.09.2008р. за грудень 2013 року.

- з 11.02.2014р. по 22.04.2014р. (71 день) - 55,01 грн.

Крім того, судова колегія погоджується із розрахунком, здійсненим судом першої інстанції відповідно до договору про реструктуризацію за наступні періоди.

-з 01.01.14р. по 31.01.14р. (31 день) на суму 10220,46грн. - 26,04 грн.

-з 01.02.14р. по 28.02.14р. (28 днів) на суму 20440,92 грн. - 47,04 грн.

-з 01.03.14р. по 31.03.14р. (31 день) на суму 30661,38 грн. - 78,12 грн.

-з 01.04.14р. по 30.04.14р. (30 днів) на суму 40881,84 грн. - 100,80 грн.

-з 01.05.14р. по 31.05.14р. (31 день) на суму 51102,30 грн. - 130,21 грн.

-з 01.06.14р. по 30.06.14р. (30 днів) на суму 61322,80 грн. - 151,21 грн.

За таких обставин ,перевіривши розрахунок 3% річних, зроблений судом першої інстанції, судова колегія вважає, що правомірним буде стягнення 3% річних на суму 632 грн. 45 коп.

Разом з тим, Рівненський апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції про відмову в позові в частині стягнення 3 % річних на суму 2217,74 грн.

Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд не погоджується із твердженням апелянта про відсутність повноважень керівника комунального підприємства ОСОБА_5 з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 12.09.2013року, від 02.10.2012 року , виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 16.01.2014р. та контракт № 22 від 01.02.2014р., з яких вбачається, що як на момент звернення з позовом до суду першої інстанції так і на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 був та є керівником Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (т. 2 а.с. 67-76).

Також, апеляційний господарський суд не погоджується із твердженням апелянта про неправомірність відмови судом першої інстанції у задоволення клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності з огляду на наступне.

Згідно з ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (ч.1,3 ст. 264 ЦК України).

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів", правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

- визнання пред'явленої претензії;

- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу .

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності (п. 4.1).

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом про те, що підписавши договір про реструктуризацію заборгованості за комунальні послуги № 64 від 21.11.2013 року без жодних застережень на суму 61322,80 грн., відповідач у справі вчинив дію, що свідчить про визнання ним боргу та свідчить про переривання перебігу позовної давності щодо вимог позивача у даній справі. Крім того, як вбачається із вищезазначеного договору про реструктуризацію ,він підписаний керівником Бенделем Г.Й., який є уповноваженою особою діяти від імені підприємства відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т.2 а.с. 47-48).

Також , суд не може погодитись з доводами апелянта про те, що:

-додаток №123-1 Договору №123/08 констатує факт, що КП УЖГ (Позивачем) не надавалися комунальні послуги з підігріву холодної води та постачання гарячої води,

-відповідно до п. 5.4. Договору №123/08, він вважається продовженим до 31 серпня 2012 року. Після 31 серпня 2012 року жодного іншого договору із Позивачем на надання комунальних послуг укладено не було. А тому обставина нарахування заборгованості за період з 01.09.2012 року по 31.12.2013 року є необгрунтованою та незаконною (між Позивачем та Відповідачем не було зобов'язання) .

Так,за приписами статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії ,що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Пленум Вищого господарського суду України у Постанові № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики вирішення господарськими судами спорів про визнання недійсними правочинів (господарських договорів) наголошує, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Схвалення правочину особою, яку представляють за правовою природою є одностороннім правочином. Зазначений правочин може бути вчинений у письмовій формі шляхом направлення листів, телеграм, телетайпограм, або написання вказівки про схвалення правочину. Схвалення правочину можливе шляхом здійснення особою, яку представляли, дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання, в тому числі здійснення платежу, передача майна, тощо.

Матеріалами справи підтверджується вчинення відповідачем дій, які підтверджують факт виконання договору № 123/08 від 01.09.2008 року, а саме : погодження актів прийому-здачі наданих послуг за період з 01.09.2008 року по 31.12.2013 року, здійснення відповідних проплат заборгованості, що підтверджується поданими в матеріали справи платіжними дорученнями та банківськими виписками.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про схвалення відповідачем умов договору № 123/08 та виконання зобов'язань за ним.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Згідно із п.4 част.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.

Відповідно до п.4 част.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу, 3% річних та судового збору підлягає зміні, з стягненням з ПП "Лєгніца" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва основного боргу в розмірі 69 540,99 грн., 3% річних в розмірі 632,45 грн. та судового збору в розмірі 1725,60 грн.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 1725 грн. 60 коп. за подачу позовної заяви та враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги з позивача на користь відповідача ( 5,55%) - 50 грн. 69 коп. за подачу апеляційної скарги на підставі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,п.4,ч.1ст.104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лєгніца" задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 03 липня 2014 року у справі № 910/3945/14 в частині стягнення основного боргу, 3% річних та судового збору змінити.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Приватного підприємства "Лєгніца" (29000, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 15/1, ідентифікаційний код 23840033) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03179, м.Київ, вул. Прилужна, 6, ідентифікаційний код 03366552) 69540, 99грн. - основного боргу, 632,45 грн. - 3% річних, 1725,60 грн. - судового збору.

В решті рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03179, м.Київ, вул. Прилужна, 6, ідентифікаційний код 03366552) на користь Приватного підприємства "Лєгніца" (29000, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 15/1, ідентифікаційний код 23840033) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 50, 69 грн.

Господарському суду Хмельницької області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Павлюк І. Ю.