Постанова

від 11.07.2014 по справі 922/1224/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року Справа №922/1224/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

позивач - Чупрін О.О.

1-й відповідач - не з'явився;

2-й відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1598Х/1-35) на ухвалу господарського суду Харківської області від 02 червня 2014 року у справі №922/1224/14

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків,

до 1. Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівельний завод", м. Дружківка Донецької області,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Авто Восток", м. Харків,

про стягнення коштів у розмірі 73687,38 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 червня 2014 року у справі №922/1224/14 (суддя Калініченко Н.В.) справу №922/1224/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" до Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівельний завод" (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Авто Восток" (відповідач 2) про солідарне стягнення з відповідачів 1000,00 грн., а також стягнення з першого відповідача заборгованості в розмірі 63723,50 грн., пені в розмірі 9005,41 грн., 3% річних в розмірі 958,47 грн. - передано для розгляду до господарського суду Донецької області (83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157).

Позивач з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 02 червня 2014 року у справі №922/1224/14 скасувати та направити справу для продовження розгляду до господарського суду Харківської області.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання відповідачі не з'явились, повноважних представників до суду не направили, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином ухвалою суду від 20.06.2014 року.

Відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за їх відсутності за наявними матеріалами у справі.

В судовому засіданні представники позивач підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, ТОВ "Стальконструкція" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - ПАТ "Дружківський машинобудівельний завод" та ТОВ "М-Авто Восток" про стягнення коштів за Договором, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати роботи з розробки перед проекту, який включає в себе обстеження несучих будівельних конструкцій.

Ухвалою від 01.04.2014 року господарський суд Харківської області прийняв справу до провадження та призначив її до розгляду на 12.05.2014 р. на 12:00.

У процесі розгляду справи суд першої інстанції ухвалою від 02.06.2014 р. матеріали справи передав за підсудністю до господарського суду Донецької області.

При винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що місцезнаходженням першого відповідача є Донецька область, то вказана справа не підсудна даному господарському суду і на підставі ст. 17 ГПК України підлягає розгляду господарським судом Донецької області.

Проте, з висновками суду першої інстанції в частині передачі матеріалів справи за підсудністю до господарського суду Донецької області, колегія суддів не може погодитись та вважає ухвалу в цій частині незаконною і винесеною з порушенням норм процесуального законодавства.

Відповідно до статей 13, 15 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ.

У відповідності до ч. 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Користуючись правом, передбаченим ч. 3. ст. 15 ГПК України, позивач на власний розсуд звернувся із позовом до суду за місцезнаходженням другого відповідача, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21, що відноситься до територіальної підсудності господарського суду Харківської області.

Тому, господарським судом Харківської області правомірно та з дотриманням правил підсудності, встановлених чинним законодавством України, було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі.

В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції кваліфіковано право позивача на звернення до суду за місцезнаходженням одного з відповідачів як намір створити штучну альтернативну підсудність.

Проте, з таким твердженням погодитись не можна, оскільки воно суперечить нормам матеріального права України виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, х посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

В силу положень ч. 1 ст. 6 Конституції України судова гілка влади відноситься до державної влади в Україні.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Тобто, чинним законодавством не передбачено поділу альтернативної підсудності на штучну та природню (дійсну).

Приписами Господарського процесуального кодексу України встановлені єдині правила визначення підсудності тієї чи іншої справи, тому суд, розглядаючи справу, має право оцінювати та визначати дотримання цих правил позивачем або недотримання.

Фактично, висновок суду першої інстанції щодо необхідності передачі справи за підсудністю базується на тому, що правила підсудності були дотримані позивачем, але нібито штучно.

Чинним законодавством не передбачено повноваження суду передавати справу за підсудністю через штучне дотримання правил альтернативної підсудності.

На підставі викладеного, судом при винесенні оскаржуваної ухвали були порушені положення вищезазначених норм Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У свою чергу, позивач, користуючись наданим законом правом вибору альтернативної підсудності у відповідності до вимог чинного законодавства, звернувся із позовом до суду за місцезнаходженням другого відповідача, тобто дотримав встановлені правила підсудності і позов був прийнятий до провадження судом першої інстанції із додержанням правил підсудності.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються за місцезнаходженням майна (виключна підсудність справ).

Відповідно до статті 17 Господарського процесуального кодексу України якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Матеріали справи свідчать, що місцезнаходженням першого відповідача є Донецька область, місто Дружківка, вулиця Леніна, будинок 7.

Підставою для звернення позивача саме до господарського суду Харківської області за вирішенням даного спору стало укладення між ним та другим відповідачем договору поруки від 20.08.2012 року.

Місцезнаходженням другого відповідача є місто Харків, що зумовило можливість пред'явлення позивачем позову за власним вибором.

Тобто, вирішуючи питання про прийняття справи до провадження господарський суд Харківської області правомірно прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду, тобто ним було додержано правил виключної підсудності.

За приписами частини 3 статті 17 Господарського суду України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Відповідні роз'яснення щодо вирішення питання про передачу господарської справи у зв'язку із залученням іншого відповідача до іншого господарського суду за правилами виключної підсудності містяться в пункті 27 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", в якому зазначено, що, якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, і справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини 3 статті 17 ГПК України, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи. Тобто, в контексті порушеного питання, переважному застосуванню перед частиною третьою статті 17 ГПК підлягають усі частини статті 16 цього Кодексу.

З огляду на ці приписи законодавчих актів, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки в момент відкриття провадження правила підсудності були дотримані, суд не вправі передавати таку справу за підсудністю, а зобов'язаний розглянути її по суті, такої правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постанові 15 вересня 2011 року по справі №7/60.

Тобто, колегія суддів вважає, що після прийняття справи до свого провадження, суд першої інстанції повинен був розглянути справу по суті не змінюючи її підсудності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарським судом Харківської області при винесенні ухвали допущено порушення норм процесуального права щодо виключної підсудності справи, в зв'язку з чим зазначена ухвала підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до господарського суду Харківської області, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 статті 104, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Скасувати ухвалу господарського суду 02 червня 2014 року у справі №922/1224/14.

Передати матеріали справи №922/1224/14 на розгляд до господарського суду Харківської області.

Повний текст постанови по справі складено 10.07.2014 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Терещенко О.І.