Постанова

від 08.07.2014 по справі 904/7056/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2014 року Справа № 904/7056/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Однорог О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Кононенко О.В., представник, довіреність б/н від 26.03.14;

від відповідача: Стадник М.В., представник, довіреність б/н від 20.08.13;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2014 року у справі № 904/7056/13

за позовом приватного підприємства "Віконт" , м. Зеленодольськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп", м. Зеленодольськ

про про визнання недійсним договору оренди

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.06.2014 року по 08.07.2014 року (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2014 року (суддя Васильєв О.Ю.) визнано недійсним договір оренди приміщень від 01.01.1997 року №01, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп" та приватним підприємством "Віконт". Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" на користь приватного підприємства "Віконт" 1147 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Приватне підприємство "Віконт" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Віконт" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" про визнання недійсним договору оренди приміщень від 01.01.1997 року № 01, укладеного між сторонами. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на укладання спірного договору оренди неналежним власником (орендодавцем), оскільки товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп" не надано належних доказів щодо його права власності на передані за оспорюваним договором нежитлові приміщення, та невідповідністю цього договору вимогам ст.ст.203, 210,215,220 ,235 , 241, 761 Цивільного кодексу України.

01.01.1997 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп" (орендодавець) та приватним підприємством "Віконт" (орендар) було укладено договір №01 оренди приміщень товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп", відповідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення загальною площею 89,89 м?, згідно планування за адресою: м. Зеленодольськ, вул. Енергетична, 15; для розміщення виробничої дільниці.

У відповідності з п. 2.2 договору передача приміщень здійснюється протягом 10 днів після підписання договору по акту передачі його в оренду. Акт приймання-передачі є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 2).

Згідно наданого відповідачем на вимогу апеляційного господарського суду (ухвала від 25.03.2014 року) акту приймання-передачі від 01.01.1997 року, який є додатком до договору від 01.01.1997 року № 01, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення міського будинку побуту площею 89, 89 м? для розміщення виробничої дільниці у відповідності з договором оренди від 01.01.1997 року №01. Приміщення прийняте орендарем у стані, що відповідає технічним вимогам з його експлуатації (а.с. 171).

У п.7.1 визначено строк дії даного договору з 01.01.1997 року по 31.12.1997 року.

Додатковими угодами від 01.01.1998 року, 03.01.2003 року, 03.01.2004 року, 01.11.2004 року сторони продовжували строк дії договору оренди від 01.01.1997 року № 01 відповідно до 31.12.2000 року, до 31.12.2002 року, до 31.12.2003 року, до 31.12.2004 року, до 01.11.2005 року (а.с. 15-19).

Відповідно п. 7.4 договору оренди у разі відсутності заяви жодної з сторін за 3 місяця до закінчення строку дії договору останній вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором до моменту закінчення строку його дії.

05.11.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп" направило на адресу приватного підприємства "Віконт" повідомлення про припинення договору оренди від 01.01.1997 року №1 починаючи з 05.02.2010 року (а.с.20).

За твердженням позивача, товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп" не є та ніколи не було власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Зеленодольськ, вул. Енергетична, 15, які є об'єктом оренди за спірним договором, а відтак не мало права укладати цей договір. На підтвердження цієї обставини позивач надав наступні документи: відповідь КП "Апостолівське БТІ" від 03.12.2012 року № 1241 на адвокатський запит, із змісту якої вбачається, що згідно архівних даних та Державного реєстру нерухомого майна будинок побуту за адресою: м. Зеленодольськ, вул. Енергетична № 13, належить державному підприємству "Олімп-Сервіс" згідно реєстраційного свідоцтва про право власності від 25.10.1995 року реєстровий № 1-Н-33, посвідченого рішенням виконкому Зеленодольської міської ради від 25.10.1995 року. Зміна поштової адреси на м. Зеленодольськ, вул. Енергетична №17в відбулася згідно рішення виконкому Зеленодольської міської ради від 18.03.2009 року № 64/2-2.3 (а.с.27) Також позивачем надано відповідь в.о. міського голови м. Зеленодольська від 01.10.2013 року № 1503/02-11 на адвокатський запит, де зазначено, що за адресою м. Зеленодольськ , вул. Енергетична, буд.15 знаходиться двоповерхова будівля; на першому поверсі якої знаходиться Зеленодольський МВМ Апостолівського РВ, на другому поверсі - Зеленодольська міська рада. Ця будівля належить до комунальної власності Зеленодольської територіальної громади (а.с.49).

