Постанова

від 09.07.2014 по справі 912/23/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 912/23/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. з участю представників: позивача: відповідача: Мельник Л.В. Безух А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Хліб Приазов'я" на рішення та постановугосподарського суду Кіровоградської області від 04 березня 2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2014 р. у справі№ 912/23/14 за позовомприватного акціонерного товариства "Креатив" доприватного підприємства "Хліб Приазов'я", приватного підприємства "Кий" про стягнення 104 490,98 грн. ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідачів солідарно боргу у сумі 104 490,98 грн., з яких 70 537,5 грн. - сума основного боргу, 7 053,75 грн. - штраф, 26 899,73 грн. - штрафна санкція, що виник внаслідок неналежного виконання ПП "Хліб Приазов'я" своїх зобов'язань за договором поставки від 23.05.2013 р. № С12-2324.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 4 березня 2014 року (суддя Глушков М.С.) позовні вимоги ПрАТ "Креатив" до ПП "Хліб Приазов'я" задоволено частково.

Стягнуто з ПП "Хліб Приазов'я" на користь ПрАТ "Креатив" 99788,48 грн. заборгованості, з яких: 66262,50 грн. сума попередньої оплати, 6626,25 грн. 10% штрафу від несвоєчасно поставленого/непоставленого товару, 26899,73 грн. 3% штрафної санкції згідно п. 6.7. договору поставки, а також 2089,82 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог до ПП "Хліб Приазов'я" відмовлено.

Провадження у справі відносно ПП "Кий" припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2014 р. (головуючий - Березкіна О.В., судді - Подобєд І.М., Іванов О.Г.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 4 березня 2014 року в частині незадоволених позовних вимог скасовано.

Стягнуто з ПП "Хліб Приазов'я" на користь ПрАТ "Креатив" 4275 грн. попередньої оплати, 427,5 грн. 10% штрафу від несвоєчасно поставленого/непоставленого товару.

В частині задоволених позовних вимог до ПП "Хліб Приазов'я" та припинення провадження відносно ПП "Кий" - рішення суду залишено без змін.

В касаційній скарзі ПП "Хліб Приазов'я", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та припинити провадження у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 23.05.2013 року між ПрАТ "Креатив" (покупець) та ПП "Хліб Приазов'я" (продавець) укладено договір поставки № С12-2324, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2012 року (далі - товар) на умовах даного договору.

Товар, за умовами п. 3.1. договору, поставляється на умовах FCA франко-автомобіль (Правила Інкотермс-2010 року), за винятком застережень, прямо встановлених умовами договору, за адресою: вул. Фрунзе, 53, м. Мелітополь, Запорізька обл. (надалі - склад продавця).

Відповідно до п. 3.2 договору термін поставки товару - протягом 4 днів після здійснення оплати покупцем. Продавець зобов'язаний у письмовій формі за 3 (три) календарних дня повідомити покупця про готовність до поставки товару із зазначенням дати та місця поставки. Після закінчення терміну поставки продавець не звільняється від обов'язку поставити товар на суму отриманої передплати. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання недопоставленого товару, письмово попередивши про це продавця.

Пунктом 3.4 договору кількість товару, визначається згідно кількості, вказаної в товарно-транспортній накладній на товар при розвантаженні на складі покупця. Сторони дійшли згоди, що при виникненні розбіжностей щодо кількості товару, вказаної в товарно-транспортній накладній при завантаженні товару і фактичній кількості товару при його розвантаженні, остаточною буде вважатись кількість товару визначена на вагах на складі покупця.

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.2 договору № С12-2324 покупець зобов'язується здійснити оплату товару на умовах 100% передоплати від розміру, вказаного в п. 4.1 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури. Остаточний розрахунок між сторонами (доплата покупцем або повернення передплати продавцем) здійснюється протягом 10 банківських днів після фактичного отримання товару та документів, передбачених пунктами 3.8 - 3.10 даного договору.

На виконання умов договору поставки № С12-2324 від 23.05.2013 року позивачем здійснено попередню оплату товару на загальну суму 896657,50 грн., проте відповідачем було поставлено насіння соняшника 173,92 т на суму 826 120 грн.

