Ухвала

від 19.06.2014 по справі 2а-1305/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року м. Київ К/9991/86506/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2011

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011

у справі № 2а-1305/11/2670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва проскасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2011 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 змінено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2011, викладено абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції: «визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0000152309/0 від 19 січня 2011 року».

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку в частині дотримання ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Холес Трейд» за період вересень 2008 року, за результатами якої складений акт від 30.12.2010 №4762/23-09, яким встановлено порушення пп. 7.2.3, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2011 №0000152309/0, яким позивачу визначено завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 65296,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 16324,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно ст. 1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із наведеного вбачається, що видаткова і податкова накладні є первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції.

У відповідності до пп. 7.2.1 та пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, слід зазначити, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Як убачається із матеріалів справи, податковий кредит по податку на додану вартість сформований позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Холес Трейд», копії яких містяться в матеріалах справи.

До того ж, товарність угод між позивачем та зазначеним підприємством підтверджується іншими первинними документами, а саме товарно-транспортними накладними, відомостями про місцезнаходження складських приміщень, на яких проводилось зберігання товару, сертифікатом відповідності послуг із зберігання, реєстрами транспортних засобів, з яких проводилось відвантаження товару, зовнішньоекономічним контрактом, згідно якого позивачем проведено продаж придбаного у ТОВ «Холес Трейд» товару, експортною декларацією та іншими документами.

Окрім того, на момент віднесення до податкового кредиту сум податку, сплачених на користь ТОВ «Холес Трейд» у зв'язку із отриманням товару, дане підприємство було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, а отже мало право складати податкові накладні.

Таким чином, податкова інспекція безпідставно визначила позивачу суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 65296,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 16324,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, який прийшов до висновку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є індивідуальний акт, а також з урахуванням того, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17, п. 1 ч. 2 ст. 162, ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України належним способом захисту права при оскарженні правого акту індивідуальної дії є вимога про скасування цього акта, а нормативно-правового акта - при визнання його нечинним, що передбачає настання різних правових наслідків з точки зору часу припинення дії акту, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства може бути лише визнання його протиправним.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е.Острович (підпис)І.В. Приходько