Постанова

від 09.07.2014 по справі 910/5778/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2014 р. Справа№ 910/5778/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Яців О.Р., від відповідача - Білоус О.П.,

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства «Укрветсанзавод»

на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року

у справі №910/5778/14 (суддя Митрохіна А.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Баракуда і К», м. Київ,

до державного підприємства «Укрветсанзавод», м. Київ,

про стягнення 552800,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року ТОВ «Баракуда і К» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ДП «Укрветсанзавод» (далі - відповідач) про стягнення 552800,00 грн. заборгованості. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача боргу згідно договору про надання охоронних послуг №29/13 від 26.04.2013 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року у справі №910/5778/14 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ДП «Укрветсанзавод» на користь ТОВ «Баракуда і К» 552800,00 грн. заборгованості за договором про надання охоронних послуг №23/13 від 26.04.2013 року. Присуджено до стягнення з ДП «Укрветсанзавод» на користь ТОВ «Баракуда і К» 11056,00 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 552800,00 грн. боргу за договором про надання охоронних послуг №23/13 від 26.04.2013 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДП «Укрветсанзавод» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року у справі №910/5778/14 та постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що акти наданих послуг підписані неповноважною особою, що не являється працівником ДП «Укрветсанзавод», а послуги з охорони не надавалися з листопада 2013 року.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 року у справі №910/5778/14 апеляційну скаргу ДП «Укрветсанзавод» на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року у справі №910/5778/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 09.07.2014 року.

В судовому засіданні 09.07.2014 року представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 09.07.2014 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне судове рішення залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 26.04.2013 року між ТОВ «Баракуда І К» (охорона) та ДП «Укрветсанзавод» (замовник) було укладено договір про надання охоронних послуг №29/13 (далі - договір, а.с. 26-29), згідно п. 1.1 якого замовник передає, а охорона приймає під охорону об'єкт, складові частини якого наведені в дислокації та зазначений в додатку 1 (а.с. 30-31), який є невід'ємною частиною договору. Вид охорони, визначається за згодою сторін, як інспекторська сторожова служба охорони.

Пунктом 1.2. сторони погодили, що сума даного договору складає 147600,00 грн. щомісяця. Вона включає: 123000,00 грн. послуги і 24600,00 грн. 20 % ПДВ.

Охорона об'єкту здійснюється у дні і години вказані у дислокації, зазначений в додатку 1 до даного договору та згідно з положенням про організацію перепускного режиму на об'єктах (філіях), вказаних в додатку 2. Схема охорони об'єкту та дислокація постів визначається охороною і узгоджується замовником, у додатках сказаних у п. 1.5. договору.

Згідно п.п. 9.1., 9.2. договору він набуває чинності з 01.05.2013 року і діє до 31.12.2013 року, вважається пролонгованим на один рік в разі, якщо одна із сторін за один місяць до його закінчення письмово не заявить про його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Матеріали справи свідчать, що позивачем у період з жовтня 2013 року по січень 2014 року включно замовнику були надані послуги на загальну суму 552800,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за послуги охорони у жовтні 2013 року №370 від 31.10.2013 року на загальну суму 147600,00 грн. з яких 24600,00 грн. сума ПДВ, за послуги охорони у листопаді 2013 року №409 від 30.11.2013 року на загальну суму 147600,00 грн., з яких 24600,00 грн. сума ПДВ, за послуги охорони у грудні 2013 року №445 від 31.12.2013 року на загальну суму 147600,00 грн., з яких 24600,00 грн. сума ПДВ, за послуги охорони у січні 2014 року №28 від 31.01.2014 року на загальну суму 147600,00 грн., з яких 24600,00 грн. сума ПДВ (а.с. 46-50).

Посилання відповідача на те, що акти наданих послуг підписані неповноважною особою, що не являється працівником ДП «Укрветсанзавод», а послуги з охорони не надавалися з листопада 2013 року, колегія суддів відхиляє.

Так, в матеріалах справи є лист №86-1/14-29 від 23.01.2014 року (а.с. 35), яким відповідач повідомляв позивача про припинення дії договору з 02.02.2014 року у зв'язку з відсутністю необхідності в отриманні охоронних послуг, що підтверджує надання позивачем послуг з охорони відповідачу до лютого 2014 року.