Різниця поставленого насіння соняшника при завантаженні на складі продавця та при вивантаженні на складі покупця складає 900 кг, але суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні основного боргу, виходив з того, що, розрахунок обсягу поставленого товару у кількості не 174,820 т, а в кількості 173,920 т відповідає вимогам п.3.4 договору поставки.

При цьому в порушення п. 3.11 договору, який передбачає, що продавець, при завантаженні товару у транспортний засіб, наданий покупцем, зобов'язаний проводити пломбування завантаженого автотранспорту, наданого покупцем та зазначати перелік та номери пломб в товарно-транспортній накладній, були опломбовані лише автомобілі, завантажені згідно товарно-транспортних накладних № 1 та № 2.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку щодо стягнення з відповідача боргу у розмірі 70 537,5 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.6. договору зазначено, що за недотримання терміну поставки /недопоставку/непоставку товару продавець виплачує покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого/непоставленого товару.

За умовами п. 6.7. договору № С12-2324 у разі невиконання або порушення виконання зобов'язання по поставці товару, а саме невиконання або порушення виконання зобов'язання згідно п.п. 6.2., 6.5. та 6.6. цього договору, продавець окрім штрафу, передбаченого п. 6.6. даного договору, виплачує покупцеві штрафну санкцію у розмірі 3% від загальної вартості товару.

Стягуючи з відповідача як штраф за п.6.6 договору у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого/непоставленого товару, що становить 7 053, 75 грн., так і штрафну санкцію на підставі п.6.7 договору у розмірі 3% від загальної вартості товару, господарські суди не звернули уваги на те, що штрафна санкція, передбачена п.6.7. договору за своєю правовою природою підпадає під визначення неустойки, а саме штрафу, згідно статті 549 ЦК України, частина друга якої встановлює, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Але ж п.6.6 договору поставки сторони уже передбачили нарахування штрафу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого/непоставленого товару.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення штрафу за недотримання терміну поставки /недопоставку/непоставку товару продавцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а тому судові рішення в частині стягнення з відповідача штрафної санкції у розмірі 3% від загальної вартості товару, що становить 26899,73 грн., необхідно скасувати та відмовити в цій частині позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо порушення правил підсудності є необґрунтованими, оскільки позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом від 30.12.2013 року № 1427-10 про солідарне стягнення з ПП "Хліб Приазов'я" та ПП "Кий" (як поручителя) заборгованості в сумі 104490,98 грн. за договором поставки № С12-2324 від 25.05.2013 року та за договором поруки №П/2324 від 23.05.2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

В даному випадку позивач звернувся до суду за місцезнаходженням поручителя, а подальша відмова від позовних вимог до ПП "Кий" відповідно до правил ч.3 ст. 17 ГПК України не потягла зміни підсудності справи.

Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України.

Позивач проти заяви відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.01.2014 року на суму 52725,00 грн. заперечив, зазначивши про те, що по зобов'язанням за договором поставки № С 12-2321 від 22.05.2013 року заборгованість ПрАТ "Креатив" перед ПП "Хліб Приазов'я" складає 9428,21 грн.

Отже, питання стягнення боргу відповідачем з позивача за договором поставки № С12-2321 від 22.05.2013 року має вирішуватися в загальному порядку шляхом пред'явлення ПП "Хліб Приазов'я" відповідного позову.

Враховуючи викладене, підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень в цілому та припинення провадження у справі немає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача необхідно стягнути пропорційно розміру задоволених вимог судовий збір, що становить 268,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного підприємства "Хліб Приазов'я" задовольнити частково. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 04 березня 2014 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2014 р. у справі за № 912/23/14 в частині стягнення з приватного підприємства "Хліб Приазов'я" на користь приватного акціонерного товариства "Креатив" 26899,73 грн. 3% штрафної санкції скасувати і постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

В решті судові рішення залишити без змін.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Креатив" (25014, м. Кіровоград, просп. Промисловий, 19; ідентифікаційний код 31146251) на користь приватного підприємства "Хліб Приазов'я" (72400, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Калініна, 165; ідентифікаційний код 36605670) відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги у розмірі 268,96 грн.

Доручити господарському суду Кіровоградської області видати відповідний наказ.

Головуючий, суддя М.Остапенко Суддя П.Гончарук Суддя Л.Стратієнко