Постанова

від 09.07.2014 по справі 810/2079/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2014 року м. Київ 810/2079/14

13:33

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.

представників сторін:

від позивача - Андрущенко О.В., Матвійчук В.А.,

представника відповідача - Бойко Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІК»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі

Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АІК» з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про (з урахуванням заяви від 09.07.2014 про уточнення позовних вимог) скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2013 № 0002342300, № 0002292300, № 0002302300, № 0002312300, № 0002352300, № 0002322300 та визнання протиправними дії податкового органу щодо прийняття за Актом документальної перевірки від 27.11.2013 податкових повідомлень-рішень від 18.12.2013 № 0002342300, № 0002292300, № 0002302300, №0002312300, № 0002352300, № 0002322300.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі Акта перевірки, в ході якої встановлено заниження позивачем податку на прибуток, податку на додану вартість, завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, порушення вимог застосування реєстраторів розрахункових операцій і здійснення торгівельної діяльності продукції не власного виробництва, перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними, оскільки підприємством правомірно сформовано витрати і податковий кредит за результатами взаємовідносин із контрагентами. Крім того, підприємством не перевищено ліміт залишку готівки, що підтверджується відповідними доказами, а не застосування реєстраторів розрахункових операцій не порушує чинного законодавства, оскільки підприємство здійснює продаж товарів власного виробництва.

Під час розгляду справи представники позивача підтримали позовні вимоги і просили суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Його представник у судовому засіданні зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АІК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2012 валютного і іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2012 за результатами якої складено Акт від 27.11.2013 № 317/10-13/19408407 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- пп. 14.1.56, п. 14.1 ст. 14, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137 Податкового Кодексу України - занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2012 на загальну суму 245806,47 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4840,00 грн., з них за червень 2012 у сумі 1824,00 грн. і вересень 2012 у сумі 3020,00 грн. і завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 5442,00 грн., з них за травень 2010 у сумі 2420,00 грн. і грудень 2012 у сумі 3202,00 грн.;

- п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - не застосовано реєстратор розрахункових операцій і не видано відповідних розрахункових документів при продажу продукції не власного виробництва у 2011 році - 25.03.2011 у сумі 25272,14 грн., 29.03.2011 у сумі 31300,00 грн., у період з 13.04.2011 по 19.12.2011 у сумі 766942,47 грн., у 2012 - 13.01.2012 у сумі 17969,53 грн., 30.01.2012 у сумі 17054,70 грн., у період з 13.02.2012 по 24.10.2012 у сумі 196065,66 грн.;

- ст. 267 Податкового кодексу України - здійснення торгівельної діяльності продукцією не власного виробництва у період з 25.03.2011 по 24.10.2012;

- п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 - перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі ТОВ «АІК» на загальну суму 27634,01 грн.;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України - занижено суму податку з доходів фізичних осіб у сумі 737,00 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

Зокрема, щодо податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в Акті перевірки на сторінці 3 зазначено, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.01.2009 по 30.12.2012 встановлено його заниження на суму 1170507,00 грн. При цьому, структура валових доходів підприємства наведена в Акті перевірки у табличному вигляді, крім того на сторінках 5-7 викладені відомості наданих до перевірки ТОВ «АІК» регістрів синтетичного обліку.

На сторінці 8 Акта перевірки відповідачем зазначено, що враховуючи наведену інформацію встановлено заниження доходів від операційної діяльності за 4 квартал 2012 у сумі 1170507,00 грн.

При цьому, на сторінці 13 Акта перевірки податковим органом зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2009 по 31.12.2012 в результаті описаних порушень в пп. 3.1.1 Акта перевірки встановлено йог заниження за 4 квартал 2012 у сумі 245806,00 грн.

Відповідно до Акта перевірки (сторінка 14) за період з 01.01.2009 по 31.12.2012 ТОВ «АІК» задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1087376,00 грн.

За період з 01.01.2009 по 31.12.2012 задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 1209755,00 грн.

На сторінках 19-20 Акта перевірки відповідачем зазначено, що за допомогою АІС «Податковий блок» в ході перевірки встановлено розбіжності в Додатку 5 податкової звітності ТОВ «АІК» по контрагентам: ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Техпрогрес», ТОВ «Аквілон Трейдінг», ТОВ «СІМ», ПП «Промоутерський центр «Світ-Про», ТОВ «ЛІСС ЛТД».

