Постанова

від 01.08.2018 по справі 810/2079/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2018 року

Київ

справа №810/2079/14

адміністративне провадження №К/9901/9094/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Панової Г.В. від 09 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Василенка Я.М., Кузьменка В.В. від 12 лютого 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АІК до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю АІК звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки є безпідставними, оскільки підприємством правомірно сформовано витрати і податковий кредит за результатами господарських правовідносин із контрагентами.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 18 грудня 2013 року №0002292300. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 18 грудня 2013 року №0002302300 в частині нарахування податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 1 041, 00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем в ході розгляду справи не доведено будь-якими належними та допустимими доказами наявності відхилень між сумами задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту між позивачем та ТОВ ЛІСС ЛТД , обставини чого стали підставою для прийнятого податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року №0002292300, натомість сукупність наданих позивачем податкових накладних, оформлених за операціями із згаданим контрагентом, підтверджують правомірність формування даних податкової звітності позивача; також суди встановили наявність в матеріалах справи податкових накладних, складених за наслідками господарських відносин позивача із ТОВ Компанія Сучасні інсталяційні мережі на суму податку на додану вартість у розмірі 1041,00 грн., та первинних документів, які підтверджують реальність таких операцій, й дійшли висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо непідтвердження правомірності формування позивачем даної суми податкового зобов'язання та прийняття податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року №0002302300 у відповідній частині.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову скасувати.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що висновки акту перевірки, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є законними та обґрунтованими, оскільки в ході її проведення встановлено недекларування позивачем операційного доходу, внаслідок чого занижено суми з податку на прибуток; незастосування реєстраторів розрахункових операцій, невидача відповідних розрахункових документів та перевищення ліміту залишку готівки у касі підприємства, що стало підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій. Відповідач також посилається на встановлені в ході проведення перевірки обставини наявності у позивача розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям із ТОВ ЛІСС ЛТД внаслідок оформлення первинних документів із помилками. Водночас, касаційна скарга не містить будь-яких доводів в частині висновків судів про протиправність податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року №0002302300 у відповідній частині.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року відповідачем складено акт від 27 листопада 2013 року №317/10-13/22-01/19408407, яким встановлено порушення: - підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, статті 185, пунктів 137.1, 137.4 статті 137 Податкового кодексу України, а саме - не задекларовано операційний дохід, в результаті чого занижено на 245 806, 47 грн. суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2012 року; - пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено на 4 844, 00 грн. суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, в тому числі за: червень 2012 року - на 1 824, 00 грн., вересень 2012 року - на 3 020, 00 грн. та на 5 442, 00 грн. завищено залишок від'ємного значення, в тому числі за: травень 2010 року - на 2 420, 00 грн., грудень 2012 року - на 3 202, 00 грн.; - пунктів 1, 2 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - незастосування реєстраторів розрахункових операцій та невидача відповідних розрахункових документів при продажу продукції невласного виробництва в 2011 році: 25 березня 2011 року - на 25 272, 14 грн., 29 березня 2011 року - на 31 300, 00 грн., з 13 квітня 2011 року по 19 грудня 2011 року - на 766 942, 47 грн.; в 2012 році: 13 січня 2012 року - на 17 969, 53 грн., 30 січня 2012 року - на 17 054, 70 грн., з 13 лютого 2012 року по 24 жовтня 2012 року - на 196 065, 66 грн.; - статті 267 Податкового кодексу України щодо здійснення торгівельної діяльності продукцією невласного виробництва в період з 25 березня 2011 року по 24 жовтня 2012 року включно; - пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні щодо перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі на загальну суму 27 634, 01 грн.; - підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено на 737, 00 грн. суму податку на доходи фізичних осіб.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року: - №0002332300, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 8 784, 72 грн.; - №0031891702, яким збільшено на 921, 00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у тому числі на 737, 00 грн. за основним платежем та на 184, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - №0002312300, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 55 268, 02 грн.; - №0002322300, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 4 863 397, 00 грн.; - №0002302300, яким зменшено на 3 202, 00 грн. суму від'ємного значення податку на додану вартість; - №0002352300, яким збільшено на 307 258, 00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у тому числі на 245 806, 00 грн. за основним платежем та на 61 452, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - №0002342300, яким збільшено на 6 055, 00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 4 844, 00 грн. за основним платежем та на 1 211, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - №0002292300, яким зменшено на 2 420, 00 грн. суму від'ємного значення податку на додану вартість.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року №0031891702, №0002292300, №0002302300, №0002312300, №0002342300, №0002352300 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0002332300 скасовано.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваних податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року №0002292300 вцілому та податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року №0002302300 в частині нарахування податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 1 041, 00 грн. з огляду на наступне.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для нарахування податкового кредиту також необхідними умовами є наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної.

В даному випадку, податковим органом не заперечується наявність у позивача необхідних первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинам з ТОВ ЛІСС ЛТД та ТОВ Компанія Сучасні інсталяційні мережі й не наводиться будь-яких обставин, які б могли ставити під сумнів реальність таких операцій.

Судами встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 18 грудня 2013 року №0002292300 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 420, 00 грн. за наслідками господарських операцій між позивачем та ТОВ ЛІСС ЛТД й підставою для його прийняття слугували висновки відповідача виключно про наявність відхилень між сумами задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту між позивачем та ТОВ ЛІСС ЛТД . В свою чергу, прийняття податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року №0002302300 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 041, 00 грн. мотивоване лише ненаданням при перевірці ТОВ Компанія Сучасні інсталяційні мережі податкових накладних, виписаних позивачу у відповідному розмірі, а також посиланням на результати податкового контролю відповідного контрагента у вигляді акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Тобто, наведені висновки податкового органу ґрунтуються лише на аналізі податкової звітності контрагентів позивача, що, враховуючи відсутність в матеріалах справи інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення спірних операцій позивачем із вказаними контрагентами.

Натомість, судами встановлено, що на спростування доводів відповідача позивачем надано податкові накладні, виписані ТОВ ЛІСС ЛТД та ТОВ Компанія Сучасні інсталяційні мережі .

Посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Компанія Сучасні інсталяційні мережі обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанцій з огляду на непідтвердження наведених у ньому обставин належними та допустимими доказами.

Загалом, висновки податкового органу зводяться лише до посилання на законодавчі норми щодо порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість та не містять обґрунтувань, у чому саме полягають порушення позивача у відповідній частині.

За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість доводів податкового органу щодо порушень вимог податкового законодавства позивачем; до того ж акт перевірки не конкретизує цих порушень як таких.

Таким чином, судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням положень Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2013 року №0002292300 та №0002302300 (в частині нарахування податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 1 041, 00 грн.).

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими ухвалено обґрунтовані рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для їх скасування та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Згідно із частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі № 810/2079/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду