Рішення

від 18.11.2014 по справі 922/1224/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р.Справа № 922/1224/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Стальконструкція", м. Харків до Публічне акціонерне товариство "Дружківський машинобудівний завод" м.Дружківка , ТОВ "М-Авто Восток", м. Харків про стягнення коштів в сумі 73687,38 грн. за участю представників:

позивача - Любич В.О. довіреність б/н від 13.10.14 р.;

першого відповідача - не з"явився;

другого відповідача - не з"явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод", м. Дружківка (перший відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Авто Восток" (другий відповідач), м. Харків грошові кошти у сумі 1 000,00 грн., а також стягнути з другого відповідача заборгованість у розмірі 72 687,38 грн., з яких: 63 723,50 грн. основний борг, 9 005,41 грн. пеня та 958,47 грн. 3% річних. Також до стягнення з відповідачів заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 квітня 2014 року (суддя Мамалуй О.О.) було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1224/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 12 травня 2014 року.

На підставі розпорядження керівника апарату від 29 квітня 2014 року № 571, у зв'язку з відсутністю судді Мамалуя О.О., було призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Автоматизованою системою документообігу суду розгляд даної справи було призначено судді Калініченко Н.В.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 червня 2014 року справу № 922/1224/14 було передано для розгляду до господарського суду Донецької області.

06 червня 2014 року за супровідним листом вих. № 922/1224/14/001469/1 від 06.06.2014 р. матеріали справи № 922/1224/14 було направлено на адресу господарського суду Донецької області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07 липня 2014 року у даній справі вказану вище ухвалу господарського суду Харківської області від 02 червня 2014 року скасовано, а матеріали - передано для розгляду до господарського суду Харківської області.

21 липня 2014 року матеріали оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 02 червня 2014 року надійшли до господарського суду Харківської області.

Втім, матеріали справи № 922/1224/14 з господарського суду Донецької області до цього моменту не повернулись до господарського суду Харківської області.

Ухвалою суду від 22 липня 2014 року господарський суд Харківської області у зв'язку із відсутністю в господарському суді Харківської області матеріалів справи № 922/1224/14, відклав вирішення питання про призначення справи для розгляду до їх повернення з господарського суду Донецької області.

31 жовтня 2014 року через канцелярію суду (вх. № 38114 від 31 жовтня 2014 року) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" надійшло клопотання про призначення справи для розгляду.

Ухвалою суду від 04 листопада 2014 року провадження у справі було поновлено, призначено розгляд справи на 18 листопада 2014 року.

17 листопада 2014 року через канцелярію суду (вх. № № 40785, 40786) від першого відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про долучення до матеріалів справи документів, зокрема, відгуку на позовну заяву. Вказані документи суд долучив до матеріалів справи.

В судове засідання 18 листопада 2014 року з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд долучити до матеріалів справи клопотання з доданим платіжним дорученням №1761 від 28 березня 2014 року про сплату судового збору в розмірі 1 827,00 грн., дані документи судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду (вх. № 41010 від 18 листопада 2014 року).

Відповідачі своїх уповноважених представників в судове засідання не направили.

Розглянувши клопотання першого відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Пленум Вищого господарського суду України в постанові № 18 від 26 грудня 2011 роз'яснив, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Оскільки першим відповідачем не надано доказів неможливості представлення його інтересів в судовому засіданні іншим представником, а також враховуючи висвітлення його правової позиції у наданому до суду відзиві на позовну заяву, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання першого відповідача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, відповідно до яких розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого суду, судом встановлено, що всі учасники судового процесу є належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду даної справи. Суд, відповідно до вимог ст.ст. 64, 65 ГПК України направляв за визначеними в позовній заяві та в ЄДРПОУ адресами ухвалу про порушення провадження у справі, про відкладення розгляду справи та про призначення справи до розгляду. Втім, сторони правом на участь в судових засіданнях не скористались.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі, про відкладення розгляду справи та про призначення справи до розгляду свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 18 листопада 2014 року представник позивача не виявив наміру подати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для вставлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06 серпня 2012 року між позивачем (як виконавцем) та першим відповідачем (як замовником) було укладено договір № 211/12 (далі - "договір") відповідно до умов якого виконавець зобов'язався виконати роботи з розробки проекту, які включають в себе обстеження несучих будівельних конструкцій, споруд та розробку пропозицій по їх вдосконаленню та системи несучих конструкції в цілому, для облаштування на об'єкті необхідного кранового обладнання підвищеної вантажопід'ємності, визначенню витрат на придбання такого устаткування, його монтажу, введення в експлуатацію, а також витрат на проектні роботи та будівництво відповідно до секторів цехів № 1, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані замовником роботи та сплатити їх на умовах, визначених договором.

Пунктами 3.3 сторони погодили, що по факту виконаних робіт виконавець передає замовнику по акту здачі-приймання виконаних робіт в 2-х екземплярах предпроект. Замовник, протягом 5 робочих днів від дати отримання від виконавця акту здачі-приймання виконаних робіт, у випадку відсутності претензій до результатів виконаних робіт виконавцем, зобов'язаний направити виконавцю один примірник підписаного акту здачі-приймання.

01 березня 2013 року сторонами було підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання науково-технічної продукції, відповідно до якого замовник претензій по об'єму, якості та строкам наданих послуг не має.

Згідно п. 2.1 договору загальна вартість робіт по договору визначається кошторисом, який є невід'ємною частиною даного договору, та складає 127 447,00 грн.

Відповідно до п. 2.3.1 після набрання чинності договором, замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 50% від загальної вартості робіт, в розмірі 63 723,50 грн.

Остаточний розрахунок по даному договору - оплата 50% від загальної вартості робіт, в розмірі 63 723,50 грн., здійснюється замовником протягом 30 календарних днів від дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, відповідно предмету договору (п. 2.3.2 договору).

Позивач стверджує, що відповідач, в порушення п. 2.3.2 договору, остаточний розрахунок за договором не здійснив.

З огляду на викладене, на підставі п. 5.3 договору, позивач нарахував першому відповідачу пеню за період з 01.04.2013 р. по 01.10.2013 р. в розмірі 9 005,41 грн., а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України - 3% річних за той самий період в розмірі 958,47 грн.

20 серпня 2012 року між позивачем (як кредитором) та другим відповідачем (як поручителем) було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником (першим відповідачем) своїх зобов'язань за договором. Сторони домовились, що даною порукою зобов'язання боржника забезпечуються лише частково в межах суми, яка становить 1 000,00 грн.

На підставі договору поруки, частину заборгованості першого відповідача (в розмірі 1 000,00 грн.) позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Договором (відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України) є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Так, наявний в матеріалах справи договір свідчить, що між сторонами (позивачем та першим відповідачем) виникли взаємні зобов'язання.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач свої зобов'язання за договором як виконавець виконав належним чином, про що свідчать матеріали справи, зокрема, акти здачі-приймання, підписані обома сторонами (а.с. 118, 119). Втім, перший відповідач свої зобов'язання за договором виконав не в повному обсязі.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором - оплатив аванс на загальну суму 63 723,50 грн.

Втім, доказів здійснення остаточного розрахунку за договором в розмірі 63 723,50 грн. в матеріалах справи немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання за договором, а від так і про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 62 723,50 грн.

Виконання зобов'язань за договором першого відповідача було забезпечено вказаним вище договором поруки, укладеним між позивачем та другим відповідачем.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Як встановлено судом, порука другого відповідача обмежена 1 000,00 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачами не надані докази припинення договору поруки або визнання його недійсним.

В матеріалах справи також відсутні, а відповідачами не надані докази оплати заборгованості в сумі 1 000,00 грн. частково або в повному обсязі.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів 1 000,00 грн. заборгованості.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договором (п. 5.3) сторони погодили, що у випадку порушення замовником п. 2.3.2 договору, він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочення від вартості робіт по договору, за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет відповідності вимогам чинного законодавства та договору, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 01.04.2013 р. по 30.09.2013 р. в розмірі 9 005,41 грн. є законними та обґрунтованими. Невірне визначення позивачем періоду нарахування пені по строку 01.10.2013 року не є підставою для часткового задоволення позовних вимог, оскільки загальний розмір заявленої до стягнення пені відповідає її розміру за період, визначений судом виходячи зі змісту п. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 01.04.2013 р. по 01.10.2013 р. в розмірі 958,47 грн., дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

В той же час, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги щодо першого відповідача, оскільки позивачем не враховано при визначенні позовних вимог до першого відповідача, вже заявлених солідарно до відповідачів 1 000,00 грн.

Заперечення першого відповідача з приводу позовних вимог спростовуються матеріалами справи та є юридично необґрунтованими.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Відповідно до даної норми при задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 175, 230, 231 ГК України, ст.ст. 253, 526, 530, 553, 549, 610-612, 625 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівельний завод" (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Леніна, 7, код ЄДРПОУ 00165669) та Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Авто Восток" (61020, м. Харків, вул. Китаєнка, 1, код ЄДРПОУ 37462211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (61106, м. Харків, просп. Московський, 283, код ЄДРПОУ 21191412) заборгованість в розмірі 1000,00 грн., судовий збір в розмірі 24,80 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівельний завод" (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Леніна, 7, код ЄДРПОУ 00165669) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (61106, м. Харків, просп. Московський, 283, код ЄДРПОУ 21191412) заборгованість в розмірі 62 723,50 грн., пеню в розмірі 9 005,41 грн., 3% річних в розмірі 958,47 грн., судовий збір в розмірі 1 802,20 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий.

Повне рішення складено 21.11.2014 р.

Суддя Н.В. Калініченко