Отже, враховуючи вищенаведену інформацію, перевіркою встановлено неправомірне віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 10850,65 по операціях з ТОВ «Техно Торг» (код за ЄДРПОУ 35791183), ТОВ «Техпрогрес» (код за ЄДРПОУ 31032912), ТОВ «Аквілон Трейдінг» (код за ЄДРПОУ 35767763), ТОВ «Сім» (код за ЄДРПОУ 37101504), ПП «Промоутерський центр «Світ-Про» (31608634), ТОВ «Лісс ЛДТ» (код за ЄДРПОУ 30554431) за період з 01.01.2009р. по 31.12.2012, не задекларовано та не сплачено до Державного бюджету податкові зобов'язання у сумі 10 850,65 грн.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що в порушення вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних отриманих від ТОВ «Техно Торг» (код за ЄДРПОУ 35791183), ТОВ «Техпрогрес» (код за ЄДРПОУ 31032912), ТОВ «Аквілон Трейдінг» (код за ЄДРПОУ 35767763), ТОВ «Сім» (код за ЄДРПОУ 37101504), ПП «Промоутерський центр «Світ-Про» (31608634), ТОВ «ЛІСС ЛДТ» (код за ЄДРПОУ 30554431) на загальну суму 10850,65 грн.

Перевіряючи дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій, порядку оприбуткування готівки в касі і дотримання встановлених лімітів в касі податковим органом встановлено наступне.

TOB «АІК» має центральну касу, веде одну касову книгу в центральній касі для обліку операцій з готівкою в національній валюті, яка пронумерована, прошнурована та скріплена відбитком печатки підприємства. Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день не провадяться.

Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі.

На виконання вимог пунктів 5.2, 5.3 та 5.4 Постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» ТОВ «АІК» установило ліміт залишку готівки в касі самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі. Ліміт залишку готівки в касі ТОВ «АІК» згідно наказу від 01.03.12 № 8 встановлено в сумі 9234,54 грн.

На сторінці 32 Акта перевірки зазначено, що при визначенні залишку готівки в касі TOB «АІК» на кінець дня взято до уваги той факт, що у видатковому касовому ордері від 18.05.12 № 16 відсутній підпис одержувача готівки - ОСОБА_7 на суму 20205,44 грн., а у видатковому касовому ордері від 25.12.12 № 54 відсутній підпис одержувача готівки - ОСОБА_5 на суму 25250,00 грн.

Згідно зі сторінкою 32 Акта перевірки податковим органом вказано, що перевіркою касової книги, прибуткових касових ордерів та видаткових накладних ТОВ «АІК» встановлено факт продажу за готівку продукції не власного виробництва через касу підприємства з оформленням розрахункових операцій прибутковими касовими ордерами без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без видачі відповідних розрахункових документів встановленої форми.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0002312300, згідно з яким позивача на підставі абзацу першого пункту першого Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосовано штрафні (фінансові санкції) у сумі 55268,02 грн., податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0002322300, згідно з яким позивачу на підставі пункту першого статті 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 4863397,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0002302300, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 3202,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0002352300, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання податку на прибуток підприємств у сумі 307258,00 грн., з них 245806,00 грн. за основним платежем і 61452,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0002342300, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6055,00 грн., з них 4844,00 грн. за основним платежем і 1211,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0002292300, згідно з яким позивачу визначена сума завищеного від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 2420,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковим повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

При розгляді даної справи суд враховує, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У свою чергу, відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх рішень та дій не звільняє позивача від обов`язку доказування власних тверджень чи заперечень.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0002352300, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 307258,00 грн., слід зазначити про таке.

Як було встановлено судом в ході судового розгляду та пояснила посадова особа податкового органу, яка проводила перевірку - Геря Т.А., вказані податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств були визначені підприємству у зв'язку із тією обставиною, що позивачем не було задекларовано у податковій звітності дохід за період 4 кварталу 2012 року, оскільки підприємство подало до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2012 рік із нульовими показниками. Проте, як було встановлено в ході перевірки, підприємство мало прибуток, що відображено на сторінці 3 Акта перевірки.