Пунктом 8.2. договору сторони погодили, що дія договору може бути припинена достроково, причому, сторона-ініціатор припинення договору інформує про це іншу сторону у письмовій формі не менш як за 10 діб. В односторонньому порядку договір може бути розірваний при невиконанні однією із сторін умов договору. Сторона-ініціатор розірвання договору інформує у письмовій формі про це іншу сторону не менш як за 2 дні (п. 8.4 договору).

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, дія договору припинена лише з 02.02.2014 року.

Крім цього, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за послуги охорони у жовтні 2013 року №370 від 31.10.2013 року, за послуги охорони у листопаді 2013 року №409 від 30.11.2013 року, за послуги охорони у грудні 2013 року №445 від 31.12.2013 року, за послуги охорони у січні 2014 року №28 від 31.01.2014 року, містять відтиски печатки ДП «Укрветсанзавод», що свідчить про прийняття наданих позивачем послуг.

Доводи відповідача про те, що підписані акти виконаних робіт між ДП «Укрветсанзавод» та ТОВ «Баракуда І К» не можна брати до уваги, оскільки зазначені акти підписані неповноважною особою, що не є працівником відповідача, посилаючись на наказ Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України №845-к від 11.10.2013 року (а.с. 92), відповідно до якого в.о. генерального директора ДП «Укрветсанзавод» призначено Турчина І.В. з правом підпису фінансово-господарської документації, а всі інші особи, що працюють на державному підприємстві, такого права підпису не мають, колегія суддів відхиляє як такі, що не підтверджені жодними доказами в поряду ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Також, за надані послуги відповідачем перераховано позивачеві 24.12.2013 року 25000,00 грн. та 21.01.2014 року 12600,00 грн. Отже, відповідач своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) підтвердив факт укладення договору, погодження всіх істотних умов договору та факт реального надання позивачем послуг у період з жовтня 2013 року по січень 2014 року.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги.

Згідно договору про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що ст. 177 ЦК України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Приписи закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов'язують обов'язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі акту. Крім того, зазначений обов'язок оплатити послуги закон пов'язує з особою замовника, а не підписанта акту про приймання-передачі робіт (послуг), оскільки сторонами договору про надання послуг, відповідно до ст. 901 ЦК України є саме замовник і виконавець.

Разом з тим, зазначені ознаки договору про надання послуг відрізняють такий договір від договору підряду, який регулюється главою 61 ЦК України та пов'язує обов'язок замовника сплатити за виконані підрядні роботи за наявності доказів їх передачі виконавцем та прийняття замовником за відповідним актом (КБ-2в).

Виходячи з системного аналізу наведених норм ЦК України та умов вищезазначеного договору, укладеного сторонами спору, колегія суддів дійшла до висновку про те, що у даному випадку акт приймання наданих послуг не є єдиною підставою для оплати наданих послуг та нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку сторін підписання акту виконаних робіт для підтвердження факту надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.п. 7.1-7.3 договору за надані послуги замовник сплачує охороні щомісячну суму оплати договору, обумовлену сторонами (п. 1.2.). Оплата щомісячної суми договору здійснюється до п'ятого числа місяця, що слідує за звітним, за безготівковим розрахунком, акт про надання охоронних послуг підписується замовником в останній день місяця.

Як вже зазначалось, за надані послуги відповідачем перераховано позивачеві 24.12.2013 року 25000,00 грн. та 21.01.2014 року 12600,00 грн. Отже, борг відповідача за надані позивачем послуги становить 552800,00 грн.

Позивачем відповідачеві був переданий лист №01 від 09.01.2014 року з вимогами погашення існуючої дебіторської заборгованості за договором №29/13 від 26.04.2013 року, що підтверджується печаткою ДП «Укрветсанзавод» (вх. №86/14-8 від 10.01.2014 року).

Також, позивач двічі звертався до відповідача з листом №05 від 20.01.2014 року та претензією №11/02 від 11.02.2014 року з вимогами сплати боргу.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за надані останнім послуги охорони в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 552800,00 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Укрветсанзавод» на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року у справі №910/5778/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року у справі №910/5778/14 залишити без змін.

3. Справу №910/5778/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз