Рішення

від 10.07.2014 по справі 13/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 13/244 10.07.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Більшовик-5"

про стягнення 671 813,88 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача: Кирищук В.П. за дов.

Від відповідача: Коваленко Л.В., Струць А.П., Вініченко Н.В. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2009 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулось до господарського суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Більшовик-5" про стягнення 512 755,69 грн. основного боргу - заборгованості за спожиту теплову енергію по договору № 1630161 від 01.02.2002р., 136 434,55 грн. інфляційної складової боргу та 22 623,64 грн. 3 % річних.

25.12.2013 позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій посилаючись на часткове погашення боргу відповідачем на суму 195 409,82 грн., просив стягнути з останнього 317 345,87 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 136 434,55 грн. інфляційної складової боргу та 22 623,64 грн. три проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2014, припинено провадження у справі в частині стягнення 195 409,82 грн. основного боргу на підставі пункту 1-1 частини 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 у справі № 13/244, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014, позов задоволено частково; стягнуто з ЖБК "Більшовик-5" на користь ПАТ "Київенерго" заборгованість у розмірі 317 345,87 грн., три відсотка річних у розмірі 4 461,73 грн., інфляційні втрати у розмірі 32 270,33 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3 540,78 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 62,19 грн.; в решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2014р. рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014р. у справі № 13/244 скасовано в частині стягнення та відмови у стягненні інфляційних втрат та 3% річних і в цій частині справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

За результатами автоматизованого розподілу справ у Господарському суді міста Києва, справу № 13/244 передано для розгляду судді Ярмак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2014р. суддею Ярмак О.М. справу № 13/244 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.07.2014р.

У судовому засіданні 01.07.2014р. представники позивача та відповідача надали письмові пояснення по справі.

01.07.2014р. у засіданні суду було оголошено перерву на 08.07.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2002р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (Енергопостачальна організація) в особі Департаменту "Енергозбуту" та ЖБК "Більшовик-5" був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1630161, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору (п. п. 2.2.1., 2.3.1 Договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4. Договору).

В пункті 2 додатку № 4 до договору сторони погодили, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ). Відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця ( п. 3 Додатку № 4 до Договору).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 у справі № 13/244, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014, та в частині стягнення основного боргу постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2014р. встановлено, що відповідач умови договору належним чином не виконував, внаслідок чого за період з 01.07.2006 по 01.07.2009 виникла заборгованість за використану теплову енергію у розмірі 512 755,69 грн., яка підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Водночас, після порушення провадження у даній справі відповідач частково погасив заборгованість на суму 195 409,82 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію та копіями банківських виписок по особовому рахунку відповідача, а тому в цій частині судом припинено провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору. Отже, непогашеною залишилась заборгованість у розмірі 317 345,87 грн.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано до стягнення з відповідача 22 623,64 грн. 3% річних та 136 434,55 грн. інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 у справі № 13/244 було задоволено вимоги в цій частині на суму 32 270,33 грн. інфляційних втрат та 4461,73 грн. три відсотка річних.

При цьому господарським судом враховано приписи ст. 9 Закону України "Про ціни та ціноутворення" від 03.12.1990 № 507-ХІІ, частини 4 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV, якими визначено, що у разі затвердження органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Суд дійшов висновку, що грошове зобов'язання з оплати різниці між встановленим (затвердженим) КМДА розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) ПАТ "Київенерго" послуг за Договором № 1630161 у відповідача по даній справі перед позивачем відсутнє на суму 161 391,00 грн., яка була перерахована за рахунок місцевого бюджету, а тому судом здійснено перерахунок інфляційних та 3 % річних без врахування зазначеної суми.

В постанові Вищого господарського суду України від 13.05.2014р., якою рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014р. у справі № 13/244 скасовано в частині стягнення та відмови у стягненні інфляційних втрат та 3% річних, вказано, що судами невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, які відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховуються на суму боргу за весь час прострочення до моменту їх оплати, з визначенням періоду та суми, на яку здійснюються такі нарахування, що свідчить про неповне з'ясування судами усіх обставин справи.

Відповідно до положень ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 13.05.2014р. по справі № 13/244 суд за результатом нового розгляду справи в частині в частині стягнення та відмови у стягненні інфляційних втрат та 3% річних, з'ясував наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14).

Факт прострочення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати платежів за спожиту теплову енергію по договору № 1630161 від 01.02.2002р. на заявлену суму 317 345,87 грн. основного встановлений господарськими судами

Умовами п.6.2 договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1630161 від 01.02.2002р. визначено, що позивач не несе відповідальність за відносини відповідача з третьою стороною.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність у нього грошового обов'язку перед позивачем щодо оплати вартості отриманих послуг на суму 161 391,00 грн., яка є коштами, які погашені за рахунок місцевого бюджету як різниця між встановленим (затвердженим) КМДА розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) ПАТ "Київенерго" послуг є необґрунтованими.

Надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін, дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 136 434,55 грн. інфляційної складової боргу та 22 623,64 грн. 3% річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки розподіл судових витрат, здійснений рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 у справі № 13/244, яке в цій частині набрало законної сили і не скасоване, новий розподіл судових витрат за результатами нового розгляду не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Більшовик-5" (02217, м. Київ, вул. Драйзера, 11, код ЄДРПОУ 22934602) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, код ЄДРПОУ 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"(04050, м.Київ, вул.Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187763) 22 623 (двадцять дві тисячі шістсот двадцять три) грн. 3% річних, 136 434 (сто тридцять шість тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 55 інфляційних втрат.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак