Рішення

від 26.06.2014 по справі 917/680/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 р. Справа № 917/680/14

За позовом Приватного підприємство "Пожсервіс", 37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Комишнянська, 119

до Приватного підприємця ОСОБА_1, 37602, АДРЕСА_1

про стягнення 111950,00 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Панченко О.О.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 26.06.2014 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 111950,00 грн. заборгованості згідно договору оренди б/н від 12.10.2006 року.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви № 19/14 від 03.06.2014 року (а.с. 66-69) про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення боргу по орендній платі та про відмову від частини позовних вимог, у відповідності до якої позивач в зв'язку зі здійсненням перерахунку просить суд стягнути з відповідача 91500,00 грн. боргу по орендній платі згідно спірного договору та відмовляється від позову в частині стягнення вартості обладнання.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

У відповідності до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Подана заява в частині збільшення розміру позовних вимог приймається до розгляду, внаслідок чого судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 115450 грн. боргу згідно договору оренди б/н від 12.10.2006 року, з яких: 91500,00 грн. - сума заборгованості по орендній платі, 23950,00 грн. - вартість орендованого обладнання.

Відповідач в судове засідання не з'явився, копія ухвали від 29.04.2014 року (а.с. 75), надіслана на адресу відповідача, була повернута до суду поштовим відділенням з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Разом із тим, відповідно до наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.62-63) станом на 26.05.2014 року місцем проживання відповідача є: 37602, АДРЕСА_1, що співпадає з адресою, за якою судом було направлено копію вищевказаної ухвали. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату та місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд встановив:

12.10.2006 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, орендар) та Приватним підприємством "Пожсервіс" (позивач, орендодавець) був укладений договір передачі обладнання в тимчасове користування (а.с. 14-16), відповідно до якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти у тимчасове володіння та користування обладнання згідно додатку 1 до даного договору (а.с. 17) з метою його використання для виготовлення тротуарної плитки та інших бетонних виробів (п. п. 1.1., 1.3. договору).

За змістом приписів п. п. 2.1., 2.2., 3.1. вказаного договору (далі - договір) майно передається орендодавцем та приймається орендарем протягом 3 днів з моменту підписання даного договору за актом приймання-передачі.

У відповідності до п. 3.2. договору термін оренди складає 6 років з моменту приймання майна.

На виконання умов договору позивачем було передане відповідачеві обумовлене договором та додатком 1 до договору обладнання, що підтверджується підписаним сторонами (з боку орендаря - представником на підставі довіреності) актом приймання-передачі (а.с. 18).

Згідно п. п. 4.1., 4.2. договору розмір орендної плати складає 1000,00 грн. на місяць. Орендна плата сплачується орендарем особисто безготівковим перерахунком на рахунок орендодавця.

В порушення своїх зобов'язань за договором відповідач за передане в оренду обладнання із позивачем не розрахувався, внаслідок позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення заборгованості по орендній платі в сумі 72000,00 грн. та про відшкодування вартості неповернутого обладнання в розмірі 23950,00 грн. (а.с. 33-34). Вказана претензія була одержана відповідачем, про що свідчать наявні у справі копії розписки та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 35, 36), але залишена без реагування.

07.02.2014 року позивачем відповідачу було направлено заяву про розірвання спірного договору в односторонньому порядку в зв'язку з систематичним невиконанням останнім зобов'язань стосовно внесення орендної плати (а.с. 12-13). Дане поштове відправлення було повернуто позивачу поштовим відділенням через відмову адресата від одержання (а.с. 40).

Враховуючи, що станом на момент подання позову передане відповідачеві в оренду обладнання позивачу не повернуте, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період з 12.10.2006 року по 02.06.2014 року (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), яка за розрахунком позивача становить 91500,00 грн.

Крім того, позивач прохав суд стягнути з відповідача вартість неповернутого обладнання в сумі 23950,00 грн., однак заявою № 19/14 від 03.06.2014 року позивач відмовився в цій частині від позову.

Дії позивача щодо часткової відмови від позову не суперечать чинному законодавству України та не порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин суд приймає часткову відмову позивача від позову, а провадження у справі в частині стягнення вартості неповернутого обладнання в розмірі 23950,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 4. ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно іншої частини позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями ч. 1 ст. 761 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений цим договором (в даному разі - 6 років, тобто до 12.10.2012 року). Водночас нормою ст. 764 ЦК України визначено, що у випадку, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів наявності у позивача на момент закінчення строку дії договору заперечень щодо поновлення строку дії договору, спірний договір є поновленим аналогічний строк, тобто на 6 років.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, згідно закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Згідно п. 7.3. договору орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку в разі систематичного порушення орендарем умов договору. Положення аналогічного змісту містяться в ч. 1 ст. 782 ЦК України, при цьому нормою ч. 2 ст. 782 ЦК України встановлено, що в разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як було вказано вище, 07.02.2014 року позивачем на адресу відповідача було направлено заяву про розірвання спірного договору в односторонньому порядку через систематичне невиконання останнім зобов'язань по внесенню орендної плати, однак дане поштове відправлення було повернуте позивачеві поштовим відділенням через відмову адресата від одержання. При цьому, як вбачається з довідки відділення зв'язку на поштовому конверті, від одержання вказаного відправлення відповідач відмовився 14.02.2014 року.

Відповідно до п. 3 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 року "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу про виконання грошових зобов'язань, зокрема відмова від його прийняття, не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

З урахуванням викладеного суд приходить висновку про те, що спірний договір є розірваним з моменту відмови відповідача від одержання листа на підприємстві зв'язку, тобто з 14.02.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, обов'язок відповідача своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату, а також термін його виконання встановлено п. п. 4.1., 4.2. спірного договору.

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі правовідносин щодо оренди обладнання у період з 12.10.2006 року по 13.02.2014 року. Сума орендних платежів за вказаний період оренди становить 88000,00 грн. Нарахування орендної плати після розірвання договору в зв'язку з неповерненням спірного майна відповідачем є безпідставним та не грунтується ані на нормах чинного законодавством України, ані на умовах цього договору.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 88000,00 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин даної справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з урахуванням положень п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу").

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (№ 3674-VI від 08.07.2011 року) судовий збір за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати і не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Під час звернення до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2279,00 грн., виходячи з ціни позову в розмірі 113950,00 грн.

Поданою в подальшому заявою позивач зменшив розмір позовних вимог до 111950,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у випадку зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням вищенаведеного надлишково сплачений судовий збір в сумі 40,00 грн. підлягає поверненню позивачеві.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, п. 4. ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (37602, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємство "Пожсервіс" (37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Комишнянська, 119, код за ЄДРПОУ 34264537) - 88000,00 грн. боргу та 1760,00 грн. судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення вартості неповернутого обладнання в розмірі 23950,00 грн. провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути Приватному підприємству "Пожсервіс" (код за ЄДРПОУ 34264537) з державного бюджету України надлишково сплачений згідно квитанції № 38 від 27.03.2014 року судовий збір в розмірі 40,00 грн. (оригінал квитанції міститься в матеріалах справи).

Повне рішення складено 01.07.2014 року.

Суддя Гетя Н.Г.