Як свідчать матеріали справи, 24.03.1993 року колектив Зеленодольського будинку побуту на загальних зборах прийняв рішення щодо необхідності проведення реєстрації нового підприємства з метою почати самостійну діяльність (протокол загальних зборів робітників Зеленодольського будинку побуту від 24.03.1993 року № 2 (а.с. 55-56)).

Розпорядженням Апостолівської районної ради народних депутатів від 27.03.1993 року на базі структурного підрозділу Апостолівського виробничо-комерційного підприємства було створено державне виробниче підприємство «Олімп-Сервіс» (а.с. 57).

Розпорядженням Представника Президента України від 31.03.1993 року № 173/3 «Про реєстрацію Зеленодольського державного виробничого підприємства «Олімп-Сервіс», виданого на виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 року «Про заходи щодо завершення комерціалізації підприємств і організацій державної торгівлі, громадського харчування та сфери послуг», на базі структурного підрозділу Апостолівського виробничо-комерційного підприємства, розташованого в м. Зеленодольськ, зареєстроване Зеленодольське державне виробниче підприємство «Олімп-Сервіс» (а.с. 58, 59-64).

Рішенням Фонду державного майна України в особі його представництва в Апостолівському районі від 21.07.1995 року №6 було зареєстровано товариство покупців - працівників державного виробничого підприємства «Олімп-Сервіс» (а.с. 83-87). Товариству покупців 21.07.1995 року Фондом держмайна України було видано свідоцтво про державну реєстрацію № 4 (а.с. 69).

28.08.1995 року між представництвом Фонду державного майна України в Апостолівському районі (продавець) і товариством покупців - працівників державного виробничого підприємства «Олімп-Сервіс», яке зареєстроване Фондом державного майна України по Апостолівському району 21.07.1995 року за № 6, в особі директора ОСОБА_3, який діяв на підставі свідоцтва, (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, предметом якого стало майно цілісного майнового комплексу державного виробничого підприємства «Олімп-Сервіс» (а.с. 66-68). Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Апостолівського нотаріального округу 28.08.1995 року за № 2721 та зареєстрований Апостолівською райдержадміністрацією 29.12.1995 року за № 310/5, про що зазначено у свідоцтві про власність від 05.01.1996 року № 5 (а.с. 71-72).

Об'єкт продажу було передано покупцю за актом передачі майна державного підприємства від 29.12.1995 року (а.с. 65).

Перебування будинку побуту у власності державного виробничого підприємства «Олімп-Сервіс» підтверджується реєстраційним посвідченням від 25.10.1995 року (запис в реєстрову книгу № 1-Н-ЗЗ), яке видане Апостолівським міським бюро технічної інвентаризації (а.с. 70).

У зв'язку із виконанням товариством покупців вимог договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, наказом начальника представництва Фонда державного майна в Апостолівському районі від 05.01.1996 pоку № 20, було зареєстровано свідоцтво про власність від 05.01.1996 року № 5 (а.с. 71-72, 73).

Таким чином колишнє державне підприємство «Олімп-Сервіс» набуло колективної форми власності. Працівники зазначеного підприємства стали власниками всього майна та майнових прав, що йому належать, та перебували у стані товариства покупців.

Статтею 22 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» встановлено, що право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації. Після придбання об'єкта його новий власник стає правонаступником прав і обов'язків приватизованого підприємства. До набуття покупцем права власності на придбаний об'єкт приватизації відповідальність за збереження зазначеного майна у встановленому порядку несе керівник підприємства, що приватизується, або підприємства (установи, організації), на балансі якого знаходиться об'єкт приватизації.

Згідно пунктів 2.2.2. та 2.2.5. Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств, затвердженого Наказом Фонду держмайна від 04.02.1993 року №56 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.1993 року за № 34 (в редакції від 29.03.1995 pоку), товариство покупців після прийняття органом приватизації рішення про приватизацію об'єкта шляхом викупу на підставі акта оцінки вартості майна готує проекти договору купівлі - продажу і акт передачі майна. З метою здійснення подальшої господарської діяльності товариство покупців обирає організаційно-правову форму згідно з чинним законодавством та протягом строку, встановленого в договорі купівлі-продажу, створює і реєструє суб'єкт підприємництва. З моменту реєстрації суб'єкта підприємництва товариство покупців припиняє свою діяльність».