У свою чергу, представник позивача зазначила, що податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств були визначені безпідставно, оскільки податковим органом не були враховані витрати, що були понесені підприємством і склали 1703000,00 грн. Крім того, представник позивача не заперечувала про те, що податкова декларація з податку на прибуток за 2012 рік була відправлена до податкового органу із нульовими показниками та пояснила, що дана обставина сталась у зв'язку з неполадками в роботі системи, які виникли на підприємстві. При цьому, про те, що дана декларація була відправлена із нульовими показниками позивач дізнався лише при проведенні перевірки.

Надаючи правову оцінку даним обставинам суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

В ході перевірки позивача податковим органом було встановлено, що також відображено в Акті перевірки, що підприємство отримало прибуток і при цьому, не надало документів на підтвердження понесених витрат. Факт отримання прибутку не заперечувався представником позивача. Водночас позивач стверджував, про наявність у підприємства витрат на суму 1703000,00 грн.

Суд наголошує на тому, що у даному випадку, проводилась виїзна перевірка позивача.

Згідно з підпунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

В силу положень пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків-фізичної особи або посадової особи платника податків-юридичної особи.

Жодного доказу того, що позивач скористався визначеними законодавством правами та подав до закінчення перевірки відповідачу документи, які підтверджують понесення витрат суду не надано.

Суд звертає увагу, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як встановлено судом, позивачем були надані до відповідача письмові заперечення від 06.12.2013 № 15/9 на Акт перевірки, проте зі змісту заперечень вбачається, що до вказаних заперечень додані лише копії податкових накладних. Будь-яких інших документів позивачем до податкового органу надано не було. Проте, лише податкові накладні не можуть бути доказом на підтвердження формування валових витрат в сумі 1703000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що при перевірці правомірності рішення контролюючого органу суд перевіряє юридичну обґрунтованість даного рішення з урахуванням наявних на момент перевірки та прийняття рішення документів.

А відтак, на підставі системного аналізу зазначених норм законодавства, суд дійшов висновку, що не подання податковому органу під час проведення перевірки та заперечень на Акт перевірки первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань формування витрат, в силу приписів підпункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, є достатньою підставою для висновку про відсутність таких документів у позивача на момент проведення перевірки та не підтвердження правомірності формування ним податкових зобов'язань.

Крім того, первинні документи на підтвердження формування витрат не були надані позивачем і в ході судового розгляду. Також позивачем не було обґрунтовано зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю підприємства та не надано доказів фактичного понесення таких витрат в сумі 1703000,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0002352300 прийнято відповідачем правомірно та скасуванню не підлягає.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 18.12.2103 № 0002322300, яким до позивача застосовано суму штрафу в розмірі 4863397,00 грн. у зв'язку із не застосуванням реєстраторів розрахункових операцій слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; 3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

У свою чергу, стаття 9 даного Закону визначає, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку;

Як було зазначено судом, в ході перевірки податковим органом було встановлено, що підприємство здійснює продаж за готівку продукцію не власного виробництва через касу підприємства з оформленням розрахункових операцій прибутковими касовими ордерами без застосування реєстраторів розрахункових операцій.

При цьому, представник позивача не заперечував тієї обставини, що у перевіряємий період здійснював одночасно реалізацію товару як власного так і не власного виробництва, мотивуючи продаж товару інших виробників необхідністю надання послуг по монтажу теплових насосів, систем охолодження, які безпосередньо виготовляє позивач. Водночас, позивач наполягав на тому, що податковим органом не було враховано при перевірці, які саме товари власного виробництва, а які придбані товари у подальшому реалізовувались без застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Проте, суд не приймає до уваги такі твердження позивача, оскільки факт порушення вимог статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» був встановлений в ході судового розгляду. У свою чергу, позивач ані в ході проведення перевірки, ані під час оскарження Акта перевірки не надав доказів на підтвердження які саме товари є товарами власного виробництва позивача, а які були придбані у інших підприємств та у подальшому реалізовані.

