Ухвала

від 19.06.2014 по справі 904/2100/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 червня 2014 року Справа № 904/2100/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Чернова Є.В., Добролюбової Т.В., Запорощенка М.Д., Катеринчук Л.Й., Удовиченка О.С., розглянувши заявуЗаступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 04.02.2014 у справі №904/2100/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленодольськриба" до Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за участюпрокуратури Дніпропетровської області провизнання укладеними договорів оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013 у справі №904/2100/13 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленодольськриба" до Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання укладеними договорів оренди землі задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2013, рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2014 у даній справі, постанову апеляційного суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Заступник Генерального прокурора України звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.02.2014 у даній справі, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 15.08.2013 у справі №5019/1460/12, від 08.07.2010 у справі №13/3185, від 12.02.2009 у справі №8/240 та від 16.03.2010 у справі №37/198-08 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши доводи заяви та додані до неї постанови Вищого господарського суду України, колегія суддів вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 04.02.2014 у справі №904/2100/13, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання укладеними договорів оренди з дати набрання рішенням суду законної сили. Такого висновку, суд касаційної інстанції дійшов, з огляду на чинне розпорядження райдержадміністрації про передачу позивачу в оренду спірної земельної ділянки та ухилення райдержадміністрації від підписання спірних договорів. При цьому, суд касаційної інстанції, не здійснюючи оцінку відповідності обраного позивачем способу захисту своїх прав статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи, визнав правомірним задоволення позовних вимог.

Однак, у постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2010 у справі №37/198-08, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, за подібних обставин справи та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, дійшов протилежного правового висновку, а саме, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання укладеним договору оренди земельної ділянки (в частині, що стосується доводів заявника), зазначивши при цьому, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів, а саме звернення з позовом про визнання договору укладеним, не відповідає приписам статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Таким чином, зі змісту наведених постанов вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Водночас, зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 04.02.2014 у справі №904/2100/13, про перегляд якої просить заявник, та постанов суду касаційної інстанції від 12.02.2009 у справі №8/240, від 15.08.2013 у справі №5019/1460/12, від 08.07.2010 у справі № 13/3185, на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято і застосовано відповідні норми матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

У постанові від 12.02.2009 у справі №8/240, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки, з огляду на відсутність рішення ради на укладення договору оренди землі, оскільки виникнення у позивача права користування земельною ділянкою на умовах оренди, можливе лише за наявності відповідного рішення власника землі (відповідача), що перебуває у державній або комунальній власності.

Водночас у постанові від 15.08.2013 у справі №5019/1460/12, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови в позові про часткове припинення права користування земельною ділянкою, визнання права землекористування та усунення перешкод в користуванні, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Рівненської міської ради з питання оформлення права користування земельною ділянкою; при цьому питання щодо спірної ділянки та надання її в користування позивачу на сесії Рівненської міської ради не розглядалось та рішення не приймалось. Крім того, заявляючи вимогу про визнання права користування земельною ділянкою, позивач не зазначив, яким саме чином було визначено розмір частки земельної ділянки, яка, на його думку, підлягає передачі йому в користування.

Приймаючи постанову від 08.07.2010 у справі № 13/3185, Вищий господарський суд України, дійшов висновку, що судові акти попередніх інстанцій в частині позовних вимог про спонукання відповідача розглянути на сесії подане позивачем клопотання про надання в користування земельної ділянки, підлягають скасуванню з припиненням провадження у справі в цій частині, оскільки судами попередніх інстанцій з огляду на суб'єктний склад сторін, не були визначені фактичні правовідносини сторін у справі і предмет спору між ними, внаслідок чого вирішено по суті спір в адміністративній справі, адже аналіз суб'єктного складу спору та характер правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції. При цьому суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання права користування земельною ділянкою під придбаною спорудою з огляду на те, що позивач не надав доказів та не довів, що на момент набуття ним права власності на будівлю земельна ділянка, на якій розташована вказана будівля, перебувала у власності чи користуванні попередніх власників будівлі (не надав доказів наявності у громадян, які продали йому майнові паї, права власності чи права користування спірною земельною ділянкою).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу №904/2100/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяЄ.Чернов СуддіТ.Добролюбова М. Запорощенко Л. Катеринчук О. Удовиченко