У відповідності з п. 2.4.1. Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств, затвердженого Наказом Фонду держмайна від 04.02.1993 року №56 (в редакції від 29.03.1995 року), до покупця, який придбав шляхом викупу цілісний майновий комплекс, переходить право володіння, користування і розпорядження цим об'єктом з дати видання органом приватизації наказу про приватизацію об'єкта. Право власності на викуплене державне майно підтверджується договором купівлі-продажу , який укладається між покупцем та органом приватизації.

З огляду на те, що товариство співвласників отримало у володіння предмет договору купівлі-продажу, про що був складений акт, а також фактично розрахувалось за державне майно, момент набуття права власності виник.

В подальшому товариство покупців стало засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» та передало до його статутного капіталу нерухоме майно, отримане шляхом приватизації цілісного майнового комплексу. Таким чином, будинок побуту було прийнято на баланс товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп». Перед переданням на баланс, на підставі наказу представництва Фонду держмайна в Апостолівському районі від 29.05.1995 року № 2 було проведено 01.06.1995 року інвентаризацію цілісного майнового комплексу державного виробничого підприємства «Олімп-Сервіс».

Зазначені обставини підтверджуються Статутом товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп», довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» про прийняття майна на баланс, актом передачі майна виробничого підприємства від 22.01.1996 pоку, наказом представництва Фонду держмайна від 29.05.1995 pоку № 2, інвентаризаційним описом станом на 22.12.1994 pоку, протоколом засідання інвентаризаційної комісії державного виробничого підприємства «Олімп-Сервіс» від 10.06.1995 року № 1, переліком працівників - власників іменних приватизаційних паперів (а.с. 177-187, 89, 77, 78, 80, 79, 83-87).

Згідно Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» останнє є правонаступником державного виробничого підприємства «Олімп - Сервіс».

Відповідно листа державного реєстратора Апостолівської державної адміністрації від 26.12.2007 року № 254 державне виробниче підприємство «Олімп - Сервіс» було перереєстровано в товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» на підставі розпорядження Представника Президента України від 06.02.1996 року за № 110-р (а.с. 90).

Рішенням виконавчого комітету Зеленодольської міської ради від 18.03.2009 року № 64/2-2.3 «Про надання поштової адреси» поштова адреса будинку побуту була змінена на «вул. Енергетична, 17-В» (а.с. 88).

За приписами ч. 4 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Набуття товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп» права власності на будинок побуту відбувалось тоді, коли правовий інститут реєстрації прав власності на нерухоме майно в законодавстві України не існував.

У пункті 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зазначено, що якщо із закінченням строку договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) його дію було продовжено і наведене призвело до збільшення загального строку користування орендованим майном, який складає понад три роки, це не може бути підставою для визнання такого договору нікчемним у зв'язку з відсутністю його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, якщо на момент укладення такого договору він, відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, відповідав вимогам частини другої статті 793 та статті 794 Цивільного кодексу України.

У разі якщо внаслідок внесення змін до договору така його істотна умова як строк його дії сторонами визначено більше, ніж три роки (а саме, якщо додатковою угодою відповідним чином змінюється пункт договору, який передбачав менш ніж трирічний строк), то, за загальним правилом, передбаченим статтею 654 Цивільного кодексу України, відповідна додаткова угода чи договір у редакції такої угоди підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, у випадку неодноразової пролонгації договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на підставі статті 764 Цивільного кодексу України чи частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (строк дії якого менший трьох років) немає підстав для його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Отже, посилання позивача на факт відсутності нотаріального посвідчення оскаржуваного договору оренди, як на підставу його нікчемності, є безпідставним.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» було зобов'язано надати докази внесення орендарем - приватним підприємством "Віконт" орендної плати за договором оренди від 01.01.1997 року № 01.

Надані відповідачем банківські виписки свідчать про сплату приватним підприємством "Віконт" орендної плати за грудень 2007 року - січень 2008 року згідно рахунку від 30.12.2007 року № 42, за лютий 2008 року згідно рахунку від 30.08.2008 року № 11, за квітень 2008 року згідно рахунку від 30.04.2008 року № 14 (а.с. 233-235).

Зазначені дії позивача (прийняття за актом приміщення будинку побуту в оренду, внесення орендної плати) свідчать про фактичне виконання умов договору оренди від 01.01.1997 року № 01.

Відповідно довідки директора товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» ОСОБА_3 між товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп» і приватним підприємством "Віконт" інших договорів оренди приміщень ніж договір від 01.01.1997 року № 01 не укладалось (а.с. 230).

З урахуванням викладеного право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» на об'єкт оренди за договором від 01.01.1997 року № 01 слід визнати доведеним.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки вироком Апостолівського районного суду від 02.09.1998 року по кримінальній справі № 1-63 встановлено, що з боку директора державного виробничого підприємства «Олімп-Сервіс» ОСОБА_3 мали місце незаконні (злочинні) дії, внаслідок яких завдано шкоди державі та із державної власності незаконно вибув цілісний майновий комплекс - будинок побуту, що розташований за адресою м. Зеленодольськ, вул. Енергетична, 13, який після цього на протязі значного терміну безпідставно використовується ОСОБА_3 для отримання прибутку, то будь-які подальші дії щодо володіння, користування та розпорядження цим майном, здійснені від імені неналежного власника, є незаконними.

Суд надав преюдиційного значення вказаним обставинам, встановивши при цьому незаконність права власності відповідача на нерухоме майно, чим припустився порушень норм процесуального права.

Вказаним вироком суду встановлено склад злочину в діях директора товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» ОСОБА_3 Однак, ця обставина не відноситься до предмету доказування у даній справі. Суд, застосовуючи преюдицію, припустився порушення ст. 218 Цивільного кодексу України, яка встановлює презумцію дійсності договору, оскільки не взяв до уваги наявність договору купівлі-продажу від 28.08.1995 року, за яким товариство покупців - працівники державного виробничого підприємства «Олімп-Сервіс» набули право власності на спірне нерухоме майно, яке в подальшому ними було внесено до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп». Встановлені вироком суду обставини можуть бути підставою лише для оскарження договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.

За спірним договором оренди від 01.01.1997 року № 01 предметом оренди є будинок побуту, що розташований за адресою: м. Зеленодольськ вул. Енергетична, 15, що відображено в акті приймання-передачі предмета оренди. Однак у договорі оренди сторони помилково зазначили адресу - «вул. Енергетична, 15», натомість правильна його адреса об'єкта оренди - «вул. Енергетична, 13», яка в подальшому рішенням виконкому Зеленодольської міськради від 18.03.2009 року № 64/2-2.3 була змінена на «вул. Енергетична, 17в» (а.с. 88).

У матеріалах справи містяться довідка КП "Апостолівське бюро технічної інвентаризації" від 03.12.2012 року №1241 (а.с. 27) та довідка голови Зеленодольської міськради від 01.10.2013 pоку № 1503/02-11, відповідно яких будинок побуту, який свого часу реєструвався за державним виробничим підприємством «Олімп-Сервіс», дійсно мав адресу «Енергетична, 13», а за адресою: «Енергетична, 15» знаходиться приміщення Зеленодольської міськради.

Між тим факт отримання приватним підприємством «Віконт» в оренду приміщення саме в будинку побуту підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01.01.1997 року (а.с. 171). Відтак помилкове зазначення в оспорюваному договорі оренди адреси об'єкта оренди не може призводити до недійсності договору, оскільки у спірних правовідносинах чітко визначається орендоване майно та унеможливлюється висновок про передання відповідачем в оренду приміщення Зеленодольської міської ради.

В силу ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ст. 207 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не наведено обставин та не подано доказів, які б свідчили, що оскаржуваний договір не відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України.

Висновок суду про дату початку перебігу строку позовної давності не відповідає дійсним обставинам справи. У рішенні господарського суду зазначено: «Вирішуючи питання щодо строку позовної давності, суд виходить з наступного: матеріали справи свідчать про те, що позивач - приватне підприємство «Віконт» дізнався про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» (відповідач) не є власником приміщень по вул. Енергетичній, 15 в м. Зеленодольську (які є об'єктом оренди за спірним договором) лише після отримання відповідей від начальника КП Апостолівське БТІ (03.12.2012 року) та в.о. міського голови Зеленодольська (01.10.2013 року). Таким чином перебіг позовної давності почався від 02.10.2013 року - тобто від дня, коли особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила».