В ході судового розгляд такі документи також не були надані суду, а договори про надання послуг, видаткові накладні, що надані позивачем не містять відомостей щодо виробника товару, який реалізувався і з їх змісту не можливо встановити та ідентифікувати, які з реалізованих товарів є власним виробом позивача, а які були придбані для подальшої реалізації.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.12.2103 № 0002322300 прийнято відповідачем обґрунтовано та скасуванню не підлягає.

Відносно перевищення готівки в касі на суму 27634,01 грн. представник позивача зазначив, що видатково-касові ордери від 18.05.2012 № 16 та від 25.12.2012 № 54 оформлені належним чином, тому підстави для застосування до позивача відповідно до податкового повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0002312300 штрафних санкцій в сумі 55268,02 грн. відсутні.

Відповідно до пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яка затверджена Постановою Національного Банку України від 15.12.2004 № 637, (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Як зазначалось судом, в ході перевірки податковим органом було встановлено, що при визначенні залишку готівки в касі ТОВ «АІК» на кінець дня взято до уваги той факт, що у видатковому касовому ордері від 18.05.2012 № 16 відсутній підпис одержувача готівки - ОСОБА_7 на суму 20205,44 грн., а у видатковому касовому ордері від 25.12.2012 № 54 відсутній підпис одержувача готівки - ОСОБА_5 на суму 25250, 00 грн.

При цьому, представник відповідача зазначив, що в ході проведення перевірки податковим органом були виготовлені ксерокопії даних ордерів з метою недопущення проставлення даних підписів у подальшому після закінчення перевірки.

На підтвердження даної обставини позивач надав суду копії цих ордерів з яких вбачається, що у графі «Одержав», у графі «дата» та графі «Підпис одержувача» відомості відсутні. Представники позивача будь-яких пояснень з цього приводу в ході судового розгляду не надали.

У свою чергу, додані позивачем до позовної заяви копії ордерів від 25.12.2012 та від 18.05.2012, які містять відповідні підписи, дати та суми, не приймаються до уваги, оскільки у суду наявні сумніви щодо наявності в них усіх реквізитів, зокрема підписів та прізвищ на момент проведення перевірки. Крім того, позивачем не було надано суду доказів того, що позивачем надавались належним чином засвідчені копії цих документів із відповідними підписами матеріально відповідальних осіб на час оскарження Акта перевірки в адміністративному порядку.

Таким чином, позивачем не доведено суду дотримання вимог касової дисципліни, отже, податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0002312300 прийнято відповідачем обґрунтовано та скасуванню не підлягає.

Відносно податкових повідомлень-рішень від 18.12.2013 № 0002342300, № 0002292300, 0002312300 судом встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем у зв'язку із наявністю розбіжностей по контрагентам позивача, які були виявлені за допомогою АІС «Податковий блок».

Зокрема, щодо податкового повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0002342300, як вбачається з деталізованої інформації, щодо встановлення в ході проведення перевірки ТОВ «АІК» порушень по ПДВ, яка надана суду податковим органом у письмовому вигляді, по контрагенту ТОВ «Техпрогрес» у додатку 5 до декларації ТОВ «АІК» неправильно зазначено індивідуальний податковий номер (далі - іпн) ТОВ «Техпрогрес»; по ТОВ «Аквілон Трейдінг» у полі накладної від 29.07.2011 № 200 іпн покупця-продавцем здійснено помилку, а саме, згідно податкової накладної зазначено іпн 194084401013, дійсний номер іпн ТОВ «АІК» - 194084010132; по ПП «Промоутерський центр «Світ-Про» до перевірки надано податкові накладні оформлені ПП «НВП Просвіт» (код за іпн 309640426567), а до перевірки не надано накладні виписані ПП «Промоутерський центр «Світ-Про».

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88).

Частиною першою статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пункту 6.3 пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 22.11.2011 за № 1333/20071, чинного на день оформлення податкових накладних, не дає право покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема, порушення порядку заповнення податкової накладної.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Представник позивача в ході судового розгляду підтвердив про наявність помилок при оформленні первинних бухгалтерських документів, які були виявлені в ході проведення перевірки та пояснив, що вказані помилки були допущені бухгалтером підприємства.

Отже, враховуючи викладені положення чинного законодавства, та з огляду на те, що позивачем не спростовано в ході судового розгляду висновків позивача, суд дійшов висновку, що підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0002342300 відсутні.

Відповідно до деталізованої інформації, щодо встановлення в ході проведення перевірки ТОВ «АІК» порушень по ПДВ, щодо податкового повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0002302300 податковим органом встановлено наявність помилок по ТОВ «Техпрогрес», зокрема, у додатку 5 до декларації ТОВ «АІК» неправильно зазначено іпн ТОВ «Техпрогрес»; по ТОВ «Аквілон Трейдінг» у полі накладної від 20.12.2011 № 50 іпн покупця-продавцем здійснено помилку, а саме, згідної податкової накладної зазначено іпн 194084401013, дійсний номер іпн ТОВ «АІК» - 194084010132; по ТОВ «Техно-торг» у полі накладної від 22.08.2012 № 3012 іпн покупця-продавцем здійснено помилку, а саме, згідно податкової накладної зазначено іпн - 19408401013, дійсний номер іпн ТОВ «АІК» 194084010132.

Представник позивача аналогічно підтвердив наявність даних помилок та не спростував доводів податного органу в цій частині.

Відносно контрагента позивача ТОВ «Компанія «Сучасні інсталяційні мережі» («СІМ») відповідач зазначив, що по ТОВ «СІМ» складено Акт від 18.10.2013 № 197/22-1/37101504 і не підтверджено суму податкового зобов'язання у розмірі 1040,61 грн., оскільки податкові накладні при перевірці не надано. Проте, позивачем додано до позовної заяви податкові накладні на суму ПДВ 1041,00 грн. в яких продавцем зазначено ТОВ «Компанія «Сучасні інсталяційні мережі».

У свою чергу, посилання відповідача на Акт Бориспільської ДПІ від 18.10.2013 № 197/22-1/37101504 «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників податку на додану вартість в обліку ТОВ «Компанія «Сучасні інсталяційні мережі» з підприємствами-покупцями та постачальниками за вересень-жовтень 2011 року, січень 2012 року» не приймається судом до уваги, оскільки сам по собі вказаний Акт є носієм певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора і висновки викладені у ньому не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції та/або фіктивності контрагента позивача.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0002302300 в частині донарахування податкового зобов'язання за основним платежем в сумі 1041,00 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню. При цьому, суд зазначає, що штрафні санкції щодо позивача у вказаному податковому повідомленні-рішенні відповідачем не визначені.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0002292300 суд зазначає наступне. Як пояснив суду представник податкового органу, по ТОВ «ЛІСС ЛТД» податковим органом було встановлено відхилення, оскільки ТОВ «ЛІСС ЛТД» не відобразило господарські операції із позивачем. Водночас, відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження цієї обставини. У свою чергу, позивач надав суду відповідні податкові накладні від 27.10.2009 № 27102, від 07.10.2009 № 7101, від 16.11.2009 № 16111, від 13.11.2009 № 13112. Отже, відповідачем не було доведено суду належними доказами із посиланням на норми чинного законодавства, за яких саме підстав податковим органом були донараховані податкові зобов'язання по даному контрагенту, оскільки самі по собі відхилення не є підставою для нарахування податкових зобов'язань без доведення певних фактів відповідними доказами із посиланням на норми закону. За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0002292300 прийнято податковим органом безпідставно та підлягає скасуванню.

Відносно позовних вимог позивача про визнання протиправними дій щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства прийняття податкових повідомлень-рішень є обов'язком податкового органу, який передбачений Податковим кодексом України у разі якщо податковий орган в ході перевірки встановить наявність порушень. Таким чином, підстави визнання протиправними дії щодо прийняття податкових повідомлень-рішень судом не встановлено, тому в цій частині позовних вимог у задоволенні позову суд відмовляє.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме, в частині визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.12.2013 № 0002292300 і визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.12.2013 № 0002302300 в частині нарахування податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 1041,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовльнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.12.2013 № 0002292300.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.12.2013 № 0002302300 в частині нарахування податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 1041,00 грн.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя (підпис) Панова Г. В.

З оригіналом згідно

Суддя Панова Г.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 липня 2014 р.