Проте у позовній заяві позивач вказує, що "01.11.2005 року товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» повідомило приватне підприємство «Віконт» про те, що не є власником будинку побуту, а власником є інша державна установа - ДП "Олімп-Сервіс" і у зв'язку з цим договір оренди приміщення є недійсним, при цьому відповідач заблокував вхід до орендованого приміщення і працівників приватного підприємства «Віконт» не допустив у міський будинок побуту". Також приватне підприємство «Віконт» вказує у позові, що відповідач повідомив його про те, що при укладенні договору було допущено помилку стосовно дійсної адреси предмета оренди, замість «Енергетична, 13» зазначено «Енергетична, 15».

Таким чином висновок господарського суду про дату обізнаності позивача про ніби-то відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» права власності на предмет оренди 03.12.2012 року та 02.10.2013 року є таким, що суперечить поясненням самого позивача. Крім того, судом не враховано, що за ст. 261 Цивільного кодексу України початок перебігу строку позовної давності пов'язується не лише з датою, в яку особа дізналась про порушення свого права (отримання письмової інформації, як стверджує суд), а й з датою, коли особа могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивачу, що дізнався у 2005 році про ніби-то відсутність права власності відповідача на предмет оренди, нічого не заважало отримати відповідну інформацію починаючи з дати настання такої обізнаності.

Частинами 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, строк позовної давності позивачем пропущено. Питання про його поновлення позивачем не ставилось. Про застосування строку позовної давності відповідач просив суд у своєму відзиві на позов (а.с. 50-54).

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач не обгрунтував суду, чим саме порушено або не визнано його право чи інтерес.

За змістом ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності права особи.

Враховуючи відсутність порушення цивільних прав та інтересів позивача внаслідок укладення спірного договору, підставою для відмови у позові має бути його необґрунтованість, а не сплив позовної давності.

У п.2.2 постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні спорів» зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позивач, з метою доведення обставини про відсутність у відповідача права власності на предмет оренди, надав суду апеляційної інстанції ухвалу про порушення 10.07.2013 року господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі № 904/5271/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» до приватного підприємства «Віконт» про визнання права власності на будинок побуту (м. Зеленодольськ вул. Енергетична, 17в) та стягнення заборгованості з орендної плати.

По-перше, факт заявлення позовної вимоги про визнання права власності не свідчить про відсутність такого права.

По-друге, як вказує відповідач у письмових поясненнях, наданих до апеляційного господарського суду, «звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» до суду з вимогою до приватного підприємства «Віконт» про визнання права власності зумовлено тим, що останнє не сплачує заборгованість з орендної плати за користування нежитловим приміщенням, розташованим у будинку побуту, з мотивів невизнання права власності орендодавця на предмет оренди, що, за твердженням боржника, доводиться відсутністю відомостей у реєстрі прав власності на нерухоме майно. В такому випадку належним способом захисту цивільного права товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» є вимога про визнання права власності на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України» (а.с. 206).

Щодо вироку у кримінальній справі.

Наявність складу злочину у діях директора товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» ОСОБА_3, вчинених в ході приватизації цілісного майнового комплексу, не призводить до недійсності договору купівлі-продажу державного майна, укладеного товариством покупців (колективом державного виробничого підприємства «Олімп-Сервіс) та представництвом Фонду держмайна в Апостолівському районі, оскільки такий правочин не визнано недійсним у судовому порядку.

Стосовно посилань позивача про визнання Апостолівським районним судом Дніпропетровської області будинку побуту безхазяйним майном.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04.11.2009 року (справа №2- 0-11/09 за заявою прокурора Апостолівського району в інтересах держави в особі Зеленодольської міської ради про передачу нерухомої речі у комунальну власність територіальної громади) будинок побуту площею 650 кв.м. вул. Енергетична, 17в визнано безхазяйним майном та передано до комунальної власності Зеленодольськлї територіальної громади (а.с. 197-201).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.04.2010 року (справа № 22 ц - 1692/10), залишеною в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.03.2012 року, рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04.11.2009 року скасовано, а заява прокурора в інтересах органу місцевого самоврядування залишена без розгляду (а.с. 213, 212).

Таким чином, будинок побуту не визнано безхазяйним майном.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими, а рішення господарського суду таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2014 року у справі № 904/7056/13 скасувати.

У позові відмовити.

Стягнути з приватного підприємства "Віконт", м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп", м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області 609 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, видавши наказ.

Виконання цієї постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Олімп", м. Зеленодольськ з державного бюджету 609 грн. зайво сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги по платіжному дорученню від 16.02.2014 року № 1, яке знаходиться у судовій справі, про що винести ухвалу у відповідності із ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Головуючий суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 10.07.14р.